Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.05.2021 року у справі №185/2228/20
Постанова КЦС ВП від 23.11.2022 року у справі №185/2228/20

Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 185/2228/20

провадження № 61-6208св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 ,

третя особа - державний виконавець Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної вимоги

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 03 лютого 2020 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист № 185/5979/18 про стягнення аліментів на ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 19 жовтня 2018 року та до зміни матеріального стану.

Вважає, що виконавчий лист виданий із порушенням частини другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувачем

є ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 лише її представник. Повноваження опікуна припинилися зі смертю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак виконавчий лист виданий 03 лютого 2020 року.

У її померлої матері є спадкоємці, якими як правонаступниками має бути замінений стягувач ОСОБА_3 04 березня 2020 року вона звернулась до Павлоградського міськрайвідділу ДВС ПС МУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою про зупинення виконавчого провадження до розгляду її зави про заміну стягувача. Однак станом на день подання позову державний виконавець відмовляється зупинити виконавче провадження, мотивуючи це тим, що жодна зі сторін виконавчого провадження не є такою, що вибула.

Уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №185/5979/18 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 19 жовтня 2018 року та до зміни матеріального стану сторін, виданий 03 лютого 2020 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 185/5979/18 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 19 жовтня 2018 року та до зміни матеріального стану сторін, виданий 03 лютого 2020 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 840,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу розмірі 5 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що аліменти було присуджено судом на утримання саме ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У відповідності до положень статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, тобто ОСОБА_3 , а не її опікун ОСОБА_2 .

Згідно пункту 5.4. Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680, опіка припиняється унаслідок смерті опікуна. Відповідно до п. 4.9 цих Правил суми, які належать підопічним у вигляді пенсій, допомоги чи аліментів, інших поточних надходжень або прибутків від належного їм майна, переходять у розпорядження опікуна і витрачаються на утримання підопічних.

За змістом наведених положень Закону відповідач не була і не могла бути стягувачем у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа

№ 185/5979/18 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , оскільки рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

28 серпня 2019 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2019 року (справа № 185/5979/18), звернуто до виконання 03 лютого 2020 року, тобто вже після смерті

ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2020 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі

1 260,00 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки виконавчий лист про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 на даний час перебуває на виконанні у державного виконавця Павлоградського міськрайонного ВДВС Південно-східного міжрегіонального УЮ (м. Дніпро), тому ОСОБА_1 необхідно було у відповідності до вимог частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» звернутись до державної виконавчої служби з копією свідоцтва про смерть матері.

Аргументи учасників справи

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою,в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі, стягнути з відповідача судові витрати.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню оскільки, позивач у справі є померлою з 06 вересня 2019 року. Всі повноваження представляти її в суді ОСОБА_2 припинились

з 06 вересня 2019 року. Однак апеляційний суд відкрив провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2020 року. В той же час згідно статті 60 ЦПК України (особи, які можуть бути представниками) представником у суді може бути адвокат або законний представник. ОСОБА_2 не була і не є адвокатом, і не є законним представником її матері ОСОБА_3 і не могла бути ним, оскільки на момент відкриття апеляційного провадження у справі та на момент винесення спірного виконавчого листа ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 була померлою.

Постанова Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року мотивована тим, що вона нібито не звернулась до державної виконавчої служби з копією свідоцтва про смерть матері у відповідності до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Однак вона зверталась з заявою 04 березня 2020 року до державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) Маслак Ю. А. про заміну сторони її правонаступником.

У зв`язку з бездіяльністю державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) Маслак Ю. А. 10 березня

2020 року вона звернулась зі скаргою згідно статті 447 ЦПК України до Павлоградського міськрайсуду про визнання її бездіяльності неправомірною.

23 квітня 2020 року Павлоградський міськрайонний суд ухвалою відмовив їй у заміні сторони виконавчого провадження (справа № 185/5979/18).

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого

2021 року відмовлено.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є доньками

ОСОБА_3 .

Згідно рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2018 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано недієздатною та призначено опікуном ОСОБА_3 ОСОБА_2 .

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2019 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2019 року (справа № 185/5979/18), позовні вимоги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19 липня 2018 року та до зміни матеріального стану сторін.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

03 лютого 2020 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист № 185/5979/18 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 19 жовтня 2018 року та до зміни матеріального стану.

Позиція Верховного Суду

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України).

Захист прав в порядку цивільного судочинства здійснюється у позовному провадженні, а також у інших, спеціальних (окремих) провадженнях, зокрема у спосіб вирішенням процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) (розділ VI ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом (стаття 432 ЦПК України).

Визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

У статті 446 ЦПК України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Отже, положеннями розділу VI ЦПК України передбачено територіальну та інстанційну юрисдикцію судів для розгляду заяв про видачу виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Тому сторона виконавчого провадження має право звернутись до суду із заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у порядку, передбаченому статтею 432 ЦПК України, а не у позовному провадженні.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач у цій справі звернулася до суду за захистом своїх прав як сторона виконавчого провадження, між учасниками справи не виникло цивільно-правового спору, який підлягав би вирішенню в порядку позовного провадження. Тому суди помилково розглянули справу по суті не врахувавши, що така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Помилково прийнявши позов до розгляду, суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Схожі висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19) та Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від

24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

При цьому заявник не позбавлений права звернення до суду із заявою в порядку, передбаченому розділом VI ЦПК України.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що апеляційний суд безпідставно відкрив провадження за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 , яка у спірних правовідносинах була лише представником матері ОСОБА_3 і яка на момент відкриття апеляційного провадження у справі померла, оскільки позов у цій справі ОСОБА_1 пред`явила до ОСОБА_2 , яка є стягувачем за виконавчим листом № 185/5979/18 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , виданим Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області 03 лютого 2020 року, що підтверджується і змістом рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2019 року у справі № 185/5979/18.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати, провадження у справі - закрити.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина п`ятастатті 142 ЦПК України).

Тому клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 255 256 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від

02 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від

03 лютого 2021 року скасувати.

Провадження у справі № 185/2228/20 закрити.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2020 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого

2021 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук