Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.01.2018 року у справі №717/97/16

Постанова

Іменем України

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 717/97/16-ц

провадження № 61-489св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - Кельменецька районна рада Чернівецької області,

представник відповідача - Потерейко Роман Володимирович,

представник відповідача - Світла Людмила Вікторівна,

відповідач - комунальна установа «Кельменецька центральна районна лікарня»,

представник відповідача - Попович Алла Олександрівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2016 року у складі судді Телешмана О. В. та на ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 12 травня 2016 року у складі головуючого судді -Кулянди М. І., суддів: Винту Ю. М., Перепелюк Л. М.,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Кельменецької районної ради Чернівецької області, комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» про визнання незаконним та скасування рішення районної ради, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення вихідної допомоги.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що з 14 травня 2002 року по 02 січня 2003 року працював на посаді головного лікаря Кельменецької центральної районної лікарні, згідно з наказом Управління охорони здоров'я Чернівецької обласної державної адміністрації від 14 травня 2002 року №24-К.

Рішенням 4 сесії 24 скликання Кельменецької районної ради Чернівецької області від 23 січня 2003 року його було затверджено головним лікарем району.

В подальшому за заявами позивача трудові контракти неодноразово переукладалися, починаючи з 01 січня 2007 року по 26 грудня 2012 року, і він продовжував працювати на цій же посаді. Останній термін дії контракту сторони встановили з 26 грудня 2012 року по 26 грудня 2015 року.

25 грудня 2015 року ІІ сесія VІІ скликання Кельменецької районної ради Чернівецької області прийняла рішення за №19.2 - 7/15 від 25 грудня 2015 року «Про припинення контрактів з керівниками окремих комунальних підприємств», відповідно до якого, у зв'язку із закінченням терміну дії вирішила припинити 25 грудня 2015 року контракт від 26 грудня 2012 року № 03-23/16.12 з головним лікарем комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня».

На виконання даного рішення головою Кельменецької районної ради прийнято розпорядження від 25 грудня 2015 року № 63-ОС, згідно якого 25 грудня 2015 року позивача звільнено з посади головного лікаря комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» у зв'язку із закінченням строку дії контракту від 26 грудня 2012 року № 03-23/16.12.

Посилаючись на те, що між ним та Кельменецькою районною радою Чернівецької області був укладений безстроковий трудовий договір, його звільнення відбулося за ініціативою роботодавця, з порушенням процедури прийняття оскаржуваних рішень та порушення трудового законодавства, просив суд визнати незаконним та скасувати пункт 2 розпорядження голови Кельменецької районної ради прийнято розпорядження від 25 грудня 2015 року № 63-ОС та рішення ІІ сесія VІІ скликання Кельменецької районної ради Чернівецької області прийняла рішення за №19.2 - 7/15 від 25 грудня 2015 року «Про припинення контрактів з керівниками окремих комунальних підприємств» в частині припинення контракту № 03-23/16.12 від 26 грудня 2012 року, укладеного з головним лікарем комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня», що викладено у пункті 1 зазначеного документу; поновити його на посаді головного лікаря комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» та зобов'язати провести нарахування та виплату заборгованості по заробітній платі та середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 25 грудня 2015 року по 22 січня 2016 року в сумі 15 415, 26 грн та вихідної допомоги в сумі 9048 грн.

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач перебував з відповідачем у строкових трудових відносинах. Контракти з позивачем переукладалися у період з 1 січня 2009 року по 26 січня 2012 року за його письмовими заявами, в яких він указував строк, на який укладається контракт. Звільнення ОСОБА_4 з посади головного лікаря комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» у зв'язку із закінченням строку трудового договору з 25 грудня 2015 року є законним.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 12 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що звільнення позивача проведено відповідачем у відповідності з вимогами трудового законодавства, судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

У травні 2016 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2016 року та на ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 12 травня 2016 року у якій просить задовольнити його касаційну скаргу, скасувати оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Згодом подав доповнення до своєї касаційної скарги.

Касаційна скарга та доповнення до неї мотивовані тим, що, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції надав неправильну оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, допустив порушення норм процесуального права та матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного і необґрунтованого рішення. Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, чим вирішив спір з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки не звернув увагу, що до 1 січня 2012 року законодавством України не було передбачено укладення контракту з керівником комунального закладу охорони здоров'я, укладення трудових договорів у формі контракту є обов'язковим лише для осіб, які призначені на посаду керівників закладів охорони здоров'я після 1 січня 2012 року. Крім того, судом касаційної інстанції розглядались аналогічні справи (ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2014 року та від 3 лютого 2016 року), в яких суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що укладення контракту з позивачем до 1 січня 2012 року не було передбачено чинним законодавством, а неодноразове переукладення контрактів свідчить, що трудовий договір з позивачем укладено на невизначений строк, є обгрунтованим і відповідає установленим обставинам у справі.

13 червня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в даній справі.

14 липня 2016 року від Кельменецької районної ради Чернівецької області до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 12 травня 2016 року.

Заперечення Кельменецької районної ради Чернівецької області мотивовані тим, що оскаржувані ОСОБА_4 судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, ухваленими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2016 року справу за позовом ОСОБА_4 до Кельменецької районної ради Чернівецької області, комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» про визнання незаконним та скасування рішення районної ради, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення вихідної допомоги призначено до судового розгляду.

Статтею 338 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII«Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26 грудня 2017 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що наказом Управління охорони здоров'я Чернівецької обласної державної адміністрації від 14 травня 2002 року № 24-К ОСОБА_4 вперше призначено на посаду головного лікаря Кельменецької центральної районної лікарні.

Рішенням 4 сесії 24 скликання Кельменецької районної ради Чернівецької області від 23 січня 2003 року він був затверджений на посаді головного лікаря району.

В подальшому за заявами позивача Кельменецька районна рада Чернівецької області та позивач укладали строкові трудові договори у формі контрактів: на 4 роки - з 02 січня 2003 року по 31 грудня 2006 року згідно контракту від 02 січня 2004 року; на 1 рік - з 01 січня 2007 року по 01 січня 2008 року згідно контракту від 01 січня 2007 року; на 1 рік - з 01 січня 2008 року по 01 січня 2009 року згідно контракту від 01 січня 2008 року; на 1 рік - з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року згідно контракту від 01 січня 2009 року; на 3 роки - з 01 січня 2010 року по 01 січня 2013 року згідно контракту від 31 грудня 2009 року.

05 листопада 2012 року ОСОБА_4 звернувся до голови районної ради із заявою про продовження дії контракту з ним на посаді головного лікаря комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» терміном на три роки. Вказаний контракт сторони уклали на підставі рішення 11 сесії 6 скликання Кельменецької районної ради від 26 грудня 2012 року.

Строк дії контракту встановлено з 26 грудня 2012 року по 26 грудня 2015 року.

Рішенням 2 сесії 7 скликання Кельменецької районної ради Чернівецької області від 25 грудня 2015 року № 19.2 - 7/15 «Про припинення контрактів з керівниками окремих комунальних підприємств» у зв'язку із закінченням терміну дії припинено 25 грудня 2015 року контракт від 26 грудня 2012 року № 03-23/16.12 з головним лікарем комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» ОСОБА_4

Відповідно статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Пунктом З Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, прийняття (наймання) на роботу працівників шляхом укладання з ними контракту власником або уповноваженим ним органом, громадянином може здійснюватись у випадках, прямо передбачених законами.

Відповідно до частин 8, 9 статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я у редакції, чинній з 1 січня 2012 року, призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров'я здійснюються відповідно до законодавства. Керівники державних, комунальних закладів охорони здоров'я призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту.

Згідно положень Статуту комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» від 24 грудня 2007 року з головним лікарем даної комунальної установи укладається контракт, терміном від одного до п'яти років.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши обставини справи, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що 26 грудня 2012 між позивачем та Кельменецькою районною радою було укладено трудовий договір на визначений строк, і що звільнення проведене з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Згідно з положеннями пункту 8 статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Нормами частин першої, четвертої статті 65 ГК України передбачено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна й участі в управлінні трудового колективу.

У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначається строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Аналіз указаних норм дає підстави для виснвку, що на заклади охорони здоров'я поширюються права та обов'язки юридичних осіб, а керівники закладів охорони здоров'я, що є комунальною власністю, призначаються органом виконавчої влади, відповідними органами управління охорони здоров'я за попереднім погодженням з місцевими органами виконавчої влади.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника (пункт 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Судами встановлено, що позивач, працюючи на посаді головного лікаря комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» з 14.05.2002 (з 02.01.2003 - на підставі контракту), не оспорював умови контракту і не заперечував проти форми укладення трудового договору, звертаючись із заявами про укладення контракту на новий строк після закінчення строку дії попереднього контракту. Кожний наступний контракт після закінчення дії попереднього контракту укладався сторонами на новий визначений ними строк, а не переукладався, у зв'язку з чим відсутні передбачені частиною другою статті 39-1 КЗпП України підстави для висновку, що укладені з позивачем контракти вважаються укладеними на невизначений строк .

З урахуванням наведеного, положень Статуту комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» від 24.12.2007 та чинної з січня 2012 року редакції частин восьмої, дев'ятої статті 16 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я» відсутні підстави вважати, що укладений сторонами контракт від 26 грудня 2012 року із визначенням строку його дії до 26 грудня 2015 року є трудовим договором, укладеним на невизначений строк.

За таких обставин звільнення позивача з посади головного лікаря комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня», у зв'язку із закінченням строку трудового договору, з 25 грудня 2015 року, є законним.

Що стосується посилань позивача у касаційній скарзі на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2014 року та від 3 лютого 2016 року як на приклади судових рішень у спорах з аналогічних правовідносин, то вони не можуть бути враховані при розгляді зазначеної справи, оскільки обставини укладення (переукладення) контрактів у наведених справах не аналогічні встановленим у даній справі обставинам.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні акти та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос Рішення ради приймаються відкритим голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Згідно із пунктом 8 статті 59 Закону голова обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Судами встановлено, що розпорядження голови Кельменецької районної ради Чернівецької області від 25 грудня 2015 року № 63-ОС та рішення 2 сесії 7 скликання Кельменецької районної ради Чернівецької області від 25 грудня 2015 року за №19.2 - 7/15 «Про припинення контрактів з керівниками окремих комунальних підприємств в частині припинення контракту № 03-23/16.12 від 26 грудня 2012 року, що укладений з головним лікарем комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» є законними та правомірними. Вказані рішення прийняті відповідно до вимог статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що підтверджується протоколом пленарного засідання 2 позачергової сесії 7 скликання Кельменецької районної ради Чернівецької області від 25 грудня 2015 року.

Також судами надано оцінку доводам позивача щодо його звільнення з роботи в період тимчасової непрацездатності. Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що частина третя статті 40 КЗпП України встановлює таку заборону лише у випадках звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тобто з підстав, передбачених статтями 40, 41 КЗпП України (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України), а позивача звільнено за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Що стосується доводів позивача про непроведення з ним остаточного розрахунку в день його звільнення, то суди першої й апеляційної інстанцій дійшли обґрунтовано висновку про те, що комунальною установою «Кельменецька центральна районна лікарня», 25 грудня 2015 року були подані в управління казначейської служби України в Кельменецькому районі Чернівецької області документи на виплату заробітної плати працівникам установи, в тому числі позивачу, за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року. В зв'язку з тим, що 26 грудня 2015 року був неробочим днем, то наступного робочого дня - 28 грудня 2015 року Кельменецька центральна районна лікарня провела остаточний розрахунок з позивачем, провівши всі необхідні виплати, зокрема виплатила грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, провела оплату за час тимчасової непрацездатності. Вищенаведене підтверджується: копією платіжної відомості про виплату ОСОБА_4: компенсації за невикористану відпустку; копією розрахунку заробітної плати, за грудень 2015 року; копією відомості про виплату авансу, за грудень 2015 року; копією відомості про виплату заробітної плати, за грудень 2015 року; копією заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки від 28 грудня 2015 року; копією платіжного доручення комунальної установи «Кельменецька центральна районна лікарня» від 25 грудня 2015 року про перерахування заробітної плати працівникам установи, що не заперечувалось позивачем.

Відповідно до вимог частини першої статті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства (установи, організації), проводиться в день звільнення. Якщо ж працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно із статтею 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Статтею 3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника, у зв'язку із закінченням строку трудового договору, невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому разі чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Разом з тим, пунктом 3.2 контракту № №03-23/16.12 від 26 грудня 2012 року встановлено, що керівник, тобто позивач, погоджує з органом управління, тобто відповідачем, в особі голови районної ради, час та порядок використання відпустки.

Позивач не надав суду доказів, які б підтверджували, що він до закінчення строку дії контракту надав відповідачам заяви про надання йому невикористаної відпустки, тобто, він не виявив свого бажання про надання йому невикористаної відпустки.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, оскільки не містять у собі посилань на обставини чи докази, якими спростовуються висновки суду та встановлені ним обставини.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 26 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 12 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат