Історія справи

Постанова

Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

справа № 553/2760/16-ц

провадження № 61-2349св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 09 листопада 2016 року у складі суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ФОП ОСОБА_3 про захист прав споживачів, в якому просили стягнути на користь ОСОБА_2 з ФОП ОСОБА_3 суму збитків з врахуванням індексації в сумі 5 939,50 грн та моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн, а всього разом - 10 959,50 грн, а також згідно статті 211 ЦПК України прийняти окрему ухвалу за допущені відповідачем групі порушення Закону України «Про захист прав споживачів України» та направити відповідним органам для прийняття невідкладних заходів по усуненню незаконних дій останнього.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача ФОП ОСОБА_3 про застосування наслідків спливу позовної давності. Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 про захист прав споживачів задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 суму збитків, з урахуванням індексації в сумі 5 929,50 грн та моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн, а всього 10 959,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 1 095,50 грн судового збору на користь держави.

Рішення мотивоване тим, що власником житла ОСОБА_2 було сплачено вартість двох міжкімнатних дверей, одна з яких в ході експлуатації вже в лютому прийшла в негідність, а другі двері виявились пустотілими, тобто неналежної якості, що є свідченням порушення прав позивачів та підставою для відшкодування на користь ОСОБА_2 збитків в розмірі повної вартості придбаних дверей, з урахуванням індексації на суму 5 939,50 грн та моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 09 листопада 2016 року рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року скасоване та ухвалено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 про захист прав споживачів відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачами не доведено, що придбані вироби містили істотний недолік, який з'явився в ході їх експлуатації впродовж гарантійного строку та виник з вини відповідача.

У грудні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися із касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Полтавської області від 09 листопада 2016 року, у якій просять оскаржене рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем не було проведено експертизи продукції для визначення причин втрати нею якості і не встановлено причину виникнення тріщини на дверях, чим позбавив позивачів захистити своє право як споживачів. У встановлений гарантійний строк позивачі звернулися до відповідача, але відповідач не усунув недоліки товару, не визначив причини їх настання.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У лютому 2017 року від ФОП ОСОБА_3 надійшло заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить касаційну скаргу відхилити і рішення апеляційного суду залишити без змін. Заперечення мотивовані тим, що споживачем є ОСОБА_1, а не ОСОБА_2 вказує, що позивачі звернулися до нього поза межами гарантійного строку, лише у березні 2015 року. Тому згідно статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів» у відповідача не було обов'язку проводити експертизу проданої продукції. Зазначає, що позивачі не довели існування недоліків придбаних дверей і не заявляли клопотання про проведення експертиз в апеляційному суді. Вважає, що пошкодження дверного полотна відбулося внаслідок неправильної експлуатації.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2017 року справа призначена до судового розгляду.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 20 листопада 2014 року між ФОП ОСОБА_3 (підрядник) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір, згідно якого підрядник зобов'язується передати замовнику дверні блоки і здійснити необхідні монтажні роботи з їх установки, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість виробів, доставки та монтажних робіт. Сторони погодили, що вартість дверей згідно договору становить 3 000,00 грн, а разом з монтажними роботами та доставкою 3 677,00 грн.

Суди встановили, що згідно накладної від 20 листопада 2014 року ОСОБА_1 вніс завдаток на суму 1 500,00 грн. Одночасно, в цій накладній під текстом «виміри проводились в моїй присутності, із якістю, ціною, кольором, комплектністю, габаритами, розміром виробів та послугами ознайомлений, зауважень не маю, все вірно - згоден» є підпис ОСОБА_1 та зазначено його мобільний номер телефону. Відповідно до акту виконаних робіт від 08 грудня 2014 року сторони погодились, що ФОП ОСОБА_3 належним чином, в строк, виконані роботи по монтажу дверей, а замовник не має претензій щодо якості.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до частини першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Встановивши, що позивачами не доведено, що встановлені двері містили істотний недолік, який з'явився в ході їх експлуатації впродовж гарантійного строку, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлене без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 09 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат