Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.01.2018 року у справі №753/14136/15

Постанова

Іменем України

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 753/14136/15-ц

провадження № 61-863 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Укрбізнесбанк»,

представник позивача - БабійВолодимир Вікторович,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представник відповідачів - ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року у складі судді Лужецької О. Р. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2016 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Мазурик О. Ф., Лапчевської О. Ф.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Укрбізнесбанк» (далі - ПАТ «Укрбізнесбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення суми кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 3 липня 2013 року між банком та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за яким позичальник отримала кредитні кошти у сумі 1 млн. грн терміном до 3 липня 2018 року зі сплатою 18,20 % річних. У той же день між банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки, згідно з яким поручитель зобов'язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов'язань за кредитним договором. 8 травня 2014 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 3 липня 2013 року, якою було змінено строк виконання зобов'язань та встановлено його до 3 липня 2023 року. У той же день між банком та поручителем було укладено додаткову угоду до договору поруки, якою були внесені відповідні зміни щодо строку виконання зобов'язань за кредитним договором. Позичальник, як і поручитель, належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконували, на вимоги банку не реагували, унаслідок чого станом на 31 липня 2015 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 099 264 грн 13 коп., з яких: заборгованість за основним боргом в розмірі 923 158 грн 07 коп.; заборгованість по нарахованим процентам в розмірі 161 106 грн 06 коп.; заборгованість по комісії в розмірі 15 тис. грн.

З урахуванням наведеного, ПАТ «Укрбізнесбанк» просило суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь зазначену суму кредитної заборгованості.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року позов ПАТ «Укрбізнесбанк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5. та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрбізнесбанк» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 099 264 грн 13 коп., з яких: заборгованість за основним боргом в розмірі 923 158 грн 07 коп.; заборгованість по нарахованим процентам в розмірі 161 106 грн 06 коп.; заборгованість по комісії в розмірі 15 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов ПАТ «Укрбізнесбанк», суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі як солідарні боржники порушили умови кредитного договору та договору поруки, належним чином не виконували своїх зобов'язань, на вимоги банку не реагували, а розмір заборгованості визначений банком відповідно до закону та умов кредитного договору.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - відхилено. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 рокузалишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позичальник порушила умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту, у зв`язку з чим банк направив позичальнику та поручителю вимоги за адресами, вказаними у кредитному договорі та договорі поруки, про дострокове погашення кредиту, сплату заборгованості по процентам та комісії, відтак позивач має право на дострокове стягнення всієї суми заборгованості.

У квітні 2016 року представник ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відхилив клопотання ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки її представника, хоча його не було повідомлено належним чином про проведення 24 листопада 2015 року судового засідання і він у той день знаходився у відрядженні.

Крім того, вказував, що суд, посилаючись на п. 6.4 кредитного договору, виклав зміст іншого пункту договору. При цьому судом не вірно зазначено як кінцеву дату погашення заборгованості, так і процент річних, нарахованих на суму заборгованості, що унеможливило визначення кінцевої суми боргу, а зазначена судом сума є невірною.

Повідомлення, які банк надсилав позичальнику і поручителю з вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором, були надіслані на неточну адресу, у результаті чого вони не були вручені адресату та були повернені відправнику.

Документи, які надані банком для підтвердження розміру заборгованості, а саме виписки розрахунку та довідка про стан заборгованості від 21 березня 2016 року, не є первинними бухгалтерськими документами та не можуть свідчити про наявність боргу.

19 травня 2016 року ПАТ «Укрбізнесбанк» подало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що судові рішення є законними і обґрунтованими. При цьому вказало, що відповідачі та їх представник неодноразово просили відкласти розгляд справи, про судове засідання, призначене на 24 листопада 2015 року, були повідомлені належним чином, тому суд обґрунтовано відхилив клопотання ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи.

Також зазначення іншої кінцевої дати погашення заборгованості (3 липня 2018 рокузамість 3 липня 2023 року) та іншого розміру відсоткової ставки у рішенні суду є опискою, яка не впливає на результат вирішення спору, оскільки судом встановлено, що відповідачі свої зобов'язання за кредитним договором та договором поруки належним чином не виконували. Вимоги банку про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором від 26 червня 2015 року були отримані відповідачами 31 липня 2015 року та 3 серпня 2015 року, що підтверджується роздруківкою електронного реєстру поштових відправлень. При визначенні розміру заборгованості судом було застосовано вірний розмір відсоткової ставки і кінцевий строк дії договору. При цьому, відповідачами розрахунок, наданий банком, спростовано не було.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

10 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Судом установлено, що 3 липня 2013 року між ПАТ «Укрбізнесбанк»та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за яким позичальник отримала кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в розмірі 1 млн. грн терміном до 3 липня 2018 року зі сплатою 18,20 % річних.

У той же день між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ОСОБА_6 було укладено договори поруки, згідно з яким поручитель зобов'язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання зобов'язань за кредитним договором.

8 травня 2014 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 3 липня 2013 року, якою було змінено строк виконання зобов'язань та встановлено його до 3 липня 2023 року, а також викладено у новій редакції пункти 4.3, 4.5, 4.7 кредитного договору.

У той же день між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ОСОБА_6 було укладено додаткову угоду до договору поруки, якою були внесені відповідні зміни щодо строку виконання зобов'язань за кредитним договором.

Позичальник, як і поручитель, належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконували, на вимоги банку не реагували, унаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, яка за розрахунком банку станом на 31 липня 2015 року складала 1 099 264 грн 13 коп., з яких: заборгованість за основним боргом в розмірі 923 158 грн 07 коп.; заборгованість по нарахованим процентам в розмірі 161 106 грн 06 коп.; заборгованість по комісії в розмірі 15 тис. грн.

Пунктом 1.5 кредитного договору від 3 липня 2013 року передбачено, що процентна ставка за користування кредитом становить 18,20 % річних без ПДВ.

Пунктом 4.4 кредитного договору визначено, що у разі виникнення простроченої заборгованості позичальник сплачує банку 36,40 % річних без ПДВ, нарахованих на суму простроченої заборгованості від дати виникнення такої заборгованості до дати її погашення.

Згідно з пунктом 6.1 кредитного договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань, зазначених у пункті 4.7 цього договору, за відсутності додаткової угоди про відстрочення, банк має право вимагати від позичальника сплати штрафу у розмірі 10 % від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до пункту 6.3 договору банк має право вимагати від позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення та повернення кредитних коштів, сплати процентів, нарахованих за кредитом, комісій, неустойок і збитків у випадку непогашення позичальником процентів та/або щомісячного внеску до кредиту згідно графіка. Про намір дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, сплати неустойки і збитків банк повідомляє позичальника. Позичальник зобов`язаний протягом 30 днів з моменту отримання письмової вимоги банку достроково повернути кредит, сплатити проценти, комісії, неустойки, передбачені цим договором.

Судом встановлено, що 26 червня 2015 року ПАТ «Укрбізнесбанк» направило відповідачам повідомлення за № 3291 та № 3292 з вимогою виконати зобов'язання відповідно до умов кредитного договору та договору поруки.

Відповідно до пункту 8.10 позичальник зобов`язується в триденний термін повідомити банк про зміну своєї адреси.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачі не отримували вимоги банку про сплату заборгованості за кредитним договором безпідставні, так як доказів того, що вони повідомляли банк про зміну адреси суду не надано, а після пред'явлення позову вимоги банку про сплату боргу відповідачами також не були виконані. Крім того, необхідність належного виконання умов договору та своєчасної сплати кредиту передбачено умовами договору.

Задовольняючи позов ПАТ «Укрбізнесбанк» та визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором на підставі наданих банком розрахунків та довідки про стан заборгованості, суди правильно керувалися пунктом 4.4 кредитного договору, який передбачає нарахування 36,40 % річних. Помилкове зазначення в дужках ще й іншого розміру процентів, а саме чотирнадцять, на висновки суду щодо наявності заборгованості за кредитним договором та її розміру не впливають, оскільки ці доводи були перевірені апеляційним судом і визнано, що розмір процентів по заборгованості відповідає змісту договору.

Крім того, помилкове зазначення в рішенні суду пункту 6.4 замість пункту 6.3 кредитного договору на законність рішення суду не впливає, оскільки суд застосував по суті саме зміст пункту 6.3 про право банку вимагати дострокового погашення кредиту, на що вірно звернув увагу апеляційний суд.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, вірно застосувавши наведені вище положення ЦК України, на підставі положень кредитного договору, дійшли до правильного висновку про те, що позичальник порушила умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту, у зв`язку з чим позивач направив позичальнику та поручителю вимоги, за адресами, вказаними у кредитному договорі та договорі поруки про дострокове погашення кредиту, сплату заборгованості по процентам та комісії.

Іншого розрахунку заборгованості відповідачі не надали, як судам попередніх інстанцій, так і в касаційній скарзі таких доводів немає.

Відповідно до частини першої статті 38 ЦПК України 2004 року сторона, третя особа, особа, яка відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення.

Учасник процесу зобов'язаний добросовісно користуватись своїми процесуальними правами (частина 3 статті 27 ЦПК України 2004 року).

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відтак, необґрунтованими є доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення відповідачів та їх представника про розгляд справи, так як судом неодноразово призначався розгляд справи, проте відповідачі в судове засідання не з'являлися. У матеріалах справи наявна заява представника відповідачів - ОСОБА_7 - про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 56) та повідомлення про вручення 6 листопада 2015 року ОСОБА_5 судової повістки про розгляд справи, призначений на 24 листопада 2015 року (а.с. 66) Проте представник відповідачів в судове засідання не з'явився, доказів поважності причин його відсутності не надав.

Крім того, апеляційна інстанція позбавлена процесуальних прав на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд, а всі процесуальні права сторін були реалізовані в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про задоволення позову, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк