Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.12.2019 року у справі №2314/7663/12

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 2314/7663/12

провадження № 61-14002 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - публічне акціонерне товариство "ОТП Банк";

боржник - ОСОБА_1;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 липня 2015 року у складі судді Казидуб О. Г. та постанову апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2018 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Карпенко О. В., Нерушак Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2012 року публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором від 25 січня 2008 року у розмірі 1 064 176
грн 99 коп. та заборгованість за кредитним договором від 28 травня 2008 року у розмірі 639 440 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2013 року, позов ПАТ "ОТП Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитними договорами від 25 січня 2008 року та від 28 травня 2008 року у розмірі 1 703 616 грн 99 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

27 квітня 2015 року ПАТ "ОТП Банк" звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у вказаній справі.

Заява мотивована тим, що виконавчий лист у цій справі 20 травня 2014 року було отримано представником банку - ОСОБА_2, який не є штатним працівником банку, а працював на підставі договору про надання послуг від 20 вересня 2013 року.

Відповідно до актів виконаних робіт ОСОБА_2 не передав банку виконавчий лист та не передав його до органів Державної виконавчої служби. Наведені обставини свідчать про те, що виконавчий лист втрачений та до примусового виконання не пред'являвся.

Ураховуючи викладене, ПАТ "ОТП Банк" просило суд задовольнити його заяву про видачу дубліката виконавчого листа з примусового виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2013 року у справі № 2314/7663/12 за позовом ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 липня 2015 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2018 року, заяву ПАТ "ОТП Банк" задоволено. Видано дублікат виконавчого листа з примусового виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2013 року у справі № 2314/7663/12 за позовом ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Судові рішення мотивовані тим, що стягувачем виконавчий лист не був пред'явлений до виконання в зв'язку з його втратою. Судове рішення у цій справі не було виконано, не втратило законної сили, підстави, за яких стягувач звернувся за отриманням дублікату виконавчого листа та обставини його втрати підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, і листом Центрального відділу Державної виконавчої служби від 06 квітня 2015 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви банку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2018 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 2314/7663/12 із Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що стягувач не надав доказів втрати виконавчого листа, а суд не перевірив вказані обставини. Надані докази свідчать про те, що виконавчий лист до примусового виконання у встановлений законом строк не пред? являвся. Крім того, строк пред'явлення виконавчого листа відповідно до рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2013 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2013 року, до примусового виконання становив до 27 грудня 2014 року, а не до 08 липня 2016 року, як це зазначено в дублікаті виконавчого документа.

При цьому, стягувач подав заяву про видачу йому дублікату виконавчого листа після закінчення строку на його пред'явлення до примусового виконання (27 квітня 2015 року), проте не ставив питання про поновлення пропущеного строку.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України про виконавче провадження, чинного на час видачі оригіналу виконавчого документа, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року.

Зазначення судом у виконавчому листі іншого строку пред'явлення його до виконання не має правового значення, оскільки такий строк встановлено імперативною нормою закону и не може бути змінено судом.

Суд має право лише поновити пропущений строк пред'явлення виконавчого листа до виконання за наявності відповідного клопотання стягувача та поважності причин пропуску цього строку (стаття 371 ЦПК України).

Таким чином, строк пред'явлення зазначеного виконавчого листа до виконання повинен становити один рік до 27 грудня 2014 року, а не до 08 липня 2016 року.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2018 року акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - АТ "ОТП Банк") подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. При цьому послалось на пункт 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, про те, що виконавчі документи, видані до набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження", пред'являються до виконання у строки, встановлені Закону України "Про виконавче провадження". Зазначало, що заява про видачу дубліката виконавчого листа була подана до суду 27 квітня 2015 року, а дублікат виконавчого листа був пред? явлений до виконання 09 вересня 2015 року, тобто в межах трьох років з моменту набрання рішенням законної сили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 26 грудня 2013 року, позов ПАТ "ОТП Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" заборгованість за кредитними договорами від 25 січня 2008 року та від 28 травня 2008 року у розмірі 1 703 616 грн 99 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

На підставі вказаного рішення суду був виданий виконавчий лист, який 20 травня 2014 року одержав представник стягувача - ОСОБА_2, що підтверджується відповідною розпискою.

Згідно з договором про надання послуг від 20 вересня 2013 року № 1 ОСОБА_2 не є штатним працівником ПАТ "ОТП Банк", а працював на умовах вище вказаного договору.

З актів виконаних робіт від 31 травня 2014 року, 30 червня 2014 року, 31 липня 2014 року, 31 серпня 2014 року, 30 вересня 2014 року, 31 жовтня 2014 року, 30 листопада 2014 року, 31 грудня 2014 року, які щомісячно складалися між банком та ОСОБА_2, вбачається, що виконавчий лист про стягнення коштів з ОСОБА_1 не був переданий банку та не був пред'явлений до органу Державної виконавчої служби, що підтверджується листом Центрального відділу Державної виконавчої служби від 06 квітня 2015 року, згідно з яким виконавчі документи про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП банк" на виконанні відділу Державної виконавчої служби не перебували та не перебувають.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною 1 статті 370 ЦПК України (в редакції, чинній на момент вирішення заяви про видачу дублікату виконавчого листа) передбачено, що замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

Єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

За змістом положень частин 1 , 2 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)") виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Виконання судового рішення є невід'ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").

Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3рп/2010 (справа № 1-7/2010) у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини 1 статті 293 ЦПК України 2004 року у взаємозв'язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) констатував, що відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

Ураховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про те, що стягувачем виконавчий лист не був пред'явлений до виконання в зв'язку з його втратою.

Судове рішення у цій справі не було виконано, не втратило законної сили, підстави, за яких стягувач звернувся за отриманням дублікату виконавчого листа та обставини його втрати підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, і листом Центрального відділу Державної виконавчої служби від 06 квітня 2015 року. При цьому, апеляційним судом було правильно враховано, що постановою від 08 вересня 2015 року старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження, більше двох років рішення суду за вказаним дублікатом виконавчого листа примусово виконувалось та за вказаний період рішення суду частково виконане боржником - ОСОБА_1.

Посилання касаційної скарги на те, що стягувачем пропущено строк для пред? явлення виконавчого документу до виконання безпідставні, оскільки при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з пропуском строкудля пред? явлення виконавчого документа до виконання не ухвалювалося.

Натомість, ще 08 вересня 2015 року державним виконавцем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, яка ОСОБА_1 не оскаржена, рішення суду про стягнення кредитної заборгованості ним частково виконано.

Колегія суддів зазначає, що посилання апеляційного суду на трирічний строк для пред? явлення виконавчих документів до виконання, передбачений Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, безпідставні, оскільки Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII набрав чинності після набрання рішенням законної сили і видачі як оригіналу, так і дублікату виконавчого документа.

Разом з тим, зазначені недоліки суду апеляційної інстанції не вплинули за законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 липня 2015 року та постанову апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович