Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.05.2025 року у справі №465/4824/21
Постанова КЦС ВП від 23.04.2025 року у справі №465/4824/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 465/4824/21

провадження № 61-5259св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк», ОСОБА_3 , Державне підприємство «Сетам», приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича - Кусого Андрія Васильовича і Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня

2024 року складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - ПАТ «Укргазбанк»), ОСОБА_3 , Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), приватного виконавця виконавчого округу Львівської області (далі - приватний виконавець) Білецького І. М. про визнання недійсними електронних торгів, протоколу та акта про проведення електронних торгів, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, визнання права власності на 1/2 транспортного засобу, витребування транспортного засобу з володіння добросовісного набувача.

Позов мотивований тим, що 23 квітня 1993 року між позивачкою

і ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, за час якого вони 02 січня 2020 року придбали і 03 січня 2020 року зареєстрували на ім`я ОСОБА_2 транспортний засіб марки «Mercedes-Benz GLE 350D», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , сірого кольору.

16 червня 2020 року приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа № 461/12223/14, виданого 19 вересня 2017 року Галицьким районним судом м. Львова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укргазбанк» 624 957,78 дол. США, 388 9916,51 грн пені, а також 3 441,00 грн судових витрат.

Згідно з протоколом проведення електронних торгів від 11 червня 2021 року № 542366 ДП «Сетам» реалізовано учаснику № 42 ОСОБА_3 вказаний транспортний засіб (реєстраційний номер лота 435260) за ціною

1 981 031,25 грн та надано термін для сплати коштів за придбаний лот до

29 червня 2021 року.

Позивачка зазначала, що транспортний засіб був об`єктом спільної сумісної власності подружжя і був примусово відчужений у процедурі виконавчого провадження за рішенням суду, у якому ОСОБА_1 не є боржником, без виділення частки із майна подружжя та без згоди подружжя.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила визнати недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» 11 червня 2021 року із реалізації арештованого майна за лотом № 435260, а саме транспортного засобу марки «Mercedes-Benz GLE 350D», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , сірого кольору, об`єм двигуна - 2 925 см куб., дизель; визнати недійсним протокол № 542366 проведення електронних торгів від 11 червня 2021 року з реалізації арештованого майна за лотом № 435260; визнати недійсним акт від 18 червня 2021 року про проведенні електронні торги; визнати за нею право власності на 1/2 транспортного засобу «Mercedes-Benz GLE 350D», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , сірого кольору, об`єм двигуна - 2 925 см куб., дизель; визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Mercedes-Benz GLE 350D», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , сірого кольору, об`єм двигуна - 2 925 см куб., дизель, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що видане на ім`я ОСОБА_3 ; витребувати з володіння ОСОБА_3 автомобіль «Mercedes-Benz GLE 350D», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , сірого кольору, об`єм двигуна - 2 925 см. куб., дизель.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21 липня 2023 року

в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відчуження належної позивачці частки у спільному майні на публічних торгах без її згоди не порушує її право як співвласника цього майна. До того ж жодних порушень правил проведення електронних торгів, впливу таких порушень на результат торгів, а також порушення законних прав позивачки такими діями, позивачка не довела і суд не встановив. Ізцих підстав суд відмовив

у задоволенні похідних вимог про визнання права власності на 1/2 транспортного засобу; визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що видане на ім`я ОСОБА_3 , та витребування

з володіння ОСОБА_3 спірного автомобіля.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним протоколу № 542366 проведення електронних торгів 11 червня 2021 року та визнання недійсним акта від 18 червня 2021 року про проведені електронні торги, суд першої інстанції, застосувавши висновки, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21), зазначив, що ці вимоги є неналежним та неефективним способом захисту.

Додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 01 серпня 2023 року стягнено з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Білецького І. М. витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Врахувавши незначну складність справи, а також предмет спору, суд дійшов висновку, що представник відповідача довів обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу і його пропорційність відповідно до предмета спору на суму 10 000,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 липня 2023 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсними електронні торги, проведені ДП «Сетам» 11 червня

2021 року з реалізації арештованого майна за лотом № 435260, а саме: транспортного засобу марки Mercedes-Benz GLE 350D», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , сірого кольору, об?єм двигуна - НОМЕР_6 см куб., дизель; протокол № 542366 проведення електронних торгів від 11 червня 2021 року із реалізації арештованого майна за лотом № 435260; акт про проведення електронних торгів арештованого нерухомого майна від 18 червня 2021 року, затверджений приватним виконавцем Білецьким І. М.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Mercedes-Benz GLE 350D», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 сірого кольору, об?єм двигуна - НОМЕР_6 см куб., дизель, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що видане на ім?я ОСОБА_3 .

Витребувано з володіння ОСОБА_3 транспортний засіб «Mercedes-Benz GLE 350D», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , сірого кольору, об?єм двигуна НОМЕР_6 см куб., дизель та передано його

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 серпня

2023 року скасовано та увалено нове судове рішення, яким представнику приватного виконавця Білецького І. М. - Кусому А. В. відмовлено у задоволенні заяви про стягнення 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки частка

і позивачки, і відповідача ОСОБА_2 у спірному майні не була виділена, тобто не набула статусу самостійного об`єкта нерухомості в передбаченому законом порядку, то вона не могла бути реалізована на відкритих торгах. Таким чином, реалізація всього майна, в якому була і частка позивачки, не відповідає закону та порушує її права як співвласника цього майна, що є неприпустимим.

Оскільки спірне майно вибуло з володіння позивачки поза її волею, на підставі відкритих торгів, які слід визнати недійсними, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для витребування із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 спірного автомобіля.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 15 квітня

2024 року доповнено постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року абзацом, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину транспортного засобу Mercedes-Benz GLE 350D», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , сірого кольору, об?єм двигуна 2 925 см куб., дизель.

Додаткова постанова мотивована тим, що суд, задовольняючи позов, виходив з того, що спірний автомобіль набуто сторонами у шлюбі за спільні кошти подружжя на підставі договору купівлі-продажу від 02 січня 2020 року, а тому такий є спільним майном подружжя, частки якого є рівними. Однак

у резолютивній частині постанови суд не зазначив результат розгляду позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину спірного автомобіля, що відповідно до статті 270 ЦПК України

є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

11 квітня 2024 року представник приватного виконавця Білецького І. М. - Кусий А. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року та залишити в силі рішення Франківського районного суду м. Львова від

21 липня 2023 року і додаткове рішення Франківського районного суду

м. Львова від 01 серпня 2023 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що подружжя має відповідати за борговими зобов?язаннями солідарно усім своїм майном навіть при розлученні. Вказує, що у разі відчуження спільного сумісного майна без згоди одного з подружжя той з них, що таку згоду не надавав, має право на стягнення з відчужувача (іншого з подружжя) грошової компенсації. Вказує, що позивачка обрала неналежний

і неефективний спосіб захисту. Вказує, що апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог.

12 квітня 2024 року ПАТ «Укргазбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року та залишити в силі рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 липня 2023 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував висновок, зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/436518 (провадження № 14-96цс21), згідно з яким, оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача), а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги про визнання недійсними протоколу публічних торгів є неналежним

і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати

і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги.

З огляду на наведене неналежними та неефективними є відповідні дві вимоги позивача. Вимогу про визнання недійсними електронних торгів суд може інтерпретувати як позов про визнання недійсним відповідного договору купівлі-продажу. Проте ця вимога лише за певних умов може бути ефективним способом захисту, наприклад, тоді, якщо позивачем і відповідачем є продавець і покупець за договором купівлі-продажу. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Якщо майно за відплатним договором придбане

в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦК України). Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга цієї статті у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Вказує, що кредитний договір був укладений в інтересах сім?ї і відповідно до частини четвертої статті 65 і частини другої статті 73 СК України створив ообов?язки для другого з подружжя, а стягнення за ним може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя.

Доводи інших учасників справи

Відзиви на касаційні скарги не надходили.

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Франківського районного суду м. Львова.

Зупинено виконання постанови Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

17 червня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволеннюз таких підстав.

Фактичні обставини справи

23 квітня 1993 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_6 укладено шлюб.

14 червня 2006 року між ПАТ «Укргазбанк» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1 на суму 500 000,00 дол. США на строк до 14 червня

2013 року.

На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 30 червня 2006 року між банком і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Hop Н. М. за № 3051, згідно з яким предметом іпотеки є житловий будинок.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26 квітня 2016 року у справі № 461/12223/14-ц у зв`язку з невиконанням ОСОБА_7 зобов`язань за кредитним договором № 1 вирішено стягнути з ОСОБА_7 на користь

ПАТ «Укргазбанк» заборгованість у сумі 624 957,78 дол. США і 3 889 916,51 грн пені. Вирішено питання судових витрат.

На підставі договору купівлі-продажу від 02 січня 2020 року ОСОБА_2 придбав автомобіль марки «Mercedes-Benz GLE 350D», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , сірого кольору. Право власності було зареєстровано за ОСОБА_2

16 червня 2020 року приватний виконавець Білецький І. М. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа № 461/12223/14-ц, виданого 19 вересня 2017 року Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_2 на користь AT «Укргазбанк» 624 957,78 дол. США і 3 889 916,51 грн пені, а також

3 441,00 грн судових витрат.

19 червня 2021 року приватний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_7, згідно

з якою описано та накладено арешт на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz GLE 350D», 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , сірого кольору, об?єм двигуна - 2 925 см куб., що належить ОСОБА_2

11 червня 2021 року ДП «Сетам» за заявкою приватного виконавця

Білецького І. М. провело електронні торги із реалізації арештованого майна за лотом № 435260, а саме вказаного автомобіля.

Переможцем цих електронних торгів визначено ОСОБА_3 (учасник

№ 42), який запропонував найвищу цінову пропозицію за лот в сумі

1 981 031,25 грн.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними електронних торгів, протоколу та акта про проведення електронних торгів, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, визнання права власності на 1/2 частини транспортного засобу та витребування з володіння добросовісного набувача транспортного засобу, ОСОБА_1 , як підставою позову зазначала те, що спірний автомобіль, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя

і примусово відчужений у процедурі виконавчого провадження за рішенням суду, у якому вона не є боржником, без виділення частки із майна подружжя та без згоди подружжя.

Надаючи оцінку заявленим вимогам, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини першої статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 ЦК України).

У частині четвертій статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства,

а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Верховний Суд України у постановах від 18 листопада 2015 року у справі

№ 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15 та від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2677цс16 зробив висновки про те, що головною умовою, яку повинні встановити суди при вирішенні питання про визнання прилюдних торгів недійсними, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним

є наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Установлено, що предметом цього спору є транспортний засіб - автомобіль.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (частина друга статті 181 ЦК України).

Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення (частина перша статті 183 ЦК України).

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України). Тобто якщо втрачається цільове призначення речі, то вона є не подільною. Прикладом неподільних речей

є транспортні засоби, побутова техніка тощо (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада

2022 року у справі № 725/7187/19 (провадження № 61-11615сво20).

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 334 ЦК України).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають

з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).

Критерієм віднесення речей до рухомих визначається можливість їх вільного переміщення у просторі. Автомобіль є рухомою річчю. За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає

з моменту передання майна є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть в договорі самі визначити момент виникнення права власності на рухому річ. Правила частини четвертої статті 334 ЦК України застосовуються до нерухомих речей. (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від

26 квітня 2023 року у справі 569/20334/21 (провадження № 61-474св23).

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує:

(а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники);

(б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно,

а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна

(див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 (провадження № 61-5919сво22).

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина перша статті 358 ЦК України).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження

і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах,

у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» у реакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (пункт 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» у реакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

У постанові Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23) зроблено такий висновок:

«критерієм віднесення речей до рухомих визначається можливість їх вільного переміщення у просторі. Автомобіль є рухомою річчю. За критерієм подільності автомобіль є неподільною є річчю, тобто, такою, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення;

законодавець в ЦК України, як основному регуляторі приватних відносин, передбачив у частині другій статті 366 ЦК України механізм звернення стягнення на частку в праві спільної часткової власності на неподільну річ. Очевидно, що такий механізм може бути реалізованим у тому разі, якщо боржник у виконавчому провадженні (співвласник рухомої неподільної речі), з урахуванням вимог доброї совісті, повідомив виконавця та/або кредитора (стягувача) про наявність правового режиму спільної часткової власності на рухому неподільну річ;

у разі якщо боржник не повідомив виконавця та/або кредитора (стягувача) про правовий режим спільної часткової власності на рухому неподільну річ і відбулося звернення стягнення на рухому неподільну річ (продаж на торгах, передача стягувачу), то права та інтереси іншого співвласника (-ів), який (які) не є боржником (-ами), у спільній частковій власності на рухому неподільну річ мають захищатися шляхом виплати компенсації від недобросовісного співвласника, який не повідомив виконавця та/або кредитора (стягувача) про наявність правового режиму спільної часткової власності на рухому неподільну річ».

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які

ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови

у судовому захисті цивільного права та інтересу особи. Зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі

№ 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (стаття 13 ЦК України).

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але

є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом

(див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

Вирішуючи спір, апеляційний суд на вказане уваги не звернув, у зв?язку з чим дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки права та інтереси позивача як іншого співвласника, який не

є боржником, у спільній частковій власності на неподільну річ мають захищатися шляхом виплати компенсації від недобросовісного співвласника, який не повідомив виконавця та/або кредитора (стягувача) про наявність правового режиму спільної часткової власності на рухомі неподільні речі.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір і відмовляючи в задоволенні позову, дійшов правильного по суті висновку, проте помилився щодо мотивів, у зв?язку із чим оскаржуване судове рішення слід скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, змінивши його мотивувальну частину та виклавши її

в редакції цієї постанови.

Висновки за результатом розгляду касаційних скарг

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо

в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити частково, постанову Львівського апеляційного суду від

04 березня 2024 року скасувати та залишити в силі рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 липня 2023 року, змінивши його мотивувальну частину шляхом викладення її в редакції цієї постанови.

У зв?язку із тим що постанова Львівського апеляційного суду від

04 березня 2024 року підлягає скасуванню також слід залишити в силі додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 серпня

2023 року.

Додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (постановаВеликої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі

№ 904/8884/21).

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року, то додаткова постанова Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2024 року також підлягає скасуванню.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі судового рішення суду першої інстанції, змінивши його мотивувальну частинку, що не вплинуло на обсяг вирішених позовних вимог судом першої інстанції, судові витрати зі сплати судового збору, понесені приватним виконавцем Білецьким І. М. в розмірі 23 971,20 грн і ПАТ «Укргазбанк» в розмірі 29 964,00 грн за подання касаційних скарг, слід стягнути з ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 141 400 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича - Кусого Андрія Васильовича і Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року

та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 15 квітня 2024 рокускасувати.

Залишити в силі рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 липня 2023 року, змінивши його мотивувальну частину шляхом викладення

її в редакції цієї постанови, та додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 серпня 2023 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича

23 971,20 грн судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» 29 964,00 грн судових витрат.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Львівського апеляційного суду від 04 березня 2024 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов