Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.01.2019 року у справі №295/8590/17

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 295/8590/17-ц

провадження № 61-1104св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,

представник позивача - Хільчевський Сергій Олександрович ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представник відповідачів - ОСОБА_6 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвоката Яроша Володимира Васильовича на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 07 червня 2018 року у складі судді Перекупки І. Г. та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 13 червня 2008 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), та ОСОБА_3 укладено кредитний договір.

Відповідно до умов вказаного договору банк надав ОСОБА_3 кошти у розмірі 60 945 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка у розмірі 4,49 % річних та FIDR на придбання нерухомого майна з кінцевим терміном повернення 13 червня 2017 року.

З метою забезпечення повного і своєчасного виконання ОСОБА_3 зобов'язань за вказаним кредитним договором 13 червня 2008 року між банком та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 укладено окремі договори поруки, відповідно до яких поручителі зобов'язались відповідати за повне та своєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором.

18 березня 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю та договір про відступлення прав вимоги за вказаним кредитним договором та договорами поруки.

09 червня 2017 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направило на адресу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, яка підлягала виконанню протягом 30 календарних днів з дати її одержання, які не виконано.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 умов кредитного договору станом на 31 травня 2017 року виникла заборгованість у розмірі 38 720,45 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 12 червня 2017 року становить 1 011 560 грн 14 коп.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просило суд стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 011 560 грн 14 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 07 червня 2018 року у складі судді Перекупки І. Г. позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна»задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2008 року № ML-010/284/2008 у розмірі 38 720, 45 доларів США, що еквівалентно 1 011 560 грн 14 коп. по курсу Національного банку України станом на 12 червня 2017 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»судовий збір в сумі 15 173 грн 40 коп.

У решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник порушив взяті за кредитним договором, забезпеченим порукою, зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту, тому є підстави для солідарного стягнення з боржника та поручителів заборгованості за кредитним договором. Крім того, зазначено, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задоволено частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 07 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»суму заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2008 року № ML-010/284/200 за період з 04 серпня 2014 року по 03 лютого 2017 року в розмірі 28 975, 89 доларів США, що еквівалентно 752 283 грн 98 коп. по курсу Національного банку України станом на 12 червня 2017 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2008 року № ML-010/284/200 за період з 04 лютого 2017 року по 13 червня 2017 року в розмірі 5 856, 38 доларів США, що еквівалентно 152 996 грн 17 коп. по курсу Національного банку України станом на 12 червня 2017 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2008 року № ML-010/284/200 за період з 04 лютого 2017 року по 13 червня 2017 року в розмірі 5 856, 38 доларів США, що еквівалентно 152 996 грн 17 коп. по курсу Національного банку України станом на 12 червня 2017 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»судовий збір в розмірі 11 283 грн 88 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»судовий збір в розмірі по 1 147 грн 39 коп. з кожного.

У задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_3 за період з 13 червня 2008 року по 03 серпня 2014 року відмовлено за спливом позовної давності.

У задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна»до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за період з 13 червня 2008 року по 03 лютого 2017 року у зв'язку з припиненням поруки.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки умовами кредитного договору передбачено повернення кредиту та сплати процентів позичальником ануїтетними платежами, шляхом внесення платежу кожного календарного місяця згідно графіком платежів, тому позовна давність за вимогами кредитора про повернення коштів повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Таким чином, у зв'язку з несплатою кожного чергового платежу починається обчислюватись встановлений статтею 257 ЦК України строк пред'явлення вимог до боржника. Враховуючи те, що строк виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором встановлено до 13 червня 2017 року, тому відповідальність ОСОБА_3 за невиконання умов кредитного договору підлягає задоволенню з моменту виникнення права вимоги щодо виконання відповідної частини зобов'язань в межах трирічного строку.

Оскільки умовами договорів поруки передбачено, що поручителі відповідають перед банком у тому ж самому обсязі, що і боржник, а кредитним договором встановлено сплату позичальником чергових платежів кожного місяця, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що банк в межах шестимісячного строку, після настання строку виконання зобов'язання по кожному платежу у вказаний період, пред'явив вимоги до поручителів шляхом подання позову 03 серпня 2017 року. Таким чином, з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в частині щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів за період з 04 лютого 2017 року по 13 червня 2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначається, що ОСОБА_3 останній платіж щодо погашення заборгованості за кредитним договором було здійснено 29 лютого 2012 року, тому незалежно від строку дії кредитного договору позивач мав право на звернення до суду в межах трирічного строку. Отже, після 31 березня 2015 року у зв'язку з поданням відповідачами заяви про застосування строків позовної давності суди не мали права стягувати кредитну заборгованість.

Також вказується, що непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення такої. Отже, обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням немає. Таким чином, право позивача вимагати у судовому порядку стягнення солідарно боргу з поручителів існувало протягом шести місяців після сплати ОСОБА_3 останнього платежу на погашення заборгованості за кредитним договором, тобто до 30 вересня 2012 року.

Крім того, посилається на відповідні постанови Верховного Суду України у подібних правовідносинах.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_6 підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями частини першої статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 4 кредитного договору від 13 червня 2008 року визначено, що повернення кредиту та сплати процентів передбачено ануїтетними платежами, шляхом внесення платежу кожного календарного місяця згідно з графіком платежів. Додатковими договорами до вказаного кредитного договору від 04 червня 2010 року та від 20 травня 2011 року вказані умови договору не змінювались.

Сторонами при підписанні додаткових договорів було передбачено строк виконання боргових зобов'язань до 13 червня 2017 року.

Згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, задовольняючи частково позов, апеляційний суд виходив із того, що з ОСОБА_3 підлягає стягненню заборгованість на користь позивача за кредитом за період з 04 серпня 2014 року по 13 червня 2017 року, оскільки строк виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором встановлено до 13 червня 2017 року, а тому відповідальність позичальника за невиконання умов кредитного договору підлягає задоволенню з моменту виникнення права вимоги щодо виконання відповідної частини зобов'язань в межах трирічного строку.

Врахувавши, що умовами договорів поруки передбачено, що поручителі відповідають перед банком у тому ж самосу обсязі, що і боржник, а кредитним договором встановлено сплату позичальником чергових платежів кожного місяця, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що банк у межах шестимісячного строку, після настання строку виконання зобов'язання по кожному платежу у вказаний період, пред'явив вимоги до поручителів шляхом подання позову 03 серпня 2017 року, тому з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з кожного окремо солідарно з позичальником, підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором за період з 04 лютого 2017 року по 13 червня 2017 року.

У касаційній скарзі представник заявників посилається на постанову Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 132/3645/14-ц зазначаючи, що оскільки останній платіж ОСОБА_3 було здійснено 29 лютого 2012 року, то право на звернення до суду з позовом позивач мав з 31 березня 2012 року по 31 березня 2015 року.

Вказані доводи не можуть бути прийняті з огляду на таке.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження 14-10цс18).

Доводи касаційної скарги про те, що право позивача вимагати у судовому порядку стягнення солідарно боргу з поручителів існувало протягом шести місяців після сплати ОСОБА_3 останнього платежу на погашення заборгованості за кредитним договором, тобто до 30 вересня 2012 року, є безпідставними.

У разі пред`явлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань.

З аналізу частини четвертої статті 559 ЦК України, можна зробити висновок, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов`язання.

Закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред`явить вимоги до поручителя.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц (провадження 14-224цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження 14-154цс18).

Таким чином, звертаючись до суду 03 серпня 2017 року позивач не пропустив строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, оскільки строк виконання основного зобов'язання встановлено кредитним договором до 13 червня 2017 року.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвоката Яроша Володимиразалишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 10 грудня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк