Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.04.2019 року у справі №563/1210/18

Постанова

Іменем України

23 грудня 2019 року

місто Київ

справа № 563/1210/18

провадження № 61-5862св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В.

В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Горинь Агро",

відповідачі: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гоща-Мілк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гоща-Мілк" на рішення Корецького районного суду Рівненської області від 08 листопада 2018 року у складі судді Кулика Є. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Горинь Агро" (далі - ТОВ "Горинь Агро") 15 серпня 2018 року звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гоща-Мілк", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі.

Позивач обґрунтовував заявлені тим, що 22 січня 2010 року між ТОВ "Горинь Агро" та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, площею 2,0217 га, який зареєстровано 28 грудня 2010 року у Корецькому районному відділі Рівненської регіональної філії ДП "Центр ДЗК". Договір укладено строком на 10 років з дня його державної реєстрації.

Між ОСОБА_1 та ТОВ "Гоща-Мілк" 05 лютого 2016 року укладено договір оренди землі щодо вже переданої в оренду земельної ділянки. Право оренди земельної ділянки зареєстровано 16 березня 2016 року. Укладення цього договору оренди землі, за твердженнями позивача, призвело до порушення права ТОВ "Горинь Агро" як орендаря щодо користування земельною ділянкою. ОСОБА_1 з моменту реєстрації договору оренди землі від 22 січня 2010 року не мала права передавати земельну ділянку в оренду, оскільки таке право до 2020 року належало ТОВ "Горинь Агро". Крім того 18 липня 2018 року ТОВ "Горинь Агро" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про продовження дії договору оренди землі від 22 січня 2010 року № 284 до 27 грудня 2030 року.

Зважаючи на наведене, ТОВ "Горинь Агро" просило суд визнати недійсним договір оренди землі від 05 лютого 2016 року (б/н), укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Гоща-Мілк", строком на 7 років, щодо земельної ділянки, площею 2,0217 га, кадастровий номер 5623081000:05:007:0009, розташованої на території Великомежиріцької сільської ради Корецького району Рівненської області.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_1 позовні вимоги визнала, просила позов ТОВ "Горинь Агро" задовольнити.

ТОВ "Гоща-Мілк" відзив на позовну заяву не надало.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 08 листопада 2018 року позов ТОВ "Горинь Агро" задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди землі від 05 лютого 2016 року (б/н), укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Гоща-Мілк" строком на 7 років щодо земельної ділянки, площею 2,0217 га, кадастровий номер якої 5623081000:05:007:0009, розташованої на території Великомежиріцької сільської ради Корецького району Рівненської області. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що на момент укладення оспорюваного договору оренди землі між ТОВ "Гоща-Мілк" та ОСОБА_1 діяв інший договір оренди тієї ж самої земельної ділянки, укладений між ТОВ "Горинь Агро" та ОСОБА_1. Укладенням договору оренди між ТОВ "Гоща-Мілк" та ОСОБА_1, орендодавець в односторонньому порядку відмовилася від виконання умов договору і виконання зобов'язань за договором оренди, раніше укладеним з ТОВ "Горинь Агро".

За таких обставин, суд дійшов висновку, що під час укладення 05 лютого 2016 року оспорюваного договору оренди землі сторонами не додержані вимоги статей 203, 215 ЦК України та приписи Закону України "Про орендну землі", оскільки укладений без попереднього розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ "Горинь Агро" та ОСОБА_1, а тому є всі підстави для визнання договору оренди від 05 лютого 2016 року недійсним.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "Гоща-Мілк" залишено без задоволення, а рішення Корецького районного суду Рівненської області від 08 листопада 2018 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що укладення 05 лютого 2016 року ОСОБА_1 з ТОВ "Гоща-Мілк" договору оренди земельної ділянки порушує права ТОВ "Горинь Агро" як орендаря цієї земельної ділянки, а також положення укладеного між ним та ОСОБА_1 22 січня 2010 року договору оренди землі № 284 та Закону України "Про оренду землі".

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв'язку у березні 2019 року, ТОВ "Гоща-Мілк" просить скасувати рішення Корецького районного суду Рівненської області від 08 листопада 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки реєстрації права оренди земельної ділянки, площею 2,0217 га, кадастровий номер якої 5623081000:05:007:0009, за договором оренди землі від 22 січня 2010 року № 284, укладеним між ТОВ "Горинь Агро" та ОСОБА_1. Заявник зазначає, що позивачем не надано доказів державної реєстрації цього права у книзі записів про державну реєстрацію. У той же час право оренди за договором оренди землі від 05 лютого 2016 року (б/н) зареєстровано у реєстрі речових прав. Також заявник зазначив, що саме він використовував спірну земельну ділянку у своїй господарській діяльності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Горинь Агро" просить касаційну скаргу ТОВ "Гоща-Мілк" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Зазначає, що заявник додав до касаційної скарги нові докази, проте не зазначив у касаційній скарзі, які саме об'єктивні причини перешкоджали йому в отриманні та поданні доказів на підтвердження та спростування вимог на стадії розгляду справи судом першої інстанції.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, за якою судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22 січня 2010 року між ТОВ "Горинь Агро" та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки № 284, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передала позивачу в оренду належну їй на праві власності земельну ділянку, площею 2,0217 га, кадастровий номер 5623081000:05:007:0009, сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Великомежиріцької сільської ради Корецького району Рівненської області, строком на 10 років.

Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 28 грудня 2010 року орендодавець (ОСОБА_1) передала, а орендар (ТОВ "Горинь Агро") прийняло у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 5623081000:05:007:0009, що знаходиться на території Великомежиріцької сільської ради та належить орендодавцеві на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серії РВ № 00861.

Зазначений договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Корецькому районі Рівненської області 27 грудня 2010 року, про що вчинено відповідний запис за №
041059000283.

Факт реєстрації договору оренди зазначеної земельної ділянки, кадастровий номер 5623081000:05:007:0009, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Горинь Агро" 22 січня 2010 року, у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею Управління Держгеокадастру у Корецькому районі Рівненської області підтверджується відповіддю в. о. начальника Управління від 07 квітня 2016 року № 32-1708-0.3-398/2-16.

Відповідно до пункту 12.5 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Це узгоджується із загальним правилом частини 1 статті 651 ЦК України.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та з дня його державної реєстрації (пункт 14.1 договору).

Згідно із інформаційною довідкою від 23 липня 2018 року № 131809558 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта 16 березня 2016 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Демиденко Т. М. проведено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ "Гоща-Мілк" та ОСОБА_1 від 05 лютого 2016 року.

Відповідно до договору від 05 лютого 2016 року ОСОБА_1 передала ТОВ "Гоща-Мілк" в оренду належну їй на праві власності земельну ділянку, площею 2,02 га, кадастровий номер undefined, сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Великомежиріцької сільської ради Корецького району Рівненської області, строком на 7 років.

Відповідно до додаткової угоди від 18 липня 2018 року, укладеної між ТОВ "Горинь Агро" та ОСОБА_1 до договору № 284 від 22 січня 2010 року, строк дії договору оренди земельної ділянки від 22 січня 2010 року № 284 продовжено до 27 грудня 2030 року.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Частиною 4 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частиною 1 статті 626 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Пунктами 11,13 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, затвердженого Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021, визначено, що дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку. Державна реєстрація документа, що посвідчує право на земельну ділянку проводиться за місцем розташування земельної ділянки.

У статті 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1 , 3 -5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити частин 1 , 3 -5 статті 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди

землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (частина 3 статті 640 ЦК України).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом.

Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина 1 статті 210 ЦК України).

Зокрема, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (згідно із частиною 1 статті 125 ЗК України). Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частина 5 статті 126 ЗК України).

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації (частина 1 статті 20 Закону України "Про оренду землі" у редакції Закону України від 05 листопада 2009 року № 1702-VI, чинній на момент укладення договору оренди землі від 22 січня 2010 року). Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України "Про оренду землі" у редакції Закону України від 05 листопада 2009 року № 1702-VI, чинній на момент укладення договору оренди землі від 22 січня 2010 року).

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції Закону України від 05 листопада 2009 року № 1702-VI, чинній на момент укладення договору оренди землі від 22 січня 2010 року) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Виходячи зі змісту наведених норм, передача однієї і тієї ж земельної ділянки одночасно в оренду різним орендарям за різними договорами не допускається.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 -3 , 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Встановивши фактичні обставини справи на підставі доказів, яким надано належну оцінку, врахувавши те, що відповідач не спростував презумпцію правомірності договору, укладеного між ТОВ "Горинь Агро" та ОСОБА_1 22 січня 2010 року, а також не довів незаконності державної реєстрації зазначеного договору, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки під час укладення 05 лютого 2016 року оспорюваного договору оренди землі ОСОБА_1, діючи недобросовісно, всупереч вимогам статті 525 ЦК України, в односторонньому порядку відмовилася від виконання умов раніше укладеного договору з ТОВ "Горинь Агро", передавши повторно в оренду земельну ділянку, яка перебувала в користуванні ТОВ "Горинь Агро", іншій особі.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а переважно зводяться до переоцінки доказів у справі та оцінки нових доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гоща-Мілк" залишити без задоволення.

Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 08 листопада 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко