Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.07.2019 року у справі №759/6277/19

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 759/6277/19

провадження № 61-14074св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на ухвалу Святошинського районного суду м.

Києва у складі судді Журибеди О. М. від 05 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченка М. М., від 13 червня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

02 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив вжити заходів забезпечення позову до пред'явлення ним позовних вимог, шляхом накладення арешту на квартиру

АДРЕСА_1, заборони вчиняти дії із пошкодження та/або заміни запірних пристроїв у вхідних дверях квартири та примусового входження/проникнення до квартири співробітникам та/або уповноваженим представникам акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі -

АТ "Укрсоцбанк") до вирішення справи по суті.

Заява мотивована тим, що01 червня 2007 року між ним та АТ "Укрсоцбанк" було укладено договір кредиту, відповідно до умов якого він отримав від банку кредит у розмірі 75 000 доларів США. Вказував, що договір кредиту виконувався ним в обсязі взятих на себе зобов'язань, до 2013 року включно повертались кредитні кошти. Проте, починаючи з 2014 року, враховуючи політичну та економічну ситуацію в державі, коливання курсу долара США по відношенню до гривні, подорожчання отриманого кредиту та враховуючи інші фактори повернення кредитних коштів банку у тому обсязі, в якому вони були зафіксовані виявилось неможливим. Крім того, АТ "Укрсоцбанк" задовольнило свої вимоги кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - вищезазначену квартиру, зареєструвавши за собою право власності. Вказував, що він має намір звернутися до суду із позовом про визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на вказану квартиру. З метою недопущення відчуження банком належної йому квартири та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, заявник просив про задоволення заяви.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

У порядку забезпечення позову накладено арешт на квартиру

АДРЕСА_1 до розгляду справи по суті. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду. Разом з тим, заявником не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували наміри будь-яких осіб вчиняти дії із пошкодження та/або заміни замків вхідних дверей та примусового проникнення до квартири.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року апеляційну скаргу АТ "Укрсоцбанк" залишено без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав за можливе вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ "Укрсоцбанк" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволення заяви ОСОБА_1, посилаючись порушення судами норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що обраний ОСОБА_1 вид забезпечення позову "накладення арешту на квартиру" неспівмірний із предметом позову "про визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно", який заявлений до АТ "Укрсоцбанк ", державного реєстратора комунального підприємства "Світоч".

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою цього ж суду від 09 грудня

2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 червня 2007 року між банком та ГоОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальникові грошові кошти в розмірі 75 000 доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належне йому на праві власності майно - квартиру АДРЕСА_1.

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 обов'язків за кредитним договором, АТ "Укрсоцбанк" скористалося своїм правом у порядку статті37 Закону України "Про іпотеку" та задовольнило свої вимоги кредитора/іпотекодержателя в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору в позасудовий спосіб через звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності.

11 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до АТ "Укрсоцбанк", державного реєстратора комунального підприємства "Світоч" про визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно, а саме квартиру АДРЕСА_1.

До подання вищезазначеного позову ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, обґрунтовуючи його тим, що є реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Предметом заявленого ОСОБА_1 позову є вимоги про визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації за банком права власності на належну йому квартиру

АДРЕСА_1, яку він передав в іпотеку банку, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на це нерухоме майно.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на зазначену квартиру, оскільки існує обґрунтоване припущення невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що судами з дотриманням норм процесуального законодавства вжиті заходи забезпечення позову, які є співмірними із заявленими позовними вимогами та спрямовані на забезпечення можливості виконання рішення суду.

При цьому заявник не позбавлений права вимагати відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживались (стаття 159 ЦПК України).

За таких обставин, колегією суддів не беруться до уваги доводи касаційної скарги про безпідставне вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову.

Посилання в касаційній скарзі як на неспівмірність вжитих заходів позову із заявленими позовними вимогами на постанови Верховного Суду

від 19 червня 2019 року у справі № 201/12570/18 та від 03 липня 2019 року у справі № 127/220/19, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки у справах, які переглядав Верховний Суд, предметом позовних вимоги було "про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності", тоді як у справі, що переглядається, є "про визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно", тобто наявний різний предмет позовних вимог.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня

2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович