Постанова

Іменем України

15 вересня 2021року

м. Київ

справа № 404/8546/19

провадження № 61-18619св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Буліч Наталія Володимирівна, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дідок Сергій Іванович,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження) касаційну скаргу ОСОБА_2 на постановуКропивницького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року в складі Черненка В. В., Єгорової С. М., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила:

- визнати довіреність від 05 серпня 2019 року за номером у реєстрі нотаріальних дій 530, що видана від її імені на ім'я ОСОБА_3 та посвідчена приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дідком С. І., недійсною;

- визнати довіреність від 10 жовтня 2019 року за номером у реєстрі нотаріальних дій 733, що видана від її імені на ім'я ОСОБА_3 та посвідчена приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дідком С. І., недійсною;

- визнати довіреність від 20 жовтня 2019 року за номером у реєстрі нотаріальних дій 708, що видана від її імені на ім'я ОСОБА_3 та посвідчена приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дідком С. І., недійсною;

- визнати недійсним договір дарування житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,100 гектарів, кадастровий номер якої 3510100000:04:012:0008, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), який посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Буліч Н. В. 15 серпня 2019 року та зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій під номером 954;

- та визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення, що знаходиться в будинку за адресою: АДРЕСА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Буліч Н. В. 05 листопада 2019 року та зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій під номером 1279.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 25 червня 2019 року її було викрадено невідомими особами в масках та розміщено в громадську організацію "Наркологічний центр "Вибір", у якій вона примусово перебувала до 08 листопада 2019 року. У період перебування в наркологічному центрі до неї постійно застосовували психологічний тиск, погрожували фізичною розправою їй та її дітям, принижували, внаслідок чого вона вимушена була підписати якість документи, з якими їй не дали ознайомитись. Через деякий час після підписання документів, 08 листопада 2019 року, їй видали довідку про проходження психо-соціальної реабілітації та відпустили з центру.

Повернувшись додому, вона дізналася, що належне їй на праві власності нерухоме майно було відчужене на користь ОСОБА_2, яка є її матір'ю, на підставі договорів дарування від 15 серпня 2019 року та від 05 листопада 2019 року, укладених між ОСОБА_2, яка діяла через свого представника ОСОБА_4, та ОСОБА_3, який діяв як її представник відповідно до виданих від її імені довіреностей від 05 серпня 2019 року, від 10 вересня 2019 року та від 20 вересня 2019 року.

Зазначала, що вказані правочини є недійсними, оскільки довіреності на ім'я ОСОБА_3 підписані нею під впливом насильства з боку її батьків та представників наркологічного центру, у якому вона примусово перебувала.

До того ж зазначала, що відчужене за спірними договорами нерухоме майно належало їй та її чоловіку на праві спільної сумісної власності, було єдиним житлом та джерелом прибутку для їхньої сім'ї, а тому жодних намірів відчужувати це майно вона не мала.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 травня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності, оскільки достатніх та допустимих доказів на підтвердження обставин вчинення спірних правочинів під примусом позивач не надала.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5, який не брав участі в справі, оскаржили його в апеляційному порядку.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року (з урахуванням виправлень, внесених ухвалою цього суду від 15 грудня 2020 року) рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 травня 2020 року скасовано й ухвалено нове про задоволення позову.

Визнано довіреність від 05 серпня 2019 року за номером у реєстрі нотаріальних дій 530, що видана від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_3 та посвідчена приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дідком С. І., недійсною.

Визнано довіреність від 10 жовтня 2019 року за номером у реєстрі нотаріальних дій 733, що видана від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_3 та посвідчена приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дідком С. І., недійсною.

Визнано довіреність від 20 жовтня 2019 року за номером у реєстрі нотаріальних дій 708, що видана від імені ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_3 та посвідчена приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дідком С. І., недійсною.

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,100 гектарів, кадастровий номер якої 3510100000:04:012:0008, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), який посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Буліч Н. В. 15 серпня 2019 року та зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій під номером 954.

Визнано недійсним договір дарування нежитлового приміщення, що знаходиться в будинку за адресою: АДРЕСА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Буліч Н. В. 05 листопада 2019 року та зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій під номером 1279.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт психологічного тиску на позивача з боку відповідача та факт укладення спірних правочинів без її справжньої волі в період перебування в наркологічному центрі за певних обмежень. Окрім цього, апеляційний суд врахував, що укладені договори дарування позбавили ОСОБА_1 та членів її сім'ї права на житло, оскільки відчужене за цими договорами майно є єдиним житлом позивача та членів її сім'ї.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_6 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, у якій просить скасувати вказану постанову й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження постанови Кропивницького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме:

- застосування апеляційним судом норми права без урахування висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 02 жовтня 2019 року в справі № 541/2700/16-ц, від 07 листопада 2018 року в справі № 910/2707/18, від 06 листопада 2020 року в справі № 185/8494/16-ц, від 29 жовтня 2020 року в справі № 727/11811/18 та від 30 липня 2020 року в справі № 299/1523/16-ц.

- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 3 статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що позивач не довела наявності підстав для визнання спірних довіреностей та договорів дарування недійсними через вчинення їх під впливом насильства або погрози, оскільки пояснення позивача не можуть бути належним доказом у справі; відсутність у позивача мотивів та необхідності укладати оскаржувані правочини не є підставою для визнання їх недійсними в порядку статті 231 ЦК України; а перебування позивача на реабілітації в наркологічному центрі не могло бути перешкодою для укладення цих правочинів і не може свідчити про наявність психологічного тиску на неї з боку відповідача.

Проте суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, не дослідив належним чином докази в справі, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування статті 231 ЦК України, внаслідок чого безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі, з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, витребувано її матеріали із суду першої інстанції та зупинено дію оскаржуваної постанови апеляційного суду.

13 січня 2021 року справа № 404/8546/19 надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 надіслали відзиви на касаційну скаргу, у яких зазначають, що касаційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що згідно з довіреністю від 05 серпня 2019 року ОСОБА_1 на підставі усної домовленості уповноважила ОСОБА_3 подарувати ОСОБА_2 належні їй: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1, земельні ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером undefined та площею 0,0442 га з кадастровим номером 3510100000:04:012:0009, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Довіреність посвідчена 05 серпня 2009 року приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дідком С. І. за № 530.

Відповідно до договору дарування від 15 серпня 2009 року ОСОБА_1, від імені якої на підставі довіреності від 05 серпня 2019 року діяв представник ОСОБА_3, подарувала ОСОБА_2 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Одночасно з цим договором сторони уклали договір дарування на належну дарувальнику земельну ділянку, на якій розташований предмет даного договору.

Договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Буліч Н. В. за № 954.

Згідно з довіреністю від 20 вересня 2019 року ОСОБА_1 на підставі усної домовленості уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси по питаннях щодо переведення квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, з житлового фонду в нежитловий, та в подальшому подарувати цей об'єкт нерухомого майна матері ОСОБА_2.

Довіреність посвідчена 20 вересня 2019 року приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Дідком С. І. за № 708.

Відповідно до договору дарування від 05 листопада 2019 року ОСОБА_1, від імені якої на підставі довіреності від 20 вересня 2019 року діяв представник ОСОБА_3, подарувала ОСОБА_2 нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2.

Договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Буліч Н. В.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У справі, яка переглядається, рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 травня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання довіреностей та договорів дарування недійсними відмовлено.

З апеляційними скаргами на вказане судове рішення до суду апеляційної інстанції звернулися позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_5, який не брав участі в справі, але вважав, що суд першої інстанції вирішив питання про його права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

З огляду на наведені норми закону, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов'язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі в справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 200/14798/15-ц (провадження № 61-5049св19).

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.

Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов'язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України, оскільки в такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд на наведене вище уваги не звернув, не врахував, що рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 травня 2020 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання довіреностей та договорів дарування недійними не впливає на права та обов'язки ОСОБА_5, а тому апеляційне провадження за його апеляційною скаргою необхідно було закрити на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.

Окрім цього, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та ухвалюючи нове рішення про його задоволення, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на таке.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частини 1 статті 13 ЦПК України випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 3 статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року в справі № 200/15072/16-ц (провадження № 61-3119св19) зроблено висновок, що за позовом особи, яка видала довіреність, про визнання недійсною цієї довіреності, належним відповідачем є повірений (особа, якій видано довіреність).

Частинами 1 статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

У разі пред'явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Звернувшись з цим позовом до суду, позивач просила визнати недійсними довіреності від 05 серпня 2019 року, від 10 жовтня 2019 року та від 20 жовтня 2019 року, видані від її імені на ім'я ОСОБА_3, та визнати недійсними договори дарування від 15 серпня 2019 року та від 05 листопада 2019 року, укладені між нею (в особі представника ОСОБА_3) та ОСОБА_2.

Отже, заявлені позивачем вимоги в частині визнання довіреностей безпосередньо стосуються прав та обов'язків ОСОБА_3 і не можуть бути розглянуті судом і вирішені в спорі позивача з третьою особою, яка в такій ситуації має бути залучена співвідповідачем, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Проте, ОСОБА_3 до участі в справі в якості співвідповідача не залучений, клопотань про його залучення співвідповідачем за цим позовом позивач не заявляла.

Таким чином, враховуючи неналежний склад відповідачів у цій справі, висновок апеляційного суду про задоволення позовних вимог про визнання довіреностей недійсними, як і похідних вимог про визнання договорів дарування недійсними, є помилковим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною 4 статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частиною 4 статті 411 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, а також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 200/14798/15-ц (провадження № 61-5049св19) та від 24 лютого 2021 року в справі № 200/15072/16-ц (провадження № 61-3119св19), колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого суду належить урахувати вищевикладене, закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 та розглянути справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 200/15072/16-ц (провадження № 61-3119св19).

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 листопада 2020 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. КратСудді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю.

Тітов