Історія справи

Постанова

Іменем України

22 червня 2020 року

м. Київ

справа № 760/20579/18

провадження № 61-8174св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Задорожна Тетяна Андріївна,

боржник - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року у складі судді Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Журби С. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Голосіївський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві) Задорожної Т. А.

Скарга мотивована тим, що 08 листопада 2016 року державний виконавець Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 52832789 з примусового виконання виконавчого листа № 760/8076/15-ц, виданого 28 жовтня 2016 року Солом`янським районним судом м. Києва щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21 квітня 2015 року та до досягнення дитиною повноліття.

11 листопада 2016 року державний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

27 липня 2018 року головний державний виконавець Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Задорожна Т. А. винесла постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою постановлено здійснювати відрахування із доходів боржника у розмірі 50 % від доходів боржника до погашення заборгованості в розмірі 909 223,18 грн.

Заявник зазначав, що державний виконавець самостійно визначив заборгованість зі сплати аліментів за наявності нерозглянутого судового спору щодо розміру заборгованості ОСОБА_3 .

Заявник просила визнати незаконними дії головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Задорожної Т. А. у виконавчому провадженні № 52832789 щодо стягнення з неї заборгованості зі сплати аліментів у сумі 909 223,18 грн; визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Задорожньої Т. А. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 27 липня 2018 року у виконавчому провадженні № 52832789.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що станом на дату винесення головним державним виконавцем постанови від 27 липня 2018 року розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 04 липня 2018 року незаконним не визнаний, тому дії державного виконавця відповідали вимогам закону.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року ухвалу суду першої інстанції змінено в частині мотивів відмови у задоволенні скарги. У решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю в діях головного державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Задорожної Т. А. порушень вимог чинного законодавства при вирішенні питання про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та винесенні оскаржуваної постанови, оскільки остання не знала та не могла знати на час вчинення таких дій про існування спору щодо розміру заборгованості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нову постанову про задоволення скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до вимог частини четвертої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Разом з тим, рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а тому є підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що державний виконавець при складанні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів порушила порядок визначення заборгованості з аліментів, перевищила свої повноваження, а тому її дії є незаконними; оскільки виник спір щодо визначення розміру заборгованості за аліментами і цей спір розглядається судом, відповідно до статті 195 СК України розмір заборгованості повинен визначати суд, а не державний виконавець; суд апеляційної інстанції визнав правомірним застосування статті 195 СК України, однак не застосував її та визнав постанову державного виконавця законною.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 08 листопада 2016 року державний виконавець Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві винесла постанову про відкриття виконання виконавчого провадження № 52832789 з примусового виконання виконавчого листа № 760/8076/15-ц, виданого 28 жовтня 2016 року Солом`янським районним судом м. Києва щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21 квітня 2015 року та до досягнення дитиною повноліття.

11 листопада 2016 року державний виконавець Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві винесла постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Виконавчий лист було направлено на виконання за місцем роботи боржника до ПП «Цивільний захист» для проведення утримань із заробітної плати.

11 липня 2018 року ОСОБА_1 отримала розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 04 липня 2018 року (а. с. 4-5).

27 липня 2018 року головний державний виконавець Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Задорожна Т. А. винесла постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, і здійснення відрахувань із доходів боржника у розмірі 50 % від доходів боржника до погашення заборгованості в розмірі 909 223,18 грн (а. с. 3).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі рішення); виконання рішень, як передбачає ст.2 згаданого Закону, покладено на державну виконавчу службу.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України, відповідно до статті 195 якого передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 як на підставу для задоволення скарги, посилалась на те, що саме по собі існування спору щодо розміру аліментів, який розглядається в судовому порядку, позбавляє державного виконавця права самостійно визначати таку заборгованість.

Відмовляючи у задоволенні скарги суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом скарги є оцінка законності дій державного виконавця щодо вчинення виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Неправомірні дії - дії, що порушують вимоги закону або інших нормативних актів, здійснюються всупереч праву. Вони являють собою заборонені нормами права форми поведінки суб`єктів права та порушують приписи юридичних норм. Отже, суть протиправності зводиться до об`єктивного порушення закону.

Згідно з статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику.

17 липня 2018 року ОСОБА_1 подала до суду скаргу на дії державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Задорожньої Т. А. та просила визнати незаконним розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 04 липня 2018 року (а. с. 6-8).

Встановивши, що провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на розрахунок заборгованості відкрито Солом`янським районним судом м. Києва 30 липня 2018 року (а. с. 9), а постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесена головним державним виконавцем Задорожною Т. А. 27 липня 2018 року, а також врахувавши відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження того, що головному державному виконавцю Задорожній Т. А. було відомо про існування спору щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів до 27 липня 2018 року, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що доводи про наявність порушень чинного законодавства в її діях не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не можуть бути підставою для задоволення скарги.

Доводи касаційної скарги про те, що державний виконавець при складанні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів порушила порядок визначення заборгованості з аліментів, перевищила свої повноваження, а тому її дії є незаконними; оскільки виник спір щодо визначення розміру заборгованості за аліментами і цей спір розглядається судом, відповідно до статті 195 СК України розмір заборгованості повинен визначати суд, а не державний виконавець; суд апеляційної інстанції визнав правомірним застосування статті 195 СК України, однак не застосував її та визнав постанову державного виконавця законною, не знайшли свого підтвердження та не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції в незміненій частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року у незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко