Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.02.2019 року у справі №346/1687/17

Постанова

Іменем України

19 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 346/1687/17

провадження № 61-665св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року

в складі колегії суддів: Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В., Томин О. О.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору дарування від 24 липня 1992 року є власником житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1. Крім нього,

у будинку зареєстровані колишня дружина - ОСОБА_2, дочки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка є неповнолітньою. Відповідач у спірному будинку не проживає, оскільки постійно перебуває за кордоном. Інтересу щодо нього не проявляє, жодних витрат на оплату житлово-комунальних послуг не несе.

Посилаючись на те, що вона без поважної причини понад рік не проживає

у будинку, та не виконує обов'язків з утримання житла, позивач просив суд визнати її такою, що втратила право користування житловим будинком.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житлом будинковолодіння по АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції виходив з того, що будучи зареєстрованою в житловому будинку ОСОБА_2 більше року там не проживає, будь-якої участі в його утриманні не бере та не сплачує комунальні платежі, що є підставою для втрати нею права користування житлом згідно із статтею 405 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 04 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 є передчасними.

Аргументи учасників справи

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи. Крім того, посилався на те, що його не було належним чином повідомлено про день та час розгляду справи апеляційним судом, що є підставою для його скасування.

Відзив на касаційну скаргу відповідач не подала.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

02 жовтня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно частини 3 статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частини 3 статті 368 ЦПК України.

Відповідно до частин 5 , 8 статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі

в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані

у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше

17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Згідно із частиною 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого частиною 2 статті 223 ЦПК України строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище

в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ,

від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання".

Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату

і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25,27, ЄСПЛ,

від 13 грудня 2011 року).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 вересня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 липня 2017 року у цій справі (а. с. 136).

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2018 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду на

29 жовтня 2018 року о 10.00 год. з повідомленням учасників справи та їх викликом в судове засідання (а. с. 148).

Судові засідання, які призначались на 29 жовтня 2018 року та 03 грудня

2018 року відкладались, у зв'язку з чим апеляційним судом строк розгляду справи продовжений (а. с. 170).

ОСОБА_1 про судове засідання 12 грудня 2018 року о 13 год 30 хв надсилалася судова повістка-повідомлення. В рекомендованому повідомленні № 7601850061369 про вручення відсутні будь-які відмітки про дату вручення судової повістки та прізвище особи, яка її отримала (а. с. 195). Відповідно до роздруківки з сайту Укрпошта судова повістка надійшла до відділення Укрпошти 08 грудня 2018 року (а. с. 179).

Тобто, в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи судом апеляційної інстанції у судовому засідання 12 грудня 2018 року.

Посилання воскаржуваній постанові апеляційного суду від 12 грудня 2018 року про належне повідомлена про дату, час і місце розгляду справи представника позивача Наливайко С. М. є необґрунтовані, оскільки матеріали справи не містять документів на підтвердження повноважень адвоката Наливайко С. М. як представника позивача.

Наявний у справі договір про надання правової допомоги від 21 травня 2018 року укладений з ОСОБА_6, а довіреність ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_6 видана без права передоручення зі строком дії до 21 квітня 2018 року (а. с. 51,154).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 401 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 грудня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат