Постанова

Іменем України

14 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 742/3324/20

провадження № 61-16242св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С.

Ф.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Діксі-Центр",

відповідачі: ОСОБА_1, компанія Тека-Груп Фаундеішн (Teka Group Foundation),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діксі-Центр" на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 березня 2021 року у складі судді Коваленка А.

В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Онищенко О. І., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Діксі-Центр" (далі - ТОВ "Діксі-Центр") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, компанії Тека-Груп Фаундеішн (Teka Group Foundation) про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

У вимогах ТОВ "Діксі-Центр" просило суд визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації ТОВ "Діксі-Центр" інформацію, викладену на сайті Національного антикорупційного порталу "Антикор" (https://antikor. com. ua) у статті під назвою "Как 800 млн субвенций на учебное оборудование для школ Украины уходят в частные карманы", а саме, у реченнях:

"ІНФОРМАЦІЯ_1"

БиПро, Элиз Лабс (Лабз), Дикси-Центр готовят тендерную документацию от имени заказчиков (местных департаментов образования), в которой прописаны требования к оборудованию, подгоняя их под ассортимент трех компаний, которые затем разыгрывают тендеры, имитируя конкуренцию и систематически нарушая антимонопольное законодательство Украины. ".."

Тендеры, связанные с субвенцией, делят три компании "Би-Про" ("Би-Про. ЮА), "Дикси-Центр" ("2ДЗД "), "Элиз Лабз" (ранее "Электроизмеритель", - ред. ).

Стоит отметить, что все три компании не могут похвастаться ни безупречной деловой репутацией, ни прозрачной структурой собственности.

Например, компания "Дикси-Центр" в 2018 году уже стала фигурантом уголовного производства в деле об антиконкурентном сговоре на закупках ГП "Информатика", в том тендере государство пытались "на греть" на почти 13 млн грн, завысив цены по сговору на 30-40% от рыночных. В рамках субвенций Дикси-Центр уже объявлена победителем в 9 тендерах на общую сумму около 46.5 млн грн (Харьковская область), при этом единственным конкурентом торгах является Би-Про. ЮА.".."

Полтавская область, в отличии от Закарпатья, оптимизм не внушает. Так, торги, объявленные на сумму примерно 47.7 млн отменили из-за нарушений, которые нельзя было устранить, и объявили новые, но опять со специфическими требованиями, которые свойственно включать в торги, где побеждает "Би-Про" или "Диски-Центр".

На требование участников устранить нарушения, Заказчик отказал в удовлетворении жалобы, аргументируя, что нарушений нет.".."

Все тендеры на "Прозорро", в которых участвовали и выигрывали три указанные компании ведутся одними и теми же людьми, о чем свидетельствуют дословные повторения и требований, и ответов на претензии. Как под копирку там повторяются ответы на уточняющие вопросы, требования и жалобы, а ведь заказчики совершенно разные.

Исследовав уже закончившиеся торги, становится понятно, что, во-первых, они уже даже не пытаются торговаться, подыгрывая то одному, то другому участнику. А, во-вторых, поставляют друг другу оборудование и цифровые лаборатории, программное обеспечение. Например, "Би-про" предоставляет всем участникам цифровые лаборатории Vernier, "Элиз Лабc" наборы для кабинетов физики, а "Дикси-центр" - наборы для кабинетов биологии. Это напрямую нарушает украинское тендерное законодательство, ведь участники одних торгов не имеют права напрямую поставлять друг другу продукцию, чтобы избежать конфликта интересов.

По информации наших источников, те департаменты образования, которые не поддаются давлению руководителя директората среднего образования МОН ОСОБА_5 и руководителей указанных фирм, подвергаются шантажу со стороны МВД - того самого оперуполномоченного ОСОБА_6, в финансовом благополучии которого участвует "Дикси-Центр"".

У зв'язку з наведеним позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_7 та ОСОБА_1 спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення (оприлюднення) на веб-сайті Національного антикорупційного порталу "Антикор" (https://antikor. com. ua) протягом двох днів з дня набрання законної сили рішенням суду у Тека-Груп Фаундеішнправі, під заголовком СПРОСТУВАННЯ, тексту:

Повідомляємо, що стаття під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" розміщена ІНФОРМАЦІЯ_3 о 13:50 на сайті Антикор (https://antikor. com. ua) є недостовірною та такою, що вводить користувачів веб-сайту Національного антикорупційного порталу "Антикор" в оману стосовно ТОВ "Діксі-Центр". Власники веб-сайту Національного антикорупційного порталу "Антикор" приносять вибачення за зміст статті, що завдав шкоди діловій репутації ТОВ "Діксі-Центр".

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 березня 2021 року у задоволенні позову ТОВ "Діксі-Центр" відмовлено.

Стягнуто з ТОВ "Діксі-Центр" на користь ОСОБА_1 10 000 грн у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що оскільки реєстрація доменного імені є відкритою, здійснюється в онлайн-режимі на підставі онлайн-заявки особи, яка має намір зареєструвати доменне ім'я, та не потребує жодного підтвердження, ідентифікації та авторизації особи реєстранта, неможливо встановити, що саме ОСОБА_1 є засновником та дійсним власником (реєстрантом) веб-сайту "ІНФОРМАЦІЯ_4 ", на якому опублікована стаття під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2". У зв'язку із цим, місцевий суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, а тому позовні вимоги, заявлені до нього, не підлягають задоволенню.

Також судantikor. com. uaанції вказав, що враховуючи, що автором статті є ОСОБА_8, якого неможливо ідентифікувати, встановити власника веб-сайту, який є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту, неможливо, то власником веб-сайту вважається реєстрант доменного імені, яким адресується веб-сайт, та/або отримувач послуг хостингу, а саме, фірма Teka-Group Foundation, 0835, РА (Республіка Панама) Panama (м. Панама), 50 th street Global Bank Tower.

Аналізуючи зміст поширеної інформації, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказана інформація є оціночним судженням, оскільки її автором вживаються мовно-стилістичні засоби, які свідчать про викладення автором статті своєї думки про стан справ, які склались під час використання субвенцій на учбове обладнання для шкіл України в тендерах, в яких приймав участь і позивач.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Діксі-Центр" залишено без задоволення.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 березня 2021 року змінено в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Діксі-Центр" до ОСОБА_1, компанії ОСОБА_7 (Teka Group Foundation) про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Змінюючи рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позиваТека-Груп Фаундеішнбуло залучено до участі у справі у належному процесуальному статусі автора відповідного інформаційного матеріалу ОСОБА_8, оскільки предметом спору є питання, які фактично стосуються і впливають на його права, інтереси та обов'язки. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не було залучено до участі у справі всіх належних відповідачів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Діксі-Центр".

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ "Діксі-Центр", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд за встановленою підсудністю.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 210/2854/16-ц, провадження № 61-1050св18 (пункт 2 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що процесуальне законодавство допускає, а не зобов'язує позивача вказати у позовній заяві, за наявності підстав, визначених у частині 2 статті 50 ЦПК України, кількох відповідачів (процесуальних співвідповідачів).Отже, позивач може одночасно пред'явити позов до кількох позивачів або до кожного окремо.

Крім того, заявник вказує, що з вимог законодавства вбачається, що позивач зобов'язаний, пред'являючи позов до суду, зазначити в позовній заяві прізвище, ім'я та по батькові відповідача та його місце проживання чи перебування. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_8 є журналістом порталу "Антикор", проте портал "Антикор" не є юридичною особою, а лише інформаційним ресурсом, а відтак витребувати інформацію не вбачається можливим.

Окрім того, автор статті міг використовувати псевдонім, що відповідає положенням статті 28 ЦК України, а тому достовірно невідомо, чи ім'я ОСОБА_8 дійсно ідентифікує певну особу, чи є це ім'я псевдонімом.

Зазначає, що абзацом 2 пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" визначено, якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційним матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Отже, з наведеного вбачається, що належними процесуальними відповідачами у справах про захист ділової репутації є автор статті та власник веб-сайту, на якому була розміщена оспорювана інформація.

Таким чином, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, має зазначити автора статті та власника веб-сайту як співвідповідачів в одній заяві або може пред'явити до кожного з них окремо позов.

Вважає, що незазначення іншого співвідповідача (автора статті) у позові не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до іншого належного відповідача - власника веб-сайту, на якому розміщено оспорювану інформацію.

Вказує, що відмова у задоволенні позовних вимог до належного відповідача (власника веб-сайту) у зв'язку із незазначенням іншого відповідача (автора статті), до якого позивач може пред'явити окремий позов, є порушенням конституційного права особи на судовий захист.

При цьому зазначає, що розгляд даної позовної заяви без залучення до участі автора спірного інформаційного матеріалу та вимог щодо власника веб-сайту, який розмістив на своєму порталі (сайті) спірний інформаційний матеріала (статтю), жодним чином не призведе до порушення прав та інтересів іншого співвідповідача (автора статті).

Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до протоколу огляду веб-сторінки від 24 листопада 2020 року, за результатами огляду на веб-сторінці https://antikor. com. ua/artiсlis/ 415779kak_800_mln_subventsij_na_uchebnoe_oborudovanie_dlja_shkol_uкгаіnу_uhodjat_ v_chastnye_kаrmany, при відображенні браузером містить зображення та текст інформаційного повідомлення (тексту), що має назву: "Как 800 млн субвенций на учебное оборудование для школ Украины уходят в частные карманы", в якому зокрема міститься інформація наступного змісту:

"800 млн грн из госбюджета прямо сейчас разлетаются по карманам трех частных компаний "Би-Про ", "Дикси-Центр", "Элиз Лабc"; областных чиновников ГА и среднего звена от образования, с попустительства регуляторных и силовых органов.

Несмотря на то, что ряд тендеров отменили - их объявляют заново с меньшим количеством, но с теми же нарушениями, а другие департаменты образования продолжают действовать по той же схеме, а указанная тройка компаний продолжает недобросовестно выигрывать торги".."

БиПро, Элиз Лабc (Лабc). Дикси-Центр готовят тендерную документацию от имени заказчиков (местных департаментов образования), в которой прописаны требования к оборудованию, подгоняя их под ассортимент трех компаний, которые затем разыгрывают тендеры, имитируя конкуренцию и систематически нарушая антимонопольное законодательство Украины".."

Тендеры, связанные с субвенцией, делят три компании "Би-Про" ("Би-Про. ЮА"), "Дикси-Центр" ("2ДЗД "), "Элиз Лабc " (ранее "Электроизмеритель", - ред. ).

Стоит отметить, что все три компании не могут похвастаться ни безупречной деловой репутацией, ни прозрачной структурой собственности. Например, компания "Дикси-Центр" в 2018 году уже стала фигурантом уголовного производства в деле об антиконкурентном сговоре на закупках ГП "Информатика", в том тендере государство пытались "нагреть" на почти 13 млн. грн, завысив цены по сговору на 30-40% от рыночных. В рамках субвенций Дикси-Центр уже объявлена победителем в 9 тендерах на общую сумму около 46.5 млн грн (Харьковская область), при этом единственным конкурентом торгах является Би-Про. ЮА.".."

Полтавская область, в отличии от Закарпатья, оптимизм не внушает. Так, торги, объявленные на сумму примерно 47.7 млн отменили из-за нарушений, которые нельзя было устранить, и объявили новые, но опять со специфическими требованиями, которые свойственно включать в торги, где побеждает "Би-Про" или "Диски-Центр".

На требование участников устранить нарушения, Заказчик отказал в удовлетворении жалобы, аргументируя, что нарушений нет".."

Все тендеры на "Прозорро", в которых участвовали и выигрывали три указанные компании ведутся одними и теми же людьми, о чем свидетельствуют дословные повторения и требований, и ответов на претензии. Как под копирку там повторяются ответы на уточняющие вопросы, требования и жалобы, а ведь заказчики совершенно разные.

Исследовав уже закончившиеся торги, становится понятно, что, во-первых, они уже даже не пытаются торговаться, подыгрывая то одному, то другому участнику. А, во-вторых, поставляют друг другу оборудование и цифровые лаборатории, программное обеспечение. Например, "Би-про" предоставляет всем участникам цифровые лаборатории Vernier, "Элиз Лабc " наборы для кабинетов физики, а "Дикси-центр" - наборы для кабинетов биологии. Это напрямую нарушает украинское тендерное законодательство, ведь участники одних торгов не имеют права напрямую поставлять друг другу продукцию, чтобы избежать конфликта интересов.

По информации наших источников, те департаменты образования, которые не поддаются давлению руководителя директората среднего образования МОН ОСОБА_10 и руководителей указанных фирм, подвергаются шантажу со стороны МВД - того самого оперуполномоченного ОСОБА_6, в финансовом благополучии которого участвует "Дикси-центр"".

Згідно з довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення № 309/2020-Д від 06 листопада 2020 року, виданої Консорціумом "Український центр підтримки номерів і адрес" (УЦПНА) Дочірнє підприємство "Центр компетенції адресного простору мережі інтернет", власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_7 є реєстрант доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_4 - компанія Teka-Group Foundation, 0835, РА (Республіка Панама) Panama (м. Панама), 50 th street Global Bank Tower (якщо інше не визначене умовами договору між останнім та отримувачем поhttp:// anticor. com. uaу та/або володільцем обліковоanticor. com. uaбо якщо такий договір відсутній). ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_1 є засновниками ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ "КОМІТЕТ ПО ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В ОРГАНАХ ВЛАДИ" (а. с.9-15).

У вказаній довідці також зазначено, що ОСОБА_8 є журналістом порталу "Антикор".

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення місцевого суду в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що позивачем не було залучено до участі у справі всіх належних відповідачів, а саме не було залучено до участі у справі в якості співвідповідача автора відповідного інформаційного матеріалу ОСОБА_8.

Колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 1 та 3 статті 13 ЦПК України).

Позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (частина 1 статті 50 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду заяви за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 439/1469/15-ц (провадження № 61-5189св18) міститься висновок про те, що "відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини 3 статті 175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації".

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вказано, що якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі (статті 50, 51 ЦПК).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів частково погоджується із доводами касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав незалучення співвідповідачем автора відповідної статті, оскільки суд не позбавлений права розглянути спір по суті до належного відповідача, тобто власника веб-сайта.

Разом із тим, що стосується розгляду справи по суті до належного відповідача колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК України).

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вказано, що беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до частини 1 статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі частиною 1 статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів, серед кола споживачів її товарів та послуг.

Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

За частиною 1 статті 200 ЦК України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (частина 1 статті 201 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 277 ЦК України, з урахуванням положень частини 1 статті 91 ЦК України, фізична та юридична особи, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам зазначено що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

За змістом цієї норми свобода слова, преси, як захисника інтересів громадськості, критики представників держави, висловлення своєї думки в процесі обговорення питань, що становлять громадський інтерес, є однією з найважливіших свобод людини.

Втрутитись у процес реалізації цієї норми національна влада може лише у випадках, передбачених частиною другою статті 10 Конвенції, зокрема, якщо це передбачено законом, направлено на захист репутації або прав інших осіб і є необхідним в демократичному суспільстві.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лінгенс проти Австрії" від 08 липня 1986 року № 12/1984/84/131 суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

У рішенні у справі "Ляшко проти України" від 10 серпня 2006 року № 21040/02 Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до "інформації" чи "ідей", які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе "демократичне суспільство". Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 10.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1 -3 статті 89 ЦПК України).

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві, й хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов'язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов'язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються.

Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, дійшов правомірного висновку, що інформація, яка на думку позивача принижує його ділову репутацію, є оціночним судженням, оскільки її автором вживаються мовно-стилістичні засоби, які свідчать про викладення автором статті своєї думки про стан справ, які склалися під час використання субвенцій на учбове обладнання для шкіл України в тендерах в яких приймав участь і позивач.

Крім того, судом обґрунтовано враховано, що поширена стаття викладена із застосуванням критики в бік позивача, а саме щодо наявності сумніву у останнього у законослухняності та порядності під час здійснення своєї діяльності, але дана критика не перевищує допустимі межі.

Отже, враховуючи те, що позивачем не доведено, що поширена в спірній статті інформація є недостовірною та принижує його честь, гідність та ділову репутацію, суд першої інстанції вирішив спір відповідно до вимог закону.

Разом із тим, оскільки судом апеляційної інстанції помилково було змінено рішення суду першої інстанції в частині мотивів та підстав відмови у задоволенні позовних вимог, колегія судді вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково із скасуванням постанови апеляційного суду та залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статті 413 ЦПК України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасоване судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Діксі-Центр" задовольнити частково.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року скасувати.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 березня 2021 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта