Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 2-988/10

провадження № 61-39843св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник -Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»,

боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 17 листопада 2017 року у складі судді Крупінської С. С. та постанову Апеляційного суду Волинської області від 29 травня 2018 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Грушицького А. І., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ «КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання у справі № 2-988/10 за позовом ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обгрунтування заявлених вимог зазначало, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2010 року у справі

№ 2-988/10, яке набрало законної сили 09 березня 2010 року, задоволено позов ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 612,01 дол. США.

На виконання зазначеного судового рішення, 17 травня 2010 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано два виконавчі листи, які

09 червня 2010 року пред`явлено до примусового виконання до другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції. Постановами державного виконавця другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 11 червня 2010 року відкрито виконавче провадження № 19809299 з примусового виконання виконавчого листа № 2-988/10 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 9 612,01 дол. США, та виконавче провадження № 19809524 з примусового виконання виконавчого листа

№ 2-988/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 9 612,01 дол. США.

З наданих другим відділом Державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинської області повідомлень від 17 серпня 2017 року убачається, що згідно з реєстром виконавчих проваджень, зазначені виконавчі провадження значаться як помилкові. Однак оригінали виконавчих документів на адресу банку не надходили, докази їх відправлення органом державної виконавчої служби відсутні, матеріали виконавчих проваджень знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Посилаючись на наведене, заявник просив видати дублікати виконавчих листів на виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2010 року у справі № 2-988/10 про стягнення з

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, та поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання зазначених виконавчих листів.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада

2017 року у задоволенні заяви ПАТ «КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що після винесення постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень, стягувач більше семи років не цікавився ходом виконання виконавчих листів, виданих Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 12 лютого 2010 року у справі

№ 2-988/10 за позовом про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 9 612,01 дол. США, та не надав доказів на підтвердження добросовісної реалізації своїх процесуальних прав, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення.

Оскільки заявник звернувся до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів лише 09 жовтня 2017 року, тобто поза межами строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання, і не довів поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, які б свідчили про об`єктивні та непереборні для стягувача обставини пропуску зазначеного строку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ПАТ «КБ «ПриватБанк».

Постановою Апеляційного суду Волинської області від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для видачі дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання, є законним та обгрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її задоволення не вбачається.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ «КБ «ПриватБанк»), яке є правонаступником ПАТ «КБ «ПриватБанк», у якій заявник просив скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада

2017 року і постанову Апеляційного суду Волинської області від 29 травня

2018 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви банку, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій неповно та не об`єктивно дослідили наявні в матеріалах справи докази, не взяли до уваги, що виконавчий лист був втрачений не з вини банку, а тому дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для видачі дублікатів виконавчих листів. Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання суди не з'ясували, коли заявнику стало відомо про втрату виконавчих документів, чи не переривався строк давності пред'явлення їх до виконання, та коли сплив строк повторного пред'явлення їх до виконання.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У жовтні 2018 року до Верховного Суду також надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому вона просила поновити їй строк на подання відзиву, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги АТ «КБ «ПриватБанк» отримала

05 жовтня 2018 року, а тому не мала можливості надати відзив у встановлений судом строк.

Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити ОСОБА_1 строк для подання відзиву на касаційну скаргу АТ «КБ «ПриватБанк»та приєднати його до матеріалів справи.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно з`ясували обставини справи, ухвалили законні та обгрунтовані судові рішення, а тому відсутні підстави для їх скасування. Зазначила, що заявник не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження втрати виконавчих документів, не зазначив обставин, за яких їх було втрачено, ким вони були втрачені, що і стало підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення їх до виконання.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «КБ «ПриватБанк» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 29 травня 2018 року у частині відмови у поновленні строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання за заявою ПАТ «КБ «ПриватБанк» про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання у справі за позовом ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за заявою ПАТ «КБ «ПриватБанк» про видачу дублікатів виконавчих листів, за касаційною скаргою АТ «КБ «ПриватБанк» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2017 року і постанову Апеляційного суду Волинської області від 29 травня 2018 року

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2010 року у справі

№ 2-988/10 за позовом ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено позов ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 612,01 дол. США. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановами державного виконавця другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 11 червня 2010 року відкрито виконавче провадження № 19809299 з примусового виконання виконавчого листа № 2-988/10 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 9 612,01 дол. США, та виконавче провадження № 19809524 з примусового виконання виконавчого листа

№ 2-988/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 9 612,01 дол. США.

Відповідно до відповіді другого відділу Державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинської області від 17 серпня 2017 року № 29369, згідно реєстру виконавчих проваджень виконавче провадження № 19809524 значиться як помилкове.

Відповідно до відповіді другого відділу Державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинської області від 17 серпня 2017 року № 29372, згідно реєстру виконавчих проваджень виконавче провадження № 19809299 значиться як помилкове.

Згідно з витягами з автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчі провадження № 19809299 та № 19809524 завершені.

Матеріали виконавчих проваджень № 19809299 та № 19809524 не збереглися у зв`язку із закінченням строку їх зберігання (три роки).

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ «КБ «ПриватБанк», не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно з частиною першою статті 370 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній на момент звернення банку із заявою) замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон від 02 червня 2016 року

№ 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон від 02 червня

2016 року № 1404-VIII).

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких не сплив на час набрання чинності Законом від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону від 02 червня 2016 року № 1404-VIII до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.

Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII«Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України 2004 року, яким кореспондують статті 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установивши, що заявник понад сім років не цікавився ходом відомих йому виконавчих проваджень № 19809299 та № 19809524, а із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання звернувся лише 09 жовтня 2017 року, тобто поза межами строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання, та ураховуючи відсутність доказів, які б свідчили про втрату ПАТ «КБ «ПриватБанк» оригіналів виконавчих документів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу їх дублікатів.

Суди обгрунтовано вказали на те, що ПАТ «КБ «ПриватБанк» не надав доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним своїх процесуальних прав, зокрема учинення ним усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, його твердження про те, що виконавчі листи втрачені грунтуються лише на припущеннях.

Крім того, згідно з наявною у матеріалах справи довідкою ПАТ «КБ «ПриватБанк» від 20 липня 2017 року, у ОСОБА_2 станом на 20 липня

2017 року відсутня будь-яка заборгованість перед банком.

Підставою для відмови у видачі дублікатів виконавчих листів є також закінчення строку, встановленого для пред`явлення їх до виконання, поважних причин для поновлення якого, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вирішуючи питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання, не встановив.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, на законність судових рішень не впливають, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та наявних у справі доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада

2017 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 29 травня

2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

С. О. Погрібний

В. В. Яремко