Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.10.2019 року у справі №754/14639/17

Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 754/14639/17

провадження № 61-17535св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року у складі судді Мараєвої Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передання його у власність іпотекодержателя.

Позов мотивований тим, що 23 липня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладений договір безпроцентної позики. 24 липня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладений договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. 24 липня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладений договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_5 відступила на користь позивача право вимоги на отримання грошових коштів за договором позики іпотеки в повному обсязі.

Згідно з пунктом 1.1 договору безпроцентної позики від 23 липня 2014 року ОСОБА_5 передала ОСОБА_6 безвідсоткову позику в сумі 900 000,00 грн, що становило 76 923,00 дол. США. Відповідно до пункту 3.3 договору безпроцентної позики у разі порушення позичальником графіка повернення отриманих сум, зазначених у пункті 2.3 договору, позичальник буде зобов'язаний сплатити позикодавцю пеню з розрахунку 0,1% від вчасно не поверненої суми позики за кожен день прострочення. Пунктом 2.3 договору безпроцентної позики передбачено, що повернення сум позичальник здійснює рівними частками - по 15 000,00 грн щомісяця протягом 5 років починаючи з 24 серпня 2014 року.

Відповідно до іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, якщо на момент настання терміну виконання основного зобов'язання воно не буде виконано повністю, у разі порушення графіка погашення суми кредиту та/або у разі несплати процентів та комісії за обслуговування кредиту відповідно до умов кредитного договору.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ОСОБА_1 за договором безпроцентної позики від 23 липня 2014 року в розмірі 900 000,00 грн звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 62,6 кв. м, за іпотечним договором від 24 липня 2014 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, що зареєстровано в реєстрі за № 829 шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_1.

Проведено розподіл судового збору.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передання його у власність іпотекодержателя відмовлено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

21 серпня 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 липня 2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передання його у власність іпотекодержателя.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційну скаргу подано особою, яка відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 липня 2018 року не є стороною у справі, і рішення стосовно ОСОБА_3 суд не ухвалював.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

27 вересня 2019 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року, просила цю ухвалу скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що оскаржуваним рішенням порушено права та законні інтереси ОСОБА_3, оскільки спірна квартира є єдиним місцем її проживання. Незаконна зміна власника квартири може позбавити ОСОБА_3 законного місця проживання. Суд апеляційної інстанції цього факту не перевірив та безпідставно повернув апеляційну скаргу.

Доводи інших учасників справи

Відзив до суду касаційної інстанції не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law16~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law17~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law18~ (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у вересні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law19~.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, ОСОБА_3 посилалася на те, що оскаржуваним рішенням порушуються її права, оскільки у спірній квартирі вона зареєстрована та проживає.

Відмовивши у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_3 звернулася до суду як особа, яка не брала участі у справі, оскільки вважала, що суд вирішив питання про її права та інтереси (частина 1 статті 352 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Результат системного аналізу наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. Якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц, провадження № 61-41547сво18.

Отже, суд апеляційної інстанції повинен був відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3, а в разі з'ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалося, - закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд наведеного не врахував, неправильно застосував положення статей 352, 358 ЦПК України, а тому оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про те, що оскаржуваним рішенням місцевого суду не порушено права ОСОБА_3, фактично надав оцінку доводам апеляційної скарги по суті, що можливо лише в межах відкритого апеляційного провадження, з дослідженням усіх обставин справи та оцінкою доказів на підтвердження чи спростування доводів ОСОБА_3 про порушення її прав оскаржуваним судовим рішенням. Доводи апеляційної скарги мають бути перевірені та оцінені під час розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні.

З огляду на зазначене Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими, тому ухвала суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, підлягає скасуванню.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 3 та 4 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною 4 статті 411 ЦПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 400, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 29 серпня 2019 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко