Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.01.2018 року у справі №725/6150/15

Постанова

Іменем України

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 725/6150/14-ц

провадження № 61-1835 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О. (суддя - доповідач), Усика Г. І., Ступак О.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці у складі судді Войтун О. Б., від 10 листопада 2014 року, на ухвалу апеляційного суду Чернівецької області у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Владичана А. І., Литвинюк І. М., від 1 липня 2015 року,

ВСТАНОВИВ :

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 частини першої розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що 10 квітня 2002 року між сторонами укладено шлюб. У період спільного проживання, ними на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 25 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ХоменкоМ.О. за реєстровим № 3232, за спільні кошти було придбано житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,0137 га, на якій знаходиться вказане домоволодіння, кадастровий номер НОМЕР_1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Зазначене нерухоме майно було придбано за спільні кошти подружжя, але правовстановлюючі документи були оформлені на відповідача.

В подальшому, протягом 2009-2010 років, для покращення своїх житлових умов і утеплення будинку сторонами за спільні кошти сім'ї було проведено реконструкцію даного будинку.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати за ним та відповідачем право спільної сумісної власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 379,2 кв.м, який складається з: підвалу 1 площею 14,1 кв.м, підвалу 2, площею 10,1 кв.м (загальна площа 24,2 кв.м). Перший поверх: коридору 1-1, площею 13,8 кв.м, коридору 1-2 площею 7,7 кв.м, кімнати 1-3, площею 13,9 кв.м, кімнати 1-4, площею 16,3 кв.м, кімнати 1-5, площею 21,3 кв.м, передпокою 1-6, площею 11,3 кв.м, гардеробної 7, площею 6,8 кв.м, душової 1-8, площею 2,4 кв.м, вбиральні 1-9, площею 2.4 кв.м, кухні 1-10, площею 14,8 кв.м (загальна площа 110,7 кв.м, житлова - 51,5 кв.м). Другий поверх: передпокою 1-11, площею 55,8 кв.м, кімнати 1-12, площею 40,2 кв.м, ванної кімнати 1-13, площею 7,3 кв.м, вбиральні 1-14, площею 2,7 кв.м, кімнати 1-15, площею 15,8 кв.м (загальна площа складає 121,8 кв.м, житлова - 56 кв.м). Третій поверх: передпокою 1-16, площею 54,5 кв.м, кімнати 1-17, площею 23,6 кв.м, кімнати 1-18, площею 16,3 кв.м, ванної кімнати 1-19, площею 15,2 кв.м, кухні 1-20, площею 12,9 кв.м (загальна площа 122,5 кв.м, житлова 39,9 кв.м) та земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, в рівних частках - по 1 / 2 частки за кожним.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 379,2 кв.м, який складається з: підвалу 1, площею 14,1 кв.м, підвалу 2, площею 10,1 кв.м (загальна площа 24,2 кв.м). Перший поверх: коридору 1-1, площею 13,8 кв.м, коридору 1-2 площею 7,7 кв.м, кімнати 1-3, площею 13,9 кв.м, кімнати 1-4, площею 16,3 кв.м, кімнати 1-5, площею 21,3 кв.м, передпокою 1-6, площею 11,3 кв.м, гардеробної 7, площею 6,8 кв.м, душової 1-8, площею 2,4 кв.м, вбиральні 1-9, площею 2.4 кв.м, кухні 1-10, площею 14,8 кв.м (загальна площа 110,7 кв.м, житлова - 51,5 кв.м). Другий поверх: передпокою 1-11, площею 55,8 кв.м, кімнати 1-12, площею 40,2 кв.м, ванної кімнати 1-13, площею 7,3 кв.м, вбиральні 1-14, площею 2,7 кв.м, кімнати 1-15, площею 15,8 кв.м (загальна площа складає 121,8 кв.м, житлова - 56 кв.м). Третій поверх: передпокою 1-16, площею 54,5 кв.м, кімнати 1-17, площею 23,6 кв.м, кімнати 1-18, площею 16,3 кв.м, ванної кімнати 1-19, площею 15,2 кв.м, кухні 1-20, площею 12,9 кв.м (загальна площа 122,5 кв.м, житлова 39,9 кв.м) та земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, в рівних частках - по 1 / 2 частки за кожним.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що придбаний за час шлюбу спірний житловий будинок належить сторонам на праві спільної сумісної власності. З огляду на те, що реконструкція зазначеного вище будинку була здійснена без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, виконані роботи мають ознаки самочинного будівництва, тому на підставі статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд визнав за сторонами право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, врахувавши при цьому визнання відповідачем позову.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 1 липня 2015 року апеляційна скарга ОСОБА_5 відхилена, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції в порушення норм матеріального права визначив самовільно спірний реконструйований будинок, як набутий подружжям під час шлюбу, та безпідставно провів його поділ, тоді як право спільної сумісної власності на нього не набувалося. При цьому апеляційний суд, врахувавши висновок від 31 жовтня 2014 року № 3060/3061/3062, складений Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, зазначив, що права ОСОБА_5, як суміжного землекористувача не порушуються, адже оскаржуване рішення суду не створює обов'язків та не обмежує її прав, через що вона не є тією особою, яка може його оскаржувати.

15 липня 2015 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, але в іншому складі суду для можливості об'єднати дану справу зі справою, яка розглядається у тому ж суді з приводу визнання незаконним самовільного будівництва спірного житлового будинку.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскарженими судовими рішеннями порушено її права, як власника суміжної земельної ділянки. Суд першої інстанції помилково зауважив, що дане рішення не порушує права інших осіб, але при цьому а ні позивач, а ні відповідач не надали доказів того, що права сусідів самовільне будівництво не порушує. Апеляційний суд, дійшовши висновку про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, все одно залишив рішення суду першої інстанції без змін.

24 липня 2015 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у даній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2015 року справу призначено до розгляду.

29 грудня 2017 року справу № 725/6150/14-ц та матеріали касаційного провадження Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційногосуду не відповідає.

Судами встановлено, що сторони з 10 квітня 2002 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.

У період спільного проживання, ними на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 25 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Хоменко М.О. за реєстровим № 3232, за спільні кошти було придбано житловий будинок, жилою площею 62,60 кв.м, загальною площею 91,60 кв.м, та земельну ділянку, площею 0,0137 га, кадастровий номер НОМЕР_1, на якій знаходиться вказане домоволодіння, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Сторонами протягом 2009-2010 років було проведено реконструкцію спірного будинку.

Після проведення реконструкції, Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації було проведено інвентаризацію майна та виготовлено інвентаризаційну справу, відповідно до якої, будинок по АДРЕСА_1 складається з: підвалу 1, площею 14,1 кв.м, підвалу 2, площею 10,1 кв.м (загальна площа 24,2 кв.м). Перший поверх: коридору 1-1, площею 13,8 кв.м, коридору 1-2 площею 7,7 кв.м, кімнати 1-3, площею 13,9 кв.м, кімнати 1-4, площею 16,3 кв.м, кімнати 1-5, площею 21,3 кв.м, передпокою 1-6, площею 11,3 кв.м, гардеробної 7, площею 6,8 кв.м, душової 1-8, площею 2,4 кв.м, вбиральні 1-9, площею 2.4 кв.м, кухні 1-10, площею 14,8 кв.м (загальна площа 110,7 кв.м, житлова - 51,5 кв.м). Другий поверх: передпокою 1-11, площею 55,8 кв.м, кімнати 1-12, площею 40,2 кв.м, ванної кімнати 1-13, площею 7,3 кв.м, вбиральні 1-14, площею 2,7 кв.м, кімнати 1-15, площею 15,8 кв.м (загальна площа складає 121,8 кв.м, житлова - 56 кв.м). Третій поверх: передпокою 1-16, площею 54,5 кв.м, кімнати 1-17, площею 23,6 кв.м, кімнати 1-18, площею 16,3 кв.м, ванної кімнати 1-19, площею 15,2 кв.м, кухні 1-20, площею 12,9 кв.м (загальна площа 122,5 кв.м, житлова 39,9 кв.м). Загальна площа будинку (літ. «А») складає 379,2 кв.м., в тому числі житлова 147,4 кв.м.

11 червня 2015 року ОСОБА_5, яка не брала участь у розгляді справі, подала до апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 листопада 2014 року.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 18 червня 2015 року відкрито апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_5 та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що вона не була стороною у справі, ухваленим рішенням суд не вирішував питання про її права та обов'язки, у зв'язку з чим відхилив її апеляційну скаргу.

Відповідно до статті 292 ЦПК України, в редакції, чинній на час відкриття апеляційного провадження, особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

При поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України, в редакції чинній на час відкриття апеляційного провадження, права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК України постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

При розгляді апеляційної скарги ОСОБА_5, апеляційний суд на вказані положення цивільного процесуального законодавства уваги не звернув.

Дійшовши висновку, що оскаржуваним рішенням не порушено права ОСОБА_5 відхилив її апеляційну скаргу та залишив оскаржуване рішення без змін, хоча за цих обставин мав закрити апеляційне провадження і не перевіряти законність ухваленого судом першої інстанції рішення.

Відхилення апеляційної скарги та закриття апеляційного провадження у справі тягне за собою різні правові наслідки.

Разом з цим, апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права.

Апеляційний суд не дослідив доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 про наявність з 2010 року між сторонами та нею спору щодо самовільного будівництва спірного будинку, зокрема, цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, третя особа ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про захист права власності шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, знесення самочинного будівництва.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 1 липня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов Г. І. Усик О. В. Ступак