Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.11.2023 року у справі №334/2942/23
Постанова КЦС ВП від 23.11.2023 року у справі №334/2942/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 334/2942/23

провадження № 61-9204св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2023 року у складі судді Фетісова М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2023 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.,

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д. Ю. про визнання неправомірними дій приватного виконавця; скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 та постанови про арешт банківського рахунку; відшкодування за рахунок приватного виконавця матеріальної шкоди у розмірі 2 296 000 грн, завданої їй та її здоров`ю при здійсненні виконавцем своїх повноважень.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2023 року, позовну заяву повернуто позивачу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та арешту банківського рахунку боржника мають самостійний спосіб оскарження, а саме шляхом звернення до суду із скаргою відповідно до розділу VII ЦПК України, який регулює порядок судового контролю за виконанням судових рішень.

Суди дійшли висновку, що вказані вимоги не підлягають розгляду в порядку позовного провадження на відміну вимог щодо відшкодування шкоди.

Таким чином, враховуючи положення пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України, суди дійшли висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви у зв`язку із тим, що не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами позовного провадження та в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, зокрема,всупереч положенням статті 188 ЦПК України, суди дійшли помилкового висновку про неможливість розгляду заявлених позивачем вимог в порядку позовного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій порушили вимоги статті 7 ЦПК України щодо гласності судового процесу та статті 8 ЦПК України щодо відкритості інформації щодо справи.

При цьому заявник також вказує, що вказаний спір не можна розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Також посилається на порушення судами положень статті 188 ЦПК України, якою передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні вимоги.

Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д. Ю. про визнання неправомірними дій приватного виконавця; скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 та постанови про арешт банківського рахунку; відшкодування за рахунок приватного виконавця матеріальної шкоди у розмірі 2 296 000 грн, завданої їй та її здоров`ю при здійсненні виконавцем своїх повноважень.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2023 року, позовну заяву повернуто позивачу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 фактично оскаржує дії та рішення приватного виконавця, прийняті під час примусового виконання виконавчого листа у справі № 334/5192/21, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя 24 серпня 2022 року. Також одночасно із вказаними вимогами вона просить стягнути з відповідача шкоду, завдану вказаними діями та рішеннями.

Частиною першою статті 175 ЦПК України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них (частина третя статті 175 ЦПК України).

За змістом статті 185 ЦПК України у передбачених її частинами першою-третьою випадках суд залишає без руху позовну заяву для усунення недоліків з наданням строку для цього, після чого вирішує питання про наявність/відсутність підстав для відкриття провадження у справі (у разі усунення недоліків) чи повернення позовної заяви (у разі неусунення недоліків).

У частині четвертій статті 185 ЦПК України міститься перелік підстав для повернення позовної заяви без залишення її без руху. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України позовна заява підлягає поверненню в разі порушення правил об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

Цивільне судочинство відповідно до ЦПК України здійснюється у порядку наказного, позовного (загального або спрощеного) та окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Відповідно до частини четвертої статті 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

З наведеного вбачається, що у разі об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог, відповідачі за кожною з них можуть співпадати або бути різними, що визначається позивачем. При цьому відповідно до частини четвертої статті 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Як вказувалось вище, позивач у позовній заяві, серед іншого, просила суд визнати дії приватного виконавця протиправними та скасувати постанови приватного виконавця.

Захист прав в порядку цивільного судочинства здійснюється у позовному провадженні, а також в межах інших процедур, зокрема в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (розділ VII ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).

Отже, положеннями Розділу VII ЦПК України передбачено територіальну та інстанційну юрисдикцію судів для розгляду скарг на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що у позовній заяві ОСОБА_1 фактично оскаржує дії та рішення приватного виконавця, прийняті під час примусового виконання виконавчого листа у справі № 334/5192/21, виданого Ленінським районним судом м. Запоріжжя 24 серпня 2022 року, тому вказані вимоги мають розглядатися в порядку розділу VII ЦПК України.

Вказані вимоги по суті є скаргою ОСОБА_1 як сторони виконавчого провадження, а саме боржника, а не вимогою про захист порушеного цивільного права, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Крім того, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2023 року у справі № 216/5508/20 (провадження № 61-13сво23) вказано, що оскільки Розділом 7 ЦПК України визначено предмет оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, а вирішення питань щодо наявності та розміру моральної шкоди може бути встановлено за участю фізичних, юридичних осіб і держави, що вказує на наявність спору між сторонами, тому заявлені вимоги у рамках вказаної скарги про відшкодування моральної шкоди з державного виконавця не можуть бути вирішені по суті, оскільки вирішуються у позовному провадженні.

Таким чином, суди правомірно зазначили, що вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог щодо визнання дій приватного виконавця протиправними, що підлягають розгляду в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, проте такі вимоги мають розглядатися в порядку позовного провадження.

Враховуючи те, що ЦПК України не передбачає одночасний розгляд вказаних вимог у одному провадженні, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви у зв`язку із тим, що не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами позовного провадження та в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

Також колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій всупереч вимогам ЦПК України порушили принцип гласності та ухвалили заочні судові рішення у вказаній справі з огляду на таке.

Так, статтею 185 ЦПК України визначені підстави повернення позовної заяви. Пунктом 2 частини четвертої статті 185 ЦПК України визначено, що заява повертається у випадку, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 ЦПК України).

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина п`ята вказаної статті).

Отже, аналіз вказаних норм ЦПК України дозволяє дійти висновку, що постановлення ухвали про повернення позовної заяви здійснюється суддею одноосібно без проведення судового засідання, що не може свідчити про порушення принципу гласності та проведення заочного розгляду справи. Крім того, постановлення ухвал про повернення позовної заяви не є тотожним ухваленню заочного рішення, яке виносить за результатами розгляду справи.

При цьому згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6(повернення позовної заяви), 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Разом із тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя не порушено, оскільки остання не позбавлена права на звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця в порядку, визначеному Розділом VII ЦПК України, та з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди в порядку позовного провадження.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

В. В. Шипович