Постанова

Іменем України

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 303/6451/17

провадження № 61-2483св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Мукачівський міський голова Балога Андрій Вікторович,

відповідачі: Дочірнє підприємство Телерадіокомпанія "Мукачево "М-студіо" виробничо-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю "Продюсер", ОСОБА_1,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Мукачівського міського голови ОСОБА_4 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2018 року у складі судді Монич В. О. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У листопаді 2017 року Мукачівський міський голова ОСОБА_4. звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства Телерадіокомпанія "Мукачево "М-студіо" виробничо-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю "Продюсер" (далі - Телерадіокомпанія "Мукачево "М-студіо"), ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року о 19 годині на телеканалі "М-Студіо" у випуску програми "ІНФОРМАЦІЯ_5" вийшов репортаж "ІНФОРМАЦІЯ_1", автор - ОСОБА_2, оператор - ОСОБА_3. У репортажі були висвітлені питання, які розглядалися ІНФОРМАЦІЯ_4 року на сесії Мукачівської міської ради, а також - про закупівлю нових автобусів для Комунального підприємства "Громадський транспорт" і відкриття у зв'язку з цим кримінального провадження. У прямому ефірі телеканалу ОСОБА_1 зазначила, зокрема: "ІНФОРМАЦІЯ_6" та "ІНФОРМАЦІЯ_8..". Вважає, що поширена відповідачами інформація компрометує професійну діяльність посадових осіб (керівництва) Мукачівської міської ради, створює підстави для сприйняття його як особи, причетної до вчинення злочинів, що порушує принцип презумпції невинуватості.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив: визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує його права, свободи, ганьбить честь, гідність, ділову репутацію, інформацію, що висловлена ОСОБА_1 - головним редактором Телерадіокомпанії "Мукачево "М-студіо" в репортажі "ІНФОРМАЦІЯ_1" в рамках підсумкового випуску новин "ІНФОРМАЦІЯ_5" за ІНФОРМАЦІЯ_2, що вийшов в ефірі телеканалу "М-Студіо" та опублікований на офіційному сайті телеканалу "М-Студіо": m-studio. net. ua. ; зобов'язати відповідачів спростувати інформацію, поширену ними відносно нього, у такий самий спосіб, яким вона була поширена, з такою ж кратністю і офіційно вибачитися за вчинення неправомірних дій.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_4 не доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. В репортажі не згадується прізвище позивача, а вислів "керівників міста" носить загальний характер і не містить фактичних відомостей, які б порочили його честь, гідність або ділову репутацію.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу Мукачівського міського голови ОСОБА_4. задоволено частково, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в репортажі мова йде про керівників міста, однак не про особисто Мукачівського міського голову ОСОБА_5.

Словосполучення "керівників міста" є узагальнюючим і не може зводитися до конкретної особи. До того ж, в апеляційній скарзі позивач сам вказує, що поширена інформація стосується роботи органу місцевого самоврядування, а вислів "керівників міста" має відношення до посадових осіб (керівників) Мукачівської міської ради. Отже, висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Поряд з цим, в порушення норм процесуального права місцевий суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У січні 2019 року Мукачівський міський голова ОСОБА_5. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 червня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 грудня 2018 рокуі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про непоширення відповідачами недостовірної інформації не відповідають обставинам справи. Він як голова міста Мукачево є головною посадовою особою територіальної громади міста, а тому наведений в репортажі вислів "керівників міста" має безпосереднє відношення до нього. У прямому ефірі телеканалу "М-Студіо" ОСОБА_1 фактично звинуватила його у причетності до розкрадання коштів, тобто у вчиненні злочину, що порушує принцип презумпції невинуватості.

Таким чином, очевидним є той факт, що розповсюджена відповідачами інформація порушує його честь, гідність та ділову репутацію.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.

31 липня 2019 року справа № 303/6451/17 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Згідно з частиною 1 статті 28, частиною 4 статті 32 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 297 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За змістом частини 1 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року о 19 годині на телеканалі "Мукачево "М-студіо" в рамках випуску програми "ІНФОРМАЦІЯ_5" вийшов в ефір репортаж "ІНФОРМАЦІЯ_1", автор - ОСОБА_2, оператор - ОСОБА_3, який того ж дня був розміщений на офіційному сайті вказаного телеканалу.

У репортажі були висвітлені питання, які розглядалися ІНФОРМАЦІЯ_4 року на сесії Мукачівської міської ради, а також - про закупівлю нових автобусів для Комунального підприємства "Громадський транспорт" і відкриття у зв'язку з цим кримінального провадження.

В прямому ефірі телеканалу ОСОБА_1 зазначила, зокрема таке: "ІНФОРМАЦІЯ_9" та "ІНФОРМАЦІЯ_8..".

Звертаючись до суду з цим позовом, Мукачівський міський голова ОСОБА_5.посилався на те, що вищевказана інформація є недостовірною і такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, у зв'язку з чим підлягає спростуванню.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

У своїй практиці Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі "Лінгенс проти Австрії" від 08 липня 1986 року). Однак, навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення у справі "Де Хаес і Гійселс проти Бельгії" від 24 лютого 1997 року, пункт 47).

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, також повинен враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація) та рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998 рік) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

Зокрема, у Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3,4,6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Тобто публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, в тому числі у різкій формі, до прискіпливої уваги суспільства та підвищеної зацікавленості до його діяльності та/або особистого життя, адже вони, обираючи кар'єру публічної особи, погодилися на таку увагу.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що в репортажі, який вийшов на телеканалі "Мукачево "М-студіо" в рамках випуску програми "ІНФОРМАЦІЯ_5", мова йшла про необмежене коло осіб, про що свідчить вжите відповідачем ОСОБА_1 узагальнююче словосполучення "керівники міста", і що в оспорюваній інформації не згадується прізвище позивача та не міститься конкретних посилань щодо його причетності до розкрадання коштів, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76, 77, 78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Аргументи ОСОБА_5 про те, що він як голова міста Мукачево є головною посадовою особою територіальної громади міста, а тому наведений в репортажі вислів "керівників міста" має безпосереднє відношення до нього, не заслуговують на увагу, оскільки оспорювана інформація та застосовані в ній мовні конструкції не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти стосовно особи позивача.

У своєму репортажі ОСОБА_1 не вказувала на причетність позивача як міського голови до вчинення тих чи інших злочинів, а лише інформувала громадськість про здійснення досудового розслідування за фактом закупівлі маршрутних автобусів для міста, наводила з цього приводу свої суб'єктивні думки та погляди, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що відповідачі порушили принцип презумпції невинуватості.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин справи, що за приписами статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто апеляційний суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Згідно з частиною 3 статті 401 та частиною 1 статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстави для її скасування відсутні.

Наведена в касаційній скарзі вимога заявника про скасування рішення суду першої інстанції не підлягає задоволенню, так як це рішення повністю скасоване апеляційним судом.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Мукачівського міського голови ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов