Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.06.2021 року у справі №357/7452/20

Постанова

Іменем України

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 357/7452/20

провадження № 61-8235св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа - приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Кушнір Наталія Борисівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду

від 14 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Музичко С. Г., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на усе належне померлому майно. Посилаючись на те, що вона пропустила передбачений законом шестимісячний строк для звернення із заявою про прийняття спадщини через поважні причини, оскільки проживає за межами України, у Сполучених Штатах Америки, та у зв'язку із запровадженням карантинних обмежень була позбавлена можливості проставити апостиль на відповідній заяві у Державному департаменті штату Нью-Йорк, просила визначити їй додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2020 року у складі судді Цуранова А. Ю.у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона, з незалежних від неї обставин, не мала можливості у передбачений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня

2020 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, починаючи з 15 квітня 2021 року до 15 липня

2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини з поважних причин, пов'язаних з об'єктивними, істотними труднощами. Зокрема, судом зазначено, що всесвітня пандемія COVID-19, через яку всі державні установи Сполучених Штатів Америки фактично припинили проводити, як прийом так і видачу документів від громадян, фактично позбавила ОСОБА_1 можливості вчасно направити апостильовану заяву про прийняття спадщини до нотаріуса в Україну.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 січня

2021 року у справі № 752/11156/18-ц, від 03 лютого 2021 року у справі № 481/1084/19, від 12 квітня 2021 року у справі № 589/1863/13-ц,

від 19 серпня 2020 року у справі № 347/2155/18, тощо.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки наданому позивачем скріншоту з офіційного сайту Державного департаменту штату Нью-Йорк від 28 липня 2020 року, не врахував, що на ньому не вказано з якого часу вказаний орган залишається закритим до особливого розпорядження і чи припав цей період на шість місяців з часу відкриття спадщини. Крім того, позивач не позбавлена була права подати документи для отримання апостилю поштою. Вважає, що позивач не навела об'єктивні обставини, які утруднювали подання нею заяви у шестимісячний строк після відкриття спадщини.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 08 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_4

24 грудня 2019 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області відкрито спадкову справу № 43/2019 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті останнього, крім позивача, є його син ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_3.

Обґрунтовуючи пред'явлений позов, ОСОБА_1 зазначала, що вона проживає у Сполучених Штатах Америки, неможливість отримання від Державного департаменту штату Нью-Йорк апостильованої заяви про прийняття спадщини, через запровадження карантинних заходів, фактично позбавила позивача направити відповідну заяву до нотаріуса в Україну та вплинула на пропущення строку.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17. З указаним висновком погодився й Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц.

Таким чином, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалим відрядженням, в тому числі закордонним; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові

від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, Верховний Суд від таких висновків не відступав, про що свідчить практика застосування норм права у подібних правовідносинах, викладена у постановах від 18 січня 2018 року у справі № 198/476/16, від 1 лютого 2018 року у справі № 712/656/15,

від 06 червня 2018 року у справі № 592/9058/17, від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 25 квітня 2019 року у справі № 761/794/15-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 520/10377/17, від 18 травня 2021 року № 615/1337/19 тощо.

У справі, яка переглядається, установивши, що позивач пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_4 з об'єктивних поважних причин, зокрема через закриття державного органу штату Нью-Йорк, що фактично позбавило ОСОБА_1 можливості вчасно направити апостильовану заяву про прийняття спадщини до нотаріуса в Україну, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4.

При цьому Верховний Суд, крім зазначеної обставини, враховує велику відстань між місцем постійного проживання позивача і місцем знаходження спадкового майна, а також незначний пропуск строку для подання відповідної заяви (два місяці).

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно оцінив наданий позивачем доказ (скріншот з офіційного сайту Державного департаменту штату Нью-Йорк)зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, визначених статтею 400 ЦПК України.

Посилання заявника на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц, від 03 лютого 2021 року у справі № 481/1084/19,

від 12 квітня 2021 року у справі № 589/1863/13-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 347/2155/18 є помилковими, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, які перебували на розгляді Верховного Суду, встановлені різні фактичні обставини, тобто правовідносини не є подібними.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено й це підтверджено матеріалами справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення,

а постанову Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович