Постанова

Іменем України

17 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 2-68/11

провадження № 61-13678св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

стягувач - акціонерне товариство "Кристалбанк"

боржник - ОСОБА_1,

особа, дії якої оскаржуються - головний державний виконавець Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Кюкало Ю. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2021 року в складі судді Селіщевої Л. І. та на постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 липня 2021 року в складі колегії суддів Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкова О. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст скарги

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Кюкало Ю. М.

В обґрунтування скарги зазначав, що на виконанні в Інгульському ВДВС м.

Миколаєва перебувало виконавче провадження № 53784797 з примусового виконання виконавчого листа № 2-68/2011, виданого 05 грудня 2016 року на підставі рішення апеляційного суду Миколаївської області від 27 квітня 2016 року, яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за генеральним кредитним договором № 010/01-04/08-466 від 06 серпня 2008 року в розмірі 533 969,14 дол. США, що еквівалентно 4 252 904,02 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, за договором іпотеки від 11 серпня 2008 року, укладеним між ПАТ "Райффайзен банк Аваль" та ОСОБА_1

08 квітня 2017 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа.

Постановою головного державного виконавця Інгульському ВДВС м. Миколаєва від 07 серпня 2017 року накладено арешт на все майно, яке належить ОСОБА_1.

Постановою головного державного виконавця Кюкало Ю. М. від 18 червня 2019 року повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону "Про виконавче провадження".

Вказує, що у липні 2020 року йому стало відомо про наявність постанови про накладення арешту на все його майно. Вважає її незаконною, оскільки судовим рішенням звернуто стягнення на предмет іпотеки в погашення визначеного судовим рішенням розміру заборгованості, а тому накладення арешту на будь-яке інше майно без визначення вартості майна та не в межах суми заборгованості, є неправомірним.

ОСОБА_1 просив:

визнати дії головного державного виконавця Інгульського ВДВС Кюкало Ю. М. щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 07 серпня 2017 року неправомірними;

скасувати постанову про арешт майна боржника від 07 серпня 2017 року № 16411632, винесену головним державним виконавцем Інгульського ВДВС Кюкало Ю. М.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 14 липня 2021 року в задоволенні скарги відмовлено.

Суди виходили з того, що ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих доказів виконання судового рішення, сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, на забезпечення яких був накладений арешт на все його майно, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування такого арешту. Крім того, заявник не зазначив у чому саме полягають порушення під час винесення оскарженої постанови про накладення арешту.

Аргументи учасників справи

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 липня 2021 року, просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення його скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди:

- не встановили фактичні обставини справи та дійшли безпідставного висновку про відмову в задоволенні його скарги на дії головного державного виконавця Інгульському ВДВС м. Миколаєва;

- неправильно застосували статті 48, 49, 50, 51 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавчий лист видано про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що регулюється статтею 51 Закону;

- не надали належної оцінки стосовного того, що 20 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "Омега Фактор ", що є правонаступником ПАТ "Кристалбанк", укладено договір про розірвання іпотечного договору від 11 серпня 2008 року;

- не звернули увагу на те, що ОСОБА_1 не був фінансовим поручителем та не відповідав усім своїм майном за зобов'язаннями ОСОБА_2;

- не звернули увагу, що відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження;

- не врахували, що Законом України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий збір підлягає стягненню в сумі, обрахованій у розмірі 10 % від фактично стягнутої суми, а не від загальної заборгованості позичальника, і цей збір погашається з суми, отриманої від продажу предмета іпотеки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 27 вересня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені пунктами 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 18 квітня 2017 року головним державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Кюкало Ю. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53784797 з примусового виконання виконавчого листа № 2-68/2011, виданого 05 грудня 2016 року Корабельним районним судом м. Миколаєва про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за генеральним кредитним договором № 010/01-04/08-466 від 06 серпня 2008 року в сумі 533 969,14 дол. США, що еквівалентно 4 252 904,02
грн. Цією ж постановою з боржника стягнуто 53 396,91 дол. США виконавчого збору.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2017 року проведено заміну стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника - ПАТ "Кристалбанк".

07 серпня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника ОСОБА_1.

Постановою головного державного виконавця Кюкало Ю. М. 18 червня 2019 року виконавчий лист № 2-68/2011, виданий 05 грудня 2016 року Корабельним районним судом м. Миколаєва, повернутий стягувачу - ПАТ "Кристалбанк" на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону "Про виконавче провадження" - у зв'язку із законодавчо встановленою забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

16 вересня 2020 року ПАТ "Кристалбанк" відступило право вимоги за вказаним іпотечним договором ТОВ "Фінансова компанія "Омега Фактор".

09 жовтня 2020 року між ТОВ "Фінансова компанія "Омега Фактор" і ОСОБА_1 укладено договір про розірвання іпотечного договору від 11 серпня 2008 року.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає доводи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Статтею 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

У скарзі ОСОБА_1 просив визнати дії головного державного виконавця Інгульського ВДВС Кюкало Ю. М. щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 07 серпня 2017 року неправомірними та скасувати вказану постанову з цих підстав.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що "право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статті 339 ГПК України, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим".

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених частина 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частина 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Отже, державний виконавець вирішив питання про арешт майна боржника для забезпечення реального виконання рішення під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна з дотриманням вимог закону. Порушення прав боржника цією постановою не встановлено.

У скарзі на дії державного виконавця Кучеренко В. В. просив скасувати постанову про арешт його майна як боржника у виконавчому провадженні, вважаючи неправомірними дії державного виконавця щодо винесення цієї постанови, а тому наведені судами першої та апеляційної інстанцій мотиви відмови у задоволенні його скарги підлягають зміні в редакції наведених касаційним судом мотивів.

Факт розірвання іпотечного договору, на який посилається ОСОБА_1 як на підставу для задоволення його касаційної скарги, не є підставою для скасування постанови державного виконавця про арешт майна боржника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 412 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги свідчать про те, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково оскаржені судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови. Оскільки Верховний Суд змінює судові рішення виключно в частині їх прийняття, новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 14 липня 2021 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук