Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.03.2020 року у справі №243/3583/19

Постанова

Іменем України

24 березня 2020 року

м. Київ

справа № 243/3583/19

провадження № 61-21542св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Орган опіки та піклування Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області, Орган опіки та піклування Слов`янської міської ради Донецької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2019 року в складі судді Старовецького В. І. та постанову Донецького апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: Органу опіки та піклування Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області та Органу опіки та піклування Слов`янської міської ради Донецької області, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 25 червня 2011 року сторони уклали шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 23 січня 2015 року в справі № 328/4363/14-ц з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на дитину ОСОБА_3 у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 11 грудня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

Заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 18 травня 2015 року в справі № 328/4364/14-ц шлюб між сторонами розірвано.

Із 11 грудня 2014 року відповідач свідомо та постійно ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання сина. Протягом чотирьох років батько не зустрічався з сином та не цікавився його життям. Крім того, відповідач станом на 01 квітня 2019 року має заборгованість зі сплати аліментів

в сумі 62 423,00 грн. Відповідач не турбується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться його навчанням та підготовкою до свідомого життя, не забезпечує дитині медичного догляду, не знає номер його телефону.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що хоча відповідач протягом тривалого часу належним чином не виконував батьківських обов`язків, проте позбавлення батьківських прав

є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків та

є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька, так і для дитини. Позбавлення батьківських прав щодо батька, який виявляє інтерес до дитини та намагається частково дбати про добробут дитини не ґрунтується на законі та не буде якнайбільше відповідати інтересам дитини.

Разом з цим, висновок Органу опіки та піклування від 25 травня 2019 року про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 не є беззаперечною підставою для позбавлення батьківських прав, не обґрунтований належним чином та містить підстав, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги на те, що відповідач не сплачує аліменти та не займається вихованням дитини, свідомо нехтує батьківськими обов`язками, не підтримує зв`язку з сином, участі

у вихованні сина не приймає, не спілкується, не надає дитині доступу до культурних та інших цінностей, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання сином освіти та розвитку додаткових здібностей, що суперечить інтересам дитини. Син свого батька не пам`ятає, суди не врахували думку дитини щодо предмета спору.

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 червня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено шлюб,

у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 23 січня 2015 року в справі № 328/4363/14-ц з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на дитину ОСОБА_3 у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менш ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 11 грудня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

Заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 18 травня 2015 року в справі № 328/4364/14-ц шлюб між сторонами розірвано.

23 серпня 2018 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 .

У виконавчому провадженні, відкритому згідно виконавчого листа № 2/328/27/15, виданого на підставі заочного рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 23 січня 2015 року, ОСОБА_2 за період з 11 грудня 2014 року до 01 серпня 2019 року нараховані аліменти, які не сплачені, в загальному розмірі 65 519,00 грн. Державним виконавцем вживались заходи, направлені на стягнення заборгованості, такі як тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, тимчасове обмеження

у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та вихолощеною зброєю, тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами та накладався арешт на майно боржника.

Відповідно до актів обстеження умов проживання Служби у справах дітей Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 23 жовтня 2018 року, 02 квітня та 31 травня 2019 року, батько дитини з сім`єю в будинку

АДРЕСА_1 з 2012 року не проживає та не бере участі у вихованні дитини. Також зазначено інформацію про те, що батько має заборгованість зі сплати аліментів.

Згідно з довідкою Дитячого навчального закладу «Золотий ключик» з 06 квітня до 01 червня 2018 року ОСОБА_2 жодного разу не відвідав сина

в дитячому закладі, витрати на дитину несла ОСОБА_1 .

У довідці Балківської загальноосвітньої школи I-III ступенів Токмацької районної ради Запорізької області від 18 березня 2019 року зазначено, що ОСОБА_3 навчався в першому класі та за період його навчання батько ОСОБА_2 жодного разу до школи не з`являвся та не цікавився успіхами сина в навчанні.

Згідно квитанцій з жовтня 2016 року до січня 2019 року платник ОСОБА_2 на ім`я отримувача ОСОБА_8 частково сплачував кошти в рахунок аліментів.

У довідці Комунального некомерційного підприємства «Молочанський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 17 липня 2019 року № 172 зазначено, що ОСОБА_3 має вроджений порок серця та потребує постійного медикаментозного лікування і матеріальної допомоги.

У висновку Органу опіки та піклування Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 25 травня 2019 року зазначено про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Висновок обґрунтований наступним: з 2014 року та після розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем батько до сина не приїздить, з ним не спілкується, не цікавиться долею дитини, її здоров`ям, успіхами, не турбується про його моральний стан, не вітає із днем народження та іншими святами ані словами, ані подарунками. Відповідач є злісним неплатником аліментів, на підставі чого позивач зверталася до Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області з приводу притягнення відповідача до кримінальної відповідальності. Ніякого зв`язку із сином ОСОБА_2 не підтримує, участі у вихованні сина не приймає, не спілкується, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання ним освіти та розвитку додаткових здібностей, що стало суперечити інтересам дитини. З 2014 року відповідач не цікавився за які гроші виховується дитина, як вона розвивається, які в неї проблеми, психологічний стан, жодного разу не навідувався у ДНЗ «Золотий ключик», Балківську ЗОШ І-ІІІ ступенів Токмацької районної ради Запорізької області. Крім того, на засіданні комісії

з питань захисту прав дитини при Токмацькій районній державній адміністрації Запорізької області позивач повідомила, що відповідач з сином не спілкується, матеріальної допомоги на його утримання не надає, аліменти не сплачує, ніяких проявів батьківської турботи не виявляв, не вітав зі святами, з днем народження, не дарував подарунків, не цікавився успіхами у навчанні, станом здоров`я сина, дитина повністю перебуває на утриманні матері. Під час бесіди

з малолітнім ОСОБА_9 було з`ясовано, що дитина батька не пам`ятає, спогади про нього відсутні, так як батьки давно припинили спільно проживати. Мати дитини створила іншу сім`ю з ОСОБА_10 , якого ОСОБА_9 вважає своїм батьком через те, що він приймає важливу участь у житті дитини, навчає його позитивним рисам характеру, турбується про стан його здоров`я та емоційне благополуччя, приділяє час для ігор, приймає участь у допомозі школи від імені батька дитини, надає йому почуття захищеності, матеріально забезпечує всім необхідним для повноцінного життя та навчання.

МОТИВУВАЛЬНАЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається

з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів, залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не

є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (CASE OF HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 57, 58, ЄСПЛ, 07 грудня 2006 року).

У частині шостій статті 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Аналізу змісту оскаржених рішення свідчить, що суди правильноне взяли до уваги висновок Органу опіки та піклування Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 25 травня 2019 року про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки він не містить обґрунтованих підстав позбавлення відповідача батьківських прав з вичерпного переліку, передбаченого статтею 164 СК України.

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що позивач не довела ухилення відповідача від виховання сина та свідомого нехтування батьківськими обов`язками, а батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди зробили обґрунтований висновок про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені рішення ? без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 серпня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат