Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.07.2018 року у справі №308/12112/17

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 308/12112/17

провадження № 61-36314 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подає касаційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Взуття»,

представник особи, яка подає касаційну скаргу - Маркусь Михайло Іванович ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Взуття» - Маркуся Михайла Івановича на ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 03 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Фазикош Г. В., Бисага Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору доручення.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 08 липня 2011 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір доручення, оформлений шляхом видачі довіреності. Зазначений правочин ним було вчинено внаслідок помилки щодо його природи, прав та обов`язків сторін, оскільки насправді він бажав укласти з відповідачем договір оренди нежитлових приміщень, а тому довіреність надав помилково.

Посилаючись на наведене, просив визнати недійсним договір доручення, укладений між ним та ОСОБА_2 , оформлений шляхом видачі довіреності від 08 липня 2011 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від

14 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір доручення, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оформлений шляхом видачі довіреності від 08 липня

2011 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач через свій незадовільний стан здоров`я на час оформлення документів у нотаріуса помилився щодо дійсної природи вчиненого ним правочину, яке вплинуло на його волевиявлення. Воля позивача на укладення договору оренди, зафіксована у переписці сторін, не узгоджується із правовим результатом укладеного правочину та положенням частини третьої статті 203 ЦК України, відповідно до якої волевиявлення учасника правочину має відповідати його внутрішній волі. Оскільки позивач помилився щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, і така помилка має істотне значення, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання оскаржуваного правочину недійсним.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 03 квітня 2018 року провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Взуття» (далі ТОВ «Магазин «Взуття») на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня

2017 року, закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ «Магазин «Взуття» не є стороною оскаржуваного договору доручення та учасником спірних правовідносин, участь у справі не приймало, оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалося питання про його права та обов`язки, а тому апеляційне провадження підлягає закриттю, як таке, що було помилково відкрито.

Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ТОВ «Магазин «Взуття» - Маркусь М. І., у якій він просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 03 квітня 2018 року, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у справі, дійшов помилкового висновку, що оскаржуване рішення не стосується прав заявника та не урахував, що суд першої інстанції встановив ряд фактичних обставин щодо укладеного між позивачем та товариством договору купівлі-продажу, які не відповідають дійсності та не стосуються оскаржуваного позивачем договору доручення, при цьому товариство до участі у справі не було залучено. Крім того, на думку заявника, метою подання ОСОБА_1 позову було створити формальні підстави для перегляду за нововиявленими обставинами іншого судового рішення у справі № 308/12227/13-ц, учасником якої є ТОВ «Магазин «Взуття». Вказував на те, що суд першої інстанції без належного та повного дослідження обставин справи та оцінки наданих сторонами доказів, дійшов до помилкового висновку про те, що позивач при видачі довіреності діяв під впливом помилки, маючи насправді волевиявлення на укладення договору оренди. Разом з тим,

08 липня 2011 року позивач не міг укласти нотаріально посвідчений договір оренди нерухомого майна, оскільки право власності на нерухоме майно виникає з моменту його реєстрації, яка була проведена лише 27 липня 2011 року. Крім того, під час нотаріального посвідчення довіреності нотаріусом було роз`яснено позивачу зміст вчинюваного ним правочину, разом з тим для перевірки цих обставин нотаріуса не було залучено до участі у справі судом першої інстанції. Також на переконання заявника, визначення судді для розгляду зазначеної справи було здійснено в обхід автоматизованої системи документообігу суду, з огляду подання позивачем чотирьох однакових позовних заяв, три з яких, після визначення судді ним були відкликані.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

15 травня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 на касаційну скаргу, у якому він просив поновити строк на його подання, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги він отримав лише 24 квітня 2019 року, а тому не мав змоги надати відзив у встановлений судом строк.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Наведені заявником обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити ОСОБА_1 строк для подання відзиву на касаційну скаргу представника ТОВ «Магазин «Взуття» - Маркусь М. І. та приєднати його до матеріалів справи.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що апеляційний суд повно та всебічно з`ясував обставини справи та ухвалив законне і обгрунтоване судове рішення про закриття апеляційного провадження у справі, підстави для його скасування відсутні.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Статтею 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалось.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору доручення, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оформленого шляхом видачі довіреності від 08 липня 2011 року, спірні правовідносини виникли виключно між ОСОБА_1 , як довірителем та ОСОБА_2 , як повіреною.

ТОВ «Магазин «Взуття» не є стороною оскаржуваного договору доручення, оформленого шляхом видачі довіреності від 08 липня 2011 року, та не є учасником спірних правовідносин. Питання чинності або недійсності довіреності впливає на права та обов`язки повіреної - ОСОБА_2 про відсутність або наявність у неї повноважень, визначених довіреністю.

Аналізуючи зміст рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2017 року апеляційний суд вважав, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції впливають на права та обов`язки позивача та відповідача, питання про права та обов`язки ТОВ «Магазин «Взуття» зазначеним судовим рішенням не вирішувалися. Заявник не навів переконливих аргументів та не надав відповідних доказів, які б спростовували правильність висновків апеляційного суду.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції у рішенні встановив ряд фактичних обставин щодо укладеного між позивачем та заявником договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, що свідчить про вирішення питання про права та законні інтереси ТОВ «Магазин «Взуття» є безпідставними, оскільки суд першої інстанції перевіряв обставини та надав оцінку доводам позивача щодо порушення оскаржуваним договором його прав та законних інтересів позивача, і не перевіряв дотримання вимог законодавства при укладенні позивачем та заявником договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та не надавав зазначеним обставинам відповідної оцінки.

Твердження заявника про те, що метою подання даного позову було створити формальні підстави для перегляду за нововиявленими обставинами іншого судового рішення у справі № 308/12227/13-ц, учасником якої є ТОВ «Магазин « Взуття » є не переконливими за відсутності їх належного обгрунтування.

Таким чином, установивши, що оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалися питання про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ «Магазин «Взуття», апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду, та не дають підстав для висновку про те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин та вірно застосовано норми процесуального права, що їх регулюють, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Взуття» - Маркуся Михайла Івановича залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 03 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник