Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 761/24143/19

провадження № 61-17538 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Шевченківського районного суду м.

Києва від 03 березня 2020 року у складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року у складі колегії суддів:

Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського про скасування наказів університету та зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 18 липня 2017 року він звернувся до приймальної комісії Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського та подав пакет документів з метою зарахування на навчання за спеціальністю 081 "Право ", освітня програма "Міжнародне право", освітньо-кваліфікаційний рівень "Магістр", на заочну форму навчання.

Після перевірки приймальною комісією поданих ним документів його було рекомендовано до зарахування на навчання. Наказом Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського від 21 серпня 2017 року № 626-с/з його було зараховано до числа студентів. 06 листопада 2017 року між ними було укладено договір про надання освітніх послуг, за умовами якого відповідач зобов'язаний надати йому освітні послуги на рівні державних стандартів вищої освіти та видати документ про вищу освіту (диплом магістра).

Після закінчення першого курсу навчання та успішного виконання навчального плану 2018 року його було переведено на другий курс навчання.

Проте 18 січня 2019 року, після успішного захисту дипломної роботи, його було відраховано з числа студенів, згідно з наказом відповідача від 16 січня 2019 року № 109-с/з, в якому зазначено підставою - помилкове зарахування.

Крім того, наказом Таврійського національного університету імені В. І.

Вернадського від 16 січня 2019 року № 108-с/з на підставі рішення приймальної комісії від 16 січня 2019 року № 4 скасовано наказ від 21 серпня 2017 року № 626-с/з про зарахування на навчання у частині його зарахування.

Підставою для його відрахування стала відсутність екзаменаційного листа про проходження обов'язкового єдиного фахового вступного випробування.

Позивач вважав вищевказані накази відповідача про його відрахування неправомірними, оскільки він виданий без належних правових підстав та з порушенням встановленої правової процедури, оскільки положеннями Закону України "Про вищу освіту" не передбачено вищезазначеної підстави для відрахування.

Недостовірних відомостей до приймальної комісії ним не подавалися. Зазначеними неправомірними діями відповідача йому було завдано моральних страждань.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив суд:

- визнати неправомірним та незаконним наказ Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського від 16 січня 2019 року № 109-с/з "Про відрахування студента заочної форми навчання", яким його відраховано;

- скасувати наказ Таврійського національного університету імені В. І.

Вернадського від 16 січня 2019 року № 108-с/з "Про скасування в частині наказу від 21 серпня 2017 року № 626-с/з", яким скасовано наказ від 21 серпня 2017 року № 626-с/з про зарахування на навчання в частині його зарахування;

- поновити його до складу студентів на навчанні Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського як студента ІІ курсу, освітньо-кваліфікаційний рівень "Магістр";

- зобов'язати відповідача видати йому диплом магістра державного зразка про закінчення ним у 2018 році університету;

- стягнути з відповідача 128 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30 квітня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського від 16 січня 2019 року № 109-с/з "Про відрахування студента заочної форми навчання", яким відраховано з Навчально-наукового гуманітарного інституту Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського ОСОБА_1, студента II курсу, заочної форми навчання, за освітньо-кваліфікаційним рівнем "Магістр", гр. 081-21м (з), спеціальність 081 "Право ", освітньої програми "Міжнародне право". Поновлено ОСОБА_1 до складу студентів на навчанні в Таврійському національному університеті імені В. І. Вернадського, як студента II курсу, освітньо-кваліфікаційний рівень "Магістр", гр. 081-21м (з), спеціальність 081 "Право ", освітньої програми "Міжнародне право". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення першої інстанції мотивоване тим, що позивачем до приймальної комісії відповідача недостовірні відомості не подавались. Законом України "Про вищу освіту" та Умовами прийому на навчання до вищих навчальних закладів України в 2017 році, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 13 жовтня 2016 року № 1236, не передбачені наведені в оспорюваних наказах відповідача підстави для відрахування здобувачів вищої освіти, а саме помилкове зарахування, так як воно можливе лише з підстав, визначених законом. Таким чином, відрахування позивача не у спосіб та не з підстав, встановлених положеннями законодавства, свідчить про порушення принципу правової визначеності, порушує права ОСОБА_1 на отримання вищої освіти.

Судом підлягають захисту саме порушені права, унаслідок чого вимога позивача про зобов'язання відповідача видати диплом про закінчення ним у 2018 році університету задоволенню не підлягає. Позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено завдання йому протиправними діями відповідача моральної шкоди.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року апеляційні скарги Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського та ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що при ухваленні рішення про зарахування на навчання позивача відповідачем не було здійснено належної перевірки поданих ОСОБА_1 документів, що визнано сторонами.

Повноваження на скасування наказу відповідача про зарахування існують виключно при вступі особи до навчального закладу та у випадку, коли здобувач вищої освіти фактично не приступив до навчання. Право на відрахування у навчального закладу виникає лише у випадку встановлення умисної протиправної поведінки вступника, що полягала у свідомому поданні ним недостовірних даних. Позивачем недостовірні відомості до приймальної комісії Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського не подавалися.

Також відповідачем порушено процедуру відрахування позивача за відсутності погодження з органом студентського самоврядування вищого навчального закладу, що передбачено положеннями статті 40 Закону України "Про вищу освіту" та пунктом
4.8 Положення про органи студентського самоврядування Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, прийнятого конференцією студентів Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського від 15 березня 2018 року.

Вимога позивача про незаконність наказу відповідача від 16 січня 2019 року № 108-с/з, яким скасовано наказ від 21 серпня 2017 року № 626-с/з про зарахування на навчання у частині зарахування ОСОБА_1, розглянута судом першої інстанції, їй надана належна правова оцінка. Відсутність у резолютивній частині рішення суду вказівки про визнання недійсним та скасування вищевказаного наказу відповідача не призводить до порушення норм матеріального та процесуального права, так як застосовані достатні та ефективні засоби захисту прав позивача у вигляді визнання недійсним та скасування саме того наказу, який став підставою для відрахування ОСОБА_1 і поновлення його до складу студентів. При цьому, не вбачається доцільним визнання незаконним кожного виданого відповідачем правового акту, направленого на здійснення відрахування позивача.

Позивачем належними доказами не підтверджено успішного виконання відповідної освітньої програми, відсутня інформація про захист магістерської роботи, тому безпідставними є вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача видати диплом магістра. Позивачем належними й допустимими доказами не підтверджено завдання йому діями відповідача моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить оскаржувані судові рішення у частині: а) відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування наказу Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського від 16 січня 2019 року № 108-с/з "Про скасування в частині наказу від 21 серпня 2017 року № 626-с/з"; б) зобов'язання відповідача видати диплом магістра; в) стягнення моральної шкоди скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позивачем в задоволеній частині й відповідачем судові рішення не оскаржуються, тому в силу статті 400 ЦПК України в цій частині Верховним Судом не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 761/24143/19 з Шевченківського районного суду м. Києва.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач недостовірних відомостей до приймальної комісії не подавав, його було відраховано після переведення на другий курс навчання, тобто після зарахування і доступу до процедури навчання, оплати курсу, унаслідок чого наказ Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського від 16 січня 2019 року № 108-с/з "Про скасування в частині наказу від 21 серпня 2017 року № 626-с/з", яким скасовано наказ від 21 серпня 2017 року № 626-с/з про зарахування на навчання в частині його зарахування є незаконним. Без скасування вищевказаного наказу відповідача права позивача не можуть бути ефективно поновлені, оскільки фактично скасованим є наказ від 21 серпня 2017 року № 626-с/з про його зарахування на навчання.

Крім того, позивач успішно виконав відповідну освітню (наукову) програму та пройшов атестацію, захистив магістерську дипломну роботу, що доказами підтверджено, на що суди взагалі не відреагували, а тому відповідач зобов'язаний видати ОСОБА_1 диплом магістра державного зразка про закінчення ним у 2018 році університету.

Протиправними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, а відповідачем цей факт не спростовано.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського із заявою, в якій просив допустити його до участі в конкурсному відборі на навчання заочної форми, на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня "Магістр ", за спеціальністю 081 "Право", освітньої програми "Міжнародне право" на основі ступеня бакалавр (а. с. 103, т. 1).

Згідно з розпискою Таврійського національного університету імені В. І.

Вернадського про отримання документів від 17 липня 2017 року від ОСОБА_1 були отримані: заява; оригінал диплому від 06 липня 2017 року серії В17 № 202893, виданий Таврійським національним університетом імені В. І. Вернадського; 4 фотокартки; приписка, ідентифікаційний код, паспорт (а. с. 18, т.1).

Протоколом приймальної комісії Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського від 21 серпня 2017 року № 61 був затверджений список осіб, зарахованих на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем "Магістр" на основі ступеня "Бакалавр" на загальних підставах, за кошти фізичних та юридичних осіб, в якому значився, у тому числі, ОСОБА_1 (а. с.110-112, т. 1).

Наказом Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського від 21 серпня 2017 року № 626-с/з позивач був зарахований на навчання з 01 вересня 2017 року студентом 1 курсу, заочної форми навчання, за спеціальністю "Міжнародне право" за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб. У графі "номери сертифікатів ЗНО" відсутня інформація, а конкурсний бал визначений "302" (а. с.135-136, т. 1).

06 листопада 2017 року між сторонами укладено договір про надання освітніх послуг № 145/01-з, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів позивача здійснити надання йому освітніх послуг, а саме магістерської підготовки за заочною формою навчання у період з 01 вересня 2017 року по 30 січня 2019 року для отримання освітньо-кваліфікаційного рівня "Магістр ", за спеціальністю "Міжнародне право", видати диплом. Позивач зобов'язався здійснити оплату послуг в загальному розмірі 11 900 грн (а. с. 113-114, т. 1).

Довідкою Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського від 08 липня 2019 року № 190 підтверджується здійснення позивачем оплати послуг за навчання у 2017-2018 році у розмірі 18 350 грн (а. с.115, т. 1).

18 січня 2019 року на підставі розпорядження відповідача від 10 січня 2018 року № 16/45 позивач допущений до захисту дипломної роботи. У відомості захисту кваліфікаційної роботи від 18 січня 2019 року № 562-1/19 щодо позивача у графі оцінювання міститься запис про його відрахування на підставі наказу Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського № 109-с/з (а. с.126, т. 1).

Протоколом засідання приймальної комісії Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського від 16 січня 2019 року № 4 прийнято рішення про скасування протоколу приймальної комісії від 21 серпня 2017 року № 61 у частині зарахування за освітньо-кваліфікаційним рівнем "Магістр", спеціальності 081 "Право", заочної форми навчання, як помилково зарахованого ОСОБА_1 (а. с.131-134, т.1).

Наказом Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського № 108-с/з від 16 січня 2019 року на підставі рішення приймальної комісії № 4 від 16 січня 2019 року скасовано наказ від 21 серпня 2017 року № 626-с/з про зарахування на навчання в частині зарахування ОСОБА_1, за освітньо-кваліфікаційним рівнем "Магістр ", спеціальності 081 "Право", заочної форми навчання (а. с.137, т. 1).

Наказом Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського від 16 січня 2019 року № 109-с/з відраховано ОСОБА_1, студента ІІ курсу, освітньо-кваліфікаційний рівень "Магістр" Навчально-наукового гуманітарного інституту, заочної форми навчання, спеціальності 081 "Право", спеціалізація "Міжнародне право" (навчання за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб), у зв'язку з помилковим зарахуванням. Визначено бухгалтерії університету повернути сплачені кошти (а. с.138, т. 1).

У листі Міністерства освіти і науки України від 05 лютого 2019 року направленого відповідачу вказано про відсутність у базі даних ОСОБА_1 за результатами проходження єдиного фахового вступного випробування у 2017 році за спеціальністю 081 "Право", який був зарахований до Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського (а. с.148, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення частково не відповідають.

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України "Про вищу освіту" підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; власне бажання; переведення до іншого навчального закладу; невиконання індивідуального навчального плану; порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; інші випадки, передбачені законом.

Згідно з пунктом 2 розділу 12 Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів України в 2017 році рішення приймальної комісії про зарахування вступника може бути скасоване приймальною комісією у разі виявлення порушень з боку вступника, передбачених пунктом 5 розділу XIV.

Пунктом 5 розділу XIV вищевказаних Умов передбачено, що подання вступником недостовірних персональних даних, недостовірних відомостей про здобуту раніше освіту, про наявність права на зарахування за квотами, права на зарахування за співбесідою, про участь в учнівських олімпіадах та конкурсах-захистах Малої академії наук України, про проходження зовнішнього незалежного оцінювання є підставою для скасування наказу про його зарахування.

Аналіз вищевказаних положень законодавства свідчить про те, що право на відрахування у навчального закладу виникає лише у випадку встановлення умисної протиправної поведінки вступника, що полягала у свідомому поданні ним недостовірних даних.

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли вірного висновку про те, що обґрунтованими є посилання позивача на незаконність наказу відповідача від 16 січня 2019 року № 109-с/з, яким відраховано позивача, оскільки положеннями законодавства не передбачені наведені в оспорюваному наказі відповідача підстави для відрахування здобувачів вищої освіти, як помилкове зарахування, тому правові підстав для відрахування позивача відсутні. Крім того, відрахування ОСОБА_1 відбулось після його переведення на другий курс навчання, тобто після зарахування і доступу до процедури навчання.

Також, суди дійшли вірного висновку, що розпискою університету про перелік прийнятих від позивача документів від 17 липня 2017 року спростовуються доводи відповідача про наявність умисних дій ОСОБА_1 щодо приховування результатів фахового вступного випробування з використанням організаційно-технологічних процесів здійснення зовнішнього незалежного оцінювання. Отже, при прийнятті рішення про зарахування на навчання позивача приймальною комісією Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського не було здійснено належну перевірку поданих ОСОБА_1 документів, що визнається відповідачем.

Таким чином, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про скасування наказу відповідача від 16 січня 2019 року № 109-с/з про відрахування позивача та поновлення останнього до складу студентів на навчанні в Таврійському національному університеті імені В. І. Вернадського, в якості студента II курсу, за освітньо-кваліфікаційним рівнем "Магістр ", гр. 081-21м (з), спеціальність 081 "Право", освітньої програми "Міжнародне право", що є ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Щодо незадоволеної частини позовних вимог

Разом з тим, Верховний Суд не погоджується з висновками судів щодо вимог ОСОБА_1 про скасування наказу відповідача від 16 січня 2019 року № 108-с/з, зобов'язання відповідача видати диплом магістра та відшкодування моральної шкоди.

Суди, вирішуючи вказані позовні вимоги позивача про скасування наказу відповідача від 16 січня 2019 року № 108-с/з, яким скасовано наказ від 21 серпня 2017 року № 626-с/з про зарахування на навчання у частині зарахування ОСОБА_1, не перевірили, чи прийнято цей наказ відповідно до вимог Закону України "Про вищу освіту" та Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів України в 2017 році, якими передбачено чітку процедуру, оскільки позивач проходив процедуру навчання в університеті, оплатив навчання, був студентом ІІ курсу.

Ураховуючи викладене, суди, скасовуючи наказ відповідача від 16 січня 2019 року № 109-с/з, яким відраховано ОСОБА_1, не перевірили доводи позивача про те, що без скасування вищевказаного наказу університету права позивача не можуть бути поновлені, так як фактично наказом відповідача від 16 січня 2019 року № 108-с/з скасовано наказ Таврійського національного університету імені В. І.

Вернадськоговід 21 серпня 2017 року № 626-с/з про його зарахування на навчання.

Посилання судів на те, що скасування вказаного наказу відповідача по суті є зайвим, не відповідає вимогам законності, вимогам статей 265 (для районного суду) і 382 ЦПК України (для апеляційного суду) про те, що судовому рішенні має бути мотивований висновок суду щодо кожної із заявлених вимог, а також не відповідає положенням статті 5 ЦПК України одо визначених законом способів захисту, які застосовуються судом.

Отже, суди дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування наказу відповідача від 16 січня 2019 року № 108-с/з.

Вирішуючи питання у частини вимог про зобов'язання відповідача видати диплом магістра суди не звернули уваги на таке.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про вищу освіту" документ про вищу освіту (науковий ступінь) видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню (наукову) програму та пройшла атестацію.

У пункті 1 частини 1 статті 63 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, що особи, які навчаються у закладах вищої освіти, зобов'язані дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти.

Крім того, судами безспірно встановлено, що між сторонами виникли й договірні зобов'язання, а згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, у підпункті 3) пункту 2.1 Розділу 2 договору від 06 листопада 2017 року № 145/01-3 виконавець, тобто Таврійський національний університет імені В. І.

Вернадського зобов'язався видачу одержувачу, тобто ОСОБА_1, документ про вищу освіту державного зразка за умови виконання навчального навантаження. Інших умов, за яких такий документ не видається, договір не містить.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду України у рішенні від 23 вересня 2009 року у справі № 6-18445 св 08.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 3 статті 12 ЦПК України.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суди, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача видати диплом магістра, жодним чином не дослідили й взагалі не надали правової оцінки доказам, а саме показанням допитаних у суді свідків: ОСОБА_3, голови Державної екзаменаційної комісії у 2019 році Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, ОСОБА_4, доктора юридичних наук, професора, який був науковим керівником магістерської дипломної роботи позивача. Свідки вказували про те, що позивач успішно захистив магістерську дипломну роботу, екзаменаційною комісією було посталено за захист магістерської дипломної роботи оцінку "Добре", тобто "4", що було відображено у відомості № 562-1/19 захисту кваліфікаційної роботи 18 січня 2019 року. Проте після оголошення оспорюваного наказу відповідача про відрахування позивача, було внесено виправлення у відомість № 562-1/19 захисту кваліфікаційної роботи 18 січня 2019 року, тому щодо ОСОБА_1 у графі оцінювання міститься запис про його відрахування на підставі спірного наказу відповідача.

Таким чином, суди у порушення зазначених вимог закону, у сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, не надали належної правової оцінки вищевказаним показанням свідків, доводам позивача про те, що він успішно виконав відповідну освітню (наукову) програму та пройшов атестацію, захистив магістерську дипломну роботу, що згідно з укладеним між сторонами договором про надання освітніх послуг є підставою для видачі диплому. Проте суди дійшли формального висновку про відмову у позові у цій частині.

Вирішуючи питання у частини вимог про відшкодування моральної шкоди суди не звернули уваги на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в України, у тому числі частиною 2 статті 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпції моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди.

Ураховуючи викладене, суди, встановивши незаконність дій відповідача щодо відрахування позивача, у порушення вищевказаних положень закону дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, оскільки ОСОБА_1 посилався на те, що протягом шести років навчався в університеті на юридичному факультеті, був студентом другого курсу, на підставі незаконних наказів відповідача його протиправно було відраховано з навчання, з останнього курсу університету, унаслідок чого зазначав про спричинення його значних моральних страждань.

Отже, судам слід перевірити чи спростовано відповідачем належними та допустимими доказами факт завдання позивачу моральної шкоди, що є його процесуальним обов'язком (статті 12, 81 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, тому судові рішення у частині: а) вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу Таврійського національного університету імені В. І.

Вернадського від 16 січня 2019 року № 108-с/з "Про скасування в частині наказу від 21 серпня 2017 року № 626-с/з"; б) зобов'язання відповідача видати диплом магістра; в) відшкодування моральної шкоди підлягають скасуванню з направленням справи у цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року у частині вирішення позову ОСОБА_1 до Таврійського національного університету імені В. І.

Вернадського про скасування наказу від 16 січня 2019 року № 108-с/з "Про скасування в частині наказу від 21 серпня 2017 року № 626-с/з", зобов'язання відповідача видати диплом магістра, стягнення моральної шкоди скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець