Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.03.2023 року у справі №619/600/21
Постанова КЦС ВП від 22.03.2023 року у справі №619/600/21

Постанова

Іменем України

22 березня 2023 року

м. Київ

справа № 619/600/21

провадження № 61-12414св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 08 квітня 2021 року в складі судді Болибока Є. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (далі - КЕВ м. Харкова) про визнання права та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначав, що з 01 серпня 1994 року до 05 грудня 2012 року проходив військову службу, вислуга років становить 18 років 06 місяців. Згідно з наказом від 05 грудня 2012 року № 656 його звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я). На підставі рішення виконкому селищної ради від 16 січня 2007 року № 3 він отримав службове житло - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 26,2 кв. м, та на підставі ордеру від 22 січня 2007 року разом із сім`єю зайняв цю квартиру, в якій постійно проживає до цього часу.

У лютому 2019 року він звернувся до відповідача із заявою щодо виключення з числа службового житла займану ним та його сім`єю квартиру. Відповіді на заяву не отримав. Його адвокатом сформований адвокатський запит щодо стану розгляду заяви. З відповіді на цей запит йому стало відомо, що у зв`язку з тим, що його вислуга менше ніж 20 років, виключення квартири з числа службової неможливе. Хоча при ознайомлені з особовою справою йому відомо, що його заява розглянута та задоволена у повному обсязі. Відповідачем сформований повний пакет документів для виключення житла з числа службового, який складався з витягу з протоколу засідання житлової комісії від 11 лютого 2019 року № 7, витягу із наказу від 11 листопада 2019 року № 55-Г, списку квартир, що пропонується до виключення з числа службового житла, але ненаправлений для виключення квартири зі службової. Тож, внаслідок бездіяльності відповідача він фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло.

Враховуючи викладене, просив суд визнати за ним право на виключення з числа службового житла - квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 26,2 кв. м, для забезпечення сім`ї постійним житлом; зобов`язати КЕВ м. Харкова подати клопотання разом із належно оформленими документами про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 26,2 кв. м.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 08 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 . Зобов`язано КЕВ м. Харкова подати клопотання разом із належно оформленими документами про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що на квартирному обліку для отримання постійного житла ОСОБА_1 перебуває з 20 вересня 1999 року, має календарну вислугу на військовій службі 18 років 06 місяців, 05 грудня 2012 року його звільнено з військової служби у запас за станом здоров`я, тому він має право на забезпечення житлом, зокрема, право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання. Крім того, бездіяльність відповідача щодо неподання відповідного клопотання є позбавленням позивача процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо права на житло.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

07 грудня 2022 року КЕВ м. Харкова звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 08 квітня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про закриття провадження у справі.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень міститься посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду). Зокрема, зазначено, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, Верховного Суду від 03 серпня 2022 рок у справі № 362/6167/20.

У лютому 2023 року від ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу КЕВ м. Харкова, у якому заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені відповідно до вимог матеріального та процесуального права та не містять підстав для їх скасування. Зазначає, що спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, оскільки пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло та можливості його приватизації, а тому справа № 619/600/21 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення

у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

ОСОБА_1 із 20 вересня 1999 року перебуває на квартирному обліку у АДРЕСА_2 .

Згідно з ордером на нежитлове приміщення від 22 січня 2007 року № 679 ОСОБА_1 разом із сім`єю з трьох осіб має право на заняття житла - службової квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 26,2 кв. м, на підставі рішення виконкому селищної ради від 16 січня 2007 року № 3.

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 16 листопада 2012 року № 1019 ОСОБА_1 обмежено придатний до військової служби.

Згідно з витягом із наказу Генерального штабу Збройних сил України від 05 грудня 2012 року № 656 майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас з підстав, передбачених пунктом «б» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за станом здоров`я.

ОСОБА_1 звернувся до КЕВ м. Харковаз вимогою про виключення з числа службового житла - займаної квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 26,2 кв. м.

Відповідно до витягу з протоколу засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2) від 11 лютого 2019 року № 7 житловою комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 заслухано доповідь голови житлової комісії щодо розгляду заяви майора запасу ОСОБА_1 про надання постійної житлової площі шляхом виключення із числа службової, постановлено надати майору запасу ОСОБА_1 постійну житлову площу шляхом виключення її із числа службової за адресою: АДРЕСА_3 , і зняттям із квартирного обліку.

Згідно з витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11 лютого 2019 року № 55-Г оголошено рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11 лютого 2019 року № 7 щодо надання майору запасу ОСОБА_1 постійну житлову площу шляхом виключення її із числа службової за адресою: АДРЕСА_3 , і зняттям із квартирного обліку.

Відповідно до списку квартир, що пропонується до виключення з числа службового житла Міністерства оборони України та надання військовослужбовцям Харківського гарнізону для постійного проживання, із зняттям військовослужбовців з квартирного обліку, майор запасу ОСОБА_1 з військовим стажем 18 років, разом із сім`єю займає службову квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 26,2 кв. м, має номер у загальній черзі та номер черги на визначену квартиру АДРЕСА_4 .

04 січня 2021 року сформовано адвокатський запит щодо стану розгляду заяви ОСОБА_1 від 04 лютого 2019 року про виключення з числа службового займаної квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з відповіддю КЕВ м. Харкова від 05 січня 2021 року № 54 вислуга на військовій службі ОСОБА_1 становить менше 20 років, підстав для розгляду питання виключення займаного житлового приміщення з числа службового відсутні.

Суди, задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходили з того, що КЕВ м. Харкова не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового при наявності позитивного рішення житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 із цього приводу. Немотивована бездіяльність КЕВ м. Харкова обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Правове обґрунтування

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, трудових, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Тож, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 21), від 29 вересня 2020 року у справах № 368/561/19 (пункт 22) і № 712/5476/19 (пункт 19), від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/393/19 (пункт 25), від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (пункт 72)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись до суду із позовом, позивач, посилаючись на протиправні дії відповідача, просив, визнавши за ним право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 , зобов`язати КЕВ м. Харкова подати клопотання разом із належно оформленими документами про виключення вказаної квартири з числа службового житла.

У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Пунктом 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року (далі - Інструкція № 380), передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Ордер на постійну житлову площу в закритих військових містечках оформлюється та видається відповідним начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району протягом п`яти робочих днів.

Тож, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.

Водночас для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 47)).

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України у чинній редакції).

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом від 05 лютого 2018 року; близький за змістом припис є і в поточній редакції цієї частини, чинній із 23 червня 2018 року).

Військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців, належать до юрисдикції адміністративних судів.

Тож, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України).

У постанові від 08 червня 2022 року в справі № 362/643/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Саме у зв`язку з останньою держава передбачила відповідні соціальні гарантії, а також порядок їх реалізації. Отже, такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічні висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 362/6167/20, від 21 вересня 2022 року у справі № 642/1274/20, від 19 жовтня 2022 року у справі № 522/14188/20.

З огляду на викладене, оскільки право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби, тобто спір у цій справі виник з приводу можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця, такий спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу військовослужбовця.

Згідно пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд свою ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до змісту частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови він може звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 255 256 400 402 409 414 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова задовольнити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 08 квітня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року скасувати.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про визнання права та зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Попередити ОСОБА_1 про те, що в разі неподання ним протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією справу буде повернуто до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко