Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.06.2023 року у справі №707/898/17
Постанова КЦС ВП від 23.06.2023 року у справі №707/898/17
Постанова КЦС ВП від 23.06.2023 року у справі №707/898/17

Постанова

Іменем України

23 червня 2023 року

м. Київ

справа № 707/898/17

провадження № 61-11012св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «Черкаське лісове господарство», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Черкаська районна державна адміністрація, державний реєстратор Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіна-Богданова Катерина Олександрівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 червня 2022 року у складі судді Смоляра О. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Вініченка Б. Б., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року заступник прокурора Черкаської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «Черкаське лісове господарство» (далі - ДП «Черкаське лісове господарство»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Черкаська районна державна адміністрація (далі - Черкаська РДА), державний реєстратор Виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області (далі - державний реєстратор) Дудіна-Богданова К. О., про витребування земельної ділянки.

На обґрунтування позову посилався на таке.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 23 червня 2016 року у справі № 707/2196/15-ц задоволено позов заступника прокурора Черкаської області до Черкаської РДА, ОСОБА_3 , реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- ДП «Черкаське лісове господарство». Визнано недійсним розпорядження голови Черкаської РДА від 11 вересня 2014 року № 242 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» з усіма його додатками в частині, що стосується ОСОБА_3 , та скасовано рішення про державну реєстрацію за ним права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:002:0027.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 08 червня 2016 року у справі № 707/2190/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27 жовтня 2016 року, позов заступника прокурора Черкаської області до Черкаської РДА, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ДП «Черкаське лісове господарство», Управління Держгеокадастру у Черкаському районі, ПП «Гарант», задоволено.

Визнано недійсним розпорядження голови Черкаської РДА від 11 вересня 2014 року № 242 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» з усіма його додатками в частині, що стосується ОСОБА_2 , та скасовано рішення про державну реєстрацію за нею права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:002:0019.

Наведені судові рішення обґрунтовано, зокрема тим, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7124986000:01:002:0027 та 7124986000:01:002:0019 надані як землі рекреаційного призначення для дачного будівництва, однак вони попередньо відносились до земель лісогосподарського призначення та перебували у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство».

Тому при передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відбулася протиправна зміна їх цільового призначення, проєкти землеустрою, на підставі яких вони сформовані та безоплатно передані у власність, не були належним чином розроблені і не містили усіх висновків щодо їх погодження, постійний користувач земель не надавав згоду на вилучення зазначених земельних ділянок, а Черкаська РДА не мала права ними розпоряджатися.

Проте, незважаючи, що законність отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спірних земельних ділянок оскаржувалась прокуратурою у судовому порядку, останні 08 квітня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу № 1615 та 09 квітня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу № 1642 продали, а ОСОБА_1 придбав зазначені земельні ділянки.

Державний реєстратор Дудіна-Богданова К. О. 27 травня 2016 року прийняла рішення № 14723003 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки. Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельні ділянки з кадастровими номерами 7124986000:01:002:0027 та 7124986000:01:002:0019 об`єднані та присвоєно кадастровий номер 7124986000:01:002:0035.

Спірні землі попередньо обліковувалися за ДП «Черкаське лісове господарство», у справах № 707/2193/15-ц та № 707/2190/15-ц встановлено, що припинення права власності на спірні земельні ділянки та припинення права постійного користування ними відбулося у спосіб, не передбачений законом, шляхом прийняття Черкаської РДА незаконного розпорядження поза межами її компетенції.

Тому факт незаконного розпорядження Черкаською РДА з подальшим незаконним набуттям ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності на спірні земельні ділянки за рахунок державних земель господарського призначення не потребує повторного доказування, оскільки обставина вже встановлена щодо них попередніми судовими рішеннями.

З урахуванням наведеного позивач просив:

витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,1909 га, кадастровий номер 7124986000:01:002:0035, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту;

скасувати державну реєстрацію від 27 травня 2016 року, запис номер 14723003, з припиненням речового права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:002:0035, загальною площею 0,1909 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 23 червня 2022 року позов задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1909га, кадастровий номер 7124986000:01:002:0035, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Скасовано державну реєстрацію від 27 травня 2016 року, запис номер 14723003, з припиненням речового права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:002:0035, загальною площею 0,1909га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт незаконного розпорядження Черкаською РДА з подальшим незаконним набуттям ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності на спірні земельні ділянки за рахунок державних земель лісогосподарського призначення не потребує повторного доказування, оскільки ця обставина вже встановлена судовими рішеннями у справах № 707/2193/15-ц та № 707/2190/15-ц.

Водночас ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08 квітня 2016 року № 1615 та договору купівлі-продажу від 09 квітня 2016 року № 1642 продали спірні земельні ділянки ОСОБА_1 , а тому відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише шляхом витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння на користь держави.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 червня 2022 року скасувано в частині позовних вимог прокурора про скасування державної реєстрації від 27 травня 2016 року, запис номер 14723003, з припиненням речового права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:002:0035, загальною площею 0,1909 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Черкаська РДА, розпорядившись землями лісового фонду, перевищила свої повноваження, спірні земельні ділянки вибули з володіння власника держави України поза її волею, а особи, які їх незаконно набули відчужили спірні земельні ділянки ОСОБА_1 , тому є правові підстав для витребування спірної земельної ділянки від добросовісного набувача у порядку статті 388 ЦК України та вказане є належним способом захисту.

Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права власності, оскільки рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення вимог про витребування земельної ділянки скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що документи, які додані до позовної заяви та на підставі яких були встановлені обставини у цій справі не були оформлені та завірені відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а тому є недопустимими. Тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені на підставі недопустимих доказів.

Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, відповідно до яких вимога прокурора про витребування земельних ділянок на підставі статті 388 ЦК України не є належним способом захисту права власника на земельні ділянки, які відносяться до земель лісогосподарського призначення, оскільки прокурор мав звертатися з негаторним позовом на підставі статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Також суди не встановили, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісогосподарського призначення. Не врахували, що рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 червня 2016 року у справі № 707/2196/15-ц є недостовірним доказом, оскільки воно було скасоване ухвалою Черкаського Апеляційного суду від 04 грудня 2017 року.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 7124986000:01:002:0035, сформована внаслідок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 7124986000:01:002:0027 та 7124986000:01:002:0019 здійснено на підставі припущень.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18; недослідження зібраних у справі доказів; встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У грудні 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Черкаська обласна прокуратура просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що вимоги про витребування спірної земельної ділянки, яка належить до земель лісогосподарського призначення, є ефективним способом захисту порушеного права. ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2022 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пунктів 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 23 червня 2016 року у справі № 707/2196/15-ц позов заступника прокурора Черкаської області до Черкаської РДА, ОСОБА_3 , реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, - ДП «Черкаське лісове господарство» задоволено. Визнано недійсним розпорядження голови Черкаської РДА від 11 вересня 2014 року № 242 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» з усіма його додатками в частині, що стосується ОСОБА_3 , та скасовано рішення про державну реєстрацію за ним права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:002:0027.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 08 червня 2016 року у справі № 707/2190/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27 жовтня 2016 року, позов заступника прокурора Черкаської області до Черкаської РДА, ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ДП «Черкаське лісове господарство», Управління Держгеокадастру у Черкаському районі, ПП «Гарант», задоволено.

Визнано недійсним розпорядження голови Черкаської РДА від 11 вересня 2014 року № 242 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» з усіма його додатками в частині, що стосується ОСОБА_2 , та скасовано рішення про державну реєстрацію за нею права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:002:0019.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7124986000:01:002:0027 та 7124986000:01:002:0019 надані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як землі рекреаційного призначення для дачного будівництва, проте вони попередньо відносились до земель лісогосподарського призначення та перебували у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство». Таким чином, при передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відбулася протиправна зміна їх цільового призначення, проєкти землеустрою, на підставі яких вони сформовані та безоплатно передані власність, не були належним чином розроблені і не містили усіх висновків щодо їх погодження, постійний користувач земель не надавав згоду на вилучення вказаних земельних ділянок, а Черкаська РДА не мала права ними розпоряджатися.

Відповідно до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 80114707 за ОСОБА_1 27 травня 2016 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:002:0035, площею 0,1909 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 1615, виданий 08 квітня 2016 року, видавник: Степаненко А. М. приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу; договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 1642, виданий 09 квітня 2016 року, видавник: Степаненко А. М. приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу; технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, серія та номер: б/н, виданий 25 квітня 2016 року, видавник: ФОП ОСОБА_7 ; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер:

НВ-7103662652016, виданий 05 травня 2016 року, видавник: управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаській області; довідка, серія та номер: 750, виданий 05 травня 2016 року, видавник: виконавчий комітет Свидівоцької сільської ради (т. 1, а. с. 31).

Звертаючись до суду з цим позовом прокурор зазначив, що незважаючи на те, що законність отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спірних земельних ділянок оскаржувалась прокуратурою в судовому порядку, останні 08 квітня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу № 1615 та 09 квітня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу № 1642 продали, а ОСОБА_1 придбав ці земельні ділянки. 27 травня 2016 року державний реєстратор Дудіна-Богданова К. О. прийняла рішення № 14723003 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки. Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельні ділянки з кадастровими номерами 7124986000:01:002:0027 та 7124986000:01:002:0019 об`єднані та присвоєно кадастровий номер 7124986000:01:002:0035.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтями 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною другою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу.

Відповідно до статті 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 7 Лісового кодексу України (далі - ЛУ України), статтею 3 ЗК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до положень статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно зі статтею 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок вилучення земельних ділянок визначений статтею 149 ЗК України, згідно з якою земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Згідно з частинами другою, п`ятою статті 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.

Відповідно до статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

У справах № 707/2196/15-ц та № 707/2190/15-ц суди встановили, що при передачі Черкаською РДА спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відбулася протиправна зміна їх цільового призначення, проєкти землеустрою, на підставі яких вони сформовані та безоплатно передані власність, не були належним чином розроблені і не містили усіх висновків щодо їх погодження, постійний користувач земель не надавав згоду на вилучення вказаних земельних ділянок, а Черкаська РДА не мала права ними розпоряджатися.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Отже, судовими рішеннями у справах № 707/2196/15-ц та № 707/2190/15-ц встановлено факт незаконності набуття ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права власності на спірні земельні ділянки та вибуття спірних земельних ділянок без згоди держави та постійного користувача - ДП «Черкаське лісове господарство».

Водночас ОСОБА_3 та ОСОБА_2 08.04.2016 на підставі договорів купівлі-продажу від 08 квітня 2016 року та від 09 квітня 2016 року № 1642 продали, а ОСОБА_1 придбав спірні земельні ділянки.

Щодо правильності обраного позивачем способу захисту порушеного права

Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21), на яку посилається заявник у касаційній скарзі.

Відповідно до статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Отже, заявлені вимоги про витребування спірних земельних ділянок є ефективним способом захисту у цій справі.

З огляду на наведене Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в аспекті обрання ефективного способу захисту порушеного права.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, відповідно до яких застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Проте доводи касаційної скарги про неврахування судами зазначених правових висновків не можуть бути підставою для скасування судових рішень, ухвалених у цій справі, оскільки вони стосуються загальних питань правозастосування.

У постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 697/2434/16, від 21 вересня 2022 року у справі № 367/4128/16 зазначено, що вимога прокурора про витребування земельних ділянок на підставі статті 388 ЦК України не є належним способом захисту права власника на земельні ділянки, які відносяться до земель лісогосподарського призначення.

Верховний Суд відхиляє зазначені посилання заявника з огляду на таке.

У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спірні земельні ділянки, отримані на підставі розпоряджень Черкаської РДА від 11 вересня 2014 року № 242, які були визнанні недійсними у справах № 707/2196/15-ц, № 707/2190/15-ц, відчужили ОСОБА_1

27 травня 2016 року державний реєстратор Дудіна-Богданова К. О. прийняла рішення № 14723003 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки. Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельні ділянки з кадастровими номерами 7124986000:01:002:0027 та 7124986000:01:002:0019 об`єднані та присвоєно кадастровий номер 7124986000:01:002:0035.

Питання ефективності способу захисту права власності з метою повернення незаконно відчужених земельних ділянок лісогосподарського призначення було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Від указаного висновку Велика Палата Верховного Суду надалі не відступала, а тому він підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див. постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17 (провадження № 51-7588км18), від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19), від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21).

З урахуванням наведеного, зважаючи на ієрархію висновків Верховного Суду, у разі різного тлумачення норм матеріального права у цій справі підлягає застосовуванню саме висновок Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21).

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково врахували рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 червня 2016 року у справі № 707/2196/15-ц, оскільки воно було скасоване ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04 грудня 2017 року.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень заочне рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 червня 2016 року скасоване ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04 грудня 2017 року.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 07 жовтня 2019 року у справі № 707/2196/15-ц позов заступника прокурора Черкаської області до Черкаської РДА, ОСОБА_3 , Реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції Черкаської області, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору ДП «Черкаське лісове господарство», ОСОБА_1 , про визнання недійсним розпорядження державної адміністрації задоволено.

Визнано недійсним розпорядження Черкаської РДА від 11 вересня 2014 року №242 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0914 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту. Скасовано рішення державного реєстратора реєстраційної служби Черкаського РУЮ про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:002:0027, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району за ОСОБА_3 .

Зазначене рішення залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року та постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року.

Отже, у справі № 707/2196/15-ц встановлено недотримання вимог законодавства при прийнятті Черкаською РДА розпорядження від 11 вересня 2014 року № 242 з усіма його додатками в частині, що стосується виділення ОСОБА_3 спірної земельної ділянки, яке стало підставою прийняття рішення про реєстрацію за ним речового права на спірну земельну ділянку.

Щодо доводів касаційної скарги про ухвалення судових рішень на підставі недопустимих доказів

Верховний Суд також відхиляє доводи заявника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення на підставі недопустимих доказів, наданих позивачем та які містяться у матеріалах справи.

У статті 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Заперечуючи проти достовірності наданих позивачкою доказів, заявник не конкретизує, які саме докази є недостовірними та не надає доказів на підтвердження зазначеного.

Посилання заявника на те, що лист Генерального прокурора України від 27 квітня 2017 року не є належним доказом на підтвердження повноважень прокурора щодо подання цього позову були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції, який зазначив, що прокурор пред`явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що земельна ділянка, кадастровий номер 7124986000:01:002:0035, сформована внаслідок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 7124986000:01:002:0027 та 71244986000:01:002:19 зроблені на підставі припущень, спростовуються матеріалами справи, зокрема інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а. с. 31-32).

Посилання заявника на те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що земельна ділянка, кадастровий номер 7124986000:01:002:0035, сформована внаслідок об`єднання земельних ділянок з кадастровими номерами 7124986000:01:002:0027 та 71244986000:01:002:19, є земельною ділянкою лісогосподарського призначення спростовуються встановленими обставинами у справах № 707/2196/15-ц, № 707/2190/15-ц.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 червня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

О. В. Ступак