Постанова

Іменем України

21 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 522/4235/20

провадження № 61-17153св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя -доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Одеська міська рада, Виконавчий комітет Одеської міської ради,

треті особи: Департамент комунальної власності Одеської міської ради, ОСОБА_2 , Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Комлевої О. С., Гірняк Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, треті особи: Департамент комунальної власності Одеської міської ради, ОСОБА_2 , Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення виконкому, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 17 червня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Позивач вказував, що у цьому будинку знаходиться підвальне приміщення загальною площею 93,4 кв. м з окремим входом. У цьому підвальному приміщенні знаходяться труби, вузли управління (засуви, вентилі, крани) систем опалення, водопостачання і каналізації, лічильники та інше обладнання без якого неможлива експлуатація будинку. Ключі від підвального приміщення, як прийнято зазвичай у багатьох будинках, знаходяться в одній із квартир цього будинку. Отримати доступ до цього приміщення представники комунальних служб та мешканці будинку можуть у будь-який час через відповідальну за ключ особу.

Проте, у липні 2017 року він не зміг потрапити до цього підвалу для того, щоб оцінити технічний стан каналізаційної труби та здійснити підрахунок коштів на ремонт або заміну у зв`язку з тим, що вказане підвальне приміщення знаходилось у оренді ОСОБА_2 за договором оренди, який як з`ясувалося був укладений з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та станом на час з`ясування обставин є дійсним. Так позивачеві стало відомо, що виконавчий комітет Одеської міської ради прийняв рішення від 13 грудня 2012 року № 423 «Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси», та Комунальному підприємству «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» було доручено провести технічну інвентаризацію об`єктів нежитлового фонду комунальної власності згідно з переліком, оформити і видати Одеській міській раді свідоцтва про право власності на зазначені у переліку об`єкти та зареєструвати їх за Одеською міською радою. До переліку цих об`єктів (пункт 3 Переліку) увійшло приміщення підвалу № АДРЕСА_2, загальною площею 93,4 кв.м, що розташоване на АДРЕСА_2 .

Позивач вважає, що до прийняття виконавчим комітетом Одеської міської ради рішення від 13 грудня 2012 року № 423 приміщення підвалу належали на праві спільної сумісної власності всім власникам квартир у вказаному будинку, тому що належать до допоміжних приміщень.

Вказував, що згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 18-02, проведеної у межах цивільної справи № 522/20219/17, в підвальному приміщенні № АДРЕСА_2 площею 93,4 кв.м., яке розташоване в будинку АДРЕСА_3 та належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 26 грудня 2012 року виявлено інженерні комунікації (запірна арматура мереж водопостачання та опалення) необхідні для обслуговування житлового будинку. На підставі чого, згідно з додатком Б ДБН В. 2.2-15-2005 «Будівлі і споруди. Житлові будівлі. Основні положення» можливо зробити висновок, що приміщення підвального поверху за адресою: АДРЕСА_2 відносяться до допоміжних приміщень, призначених для забезпечення експлуатації цього будинку і побутового обслуговування жителів цього будинку. Підвальне приміщення АДРЕСА_2 площею 93,4 кв.м. не належить до нежитлового фонду і не є самостійним об`єктом нерухомого майна».

На підставі наведеного, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, він просив:

- визнати поважними причини пропуску ним позовної давності для захисту його порушеного права та поновити строк на оскарження рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 13 грудня 2012 року № 423 «Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси» в частині внесення до переліку об`єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за територіальною громадою міста Одеси, приміщення підвалу № АДРЕСА_2, загальною площею 93,4 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; визнання недійсним свідоцтва про право власності від 26 грудня 2012 року серії НОМЕР_1 на вказані нежитлові приміщення підвалу № АДРЕСА_2, видане на підставі згаданого рішення;

- визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 13 грудня 2012 року № 423 «Про реєстрацію об`єктів комунальної власності за територіальною громадою м. Одеси» в частині внесення до переліку об`єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за територіальною громадою міста Одеси, приміщення підвалу № АДРЕСА_2, загальною площею 93,4 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 26 грудня 2012 року серії НОМЕР_1 на нежитлові приміщення підвалу № АДРЕСА_2, загальною площею 93,4 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 13 грудня 2012 року № 423 «Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 19 травня 2021 року визнано поважними причини пропуску строків позовної давності та поновлено ОСОБА_1 строк на подання даного позову.

Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 13 грудня 2012 року № 423 «Про реєстрацію об`єктів комунальної власності міста Одеси» у частині внесення до переліку об`єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за територіальною громадою міста Одеси приміщення підвалу № АДРЕСА_2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 93,4 кв. м.

Визнано недійсним свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 26 грудня 2012 року на нежитлові приміщення підвалу № АДРЕСА_2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 93,4 кв. м, видане на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 13 грудня 2012 року № 423 «Про реєстрацію об`єктів комунальної власності міста Одеси».

Скасовано реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси (Одеська міська рада) на нежитлові приміщення підвалу № АДРЕСА_2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 93,4 кв. м, реєстраційний номер майна: 38893664, з одночасним припиненням речового права Одеської міської ради.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оспорюване рішення органу місцевого самоврядування прийняте всупереч чинному законодавству, оскільки не було враховано інтереси позивача як співвласника квартири у будинку АДРЕСА_2 при передачі приміщень підвалу у власність територіальної громади, з огляду на те, що ці приміщення належать до допоміжних і фактично перебувають у власності всіх мешканців будинку. Також суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності територіальної громади на нежитлові приміщення підвалу та скасування на них реєстрації права власності, як похідні від вимог про визнання незаконним оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, суд першої інстанції виходив з поважності пропуску позивачем позовної давності.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Департамент комунальної власності Одеської міської ради оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 19 травня 2021 року відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга Департамента комунальної власності Одеської міської ради подана поза межами строку на апеляційне оскарження, оскільки оскаржуване рішення суду було ухвалено 19 травня 2021 року, повний текст якого був складений 26 травня 2021 року, а апеляційну скаргу заявник подав лише 29 червня 2021 року, тобто після закінчення строків, установлених статтею 354 ЦПК України. Апеляційний суд зазначив, що представник заявника був присутній під час проголошення судового рішення, а отже був обізнаний про його наявність, належних доказів отримання повного тексту цього судового рішення саме 03 червня 2021 року заявником не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі Департамент комунальної власності Одеської міської ради просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 3 частини першої статті 389 ЦПК України, зокрема, порушення апеляційним судом норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що повний текст судового рішення представник заявника отримав 03 червня 2021 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції та подав апеляційну скаргу 29 червня 2021 року. До того ж з 26 червня 2021 року до 28 червня 2021 року на території України були святкові та вихідні дні, а отже наступний день після 25 червня 2021 року був 29 червня 2021 року.

Інші учасники справи не скористались своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

У січні 2022 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 13 квітня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Матеріали справи не містять та апеляційним судом не встановлено наявності повідомлення про вручення копії рішення суду Департамент комунальної власності Одеської міської ради та його представникові.

29 червня 2021 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради подав апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2021 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 липня 2021 року апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишено без руху у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд визнав неповажними наведені заявником обставини для продовження строку на апеляційне оскарження судового рішення та вважав за необхідне надати заявникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали, для надання суду апеляційної інстанції належних доказів та зазначення інших підстав, які підтверджують поважність причин пропуску установленого законом строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України у зв`язку з неусуненням недоліків та ненаданням доказів на підтвердження поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «SHISHKOV v. RUSSIA», № 26746/05, § 110).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN», № 11681/85, § 35).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За приписами пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Тобто законом імперативно встановлено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Отже, визначальним є момент вручення рішення суду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

У справі, що переглядається, ухвалою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2021 року з посиланням на положення пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Проте суд апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали, не звернув належної уваги на те, що матеріали справи не містять жодних доказів вручення заявникові копії рішення суду першої інстанції. Натомість відхилив доводи заявника про отримання копії рішення суду першої інстанції лише 03 червня 2021 року, про що зроблено запис у журналі вхідної кореспонденції.

Апеляційний суд встановив, що представник заявника була присутня у судовому засіданні 19 травня 2021 року під час проголошення оскаржуваного рішення суду, що вбачається з протоколу судового засідання від 19 травня 2021 року (а. с. 9-11 том 2), а отже, знаючи про наявність оскаржуваного рішення суду, повний текст якого було складено вже 26 травня 2021 року заявник подав апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження, а саме 29 червня 2021 року.

Однак, заслуговують на увагу доводи заявника щодо кінцевого строку на апеляційне оскарження, а саме, що у період з 26 червня 2021 року (субота) до 28 червня 2021 року (День Конституції України) були вихідні та святкові дні, а відтак останнім днем подачі апеляційної скарги було 29 червня 2021 року (вівторок). А також щодо отримання ним повного тексту судового рішення 03 червня 2021 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції, оскільки апеляційний суд не спростував цих обставин.

При цьому колегія суддів ураховує також те, що наявність в матеріалах справи розписки про надіслання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради копії рішення суду не свідчить про виконання судом вимог частини п`ятої статті 272 ЦПК України та не підтверджує факт отримання заявником копії оскаржуваного рішення, оскільки зворотнє повідомлення про вручення останній копії рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 травня 2021 року в матеріалах справи відсутнє.

Таким чином, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд за відсутності в матеріалах справи відомостей про отримання заявником копії рішення суду першої інстанції дійшов передчасного висновку про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та відповідно про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, визначених у пункті 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на ухвалу Одеського апеляційного суду задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук