Постанова

Іменем України

22 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 647/1580/16-ц

провадження № 61-32185св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 12 липня 2017 року у складі колегії суддів: Приходько Л. А., Бездрабко В. О., Кузнєцової О. А.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Позовна заява ОСОБА_4 обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер його батько ОСОБА_6 Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 10,0 га, надану йому у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, та земельну ділянку площею 3,0 га, надану у приватну власність, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2. Вказані земельні ділянки розташовані на території Зміївської сільської ради Бериславського району Херсонської області. 27 серпня 2008 року державним нотаріусом Бериславської державної нотаріальної контори заведена спадкова справа № 488/2008.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 28 березня 2016 року за ОСОБА_4 визнано право власності на земельну ділянку площею 3,00 га, яка розташована на території Зміївської сільської ради Бериславського району Херсонської області, цільове призначення земельної ділянки - ведення селянського (фермерського) господарства, кадастровий номер: НОМЕР_3, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 На підставі цього рішення, позивач успадкував належну померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 земельну ділянку площею 3,00 га.

Посилаючись на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, яку надано ОСОБА_6 у постійне користування, позивач просив:

встановити факт родинних відносин з померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6, оскільки в документах, що підтверджують родинний зв'язок з померлим існують розбіжності;

визнати за ОСОБА_4 у порядку спадкування право постійного користування на земельну ділянку площею 10,0 га, надану ОСОБА_6 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 17 серпня 2016 року в складі судді Кириленко М. О. позов задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року в АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування право постійного користування на земельну ділянку площею 10,0 га, що розташована на території Зміївської сільської ради Бериславського району Херсонської області, яка, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого Зміївською сільською радою 29 січня 2001 року на підставі рішення Бериславської районної ради від 28 грудня 2001 року № 299, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею землі за № 101, була надана в постійне користування ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4, як спадкоємцю після смерті батька ОСОБА_6, перейшло право на належне йому майно, зокрема на земельну ділянку площею 10,0га, яка була надана померлому в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства. Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивача немає.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 12 липня 2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, задоволено. Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 17 серпня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання за ОСОБА_4 в порядку спадкування права постійного користування на земельну ділянку площею 10,0 га, що розташована на території Зміївської сільської ради Бериславського району Херсонської області, яка, відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого Зміївською сільською радою 29 січня 2001 року на підставі рішення Бериславської районної ради від 28 грудня 2001 року № 299, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 101, була надана в постійне користування ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в цій частині відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Апеляційний суд, застосувавши висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 05 жовтня 2106 року у справі № 6-2329цс16, відмовив у задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_4 в порядку спадкування права постійного користування на земельну ділянку.

При цьому вказав, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Зважаючи на те, що між власником спірних земельних ділянок та ОСОБА_6 не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому відсутні правові підстави для визнання за спадкоємцем права користування чужими земельними ділянками.

У серпні 2017 року ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 звернулися з касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Херсонської області від 12 липня 2017 року, в якій просили оскаржене рішення скасувати та залишити в силі рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 17 серпня 2016 року. При цьому посилалися на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що: апеляційним судом не дотримано правил процесуального законодавства щодо забезпечення участі позивача та його представника при розгляді апеляційним судом справи, оскільки представник позивача просила в клопотанні 11 серпня 2017 року відкласти судове засідання призначене на 12 серпня 2017 року у зв'язку з участю в іншому судовому процесі; повістка представнику позивача ОСОБА_5 взагалі не направлялася; відповідно до статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування; будь-які акти органів державної влади щодо припинення права спадкодавця щодо постійного користування земельною ділянкою відсутні; апеляційним судом безпідставно поновлено строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21 серпня 2017 року відкрите касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, виданого 29 січня 2001 року Зміївською сільською радою на підставі рішення Бериславської районної ради від 28 грудня 2001 року № 299, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 101, ОСОБА_6 для ведення селянського (фермерського) господарства у постійне користування була надана земельна ділянка площею 10,0 га.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4, виданим Тягинською сільською радою Бериславського району Херсонської області 19 березня 2008 року, актовий запис № 09.

ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений секретарем Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області 11 січня 2008 року за реєстраційним № 1, в якому належну йому земельну ділянку площею 2,56 га, що розташована на території Зміївської сільської ради заповів ОСОБА_7, а земельну ділянку площею 3,0 га, яку передано для ведення селянського фермерського господарства, що розташована на території Зміївської сільської ради, автомобіль марки ВАЗ-21013 та причеп ММЗ-81021 заповів ОСОБА_4

Спірна земельна ділянка заповітом не охоплена.

27 серпня 2008 року за заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про прийняття спадщини заведена спадкова справа №488/2008. Дружина померлого, ОСОБА_8 подала заяву про відмову від спадщини.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 28 березня 2016 року за ОСОБА_4 визнано право власності на земельну ділянку площею 3,00 га, яка розташована на території Зміївської сільської ради Бериславського району Херсонської області, цільове призначення земельної ділянки - ведення селянського (фермерського) господарства, кадастровий номер: НОМЕР_3, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Листом завідуючої Бериславської державної нотаріальної контори №752/02-14 від 27 липня 2016 року, ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 10,00 га, яку передано для селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Зміївської сільської ради, з підстав припинення права користування землею ОСОБА_6 у зв'язку з його смертю.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-2329цс16 зроблено висновок, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Аналогічний висновок зроблено в постанові Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 6-3113цс15, постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 376/2038/14-ц.

Встановивши, що спірна земельна належала ОСОБА_6 відповідно до державного акту на право постійного користування землею без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, апеляційний суд врахував висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 23 листопада 2016 року у справі № 6-3113цс15, та обґрунтовано відмовив в позові в частині визнання за ОСОБА_4 в порядку спадкування права постійного користування на земельну ділянку.

У касаційній скарзі не наведено доводів щодо відступлення від вказаного висновку Верховного Суду України. Не вбачає таких підстав і колегія Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Твердження у касаційній скарзі про те, що апеляційним судом не дотримано правил процесуального законодавства щодо забезпечення участі позивача та його представника при розгляді апеляційним судом справи, оскільки представник позивача просила в клопотанні 11 серпня 2017 року відкласти судове засідання призначене на 12 серпня 2017 року у зв'язку з участю в іншому судовому процесі; повістка представнику позивача ОСОБА_5 взагалі не направлялася колегія суддів вважає необгрунтованим.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що про судове засідання в суді апеляційної інстанції, призначене на 27 червня 2017 року о 10 год. 45 хв. ОСОБА_4 було відомо, про що він вказує у клопотанні про відкладення розгляду справи від 26 червня 2017 року та зазначає, що отримав повістку та апеляційну скаргу напередодні (а.с. 52). Крім того у цьому ж клопотання ОСОБА_4 вказує, що не мав можливості вчасно попередити свого представника про судове засідання, оскільки вона була у відрядженні. Проте будь-яких доказів до цього клопотання про перебування представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у відрядженні не додано. Не містять таких доказів і матеріали справи. Разом із тим слід зауважити, що клопотання ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи від 26 червня 2017 року було надіслане електронною поштою, де відправником вказано ОСОБА_5

Крім того, аналіз матеріалів справи свідчить, що про судове засідання в суді апеляційної інстанції, призначене на 12 липня 2017 року о 09 год. 30 хв. представнику ОСОБА_4 - ОСОБА_5 було відомо, про що вона стверджує у своєму клопотанні про відкладення розгляду справи від 11 липня 2017 року, яке надіслане електронною поштою. У цьому клопотанні ОСОБА_5 зазначала про неможливість бути присутньою у судовому засіданні, оскільки перебуватиме в іншому раніше призначеному судовому засіданні.

Аргумент касаційної скарги про те, що апеляційним судом безпідставно поновлено строк на апеляційне оскарження, колегія суддів відхиляє.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 727/6552/15-ц зроблено висновок, що

«оскільки апеляційним судом розглянуто в апеляційному порядку спір по суті та ухвалено у справі нове рішення суду про задоволення позовних вимог без попереднього вирішення питання про поновлення пропущеного позивачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції яке набрало законної сили, чим порушено вимоги процесуального законодавства України, принцип правової визначеності та права відповідача у справі на справедливий судовий розгляд за пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З цих підстав оспорюване в касаційному порядку рішення апеляційного суду вважати законним і обґрунтованим не можна».

Аналіз змісту ухвали апеляційного суду Херсонської області від 26 травня 2017 року свідчить, що суд розглянув клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та поновив строк, вказавши підстави його поновлення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Оскільки рішення апеляційного суду залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 12 липня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель