Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.03.2018 року у справі №362/3185/17

Постанова

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

справа № 362/3185/16

провадження № 61-10100св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідачі: Лосятинська сільська рада Васильківського району Київської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аналітично-консалтингова компанія «КМ - ГРУП», Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Гарант ЛЛС»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_12 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2017 року у складі головуючого-судді Корнієнка С. В. та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., Ігнатченко Н. В., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року позивачі звернулися до суду з позовом до Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та виділення земельної ділянки розміром, що відповідає частці співвласника у майні.

Позов мотивовано тим, що вони є співвласниками (по ј частці за кожним) трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 134,8 кв. м, жилою площею 77,3 кв. м.

Позивачі зазначають, що згідно поверхового плану на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 181,4 кв. м, складеного у 1995 році, вказаний будинок був триквартирним. Починаючи з березня 2006 року та станом на час звернення до суду, вказаний житловий будинок, загальною площею 181,4 кв. м є двоквартирним: квартира № 1, загальною площею 134,8 кв. м належить позивачам, а квартира № 2, загальною площею 49,2 кв. м відповідачам ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9

Позивачі вважають, що Лосятинська сільська рада Васильківського району Київської області, в порушення вимог закону, зокрема статей 89, 120 ЗК України, рішенням 34-ої сесії 6-ого скликання від 05 жовтня 2015 року надала відповідачам дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну сумісну власність орієнтовною площею 0,2500 га для будівництва, і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1. Крім того, 11 листопада 2015 року рішенням 1-ої сесії 7-ого скликання Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у сумісну власність ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 (надалі-проект) та передано останнім у власність земельну ділянку площею 0,1022 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Ураховуючи викладене, позивачі, з урахуванням збільшених позовних вимог просили: визнати незаконними рішення Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області № 232-34/VI від 05 жовтня 2015 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну сумісну власність ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9», а також рішення Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області № 6-І/УІІ від 11 листопада 2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у сумісну власність ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9»; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1022 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована по АДРЕСА_1; встановити порядок користування земельною ділянкою, що відповідає частці співвласників у житловому АДРЕСА_3, загальною площею 134,8 кв. м, жилою площею 77,3 кв. м.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області № 232-34/УІ від 05 жовтня 2015 року та № 6-І/УІІ від 11 листопада 2015 року. Встановлено порядок користування земельною ділянкою, загальною площею 0,2091 га по АДРЕСА_1 шляхом виділення співвласникам квартири № 1 - ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,1471 га. Та співвласникам квартири № 2 - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 виділено у користування земельну ділянку площею 0,0604 га. Земельну ділянку площею 0,0016 га, яка забезпечує можливість користування (здійснення проходу) колодязем, залишено у спільному користуванні сторін.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскаржувані рішення Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області прийняті з порушенням норм земельного законодавства, а тому є незаконними та підлягають скасуванню. При цьому місцевий суд визначив порядок користування земельною ділянкою, який відповідає варіантові № 2 висновку судової земельно-технічної експертизи від 31 серпня 2017 року, оскільки такий варіант користування відповідає інтересам обох сторін.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 залишено без задоволення, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі, ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_12, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що виділенням земельної ділянки у власність відповідачів, не були порушені права, свободи чи інтереси позивачів. Крім того, суди не врахували, що позовна вимога про визначення порядку користування земельною ділянкою була подана позивачами перед прийняттям рішення, що є порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_13 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2018 року вищевказану справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статі 400 цього Кодексу.

За правилами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційного скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій установили, що житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 181,4 кв. м є двоквартирним.

Трикімнатна квартира № 1 у вказаному будинку, загальною площею 134,8 кв. м належить на праві спільної часткової власності позивачам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_14 та ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 18 вересня 2006 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, реєстраційний номер 16074627.

Співвласниками іншої частини житлового будинку, а саме однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 49,2 кв. м є відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9

Рішенням Лосятинської сільської ради ХХVІІ сесії VІ скликання від 03 листопада 2014 року позивачам надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну сумісну власність орієнтовною площею 0,1650 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована АДРЕСА_1.

На виконання зазначеного рішення 25 листопада 2014 року між позивачами та ТОВ «Аналітично-консалтингова компанія «КМ-ГРУП» був укладений договір на виконання робіт.

Листом вих. № 54/1 від 18 березня 2016 року ТОВ «Аналітично- консалтингова компанія «КМ - ГРУП»» було повідомлено позивачів про те, що виконання договору неможливе, в зв'язку з тим, що позивачі з відповідачами є співвласниками житлового будинку, який знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, чим буде порушено вимоги статті 89 ЗК України.

В той же час Лосятинська сільська рада Васильківського району Київської області рішенням 34-ої сесії 6-ого скликання від 05 жовтня 2015 року надала відповідачам ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну сумісну власність орієнтовною площею 0,2500 га для будівництва, і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1.

11 листопада 2015 року рішенням Лосятинської сільської ради 1-ої сесії 7-ого скликання затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у сумісну власність ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1 та передано останнім у власність земельну ділянку площею 0,1022 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Статтею 118 ЗК України передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з пунктом 3.12. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України № 376 від 18 травня 2010 року, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, шляхом надсилання рекомендованого листа, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивачі зазначали, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням статей 89, 120 ЗК України, оскільки передаючи у власність відповідачам спірну земельну ділянку не врахували, що для такої передачі необхідне погодження всіх позивачів, так як спірна земельна ділянка перебуває у їх спільному користуванні, а в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання міститься лише підпис ОСОБА_3, як суміжного землекористувача.

Так суди попередніх інстанцій установили, що в акті прийому-передачі межових знаків на зберігання складеному 26 жовтня 2015 року містяться дані лише про ОСОБА_3 як суміжного землевласника, відомості про інших позивачів в спільній частковій власності яких перебуває житлова будівля відсутні.

При цьому ОСОБА_3 зазначав про те, що підпис в акті є підробленим, у зв'язку з чим він звертався до Васильківського ВП ГУ НП в Київській області з заявою про порушення кримінального провадження за частиною другою статті 358 КК України.

Відповідно до Висновку експерта №19/4-05/503 від 11 жовтня 2016 року за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №1201611014001500, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 червня 2016 року, підпис від імені ОСОБА_3 в графі «…суміжних земельних ділянок» у акті прийому-передачі межових знаків на зберігання гр. ОСОБА_7 від 26 жовтня 2015 року, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.

Отже суди попередніх інстанцій, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшли правильного висновку про те, що оспорювані рішення Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області, якими передано у власність відповідачам земельну ділянку, площею 0,1022 га, ухвалені з порушенням встановленого законом порядку, а тому є незаконними та підлягають скасуванню.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо визначення порядку користування земельною ділянкою з огляду на наступне.

Положеннями частин другої та четвертої статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно із частиною першою статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній часткові власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішенні

спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше

придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на

жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це

правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено

в натурі. Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого

будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на

якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не

визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними

не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при

визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою

має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у

вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої (пункт 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004року «Про практику застосування судами земельного законодавства при вирішенні цивільних справ».

Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 17108/16-41 від 31 серпня 2017 року надано два варіанти порядку користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 з урахуванням належних сторонам на праві власності квартир.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що визначення порядку користування земельною ділянкою, є можливим, що підтверджується другим варіантом судової земельно-технічної експертизи № 17108/16-41 від 31 серпня 2017 року, оскільки саме такий варіант відповідає інтересам обох сторін.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи заявника про відсутність порушених прав позивачів є необґрунтованими та спростовуються належними та допустимими доказами наявними в матеріалах справи.

Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що суди перед самим ухваленням рішення прийняли до розгляду позовну вимогу про визначення порядку користування земельною ділянкою, не з'ясувавши чи є спір між сторонами, є безпідставними, оскільки вказане порушення норм процесуального не призвело до ухвалення незаконного рішення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_12 залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов С. О. Погрібний О. В. Ступак