Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.11.2019 року у справі №137/1958/18

Постанова

Іменем України

12 травня 2021 року

м. Київ

справа № 137/1958/18

провадження № 61-19452св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Громадська сільська рада Літинського району Вінницької області,

треті особи: Літинська районна державна адміністрація Вінницької області, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження) касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року в складі колегії суддів:

Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Громадської сільської ради Літинського району Вінницької області (далі - Громадської сільської ради) та просив зобов'язати Громадську сільську раду рішенням сесії виправити помилку, допущену Громадською сільською радою в період розпаювання племрадгоспу "Літинський" щодо невнесення його в списки осіб, які мають право на одержання земельного паю.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що при розпаюванні племрадгоспу "Літинський" всім його працівникам, а також особам з інвалідністю з дитинства, що проживали на території Громадської сільської ради були виділені земельні ділянки та майнові паї. Зазначав, що він є особою з інвалідністю з дитинства, однак, незважаючи на його письмову заяву, не був включений до списку на розпаювання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 липня 2019 року в задоволення позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, що на момент паювання земель ВАТ "Племзавод "Літинський" (правонаступника племзаводу "Літинський") він був членом даного товариства, в тому числі як пенсіонер, що раніше в ньому працював та залишився його членом, а згідно з Указом Президента України № 720/95 від 08 серпня 1995 року інвалідність особи, яка раніше працювала в товаристві, не є окремою підставою для набуття права на земельну частку (пай).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 липня 2019 року без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року, у якій просить скасувати оскаржувану постанову та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції неповно з'ясував обставини справи, не врахував надані ним докази на підтвердження того, що він певний час був працівником племзаводу "Літинський" та є особою з інвалідністю з дитинства й відповідно до Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" № 720/95 від 08 серпня 1995 року має право на земельну частку (пай), у зв'язку з чим ухвалив судове рішення, яке не ґрунтується на засадах верховенства права, є незаконним та необґрунтованим.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

24 лютого 2020 року справа № 137/1958/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина 2 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що рішенням Громадської сільської ради № ІІ від 05 березня 1996 року вирішено надати в постійне користування державному племенному заводу "Літинський" 2 284 га землі, а також видати державний акт на право постійного користування землею.

14 травня 1996 року племзавод "Літинський" було реорганізовано у відкрите акціонерне товариство "Племзавод "Літинський".

Позивач ОСОБА_1 з 01 лютого 1983 року працював зоотехніком у відділенні ім.

Жданова племзаводу "Літинський", а з 01 вересня 1983 року наказом директора племзаводу "Літинський" № 150-к звільнений за власним бажанням, за статтею 38 КЗпП України, що підтверджується архівними довідками № 01-19/475 від 15 серпня 2018 року, № 01-19/5 від 08 січня 2019 року.

Протоколом зборів акціонерів ВАТ "Племзавод "Літинський" № 2 від 01 квітня 1997 року затверджено списки акціонерів ВАТ "Племзавод "Літинський", які мають право на земельну частку (пай).

З доданого до протоколу списку пайовиків суди встановили, що позивач у цьому списку відсутній.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК Серії 10 ААВ № 558461 від 29 вересня 2014 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою з інвалідністю з дитинства першої групи, у зв'язку із пораненням під час бойових дій в період війни.

Листом Громадської сільської ради № 02-16/41 від 14 лютого 2018 року позивача повідомлено, що списки пайовиків сільська рада не формувала, списки формувалися в 1997 році правлінням ВАТ "Племзавод "Літинський".

Відповідно до довідки Громадської сільської ради № 115 від 30 липня 2014 року, при розпаюванні племрадгоспу "Літинський" особам з інвалідністю з дитинства, які проживали на території Громадської сільської ради, були видані земельні та майнові паї, однак позивач відсутній у списку осіб, яким видавалися зазначені паї.

З довідок Громадської сільської ради № 13 від 03 лютого 2000 року, № 38 від 20 січня 2008 року, № 471 від 28 листопада 2016 року, № 8 від 13 січня 2012 року встановлено, що позивач з 1944 року проживає в селі Кусиківці та є особою з інвалідністю з дитинства першої групи. У наявності земельної частки (паю) та земель соціальної сфери немає. При складанні списків на оформленні земельних та майнових паїв особам з інвалідністю з дитинства, які проживають на території Громадської сільської ради, позивач був механічно пропущений.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За положеннями частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених частини 1 статті 13 ЦПК України випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 3 статті 13 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в ~law26~, у спорах, пов'язаних з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), відповідачами є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Частинами 1 статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

У разі пред'явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Звернувшись з цим позовом до суду, позивач зазначав, що він є особою з інвалідністю з дитинства, у зв'язку з чим мав право на земельну частку (пай) при розпаюванні племзаводу "Літинський", проте працівники Громадської сільської ради помилково не включили його до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), а тому просив суд зобов'язати відповідача виправити цю помилку.

Разом з тим, у справі, яка переглядається, установлено, що списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) при розпаюванні племрадгоспу "Літинський" формувалися та затверджувалися ВАТ "Племзавод "Літинський".

Отже, даний спір, який полягає в невключенні позивача до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), виник у ОСОБА_1 з ВАТ "Племзавод "Літинський", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Племзавод "Літинський", а тому Громадська сільська рада є неналежним відповідачем.

Зважаючи на те, що позов пред'явлено до неналежного відповідача й клопотань про його заміну позивач не заявляв, у задоволенні позовних вимог слід було відмовити саме через їх пред'явлення до неналежного відповідача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 1 статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 412 ЦПК України).

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій справі не підлягають задоволенню з підстав їх пред'явлення до неналежного відповідача, висновок апеляційного суду про залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в зв'язку із його недоведеністю є помилковим.

Згідно з частиною 3 статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, але помилилися щодо мотивів такої відмови, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення судів попередніх інстанцій змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Оскільки Верховний Суд змінює судові рішення судів попередніх інстанцій, але виключно в частині мотивів їх ухвалення, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 10 липня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 08 жовтня 2019 рокузмінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Ю. ТітовСудді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М.

Русинчук