Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.03.2019 року у справі №645/1628/18

Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 645/1628/18

провадження № 61-5127св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - Харківська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1,

представник відповідача -ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Колтунової А. І., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

від 07 лютого 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У квітні 2018 року Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Позовна заява мотивована тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20 березня 2018 року №117686666: право власності на нежитлові приміщення першого поверху № 6-8, антресолі № 9-13, загальною площею 435,3 кв. м,

літ. "В-1,В'-1", нежитлове приміщення № 1, загальною площею 68,4 кв. м,

літ. "Г-1" по АДРЕСА_1 з 12 жовтня

2016 року зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору

купівлі-продажу від 12 жовтня 2016 № 1304; право власності на нежитлові приміщення першого поверху № 1-5, загальною площею 316,5 кв. м,

літ. "В-1,В'-1", нежитлові приміщення першого поверху № 2, антресолі № 3, загальною площею 150,1 кв. м, літ. "Г-1" по АДРЕСА_1 з 12 жовтня 2016 року зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2016 року № 1307; право власності на нежитлові приміщення першого поверху № 1-3,8,9,9а, 10,

10а, І, загальною площею 157,3 кв. м, літ. "А-2-3" по АДРЕСА_1 з 09 вересня 2016 року зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09 вересня 2016 року № 1101; право власності на нежитлові приміщення

підвалу № 1 -: -21; першого поверху № 1-а, 11-:-22; 23-:-33; другого поверху № 1-: -38; третього поверху № 1-: -10, загальною площею 1509,9 кв. м,

літ. "А-2-3" по АДРЕСА_1 з 27 вересня

2016 року зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27 вересня 2016 № 1207; право власності на нежитлові приміщення першого поверху № 2-: -69; другого поверху № 1-:-36; третього поверху № 1-: -52, загальною площею 11529,1 кв. м, літ. "Б-1-3" по АДРЕСА_1 з 27 вересня 2016 року зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27 вересня 2016 року № 1203; право власності на нежитлові приміщення першого поверху № 1,70-: -80, загальною площею 8303,2, кв. м літ. "Б-1-3" по АДРЕСА_1 з 27 вересня 2016 року зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу

від 27 вересня 2016 року № 1207. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 одночасно вступили у фактичне володіння і користування земельною ділянкою площею 3,8988 га по АДРЕСА_1, на якій розташовані вказані будівлі. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не мають прав на безоплатне одержання у володіння і користування вказаної земельної ділянки.

Позивач вказав, що володіння і користування земельною ділянкою повинно здійснюватися виключно за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. На думку позивача, з часу виникнення у ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно в останньої виник обов'язок сплачувати грошові кошти за використання земельної ділянки. Проте між позивачем та ОСОБА_1 договір оренди зазначеної земельної ділянки не укладався, що має наслідком фактичне володіння і користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за 2016-2018 роки за земельну ділянку у сумі 7 428 882,09 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова, у складі судді Іващенка С. О., від 31 жовтня 2018 року позов Харківської міської ради задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати

у сумі 7 428 882,09 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виникли правовідносини, до яких підлягають застосуванню положення

статей 1212, 1213, 1214 ЦК України. ОСОБА_1 набула право власності на об'єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці комунальної форми власності, проте належним чином не оформила та не зареєструвала речові права на земельну ділянку, не вносила плату за користування нею, внаслідок чого зберегла у себе безпідставно набуте майно - грошові кошти у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01 листопада 2016 року по 31 січня 2018 року у розмірі 7 428 882,09 грн.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Харківського апеляційного суду від 07 лютого

2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги та не надано належної правової оцінки тому факту, що ОСОБА_1 не є власником всіх будівель, які розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1, а платником земельного податку за земельну ділянку, на якій розташовані у тому числі й приміщення ОСОБА_1, є публічне акціонерне товариство "Харківський завод металевих конструкцій" (далі - ПАТ "ХЗМК"), що призвело до помилкового висновку про обґрунтованість вимог позивача. Укладені ОСОБА_1 договори купівлі-продажу вказаних приміщень та перехід до неї права власності на них не тягне за собою автоматичного переходу права користування земельної ділянкою, розташованою під будівлями, оскільки вона отримала право власності лише на частину цих приміщень. Право користування частиною земельної ділянки підлягає оформленню у встановленому законом порядку, а матеріали справи свідчать про наявність у ОСОБА_1 наміру на оформлення у встановленому законом порядку права користування земельною ділянкою. Проте, у разі набуття права власності на окремі приміщення у будівлях та спорудах, власник цих приміщень має можливість оформити право користування земельною ділянкою лише у разі відмови діючого землекористувача - власника будівель та споруд від частини земельної ділянки на користь власника окремих приміщень. ПАТ "ХЗМК" відмовлено ОСОБА_1 в уступці частини земельної ділянки. Відповідно до правовідносин, що виникли між учасниками справи, при відсутності законодавчо закріпленого порядку виконання зобов'язання щодо переоформлення прав на земельну ділянку, від суб'єкта землекористування не можна вимагати виконання вказаного обов'язку невизначеним законом способом. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статей 1212, 1213, 1214 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі Харківська міська рада просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та дійшов помилкового висновку, що спірну земельну ділянку використовує ПАТ "ХЗМК" на підставі договору позички, укладеного з відповідачем. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що за ОСОБА_1 не зареєстровано будь-яких майнових прав на спірну земельну ділянку, отже право розпоряджатися спірною земельною ділянкою має лише власник.

Харківська міська рада не передавала у користування або у власність спірну земельну ділянку ані відповідачу, ані ПАТ "ХЗМК". Договір про передачу нежитлових приміщень, укладений між власниками приміщень та ПАТ "ХЗМК", не може змінювати правовий статус земельної ділянки комунальної власності та впливати на права власника земельної ділянки. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 28 листопада 1951 року № 1357 лише зобов'язано підприємство укласти договір на право користування спірною земельною ділянкою, проте матеріали справи не містять доказів укладення зазначеного договору, що свідчить про відсутність у ПАТ "ХМЗК" прав на спірну земельну ділянку, враховуючи те, що рішення органу місцевого самоврядування не виконано.

Вказуючи про намір ОСОБА_1 укласти договір оренди земельної ділянки та відмову землекористувача

ПАТ "ХЗМК" на уступку земельної ділянки на користь нових власників приміщень, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що відповідач повинна була звертатись до Харківської міської ради як до власника, а не до особи, якій відповідач передала у користування нежитлові приміщення.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просить залишити касаційну скаргу Харківської міської ради без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість, оскільки єдиним користувачем земельної ділянки площею 3,9543 га по АДРЕСА_1 є ПАТ "ХЗМК", яке вчасно та у повному обсязі сплачує плату за землю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

07 травня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20 березня 2018 № 11768666 право власності на нежитлові приміщення першого поверху № 6-8, антресолі № 9-13, загальною площею 435,3 кв. м, літ. "В-1,В'-1", нежитлове приміщення № 1, загальною площею 68,4 кв. м, літ. "Г-1" по АДРЕСА_1 з 12 жовтня 2016 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2016 року № 1304; право власності на нежитлові приміщення першого поверху № 1-5, загальною площею 316,5 кв. м, літ. "В-1,В'-1", нежитлові приміщення першого поверху № 2, антресолі № 3, загальною площею 150,1 кв. м літ. "Г-1" по АДРЕСА_1 з 12 жовтня 2016 року зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2016 року № 1307; право власності на нежитлові приміщення першого поверху № 1-3,8,9,9а, 10,10а, І, загальною площею 157,3 кв. м літ. "А-2-3" по АДРЕСА_1 з 09 вересня 2016 року зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09 вересня 2016 року № 1101; право власності на нежитлові приміщення підвалу № 1 -: -21; першого поверху № 1-а, 11-:-22; 23-:-33; другого поверху № 1-: -38; третього поверху № 1-: -10, загальною площею 1509,9 кв. м, літ. "А-2-3" по АДРЕСА_1 з 27 вересня

2016 року зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27 вересня 2016 № 1207; право власності на нежитлові приміщення першого поверху № 2-: -69; другого поверху № 1-:-36; третього поверху № 1-:-52, загальною площею 11529,1 кв. м літ. "Б-1-3" по АДРЕСА_1 з 27 вересня 2016 року зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27 вересня

2016 року № 1203; право власності на нежитлові приміщення першого поверху № 1,70 -: -80, загальною площею 8303,2 кв. м, літ. "Б-1-3" по АДРЕСА_1 з 27 вересня 2016 року зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу

від 27 вересня 2016 року № 1207.

Вказані будівлі знаходяться на земельній ділянці площею 3,8988 га по АДРЕСА_1.

Актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по АДРЕСА_1 від 20 березня 2018 року встановлено, що земельна ділянка використовується ОСОБА_1 та ОСОБА_3 для обслуговування й експлуатації зазначених будівель.

Право користування (оренди) чи інші речові права ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на земельну ділянку по

АДРЕСА_1, на якій розташовані вказані нежитлові будівлі, не зареєстровано, а також відсутня державна реєстрація речових прав на спірну земельну ділянку й за іншими особами. Зазначене підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

від 20 березня 2018 року № 117686666 та листом Управління Держгеокадастру у м.

Харкові від 10 травня 2017 року № 19-20-0.23,08-224/116-17.

28 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ "ХЗМК" укладено договір позички № 13, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано у безоплатне користування належні їй нежитлові приміщення першого поверху 2-: -69; другого поверху № 1-:-36; третього поверху № 1-:-52 літ. "Б-1-3", загальною площею 11529,1 кв. м, по АДРЕСА_1 (а. с. 88,89).

28 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ "ХЗМК" укладено договір позички № 13/П, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано у безоплатне користування належні їй нежитлові приміщення першого поверху № 1-3,8,9,9а, 10,10а, І літ. "А-2-3", загальною площею 157,3 кв. м по АДРЕСА_1 (а. с. 91,92).

13 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ "ХЗМК" укладено договір позички № 16/П, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано у безоплатне користування належні їй нежитлові приміщення першого поверху № 6-8, антресолі № 9-13, загальною площею 435,3 кв. м, літ. "В-1,В'-1" та нежитлове приміщення № 1, загальною площею 68,4 кв. м, літ. "Г-1" по АДРЕСА_1 (а. с. 94,95).

28 вересня 2016 року ОСОБА_1 було направлено на ім'я керівника ПАТ "ХЗМК" заяву щодо надання дозволу на погодження меж земельної ділянки (а. с. 121).

ПАТ "ХЗМК" 29 вересня 2016 року надано відповідь на цю заяву, в якій повідомлено, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 28 листопада 1951 року № 1357 заводу металевих конструкцій, правонаступником якого є ПАТ "ХЗМК", було відведено у постійне користування земельну ділянку у розмірах, які існують на теперішній час. Були складені акти узгодження меж фактичного користування земельною ділянкою. Уся земельна ділянка по її межам огороджена парканом, який належить підприємству. На всій території земельної ділянки знаходяться різні об'єкти, які належать та використовуються виключно заводом металевих конструкцій, в тому числі: забетонована площадка розміром приблизно 1 га, залізнична колія, автомобільні дороги, паркан, лінії електропередач, водопровідна та каналізаційна мережі та інші комунікації, допоміжні споруди, об'єкт цивільної оборони та інше. ОСОБА_1 є власником лише деяких приміщень, розташованих по АДРЕСА_1, а не власником усієї будівлі. Таким чином, вона не має права на оформлення земельної ділянки. Виходячи з наведеного, погодження меж неможливе з огляду на користування ПАТ "ХЗМК" усією земельною ділянкою, виділеною рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 28 листопада 1951 року № 1357 у розмірі 3,9543 га, яка є сформованою та якій присвоєно кадастровий номер (т. 1, а. с. 122).

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною 3 статті 400 ЦПК України передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірних земельних ділянок, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення

глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України).

Згідно із частиною 1 статті 120 ЗК України та частиною 1 статті 377 ЦК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України).

Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 у справі №629/4628/16-ц.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вищезазначені вимоги закону та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, не врахував, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Поклавши в основу судового рішення про відмову у позові договори позички на безоплатне користування нежитловими приміщення, укладені між відповідачем та ПАТ "ХЗМК", а також рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 28 листопада 1951 року № 1357, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_1 обов'язку сплачувати плату за користування земельною ділянкою, право користування якою перейшло до неї при укладенні договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_1, набувши у 2016 році право власності на нежитлові будівлі по АДРЕСА_1, належним чином не оформила право користування земельною ділянкою, на якій розташовані придбані нею нежитлові приміщення, не уклала з Харківською міською радою договір оренди земельної ділянки (не ініціювала його укладення), та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування положень статей 1212, 1213, 1214 ЦК України. ОСОБА_1, як власник нежитлових приміщень та фактичний користувач частини спірної земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегла у себе кошти, які мала б заплатити за користування нею, а тому має нести зобов'язання з повернення цих кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що на земельній ділянці, площею 3,9543 га по АДРЕСА_1 знаходяться будівлі і споруди, нежитлові приміщення в яких належать різним власникам, не визначив, яка площа земельної ділянки, перебуває у фактичному користуванні відповідача, виходячи із розміру частки, яку складають нежитлові приміщення, що належать ОСОБА_1, а також розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, не перевірив розрахунки, надані Харківською міською радою.

Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, неможливо.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки апеляційний суд не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та не перевірив доводи сторін і надані на їх підтвердження докази, ухвалена у справі постанова суду апеляційної інстанції відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані в цій постанові докази у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, перевірити правильність розрахунку суми, яка заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта