Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 620/564/19

провадження № 61-6254св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Бердянська сільська рада Зачепилівського району Харківської області,

третя особа - державне підприємство "Національні інформаційні системи",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 09 вересня 2020 року в складі судді: Яценка Є. І., та постанову Харківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року в складі колегії суддів:

Бурлаки І. В., Котелевець А. В., Яцини В. Б.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Бердянської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, третя особа: ДП "Національні інформаційні системи", про встановлення нікчемності заповіту.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 їх з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 мати. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина - домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги за законом є троє рідних синів ОСОБА_4, кожному з яких мало належати по 1/3 частини спадкового майна в порядку спадкування за законом.

Позивач зазначив, що він та його брати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли спадщину належним чином, та державним нотаріусом Зачепилівської державної нотаріальної контори відкрита спадкова справа. Після спливу шестимісячного строку позивач звернувся до Зачепилівської державної нотаріальної контори з вимогою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на належну йому 1/3 частину спадкового майна, але з'ясувалось, що за життя, 24 жовтня 2017 року, його мати ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла все належне їй на день смерті майно його братам ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Отже, він як пенсіонер має право лише на обов'язкову частку у спадщині, тобто 1/6 частину спадкового майна. Вказаний заповіт є нікчемним, оскільки його мати ОСОБА_4 за життя не навчалась в жодному освітньому закладі, не отримувала жодного документу про здобуття освіти, не вміла читати та писати, а лише навчилась ставити свій підпис у тому місці на аркуші паперу, де їй вказували, отже, під час складання заповіту не могла самостійно прочитати текст заповіту та його підписати.

ОСОБА_1 просив:

встановити нікчемність заповіту від імені ОСОБА_4, посвідченого Бердянською сільською радою Зачепилівського району Харківської області 24 жовтня 2017 року, зареєстрованого Харківської філією державного підприємства "Національні інформаційні системи" 06 листопада 2017 року, згідно якого ОСОБА_4 заповідала все належне їй на день смерті майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 09 вересня 2020 року

в задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення нікчемності заповіту відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати пов'язані з розглядом даної цивільної справи в сумі 6 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати пов'язані з розглядом даної цивільної справи в сумі 6 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що24 жовтня 2017 року секретарем Бердянської сільської ради Зачепилівського району Харківської області Войтенко Є. В. було виготовлено в електронному вигляді та роздруковане за допомогою технічного засобу друкування заповіт, за волевиявленням заповідача, ОСОБА_4 на користь синів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Заповіт був прочитаний заповідачем, а також прочитаний секретарем Бердянської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, ОСОБА_5, після чого заповідач ОСОБА_4 його підписала. 06 листопада 2017 року заповіт зареєстровано в Спадковому реєстрі за № 61505856. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Заповіт від 24 жовтня 2017 року, посвідчений уповноваженою особою, його форма та посвідчення відповідає вимогам статті 1247 ЦК України. Доводи позивача про те, що заповідач ОСОБА_4 не могла самостійно підписати текст заповіту оскільки не вміла писати належними та переконливими доказами не підтверджено. Ухвалою Зачепилівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2019 року було призначено судово-почеркознавчу експертизу. Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 27759 від 18 березня 2020 року підпис від імені ОСОБА_4 в одному примірнику заповіту від 24 жовтня 2017 року посвідченого секретарем виконавчого комітету Бердянської сільської ради Зачепилівського району Харківської області Войтенко Є. В. (зареєстрований запис № 109), виконаний самою ОСОБА_4. Дослідивши усі обставини, матеріали цивільної справи, суд першої інстанції зробив висновок, що з боку позивача належним чином не підтверджено та не доведено вимоги позову у повному обсязі, а тому в задоволені позовних вимог необхідно відмовити.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 09 вересня 2020 року змінено, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат, пов'язаних з розглядом даної цивільної справи з 6 000 грн до 3 000 грн, та на користь ОСОБА_3 судових витрат, пов'язаних з розглядом даної цивільної справи з 6 000 грн до 3 000 грн.

В іншій частині рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 09 вересня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов правильного висновку про те, що волевиявлення ОСОБА_4, спрямоване на передачу майна саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зафіксоване в заповіті від 24 жовтня 2017 року, було вільним та відповідало її волі. Доказів протилежного ОСОБА_1 не надано. Як вбачається зі змісту заповіту, його складено у письмовій формі, із зазначенням часу, місця його складення, засвідчено гербовою печаткою. Заповіт прочитано заповідачкою вголос до підписання та підписано нею особисто. Підпис ОСОБА_4 на тексті правочину засвідчений посадовою особою - секретарем виконкому Бердянської сільської ради Войтенко Є. О., якою встановлено особу заповідачки та перевірено її дієздатність.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що заповіт є нікчемним, адже не посвідчений належною особою, оскільки немає доказів того, що секретар сільської ради Войтенко Є. В. в передбаченому законом порядку була уповноважена на вчинення нотаріальних дій, апеляційний суд відхилив, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції позивач на зазначені обставини як на підставу своїх вимог не посилався, відповідно, судом вони не досліджувались та докази щодо них не надавались. Зміна підстав позову на стадії апеляційного перегляду справи не допускається.

Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції надав перевагу висновку експертизи, яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 на заповіті вчинено саме нею, а не показанням свідків, які пояснили, що ОСОБА_4 була неграмотною та не вміла ні читати, ні писати, судова колегія відхиляє, оскільки висновок експертизи достовірно підтверджує виконання підпису у заповіті саме заповідачкою, натомість, свідки не можуть бути достовірно обізнаними щодо письменності чи неписьменності ОСОБА_4 та щодо обставин посвідчення заповіту.

Доводи ОСОБА_1 щодо того, що експертом не взято до уваги підпис ОСОБА_4 у заяві про видачу паспорту, який різниться з іншими вільними зразками її підпису, тоді як в документах, які експерт взяла за порівняльні зразки, підпис від імені ОСОБА_4, міг бути виконаний іншими особами; не надано оригінал іншого примірника заповіту; вільні зразки почерку відсутні взагалі; він як сторона у справі був позбавлений можливості вказати, які саме підписи мають бути для експерта вільними зразками для дослідження; що судом неправомірно відмовлено йому в ознайомленні з документами, витребуваними для проведення експертизи, судова колегія відхиляє, оскільки підстав для незгоди з висновком експерта чи сумнівів у його правильності не вбачається. У суді першої інстанції експерт надала свої пояснення щодо проведення експертизи та зробленого висновку. Позивач особисто не є виконавцем досліджуваних підписів та не може надавати експерту вказівки щодо порядку дослідження зразків підпису.

Твердження ОСОБА_1 щодо того, що рукописний текст у заповіті візуально відрізняється від літер у самому підписі, виконаний рівно, без ознак його виконання людиною похилого віку, та що факт відсутності вільних зразків почерку ОСОБА_4 свідчить про те, що вона була неграмотною, є лише його припущеннями.

Позивачем не надано будь-яких належних доказів того, що ОСОБА_4 була неграмотною та неписьменною чи мала вади, які б їй перешкоджали прочитати заповіт особисто та підписати його.

Апеляційний суд зазначив, що враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, обсягу виконаної адвокатом роботи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі по 3 000,00 грн кожному. Таким чином, оскаржене рішення суду підлягає зміні в частині розподілу судових витрат зі зменшенням розміру стягнення з ОСОБА_1 витрат на надання правничої допомоги з 6000 грн до 3000 грн кожному з відповідачів. В іншій частині підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції не вбачається. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 по суті спору залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судового збору не вбачається.

Аргументи учасників справи

13 квітня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав касаційну скаргу на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 09 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року, в якій просив: оскаржені рішення скасувати; ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга мотивована тим, що: наявність у посадовій інструкції секретаря сільради повноважень забезпечувати виконання нотаріальних дій не є самостійною підставою для вчинення таких дій, оскільки покладення зазначених обов'язків на посадову особу органу місцевого самоврядування повинне фіксуватись у протоколах завдань сесій та виконавчого комітету відповідної ради. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі №323/3359/17. Оскільки відповідачами не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що секретар сільради ОСОБА_5 в передбаченому законодавством порядку була уповноважена на вчинення нотаріальних дій, зокрема посвідчувати оспорюваний заповіт від 24 жовтня 2017 року, правочин у встановленому порядку не посвідчений. Суди взяли до уваги лише один доказ - висновок експертизи і не взяв до уваги інші докази - пояснення свідків, які доводили факт того, що померла ОСОБА_4 була неграмотною, не вміла а ні писати, а ні читати, відсутність доказів отримання померлою ОСОБА_4 освіти, - не зрозуміло і в своєму рішенні суд це не обгрунтував. Вільних зразків почерку ОСОБА_4 не існує и природі взагалі, оскільки вона була не грамотною, не вміла не читати, не писати. Вона виконувала свій підпис. Але найчастіше за неї підписувались інші особи.

Зазначає, що має сумніви щодо дійсного волевиявлення матері заповідати майно своїм двом синам та лишити спадщини третього сина, оскільки самого тексту заповіту та що там було написано вона прочитати не могла.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 25 травня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 323/3359/17, від 27 січня 2020 року у справі № 488/6479/14-ц (провадження № 61-37983св18), від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 (провадження № 61-10814св19), від 06 листопада 2019 року у справі № 201/6284/17 (провадження № 61-42345св18), від 12 травня 2020 року у справі № 243/5477/15-ц (провадження № 61-46081св18), від 27 березня 2019 року у справі № 334/1746/15 (провадження № 61-29200св18), від 07 березня 2018 року у справі № 525/607/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 723/3247/18.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є синами ОСОБА_4

24 жовтня 2017 року секретарем Бердянської сільської ради Зачепилівського району Харківської області Войтенко Є. В. посвідчено заповіт, згідно якого ОСОБА_4 залишила все своє майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Заповіт прочитаний вголос та підписаний ОСОБА_4.

Заповіт зареєстровано у Спадковому реєстрі 06 листопада 2017 року за № 61505856.

ОСОБА_5 працювала секретарем виконавчого комітету Бердянської сільської ради з 13 листопада 2015 року по 16 листопада 2017 року, що підтверджується довідкою Зачепилівської селищної ради від 07 листопада 2019 року № 02-20/1035.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Після смерті ОСОБА_4 державним нотаріусом Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області 20 лютого 2019 року заведено спадкову справу № 27/2019.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись із заявами про прийняття спадщини після смерті їхньої матері ОСОБА_4.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 27759 від 18 березня 2020 року підпис від імені ОСОБА_4 в одному примірнику заповіту від 24 жовтня 2017 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Бердянської сільської ради Зачепилівського району Харківської області Войтенко Є. В. (зареєстрований запис № 109), який надіслано Зачепилівською селищною радою до Зачепилівської державної нотаріальної контори для спадкової справи, розташований у рядку "підпис", виконаний самою ОСОБА_4; питання про виконання рукописного запису "Заповит прочитано вголос та питписано мною ОСОБА_4" у цьому примірнику, підпису від імені ОСОБА_4 в іншому примірнику заповіту від 24 жовтня 2017 року, який надано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і рукописного запису у цьому примірнику не вирішувалось.

Допитана у судовому засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_7 повідомила, що при порівняльному дослідженні вільних зразків підпису (10 підписів) ОСОБА_4 та наданих матеріалів, які надійшли до лабораторії встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 в одному примірнику заповіту від 24 жовтня 2017 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Бердянської сільської ради Зачепилівського району Харківської області Войтенко Є. В. (зареєстрований запис № 109), виконано саме ОСОБА_4.

Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_8 вказала, що вона є рідною племінницею ОСОБА_4. Про заповіт вона дізналася від позивача ОСОБА_1 після того, як він почав оформляти спадщину після смерті матері. Свідок пояснила, що у позивача були сумніви щодо дійсного волевиявлення матері заповідати майно відповідачам, так як вона не могла самостійно ані читати, ані писати. Крім того, свідок вказала, що була присутня біля ОСОБА_4, яка запитала у позивача ОСОБА_1 чи не проти він того, щоб вона заповіла все своє майно лише двом синам ОСОБА_2 та ОСОБА_3. На її запитання ОСОБА_1 нічого не відповів.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вказали, що ОСОБА_4 не була грамотною, не могла самостійно ані читати, ані писати.

Позиція Верховного Суду

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина 3 статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина 2 статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний ", "є недійсним".

Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Згідно частини 2 статті 207 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі.

Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (частина 1 статті 1257 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року в справі № 335/5977/17 (провадження № 61-13350св20) вказано, що "відповідно до частиною 2 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред'явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв'язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".

У справі, яка переглядається: суди відмовили в задоволенні позовної вимоги про встановлення факту нікчемності заповіту внаслідок недоведеності, що заповідач не підписувала заповіт; суди не врахували, що позовна вимога про встановлення факту нікчемності заповіту не є належним способом захисту прав і в задоволенні позову потрібно було відмовити з цієї підстави. Тому судові рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про встановлення факту нікчемності заповіту слід змінити в мотивувальній частині. Проте суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позовної вимоги про встановлення факту нікчемності заповіту.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частиною 2 статті 215 ЦК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права викладеного постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року в справі № 335/5977/17 (провадження № 61-13350св20) колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення ухвалені частково без додержання норм матеріального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржені судові рішення в частині відмови в задоволенні позову про встановлення нікчемності заповіту змінити, виклавши їх мотивувальні частині у редакції цієї постанови; в іншій частині рішення суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та постанову апеляційного суду належить залишити без змін.

Оскільки Верховний Суд змінює оскаржені судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 09 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Бердянської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, про встановлення нікчемності заповіту змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 09 вересня 2020 року в незміненій апеляційним судом частині та постанову Харківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов