Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.11.2018 року у справі №352/367/17
Ухвала ВП ВС від 26.12.2019 року у справі №352/367/17
Ухвала ВП ВС від 26.12.2019 року у справі №352/367/17

Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа №352/367/17

провадження №61-46232св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, про скасування рішення та запису про реєстрацію права власності за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2018 року у складі судді Струтинського Р. Р. та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В., Томин О. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна,

представник товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» - Ковалевський Євген Володимирович,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу

Кобелєвої А. М., у якому просила визнати протиправними та скасувати:

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 січня

2016 року приватного нотаріуса Кобелєвої А. М. про державну реєстрацію права власності на домоволодіння, загальною площею 428,2 кв. м

по АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект»;

запису приватного нотаріуса Кобелєвої А. М. про право власності

від 18 січня 2016 року про державну реєстрацію права власності на вказане домоволодіння за ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору іпотеки, посвідченого 27 квітня 2006 року приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Івано-Франківської області Строєвим О. С.

2. Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору, укладеного 26 квітня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , остання отримала кредит у розмірі 165 000 доларів США на умовах, визначених договором.

3. Виконання умов кредитного договору забезпечено договором іпотеки, укладеним 27 квітня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та

ОСОБА_1 , відповідно до умов якого остання передала в іпотеку банку житловий будинок по АДРЕСА_1 . Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Івано-Франківської області Строєвим О.С.

4. Згідно із договором факторингу від 12 грудня 2011 року та договором відступлення права вимоги за вищевказаними договорами

АКІБ «Укрсиббанк» відступив ТОВ «Кей-Колект» права вимоги.

5. З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом Кобелєвою А. М. прийнято рішення від 18 січня 2016 року про державну реєстрацію права власності на вказаний будинок за ТОВ «Кей-Колект».

6. Позивач зазначила, що прийняте нотаріусом рішення та його дії суперечать положенням статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку», пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня

2015 року №1127 (далі - Порядок №1127 ) .

7. Так, у порушення вимог пункту 61 наведеного вище Порядку державному реєстратору не подано необхідних документів: копії письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя.

8. Зауважено, що жодного повідомлення про наявність заборгованості та вимоги про її погашення іпотекодержатель позивачу не надсилав. Окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя ТОВ «Кей-Колект» між сторонами не укладався.

9. Крім того, позивач указала, що заборгованість за договором кредиту та іпотеки нею погашено.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

від 15 травня 2018 року позов задоволено.

11. Визнано протиправними та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18 січня 2016 року приватного нотаріуса

Кобелєвої А. М. про державну реєстрацію права власності на домоволодіння, загальною площею 428,2 кв. м по АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект» та запис приватного нотаріуса Кобелєвої А. М. про право власності від 18 січня 2016 року про державну реєстрацію права власності на вказане домоволодіння за ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору іпотеки, посвідченого 27 квітня 2006 року приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу Івано-Франківської області Строєвим О. С.

12. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що не здійснивши належним чином повідомлення боржника про звернення стягнення на предмет іпотеки і не надавши останньому строк на погашення заборгованості, в ТОВ «Кей-Колект» не виникло права на набуття у власність предмета іпотеки.

13. Місцевий суд також дійшов висновку, що позивач обрав належний спосіб захисту порушеного права, звернувшись до суду за правилами цивільного судочинства, оскільки даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

14. Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня

2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» залишено без задоволення. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

від 15 травня 2018 року залишено без змін.

15. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним у справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону.

16. Апеляційний суд також погодився з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний спір не є публічно-правовим, а має приватно-правовий характер та підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, оскільки позовні вимоги не обґрунтовувалися виключно незаконністю дій приватного нотаріуса як суб`єкта, наділеного владними управлінськими функціями державного реєстратора, а пов`язані із захистом права позивача та з належністю виконання договору іпотеки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2018 року, ТОВ «Кей-Колект» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а у разі неухвалення такого рішення постановити ухвалу про закриття провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. Касаційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно погодився із припущеннями позивача без надання належних доказів щодо невідправлення вимоги про усунення порушення іпотекодавцю. Зауважено, положеннями статті 35 Закону України «Про іпотеку» на іпотекодержателя покладено обов`язок лише по направленню письмової вимоги іпотекодавцю про усунення порушення. Така вимога про усунення порушень та докази відправки знаходяться у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петренка Я. В., проте реєстраційна справа була витребувана лише у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу

Кобелєвої А.М.

19. Аргументом касаційної скарги також указано те, що суди не врахували, що предметом дослідження у даній справі є владні, управлінські рішення та дії приватного нотаріуса - державного реєстратора, а тому спір не підлягав розгляду в місцевому загальному суді, а за своєю природою підлягає розгляду в адміністративній юрисдикції. Предметом дослідження є дії та повноваження державного реєстратора. Жодних вимог до іпотекодавця стосовно договорів, майна або майнових прав не заявлено.

Доводи інших учасників справи

20. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

22. Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

23. Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ТзОВ «Кей-колект» оскаржує рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

від 15 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2018 року через порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції.

24. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 грудня 2019 року справу повернуто на розгляд колегії Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала у своїх постановах висновок щодо юрисдикції суду у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25. 26 квітня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 165 000 доларів США, які зобов`язалась повернути в строк, в порядку та на умовах, передбачених кредитним договором

26. Виконання умов кредитного договору забезпечено договором іпотеки, укладеним 27 квітня 2006 року, за умовами якого позивач передала в іпотеку банку житловий будинок по

АДРЕСА_1. 27 . 12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу, за яким здійснено відступлення права вимоги по кредитному договору від 26 квітня 2006 року. На підставі договору про відступлення прав договорами іпотеки, посвідченого 20 грудня 2011 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е. В., здійснено відступлення ТОВ «Кей-Колект» права вимоги за договором іпотеки від 27 квітня 2006 року.

28. 18 січня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А. М. прийнято рішення про державну реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на житловий будинок

по АДРЕСА_1 . На його підставі тоді ж внесено відповідний запис про право власності.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

29. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

30. Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

31. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

32. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

33. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

34. Предметом позову у справі, яка переглядається, є скасування рішення та запису про реєстрацію права власності предмета іпотеки, які вчинені приватним нотаріусом.

Щодо юрисдикції спору

35. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

36. Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

37. Аналогічні норми викладено у статті 19 ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII).

38. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

39. Пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції до набрання чинності Законом № 2147-VIII) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

40. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

41. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

42. Спір між сторонами виник з приводу порушення права власності позивача на житловий будинок внаслідок дій ТОВ «Кей-Колект» і приватного нотаріуса щодо реєстрації такого права за цим товариством.

43. У постанові від 23 січня 2019 року у справі № 524/6352/16-ц (провадження

№ 14-589цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори про визнання незаконними та скасування рішень нотаріусів, які діяли на виконання делегованих повноважень державного реєстратора, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно розглядаються за правилами цивільного судочинства, якщо такі спори стосуються захисту цивільного права, зокрема, випливають з договірних відносин, і якщо немає підстав для їх розгляду за правилами адміністративного судочинства.

44. Ураховуючи те, що спірні правовідносини пов`язані із захистом права власності позивача та з виконанням умов договору, то спір, включаючи вимоги до приватного нотаріуса (державного реєстратора), не є публічно-правовим, а тому має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Щодо суті позовних вимог

45. Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, у тому числі, й статтями 35-37 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV).

46. Зокрема, частиною першою статті 35 Закону № 898-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

47. За змістом статті 36 Закону № 898-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

48. Чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

49. Відповідно до пунктів 5.1.-5.3. договору іпотеки сторони іпотечного договору погодили, що іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. В повідомленні іпотекодержатель зазначає, який із способів задоволення вимог іпотекодержателя, передбачених частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» застосовується іпотекодержателем для задоволення своїх вимог. У разі застосування передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення вимог іпотекодержателя право власності переходить до іпотекодержателя з моменту отримання іпотекодавцем повідомлення.

50. Частиною першою статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

51. Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

52. Частиною першої статті 10 Закону № 1952-IV визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус.

53. Згідно з частиною першої статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

54. За змістом статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

55. Згідно з пунктом 57 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

56. Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

57. У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону № 1952-IV та статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

58. За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов`язку, передбаченого як Законом № 898-IV, так і Порядком № 1127, щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення нотаріусом завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом набуття права власності, зробили правильний висновок, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект» проведена всупереч норм чинного законодавства.

59. Крім того, судами встановлено, що надане приватним нотаріусом

Петренком Я. В., як доказ надіслання письмової вимоги ТОВ «Кей-Колект», рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не містить відмітки одержувача ОСОБА_1 про його отримання із вказанням дати отримання.

60. Колегія суддів Верховного Суду погоджується, що вказане повідомлення не є належним доказом у розумінні статті 77 ЦПК України та унеможливлює встановлення нотаріусом завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом набуття права власності.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

61. Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

62. Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

63. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» залишити без задоволення.

2. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

від 15 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

Є. В. Петров

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська