Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.07.2018 року у справі №631/530/17

Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 631/530/17

провадження № 61-36349св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Охоченська сільська рада Нововодолазького району Харківської області,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 грудня 2017 року у складі головуючого-судді Пархоменко І. О. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року у складі суддів: Колтунової А. І., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 6,6256 га, яка розташована на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, й належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 25 грудня 2002 року.

Посилаючись на те, що фактично прийняв спадщину, оскільки постійно проживав з батьком без реєстрації, проте звернувшись до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, отримав відмову у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини, ОСОБА_3 просив визначити йому додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у три місяці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він, з незалежних від нього обставин, не мав можливості у передбачений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 грудня 2017 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У травні 2018 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули уваги на те, що доказами поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є те, що позивачу не було відомо про зміну спадкодавцем за життя місця реєстрації проживання, а у паспортах як спадкодавця так і позивача зазначено лише село Охоче, без назви вулиці та номеру будинку. Крім того, судами не враховано, що відповідачем визнано позов.

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому в жовтні 2018 року відзиві, Охоченська сільська рада Нововодолазького району Харківської області посилаючись на те, що доводи ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 не містять жодних обґрунтованих тверджень, які б вказували на хибність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не зазначають у чому саме полягає порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення, які повністю відповідають вимогам норм матеріального і процесуального права, залишити без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що батько позивача ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, до складу якої водить земельна ділянка площею 6,6256 га, що розташована на території Охоченської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, яка належала ОСОБА_5 відповідно до державного акта на право власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 25 грудня 2002 року.

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Постановою завідувача Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області від 21 липня 2017 року ОСОБА_3 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що ОСОБА_3 не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку про прийняття спадщини, а відсутність у позивача юридичної обізнаності та переконання, що він фактично прийняв спадщину, не знаючи про зміну місця реєстрації спадкодавця, не може розцінюватися як об'єктивна обставина, яка утруднювала здійснення ним цих дій.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 про те, що позивачем надано суду достатньо доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини не заслуговують на увагу, оскільки суди надали належну правову оцінку доводам сторін, висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи касаційної про те, що відповідач визнав позов не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог, оскільки воно суперечить закону (частина 5 статті 174 ЦПК України 2004 року).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and
Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов А. С. Олійник Г. І. Усик