Постанова

Іменем України

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 170/581/21

провадження № 61-3127св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Щелкунова Іванна Анатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шацького районного суду Волинської області від 22 листопада 2021 року у складі судді Жевнєрової Н. В., додаткове рішення Шацького районного суду Волинської області від 08 грудня 2021 року у складі судді Жевнєрової Н. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Щелкунова І. А., про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що вона є спадкоємцем за заповітом її рідної сестри ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до заповіту, посвідченого 20 лютого 2017 року секретарем виконавчого комітету Світязької сільської ради Шацького району Волинської області, до складу спадщини увійшло майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: частка 1/3 житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 64,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025786107257; частка 1/3 земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025818107257; земельна ділянка з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025743407257.

Вказувала, що приватний нотаріус Шацького районного нотаріального округу Волинської області Щелкунова І. А. 07 лютого 2020 року у спадковій справі № 106/2018 видала їй три свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 : на частку у розмірі 3/4 спадкового майна (1/3 частка житлового будинку № 46 ), що складає частку в розмірі 3/12 від будинку в цілому; на частку у розмірі 3/4 спадкового майна (1/3 частка земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), що складає частку в розмірі 3/12 від ділянки в цілому; на частку в розмірі 3/4 спадкового майна (в цілому земельна ділянка з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства), що складає частку в розмірі 3/4 ділянки в цілому.

Крім цього, у спадковій справі № 123/2018 приватний нотаріус Шацького районного нотаріального округу Волинської області Щелкунова І. А. 10 лютого 2020 року видала ОСОБА_2 , як спадкоємцю ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і був чоловіком ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , три свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 : на частку у розмірі 1/4 спадкового майна (1/3 частка житлового будинку №46 ), що складає частку в розмірі 1/12 будинку в цілому; на частку у розмірі 1/4 спадкового майна (1/3 частка земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), що складає частку в розмірі 1/12 ділянки в цілому; на частку в розмірі 1/4 спадкового майна (в цілому земельна ділянка з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства), що складає частку в розмірі 1/4 ділянки в цілому.

У зв`язку із цим позивач вважала, що ОСОБА_2 заволодів частиною належного їй спадкового майна, на яке не мав права, оскільки на момент смерті ОСОБА_3 її спадкоємцями за законом були її чоловік ОСОБА_4 (на підставі статей 1241 1261 ЦК України) та її внук ОСОБА_2 - син ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , - дочки спадкодавців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (на підставі статті 1266 ЦК України).

Оскільки спадкування спірного майна здійснювалося за заповітом, ОСОБА_4 був спадкоємцем обов`язкової частки.

Позивач зазначала, що спільне проживання ОСОБА_4 зі спадкодавцем ОСОБА_3 на день відкриття спадщини після її смерті саме по собі не свідчить про прийняття ОСОБА_4 обов`язкової частки, оскільки фактичне прийняття обов`язкової частки у спадщині законодавством не передбачено. Спадкоємець, який претендує на обов`язкову частку у спадщині, повинен подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Отже, ОСОБА_4 обов`язкову частку у спадковому майні ОСОБА_3 не прийняв у зв`язку з тим, що через чотири місяці і 20 днів він помер і його право на обов`язкову частку було припинено смертю.

Посилалася на те, що частина спадкового майна після смерті ОСОБА_3 у розмірі обов`язкової частки не може бути у складі спадкового майна після смерті ОСОБА_4 . Вказана обставина унеможливлює спадкування цього майна відповідачем ОСОБА_2 .

З огляду на зазначене позивач вважала, що свідоцтва про право на спадщину за законом, видані відповідачу ОСОБА_2 приватним нотаріусом Щелкуновою І. А. у спадковій справі № 123/2018, такими, що підлягають визнанню недійсними в судовому порядку на підставі вимог статті 1301 ЦК України. При цьому посилалася на правовий висновок Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 450/328/15-ц (провадження № 61-14110св18).

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсними три свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 10 лютого 2020 року приватним нотаріусом Шацького (на час розгляду справи Ковельського) районного нотаріального округу Щелкуновою І. А. на ім`я ОСОБА_2 щодо права власності на: частку 1/12 житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 64,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025786107257; частку 1/12 земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025818107257; частку 1/4 земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025743407257, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати її право власності на все спадкове майно, зазначене у заповіті ОСОБА_3 від 20 лютого 2017 року, а саме: на частку 1/3 житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 64,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025786107257; на частку 1/3 земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025818107257; на земельну ділянку з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025743407257, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 22 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки спадкоємець своєї дружини ОСОБА_3 непрацездатний вдівець ОСОБА_4 прийняв спадщину і після цього помер, то ОСОБА_2 , як його спадкоємець, правомірно успадкував майно, до якого увійшла прийнята ОСОБА_4 обов`язкова частка, і в цьому випадку має місце не перехід права на обов`язкову частку до відповідача ОСОБА_2 , як спадкоємця ОСОБА_4 , а прийняття спадщини в загальному порядку.

Районний суд відхилив посилання представника позивача на те, що ОСОБА_4 прийняв спадщину лише в частині спадкового майна ОСОБА_3 , що не була охоплена заповітом.

При цьому, суд першої інстанції послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 450/328/15-ц.

Додатковим рішенням Шацького районного суду Волинської області від 08 грудня 2021 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Москалюк О. О. задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 850 грн.

Рішення районного суду мотивовано доведеністю ОСОБА_2 понесення витрат на правничу допомогу, зокрема представником ОСОБА_2 -адвокатом Москалюк О. О. надано детальний опис обсягу наданих послуг, виконаних робіт, їх вартість та витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою адвоката у цивільній справі, відповідно до якого сума витрат становить 10 850 грн; договір № 67 про надання правової (професійної правничої) допомоги, додаток № 1 до вказаного договору, акти наданих юридичних (професійних правничих) послуг № 1, № 2.

При цьому суд першої інстанції залишив поза увагою клопотання ОСОБА_1 про зменшення витрат на правничу допомогу, як безпідставне.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шацького районного суду Волинської області від 22 листопада 2021 року - без змін.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 8 896 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сторони у встановленому законом порядку прийняли спадщину, кожен з них отримав свідоцтва на визначені їм частки. Отже, відсутні правові підстави для визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину, виданих відповідачу ОСОБА_2 приватним нотаріусом Щелкуновою І. А.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_4 , як спадкоємець після своєї дружини ОСОБА_3 , прийняв спадщину відповідно до приписів частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини був зареєстрований і постійно проживав разом із своєю дружиною спадкодавцем ОСОБА_3 та протягом встановленого законом строку не заявив про відмову від спадщини. Із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса він не звертався, що підтверджується дослідженими судом документами спадкової справи № 106/2018, заведеної приватним нотаріусом Шацького (на даний час Ковельського) нотаріального округу Щелкуновою І. А. щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

При цьому єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 був його внук ОСОБА_2 , мати якого - ОСОБА_5 та дочка спадкодавця ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки ОСОБА_2 на час відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_4 був неповнолітнім, то відповідно він вважається таким, що прийняв спадщину відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України.

Апеляційний суд дійшов висновку, що при переході спадщини, а саме права на обов`язкову частку у спірному спадковому майні від ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ні спадкування за правом представлення, ні спадкова трансмісія не застосовувались. Спадкування за правом представлення застосовувалось відповідачем тільки після смерті ОСОБА_4 , тому суд вважав необґрунтованими посилання позивача про те, що право на обов`язкову частку не може переходити за правом представлення.

Постановою Волинського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а додаткове рішення Шацького районного суду Волинської області від 08 грудня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районним судом відповідно до вимог закону належно встановлено факт понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції, оцінивши заяву про розподіл судових витрат, заперечення ОСОБА_1 у контексті положень частини четвертої статті 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи і обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, правильно дійшов висновку про те, що клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Москалюк О. О. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 10 850 грн є обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційних скаргах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Шацького районного суду Волинської області від 22 листопада 2021 року, постанову Волинського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі; додаткове рішення Шацького районного суду Волинської області від 08 грудня 2021 року, постанову Волинського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким зменшити суму витрат за надані юридичні (професійні) послуги адвоката до 2 550 грн.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_6 мотивована тим, що факт прийняття спадщини можна вважати таким, що відбувся, лише після закінчення шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини.

Отже, спадкоємець, який помер після первісного спадкодавця, але до закінчення строку, встановленого законодавством для прийняття спадщини, не є таким, що прийняв спадщину. До його спадкоємців переходить право на прийняття спадщини, а не виникнення права на спадкування після смерті первісного спадкодавця.

Вважає, що спадкоємець, який претендує на обов`язкову частку у спадщині, зобов`язаний подати заяву про прийняття спадщини. Фактичне прийняття обов`язкової частки у спадщині законодавством не передбачено. Крім того, право на обов`язкову частку не пов`язане зі спільним проживанням спадкодавця та осіб, які мають право на обов`язкову частку.

Смерть спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині після відкриття спадщини, але до закінчення шестимісячного строку, припиняє його право на таку частку.

При цьому посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04 вересня 2019 року у справі № 450/328/15-ц (провадження № 61-14110св18), від 21 липня 2021 року у справі № 706/12093св20 (провадження № 61-12093св20), від 22 червня 2020 року у справі № 556/734/13-ц (провадження № 61-27347св18).

Зазначає, що у випадку, коли спадкоємцю, який має право на обов`язкову частку у спадщині, у майні спадкодавця припадає частка, рівна обов`язковій або більша, то правила статті 1241 ЦК України не застосовуються. Оцінюючи в сукупності матеріали спадкових справ щодо кількості та видів майна, на яке видано документи про право на спадщину за законом, вважає, що ОСОБА_4 успадкував у майні своєї дружини частку, яка суттєво перевищує обов`язкову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд не мотивував своїх дій, не надав оцінки всім її аргументам та аргументам її представника, а посилання судом на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 450/328/15-ц (провадження № 61-14110св18) здійснене судом не коректно, що спотворює суть висновку касаційного суду щодо спадкування обов`язкової частки у спадщині.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 916/1283/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 910/21570/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 921/2/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 161/16811/17 (провадження № 61-38905св18), від 05 червня 2019 року у справі № 314/298/15 (провадження № 61-37716св18), від 30 липня 2019 року у справі № 902/519/18, від 04 вересня 2019 року у справі № 450/328/15-ц (провадження № 61-14110св18), від 10 жовтня 2019 року у справі № 909/116/19, від 18 березня 2021 року у справі № 910/15621/19, від 21 липня 2021 року у справі № 706/874/18 (провадження № 61-12093св18), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга на додаткове рішення Шацького районного суду Волинської області від 08 грудня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року мотивована тим, що судами не враховано подане нею до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, не надано правової оцінки поясненням щодо необхідності зменшення суми таких витрат. При цьому оскаржувані судові рішення не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Короткий зміст клопотання про закриття провадження у справі

У серпні 2022 року ОСОБА_2 подав клопотання про закриття провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шацького районного суду Волинської області від 22 листопада 2021 року, додаткове рішення Шацького районного суду Волинської області від 08 грудня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року.

Клопотання мотивоване тим, що 20 липня 2022 року на підставі договору дарування від 20 липня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Щелкуновою І. А., він відчужив спірне майно на користь ОСОБА_7 .

Зазначав, що він не є власником спірного майна, отже на підставі положень пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю, оскільки відсутній предмет спору.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 квітня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Ткачуку О. С.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2022 року у зв`язку з обранням судді Ткачука О. С. до Великої Палати Верховного Суду справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема, за заповітом, посвідченим 20 лютого 2017 року секретарем виконавчого комітету Світязької сільської ради Шацького району Волинської області, зареєстрованим за № 7, до складу якого увійшли: 1/3 частка житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами загальною площею 64,3 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025786107257; 1/3 частка земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025818107257; земельна ділянка з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2025743407257, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою Світязької сільської ради Шацького району Волинської області від 09 листопада 2018 року № 1507 на час смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею разом за адресою: АДРЕСА_2 , проживав та був зареєстрований її непрацездатний чоловік ОСОБА_4 , 1949 року народження.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

На час смерті ОСОБА_4 не оформив своїх спадкових прав, у тому числі на вказане у заповіті від 20 лютого 2017 року майно як спадкоємець обов`язкової частки після смерті своєї дружини ОСОБА_3 .

На підставі спадкової справи № 106/2018 встановлено, що після смерті ОСОБА_3 було два спадкоємці за законом: непрацездатний вдівець ОСОБА_4 та неповнолітній внук ОСОБА_2 за правом представлення. Отже, обов`язкова частка ОСОБА_4 становить 1/4 визначеного у заповіті майна.

З огляду на матеріали заведеної приватним нотаріусом Шацького (на даний час Ковельського) нотаріального округу Щелкуновою І. А. спадкової справи № 123/2018 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , єдиним спадкоємцем ОСОБА_4 є його внук ОСОБА_2 за правом представлення. Тому приватний нотаріус Щелкунова І. А. у спадковій справі № 123/2018 видала ОСОБА_2 , у тому числі, три оспорюваних позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом: на 1/12 частку житлового будинку № 46 ; на 1/12 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0870, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд; на 1/4 частку земельної ділянки з кадастровим номером 0725785601:01:002:0905, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на майно, яке ОСОБА_4 успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_3 як обов`язкову частку, однак не встиг оформити право власності на нього.

Також матеріалами заведених приватним нотаріусом Шацького (на даний час Ковельського) нотаріального округу Щелкуновою І. А. спадкових справ № 106/2018 щодо майна померлої ОСОБА_3 та № 123/2018 щодо майна померлого ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_2 оформив право на спірне спадкове майно в загальному порядку за правом представлення, успадкувавши це майно після смерті ОСОБА_4 . Спадкову трансмісію щодо вказаного майна нотаріусом не застосовано, так як встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_4 після його дружини ОСОБА_3 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини, на яке спадкоємці за законом одержують право на спадкування, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), окрім випадків, встановлених у статті 1219 ЦК України.

Встановлено, що після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на належне їй майно. Спадкоємцями після її смерті стали: ОСОБА_1 (на підставі заповіту від 20 лютого 2017 року) та ОСОБА_4 (чоловік спадкодавця), який мав право на обов`язкову частку у спадщині на підставі положень частини першої статті 1241 ЦК України.

Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина на належне йому майно. Спадкоємцем після його смерті за правом представлення став внук ОСОБА_2 .

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_4 , як спадкоємець після своєї дружини, прийняв спадщину на підставі частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини був зареєстрований і постійно проживав разом зі своєю дружиною спадкодавцем ОСОБА_3 та протягом встановленого законом строку не заявив про відмову від спадщини. Із заявою про прийняття спадщини він до нотаріуса не звертався, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 106/2018, заведеної приватним нотаріусом Шацького (на даний час Ковельського) нотаріального округу Щелкуновою І. А. щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

При цьому єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 був його внук ОСОБА_2 (відповідач у даній справі), мати якого ОСОБА_5 та дочка спадкодавця ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки ОСОБА_2 на час відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_4 був неповнолітнім, то відповідно він вважається таким, що прийняв спадщину на підставі положень частини четвертої статті 1268 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків з огляду на таке.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1241 ЦК України визначено коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Так, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове правоокремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з`ясуванні чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 607/24365/19 (провадження № 61-6658св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 552/3281/20 (провадження № 61-5972св21).

При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.

За згодою особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.

Зазначене узгоджується з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», в якому судам роз`яснено, що при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги.

Крім того, у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що той зі спадкоємців, який має право на обов`язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї. Якщо той зі спадкоємців, хто має право на обов`язкову частку та не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина четверта статті 1268 ЦК України встановлює, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Прийняття спадщини спадкоємцем, є обов`язковою умовою здійснення права на спадщину як за законом, так і за заповітом, а також і права на обов`язкову частку у спадщині.

Відповідно до пунктів 5.11, 5.12 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (Порядок) визначено, що при визначенні розміру обов`язкової частки враховується все спадкове майно, як заповідане, так і те, що не охоплене заповітом, а також речі звичайної домашньої обстановки та вжитку. До складу спадкового майна входить і право на вклад у банку (фінансовій установі) незалежно від того, зроблено розпорядження у заповіті чи безпосередньо у банку (фінансовій установі).

Якщо заповідана лише частина спадкового майна, обов`язкова частка визначається, виходячи із вартості всього спадкового майна, але виділяється обов`язковому спадкоємцю з тієї частки спадкового майна, що залишилась поза заповітом. Якщо частка майна, що залишилась не заповіданою, менша порівняно із розміром обов`язкової частки у спадщині, обов`язковий спадкоємець отримує частку, якої не вистачає, із заповіданої частини спадкового майна.

Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що у випадку, коли спадкоємцю, який має право на обов`язкову частку у спадщині, в майні спадкодавця припадає частка, рівна обов`язковій або більша, то правила статті 1241 ЦК України не застосовуються.

Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не встановили переліку майна, яке входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_3 та було успадковане ОСОБА_4 , його вартості та не визначили, чи відповідає розмір успадкованого ОСОБА_4 майна, розміру належної йому обов`язкової частки.

Тобто, суди попередніх інстанцій всупереч положенням частини другої статті 1241 ЦПК України та глави 10 Порядку не встановили, яке майно увійшло до спадкової маси ОСОБА_3 та чи успадковане ОСОБА_4 спадкове майно не перевищило розмір належної йому обов`язкової частки.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не надав оцінку відповідним доводам апеляційної скарги, не дотримався встановленого статтею 89 ЦПК України принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Тим самим апеляційний суд не виправив неповне з`ясування обставин районним судом та неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та є передчасними.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При новому розгляді справи районному суду слід дослідити матеріали спадкової справи № 106/2018, заведеної приватним нотаріусом Шацького районного нотаріального округу Волинської області Щелкуновою І. А. 09 жовтня 2018 року, щодо майна померлої ОСОБА_3 та спадкової справи № 123/2018, заведеної приватним нотаріусом Шацького районного нотаріального округу Волинської області Щелкуновою І. А. 02 листопада 2018 року, щодо майна померлого ОСОБА_4 , встановити перелік успадковано ОСОБА_4 майна після смерті ОСОБА_8 , його вартість, визначити вартість обов`язкової частки ОСОБА_4 у спадщині та відповідність вартості отриманого на підставі спадкування за законом майна вартості його обов`язкової частки у спадщині.

Суди у порушення статей 12 89 263 ЦПК України на зазначене уваги не звернули; не з`ясували належно фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не перевірили доводів позивача й не надали належної правової оцінки поданим ним доказам, дійшовши передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зазначене вище перешкоджає суду касаційної інстанції без встановлення вказаних фактичних обставин ухвалити правильне рішення по суті спору.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що на підставі положень статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому, оскільки порушення норм процесуального права допущені обома судами, справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належно оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо витрат на правничу допомогу

Ухвалою судді Верховного Суду від 06 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, у тому числі на додаткове рішення Шацького районного суду Волинської області від 08 грудня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року.

Під додатковими судовими рішеннями у ЦПК України розуміються додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, які не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Крім того, додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення. Додаткове судове рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Оскільки Верховний Суд скасовує рішення Шацького районного суду Волинської області від 22 листопада 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року, ураховуючи те, що додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення, то додаткове рішення Шацького районного суду Волинської області від 08 грудня 2021 року та постанова Волинського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року, якими вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, також підлягають скасуванню. Розподіл судових витрат має здійснюватися при новому розгляді справи.

Щодо клопотання про закриття провадження у справі

У серпні 2022 року ОСОБА_2 подав клопотання про закриття провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шацького районного суду Волинської області від 22 листопада 2021 року, додаткове рішення Шацького районного суду Волинської області від 08 грудня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року.

Клопотання мотивоване відсутністю предмету спору, що на підставі положень пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі. Додатково зазначав, що не є власником спірного майна, оскільки на підставі договору дарування від 20 липня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Щелкуновою І. А., він відчужив його на користь ОСОБА_7 , що свідчить про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до нього.

Колегія суддів вважає, що клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку Із цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Об`єднаної палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21).

Ураховуючи те, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції та ухвалення судового рішення обставина, на яку посилається ОСОБА_2 (відчуження спірного майна), як на підставу для закриття провадження у справі, не існувала, касаційний цивільний суд позбавлений можливості закрити провадження у справі, оскільки відповідно до частини другої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шацького районного суду Волинської області від 22 листопада 2021 року, додаткове рішення Шацького районного суду Волинської області від 08 грудня 2021 року та постанови Волинського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк