ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 754/10780/16-ц

провадження № 61-26605св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С.О. (судді-доповідача), Кузнєцова В.О., СтрільчукаВ.А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою її представником - адвокатом ОСОБА_6, на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2018 року, постановлену у складі судді Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування позову зазначила, що шлюбні відносини між нею і відповідачем припинені, більш ніж три місці вони проживають окремо і спільне господарство не ведуть. Позивач збереження шлюбу вважає неможливим, тому просить його розірвати.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року, ухваленим у складі судді Грегуль О. В., позов задоволено. Розірвано шлюб, укладений 23 листопада 2013 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у місті Києві за актовим записом № 3117.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 року, постановленою у складі судді Грегуль О. В., поновлено ОСОБА_5 процесуальний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду. Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року скасовано, справу призначено до розгляду у загальному порядку.

Скасовуючи заочне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 12 грудня 2017 року ОСОБА_5 перебував за межами України, тому не міг бути присутнім у судовому засіданні з поважних причин і не знав про ухвалення у справі заочного рішення про розірвання шлюбу.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_4 оскаржила її в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 року повернено.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала суду першої інстанції про поновлення процесуального строку і скасування заочного рішення не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, тому апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом.

У травні 2018 року ОСОБА_4, діючи через свого представника - адвоката ОСОБА_6, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2018 року скасувати і прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_5 у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення суду.

Касаційна скарга в частині оскарження ухвали апеляційного суду мотивована тим, що дана ухвала постановлена без урахування висновків Конституційного Суду України, викладених у рішеннях № 3-рп/2010 від 27 січня 2010 року, № 12-рп/2010 від 28 квітня 2010 року та № 4-рп/2014 від 22 квітня 2014 року, згідно з якими право апеляційного оскарження судового рішення є складовою гарантованого права на судовий захист і у реалізації такого права може бути відмовлено лише у разі наявності прямої заборони в законі.

Заявник зазначає, що нею оскражується ухвала суду першої інстанції, якою безпідставно скасовано повторне заочне судове рішення, яке переглядається у загальному порядку, тому, у зв'язку із невідповідністю цієї ухвали закону, вона повинна бути переглянута апеляційним судом.

Вказала, що тривалість перебування цієї справи у провадження суду порушує її права, зокрема право на розірвання шлюбу, який повинен ґрунтуватися на вільній згоді чоловіка і жінки. Вважає, що відповідач свідомо вчиняє дії, спрямовані на затягування розгляду справи, на що не звернули уваги суди попередніх інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі в частині оскарження ухвали Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2018 року; у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 року відмовлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала суду першої інстанції, якою поновлено процесуальний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, скасовано заочне рішення і призначено справу до розгляду у загальному порядку, не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, визначений у статті 353 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання апеляційної скарги і постановлення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

Згідно з підпунктами 10, 22 частини першої цієї статті окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк та про повернення заяви про перегляд заочного рішення.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Можливості оскарження у апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про поновлення процесуального строку і задоволення заяви про перегляд заочного рішення суду стаття 353 ЦПК України у тій же редакції Кодексу не передбачає.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (пункт 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання апеляційної скарги).

Оскільки ОСОБА_4 оскаржила до апеляційного суду ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, висновок апеляційного суду про повернення апеляційної скарги на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України є правильним.

Доводи ОСОБА_4 про те, що, повертаючи скаргу, суд апеляційної інстанції не врахував роз'яснень Конституційного Суду України, зазначених у рішеннях № 3-рп/2010 від 27 січня 2010 року, № 12-рп/2010 від 28 квітня 2010 року та № 4-рп/2014 від 22 квітня 2014 року, є помилковими.

У даних рішеннях Конституційний Суд України здійснив офіційне тлумачення пунктів 2, 10, 18 частини першої статті 293 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час ухвалення відповідних рішень, а не пунктів 10, 22 частини першої 353 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання апеляційної скарги і постановлення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

На відміну від змісту статті 293 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час ухвалення рішень Конституційним Судом України, визначений у статті 353 ЦПК України перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, є деталізованим і не передбачає двозначного тлумачення.

За таких обставин безпідставним є посилання заявника на те, що, з урахуванням роз'яснень Конституційного Суду України, апеляційному оскарженню окремо від рішення суду підлягають також ухвали про поновлення процесуального строку та про задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Твердження ОСОБА_4 про порушення апеляційним судом її гарантованого Конституцією України права на апеляційне оскарження судового рішення касаційний суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до статті 353 ЦПК України заявник має право включити свої заперечення на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 року до апеляційної скарги на ухвалене у справі судове рішення.

Посилання заявника на те, що відповідач умисно затягує розгляд справи не мають правового значення для перегляду цієї справи у касаційному порядку, оскільки не стосуються предмета оскарження і не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції щодо неможливості оскарження ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 31 січня 2018 року окремо від рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення у справі Проніна проти України).

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм процесуального права, тому відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану її представником - адвокатом ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 16 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С.О. Карпенко В.О. Кузнєцов В.А. Стрільчук