Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.08.2020 року у справі №128/1213/20

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 128/1213/20

провадження № 61-12452ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Вінницька районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, товариство з обмеженою відповідальністю "Вінекс" (далі - ТОВ "Вінекс"), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2020 року у складі судді Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ТОВ "Вінекс", ОСОБА_4, ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 18 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявникові з підстав, передбачених пунктом 1 частини 4 статті 185 ЦПК України.

Ухвала мотивована тим, що позовна заява подана до суду особою, яка не має процесуальної дієздатності на її подання, оскільки надійшла до суду в конверті від гр. ОСОБА_5.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 18 травня 2020 року.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявникові.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що обставини, на які ОСОБА_1 посилається як на підставу для звільнення від сплати судового збору, є недостатніми і бездоказовими, тому, у відповідності до статті 357 ЦПК України, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається заявникові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що 22 липня 2020 року він звертався до апеляційного суду з заявою щодо виконання ухвали суду від 16 липня 2020 року про залишення його апеляційної скарги без руху та зазначав, що не в змозі сплатити судовий збір. Також просив суд продовжити термін виконання ухвали суду від 16 липня 2020 року для можливості подати довідку ДФС України у Вінницькій області про майновий стан.

Відзив до суду касаційної інстанції не поданий

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 128/1213/20 з Вінницького районного суду Вінницької області.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У жовтні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року справу № 128/1213/20 призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 18 травня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто заявникові з підстав, передбачених пунктом 1 частини 4 статті 185 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, 15 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 18 травня 2020 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 липня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, а саме сплати судового збору у розмірі 420,40 грн.

22 липня 2020 року на виконання вимог вказаної ухвали суду ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявникові.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявником не усунуто недоліки, які вказані в ухвалі суду від 16 липня 2020 року, а саме не сплачено судовий збір.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених стаття 129 Конституції України, застосовуються положення стаття 129 Конституції України (частина 2 статті 357 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у частини 1 статті 185 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За змістом частини 3 статті 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною та повертається позивачеві.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі "De Geouffre de la Pradelle v. France" від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі "Bellet v. France" від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97 проти України" від 21 жовтня 2010 року).

Враховуючи, що подаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, особа вправі очікувати задоволення судом такого клопотання, що очевидно надає їй підстави не сплачувати судовий збір, тому одночасна відмова у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору та визнання неподаною і повернення апеляційної скарги, чи іншого процесуального звернення, є невиправданим, оскільки у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд може продовжити строк заявнику для сплати судового збору. Реалізацією особою процесуального права на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору та мати наслідком повернення апеляційної скарги, оскільки це за процедурою порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції.

Відповідно до частини 2 статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Тому, апеляційний суд, розглядаючи клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та відмовляючи у його задоволенні повинен був діяти відповідно до вимог статті 127 ЦПК України: продовжити строк на усунення недоліків, а не одразу повертати апеляційну скаргу заявнику, адже у останнього не було можливості усунути зазначені недоліки з урахуванням прийнятого в оскаржуваному рішенні відповідного процесуального рішення за клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01 квітня 2020 року у справі №503/1904/16-ц (провадження № 61-16898св18).

При цьому, висновки апеляційного суду про повторне звернення заявника з заявою про звільнення від сплати судового збору спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, у справі відсутня попередня заява ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору, і вона не розглядалася апеляційним судом при винесенні ухвали суду від 16 липня 2020 року про залишення його апеляційної скарги без руху.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами 3 , 4 статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За таких обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М.

Ю. Тітов