Постанова

Іменем України

21 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 640/12604/16-ц

провадження № 61-803св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2016 року

у складі судді Лях М. Ю. та постанову Харківського апеляційного суду

від 24 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Маміної О. В.,

Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2, третя особа - Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), про поділ спільного майна подружжя.

Позовну заяву мотивовано тим, що 19 січня 1990 року між нею та

ОСОБА_2 укладено шлюб, який рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2012 року розірвано. У шлюбі у них народилася дочка - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначала, що в період шлюбу ними спільно набуто майно, а саме: трикімнатну квартиру

АДРЕСА_1, загальною площею 74,2 кв. м, яка набута на підставі договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2002 року за 11 715,00 грн; автомобіль "Volkswagen Passat", 1997 року випуску, вартість якого становила

10 700,00 грн; двокімнатну квартиру

АДРЕСА_2, загальною площею 58,1 кв. м, яка набута на підставі договору купівлі-продажу від 07 липня 2010 року за 276 794,00 грн; двокімнатну квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 77,5 кв. м, яка набута на підставі договору купівлі-продажу від 11 грудня 1995 року з 35/100 права власності та договору купівлі-продажу від 11 грудня 1995 року з 65/100 права власності

за 31 676,00 грн; трикімнатну квартиру

АДРЕСА_4, загальною площею 87,5 кв. м, вартість якої 212 500,00 грн; земельну ділянку, що знаходиться на території Кулиничівської селищної ради, АДРЕСА_5, загальною площею 0,15 га, нова адреса: АДРЕСА_6, вартість якої

17 250,00 грн.

Вказувала, що разом з нею проживає їхня дочка, у зв'язку з чим вважала, що цей факт підлягає врахуванню при поділі майна подружжя.

Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд поділити майно, набуте нею та ОСОБА_2 під час шлюбу:

- виділити їй 2/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 74,2 кв. м; 2/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 58,1 кв. м; 2/3 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_3, загальною площею 77,5 кв. м;

2/3 частини трикімнатної квартири

АДРЕСА_4, загальною площею 87,5 кв. м; 2/3 частини земельної ділянки, що знаходиться на території Кулиничівської селищної ради, АДРЕСА_5, загальною площею 0,15 га, нова адреса - АДРЕСА_6; автомобіль "Volkswagen Passat", 1997 року випуску;

- виділити ОСОБА_2 1/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 74,2 кв. м; 1/3 частини двокімнатної квартири

АДРЕСА_2, загальною площею 58,1 кв. м; 1/3 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_3, загальною площею 77,5 кв. м; 1/3 частини трикімнатної квартири

АДРЕСА_4, загальною площею 87,5 кв. м; 1/3 частини земельної ділянки, що знаходиться на території Кулиничівської селищної ради, АДРЕСА_5, загальною площею 0,15 га, нова адреса: АДРЕСА_6.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2016 року, позов задоволено.

Виділено ОСОБА_1: 2/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 74,2 кв. м; 2/3 частини двокімнатної квартири

АДРЕСА_2, загальною площею 58,1 кв. м; 2/3 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_3, загальною площею 77,5 кв. м; 2/3 частини трикімнатної квартири

АДРЕСА_4, загальною площею 87,5 кв. м; 2/3 частини земельної ділянки, що знаходиться на території Кулиничівської селищної ради, АДРЕСА_5, загальною площею 0,15 га, нова адреса -

АДРЕСА_6; автомобіль "Volkswagen Passat", 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.

Виділено ОСОБА_2: 1/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею

74,2 кв. м; 1/3 частин двокімнатної квартири

АДРЕСА_2, загальною площею 58,1 кв. м; 1/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_3, загальною площею 77,5 кв. м; 1/3 частин трикімнатної квартири

АДРЕСА_4, загальною площею 87,5 кв. м; 1/3 частин земельної ділянки, що знаходиться на території Кулиничівської селищної ради,

АДРЕСА_5, загальною площею 0,15 га, нова адреса - АДРЕСА_6.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позивача

є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" - задоволено, рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2016 року в частині виділення ОСОБА_1 2/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 74,2 кв. м; 2/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 58,1 кв. м та ОСОБА_2 1/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 74,2 кв. м; 1/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 58,1 кв. м - скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 в цій частині відмовлено; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В іншій частині рішення суду не переглядалося.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Кредобанк" - залишено без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2016 року

в частині задоволення позовних вимог про виділення ОСОБА_1 2/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_3, загальною площею 77,5 кв. м та виділення ОСОБА_2 1/3 частин двокімнатної квартири АДРЕСА_3, загальною площею 77,5 кв. м залишено без змін.

В іншій частині рішення суду не переглядалося.

Постановою Харківського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 09 вересня 2016 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що незалучення до участі у справі третьою особою іпотекодержателя одного із об'єктів нерухомого майна під час поділу спільного сумісного майна подружжя,

не є підставою для відмови у задоволені позову про поділ майна подружжя.

Суд апеляційної інстанції залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, АТ "Альфа-Банк", який

є правонаступником АТ "Укрсоцбанк".

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, суд апеляційної інстанції не встановив.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2016 року оскаржувалося АТ "Альфа-Банк" в частині задоволення позову про виділ ОСОБА_2 1/3 частини квартири

АДРЕСА_4. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржувалося та судом апеляційної інстанції не переглядалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2021 року АТ "Альфа-Банк" звернувся до Верховного Суду

з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині виділення

ОСОБА_2 1/3 частини квартири АДРЕСА_4, загальною площею 87,5 кв. м скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, про відмову в позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги висновки, викладені у подібних правовідносинах,

у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 726/831/15-ц, провадження № 61-45301св18, від 10 липня 2019 року

у справі № 522/3901/16-ц, провадження № 61-20786св18, від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц, провадження № 61-15813сво18,

від 16 листопада 2016 року у справі № 412/4157/2012.

Суд апеляційної інстанції не врахував вимоги статті 9 Закону України "Про іпотеку", згідно з якими іпотекодатель (боржник) має право відчужувати майно виключно за згоди іпотекодержателя (банку). Згоди Банк на відчуження кредитору не надавав.

Суди не взяли до уваги, що боржники бажають уникнути майнової відповідальності за взяті на себе грошові зобов'язання.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Зазначає, що Закон України "Про іпотеку" не забороняє володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. Поділ спільного майна подружжя, не вважається розпорядженням ним, так як в момент його передачі в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності в силу вимог закону.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 січня 1990 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, вони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час шлюбу придбали нерухоме

майно, зокрема квартиру

АДРЕСА_4, (загальною площею 87,5 кв. м, три кімнати).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 03 вересня 2016 року № 67248974, ОСОБА_1 є власником спірної квартири на підставі свідоцтва про право власності від 23 вересня 2014 року серія та номер НОМЕР_3.

12 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником, якого є АТ "Альфа-Банк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 830/27/14-4/12/8-264.

15 липня 2009 року між банком та заявником укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту від 19 серпня 2008 року № 830/27/14-4/12/8-264.

На забезпечення зобов'язань за кредитним договором 19 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якого є майнові права на незакінчену будівництвом трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_4.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 28 жовтня 2010 року у справі № 1525/10 за позовом

ПАТ "Укрсоцбанк" стягнено солідарно з ОСОБА_1 та Товариства

з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту у розмірі 601 352,79 грн, третейський збір у розмірі 6 413,53 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року

у справі № 755/14439/16-ц відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скаргаАТ "Альфа-Банк" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення в частині виділення ОСОБА_2 1/3 частини квартири

АДРЕСА_4, загальною площею 87,5 кв. м.

Відповідно до частини 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування

і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно з частиною 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (далі - ~law11~)іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно

з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому ~law12~.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (~law13~).

Згідно зі ~law14~в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека

є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини щодо іпотечних зобов'язань, вказують на те, що іпотекодавець не має права розпоряджатися майном без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки.

Разом з цим, нормами ~law15~не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. Поділ спільного майна між подружжям, в тому числі іпотечного майна, не вважається розпорядженням ним, так як в момент його передачі в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності в силу закону.

Із урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що перебування спірної квартири в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя, оскільки гарантії АТ "Альфа-Банк" як іпотекодержателя щодо спірного майна визначені ~law16~, відповідно до якої особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором, у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Доводи касаційної скарги про те, що оскаржуваними рішеннями порушено права АТ "Альфа-Банк" є необґрунтованими, оскільки після визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/3 частини спірної квартири іпотека не припинилася, відповідач набув статусу іпотекодавця і несе всі його обов'язки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом першої та апеляційної інстанції висновки, викладені у подібних правовідносинах, у постановах Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки у справах на які посилається заявник і у справі яка переглядається хоча і є подібними, однак суд апеляційної інстанції залучив до участі у справі АТ "Альфа-Банк" і розглянув справу по суті.

Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій не порушують прав заявника, а отже, касаційна скарга АТ "Альфа-Банк" є необґрунтованою.

Висновки судів відповідають нормам матеріального і процесуального права та судовій практиці: постанови Верховного Суду від 08 липня 2019 року

в справі № 522/17048/15-ц, провадження № 61-33246св18, від 03 червня 2020 року в справі № 201/6412/17, провадження № 61-27532св18.

Доводи касаційної скарги не містить аргументів щодо незаконності та несправедливостірішення суду апеляційної інстанції, зводяться до незгоди із судовим рішенням та власним тлумачення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 09 вересня 2016 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року

в частині виділення ОСОБА_2 1/3 частини квартири АДРЕСА_4, загальною площею 87,5 кв. м залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк