Історія справи

Постанова КЦС ВП від 20.12.2023 року у справі №372/2376/20
Постанова КЦС ВП від 20.12.2023 року у справі №372/2376/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 372/2376/20

провадження № 61-9851св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого- Луспеника Д. Д.,

суддів:Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Укрфінанс Груп»,

треті особи:Приватне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Акціонерне товариство «Оксі Банк», приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Гринько Ангеліна Павлівна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Еліна Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмила Василівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сіваченка Володимира Васильовича на постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Укрфінанс Груп» (далі - ТОВ «ФК Укрфінанс Груп») про визнання недійсними правочинів, скасування рішень державних реєстраторів

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 03 квітня 2008 року між позичальником ОСОБА_3 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір № 223354238, за умовами якого позичальник отримав кредит на придбання об`єктів нерухомості в сумі 321 670,00 дол. США, у строк до 03 квітня 2018 року.

На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 між ним та банком 03 квітня 2008 року укладено договір іпотеки, згідно з яким він передав в іпотеку банку житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Також 03 квітня 2008 року між ним та банком укладено договір поруки, згідно з яким він поручився за виконання боржником ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 755/9917/15-ц позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» частково задоволено, стягнуто солідарно з нього та ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 141 263,80 дол. США та пеню 238 400,00 грн.

Надалі право вимоги за кредитним та іпотечним договорам відступлено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь АТ «Оксі Банк», яким, в свою чергу, відступлено на користь ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», а від нього - на користь відповідача ОСОБА_2 за договорами відступлення права вимоги від 26 квітня 2019 року.

Зазначав, що договір відступлення права вимоги кредитора ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» новому кредитору ОСОБА_2 за борговими зобов`язаннями ОСОБА_3 є за своєю суттю договором факторингу, в якому порушено суб`єктний склад сторін, тому останній підлягає визнанню недійсним. ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець і не є фінансовою установою.

Відповідач реалізував оспорювані правочини, звернувшись з відповідною заявою про примусове виконання судового рішення, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 11 листопада 2019 року.

Виходячи із змісту частини першої статті 216 ЦК України щодо того, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, всі правочини, на підставі яких відповідач ОСОБА_2 набув право власності на об`єкти нерухомого майна, використовуючи оспорювані недійсні договори відступлення права вимоги, підлягають визнанню недійсними, і такі позовні вимоги є похідними від основних позовних вимог щодо недійсності договорів про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договором. В свою чергу, позовні вимоги щодо визнання недійсними свідоцтв є похідними від позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних правочинів.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив:

- визнати недійсними договори про відступлення права вимоги № 26-04/19/3 та про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладені 26 квітня 2020 року ОСОБА_2 та ТОВ «ФК Укрфінанс груп»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46683544 від 26 квітня 2019 20:11:15, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В.;

- визнати недійсним свідоцтво, серія та номер 410, видане 17 червня 2020 року, видавник приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Гринько А. П.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52692676 від 17 червня 2020 року 10:47:15, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Гринько А. П.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52691878 від 17 червня 2020 року 10:27:07, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Гринько А. П.;

- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, якщо вони не відбулися, серія та номер: 1331, видане 05 червня 2020 року, видавник приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Е. В.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 52551257 від 05 червня 2020 року 17:03:06, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Е. В.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року, ухваленим у складі судді Висоцької Г. В., позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги № 26-04/19/3 від 26 квітня 2020 року, укладений між сторонами - фізичною особою ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Укрфінанс груп».

Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 26 квітня 2019 року, укладений між сторонами - фізичною особою ОСОБА_2 ТОВ «ФК «Укрфінанс груп», посвідчений приватним нотаріусом Черленюх Л. В., зареєстрований у реєстрі № 789.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46683544 від 26 квітня 2019 року 20:11:15, приватний нотаріус Черленюх Л. В., Київський міський нотаріальний округ (номер запису обтяження 31379414).

Визнано недійсним свідоцтво Серія та номер 410, видане 17 червня 2020 року, видавник: приватний нотаріус Гринько А. П. (номери записів про право власності/довірчої власності 36914729 та 36913727).

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52692676 від 17 червня 2020 року 10:47:15, приватний нотаріус Гринько А. П., Обухівський районний нотаріальний округ, Київська область.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52691878 від 17 червня 2020 року 10:27:07, приватний нотаріус Гринько А. П., Обухівський районний нотаріальний округ, Київська область.

Визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, якщо вони не відбулися, серія та номер: 1331, видане 05 червня 2020 видавник: приватний нотаріус Саєнко Є. В. (номер запису про право власності/довірчої власності: 36783532).

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 52551257 від 05 червня 2020 року 17:03:06, приватний нотаріус Саєнко Е. В., Обухівський районний нотаріальний округ, Київська область.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсними договори про відступлення права вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що на підставі договорів про відступлення права вимоги від 26 квітня 2019 року відбулася заміна кредитодавця - банку ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, за плату у сумі 1 121 000,00 грн на іншу особу - фізичну особу ОСОБА_2 , який не відноситься до фінансової установи в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та який не може надавати фінансові послуги, у тому числі у формі факторингу, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення інших позовних вимог ОСОБА_1 , які є похідними від основної вимоги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову.

Відмовлено ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2 , ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», треті особи: ПрАТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Оксі Банк», приватний нотаріус Гринько А. П., приватний нотаріус Саєнко Е. В., приватний нотаріус Черленюх Л. В., про визнання недійсними правочинів, скасування рішень державних реєстраторів.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що оспорювані договори про відступлення прав вимоги за своїм змістом і правовою природою є оплатними договорами відступлення права вимоги, а не договорами факторингу. Сторонами під час укладення правочину дотримані вимоги законодавства. Позивач не довів порушення його прав або охоронюваних законом інтересів укладенням відповідачами оспорюваних договорів, зокрема, що в результаті їх укладення відступлення права вимоги, сторонами якого вони не є, змінився обсяг їх майнових зобов`язань.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сіваченко В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи або юридичної особи, що не має спеціального дозволу на здійснення фінансових операцій, суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Апеляційний суд помилково ототожним договір про відступлення прав вимог (договір цесії) із договором факторингу та скасував законне рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20), від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження № 14-181цс20) та у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 754/11112/19 (провадження № 61-174св21).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Боримська І. О. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 206/4841/20 (провадження № 14-55цс22).

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року поновлено касаційне провадження у цій справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 квітня 2008 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 223354238, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його відповідно до умов кредитування за програмою кредитування «Житло в кредит на вторинному ринку» на наступних умовах: сума кредиту 321 670,00 дол. США; цільове використання кредиту - придбання об`єкта нерухомості - земельна ділянка загальною площею 0,0388 га та житловий будинок площею 193,30 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 316 844,95 дол. США, оплата комісії за надання кредиту у розмірі 4 825,05 дол. США; дата остаточного погашення кредиту 03 квітня 2018 року.

03 квітня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 223354238, за умовами якого у випадку невиконання боржником всіх або окремих взятих на себе обов`язків за кредитним договором, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком за виконання боржником зобов`язань, що і боржник.

Також на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 03 квітня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,0388 га, кадастровий номер 3223155400:05:028:0148, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року у справі № 755/9917/15-ц позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено частково, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 151 263,80 дол. США, що еквівалентно 3 606 128,99 грн та судові витрати, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 755/9917/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року скасовано, позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі простроченої заборгованості за кредитом - 130 936,89 дол. США, заборгованість за відсотками - 10 326,91 дол. США, пеню в розмірі 238 400,00 грн, покладено на відповідачів судові витрати.

26 квітня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» укладено договір відступлення права вимоги. Згідно з визначенням термінів договору, «кредитний договір» - кредитний договір від 03 квітня 2008 року № 223354238, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 , разом з додатками, а також додаткові угоди/договори до нього. За умовами договору в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються) в порядку та на умовах, передбачених договором. При цьому новий кредитор набуватиме статус правонаступника первісного кредитора відповідно до чинного законодавства України у виконавчому провадженні, пов`язаному з правом вимоги. В дату відступлення права вимоги первісний кредитор вважатиметься таким, що відступив, а новий кредитор - таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов`язків сторони - кредитора за кредитним договором. Вартість прав вимоги за договором становить 1 120 000,00 грн.

26 квітня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, згідно з яким, в зв`язку з укладенням сторонами договору відступлення права вимоги від 26 квітня 2019 року за кредитним договором № 223354238 від 03 квітня 2008 року, іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає всі права вимоги за договором іпотеки від 03 квітня 2008 року, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . Відступлення права вимоги за договором іпотеки розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,0388 га, кадастровий номер 3223155400:05:023:0148, за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташований житловий будинок.

26 квітня 2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» укладено договір відступлення права вимоги, згідно з умовами якого в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором. Новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються) в порядку та на умовах, передбачених договором. При цьому новий кредитор набуватиме статус правонаступника первісного кредитора відповідно до чинного законодавства України у виконавчому провадженні, пов`язаному з правом вимоги. В дату відступлення права вимоги первісний кредитор вважатиметься таким, що відступив, а новий кредитор - таким, що набув права вимоги до боржника та набув усіх прав та обов`язків сторони - кредитора за кредитним договором. Вартість прав вимоги за договором становить 1 120 100,00 грн.

26 квітня 2019 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, згідно з яким, в зв`язку з укладенням сторонами договору відступлення права вимоги від 26 квітня 2019 року за кредитним договором № 223354238 від 03 квітня 2008 року, іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає всі права вимоги за договором іпотеки від 03 квітня 2008 року, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . Відступлення права вимоги за договором іпотеки розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки.

26 квітня 2019 року між ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги № 26-04/19/3, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених договором, кредитор відступає за плану новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором, а новий кредитор заміняє кредитора як сторону - кредитора у кредитному договорі та приймає на себе права та обов`язки за кредитним договором виключно в межах права вимоги, зазначених у пункті 1 цього договору. Новий кредитор сплачує кредитору вартість прав вимоги, що відступаються (відчужуються) в порядку та на умовах, передбачених договором. При цьому новий кредитор набуватиме статус правонаступника кредитора відповідно до чинного законодавства України у виконавчому провадженні, пов`язаному з правом вимоги. В дату відступлення прав вимоги кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника та набув прав та обов`язків сторони - кредитора за кредитним договором виключно в межах права вимоги, зазначених у пункті 1 цього договору. В дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав первісного кредитора щодо поручителя за договором поруки № 223354238 від 03 квітня 2008 року, що укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . Загальна вартість прав вимоги за договором становить 1 121 000,00 грн.

У пункті 1 договору визначено межі права вимоги - відступаються права вимоги за вже нарахованими грошовими зобов`язаннями до боржника у національній валюті України, які виникли за умовами кредитного договору на дату укладення даного договору, крім права подальшого нарахування новим кредитором відсотків, комісій, штрафних санкцій (пені) та здійснення інших прав та обов`язків (включаючи надання будь-яких фінансових послуг), які має виключно банківська (фінансова) установа відповідно до чинного законодавства України, тобто відступається виключно право вимоги суми наявної загальної заборгованості боржника перед кредитором в повному обсязі, яка зазначена у додатку № 1 до договору.

Згідно з розрахунком заборгованості, який є додатком № 1 до договору відступлення права вимоги № 26-04/19/3, загальна сума заборгованості ОСОБА_3 перед кредитором становить 5 399 405,66 грн.

02 жовтня 2019 року ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_2 уклали додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору відступлення права вимоги № 26-04/19/3, якою сторони домовились викласти пункт 3.1 договору викласти в іншій редакції, а саме, що загальна вартість права вимоги за договором дорівнює номінальному розміру заборгованості за кредитним договором, яка встановлена постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 755/9917/15-ц та становить 141 263,80 дол. США (що еквівалентно 3 468 026,29 грн) та 238 400,00 грн. Загальна вартість права вимоги становить 3 706 426,29 грн.

Додатковою угодою № 3 від 02 жовтня 2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_2 внесли відповідні зміни до розрахунку заборгованості ОСОБА_3 в розмірі 3 706 426,29 грн.

26 квітня 2019 року між ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, за умовами якого в зв`язку з укладенням сторонами договору відступлення права вимоги № 26-04/19/3 іпотекодержатель передає, а новий іпотекодержатель приймає всі права вимоги за договором іпотеки від 03 квітня 2008 року, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 . Відступлення права вимоги за договором іпотеки розповсюджується в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки.

ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» повідомило боржника, що 26 квітня 2019 року всі права вимоги кредитора до ОСОБА_3 за кредитним договором № 223354238 від 03 квітня 2008 року були відступлені ФО ОСОБА_2 , також банком були відступлені та перейшли до нового кредитора права за договором іпотеки та поруки; в зв`язку з вищевикладеним ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» просить здійснювати виконання всіх зобов`язань за кредитним договором на користь нового кредитора.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року у справі № 755/9917/15 залучено ОСОБА_2 як правонаступника позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-540св19).

Постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 755/9917/15 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сіваченка В. В. залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року залишено без змін. Поновлено виконання постанови Київського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року (провадження № 61-540св19).

05 червня 2020 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Е. В. на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, складеного головним державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міськрайонного управління юстиції м. Київ 21 травня 2020 року, видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, якщо вони не відбулися, серія та номер 1331. Номер запису про право власності 36783532, рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Саєнко Е. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 52551257 від 05.06.2020 17:03:06. Зазначені нотаріальні дії стосуються оформлення права власності на земельну ділянку площею 0,016 га, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2095084432231), кадастровий номер 3223155400:05:028:0200, яка розташована по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2

17 червня 2020 року на підставі акта державного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 13 березня 2020 року в рамках виконавчого провадження № 60571240 видане свідоцтво, серія та номер 410, видавник: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Гринько А. П., номер запису про право власності 36914729, рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Гринько А. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 52692676 від 17 червня 2020 року 10:47:15. Номер запису про право власності 36913727, рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Гринько А. П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52691878 від 17.06.2020 10:27:07. Зазначені нотаріальні дії стосуються оформлення права власності на житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2101913232231), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0388 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2100102432231), кадастровий номер 3223155400:05:028:0200, яка розташована по АДРЕСА_2 , цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташований вказаний житловий будинок, за ОСОБА_2 .

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17 липня 2020 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 займається такими видами діяльності: 50.30.2 Роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, 71.34.0 Оренда інших машин та устаткування, 50.20.0 Технічне обслуговування та ремонт автомобілів, 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна, 74.87.0. Надання інших комерційних послуг.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, виходячи зі змісту статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.

Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону № 2664-III.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Виходячи з цього, правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106).

При цьому, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.

Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 206/4841/20 (провадження № 14-55цс22) вкотре наголосила на сформульованій правовій позиції, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. Це ж саме стосується переуступки права іпотеки, у тому випадку, коли вона забезпечує виконання кредитних зобов`язань.

У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) Велика Палата Верховного Суду також висловилась щодо можливості відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами не тільки на користь фінансових установ, але й фізичних осіб лише за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором, суд апеляційної інстанції виходив із того, що договори відступлення права вимоги за кредитним і іпотечним договорами за їхніми ознаками є договорами, за якими банк у зобов`язаннях за кредитним договором і договором іпотеки замінений на ОСОБА_2 як нового кредитора. ОСОБА_2 не набув права здійснювати фінансові операції стосовно боржника, оскільки за умовами договорів відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором і за договором іпотеки. Зокрема, у договорі відступлення прав вимоги від 26 квітня 2019 року № 26-04/19/3 п. 1.1, 2.1 чітко обумовлено, що новому кредитору відступається виключно право вимоги суми наявної заборгованості боржника перед кредитором в повному обсязі, без подальшого нарахування новим кредитором відсотків, комісій, штрафних санкцій (пені) та здійснення інших прав та обов`язків (включаючи надання будь-яких фінансових послуг), які має виключно банківська (фінансова) установа відповідно до чинного законодавства України. Отже, такі договори не можна кваліфікувати як договори факторингу. Вони є змішаними, бо містять елементи різних договорів (частина друга статті 628 ЦК України), зокрема ознаки договору купівлі-продажу права вимоги (продавець продав, а покупець придбав право вимоги) і договору відступлення права вимоги (цесії) (первісний кредитор передав право вимоги новому кредитору). Тому помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що договір відступлення прав вимоги містить ознаки договору факторингу.

У справі, яка переглядається, внаслідок послідовного укладення договорів відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_5 , це право перейшло від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 .

Отже, відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

При цьому Верховним Судом не встановлено, щоб ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» чи ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» перебували у процедурі ліквідації.

Оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України,

відсутні правові підстави для укладення між ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_2 оплатного договору відступлення права вимоги (цесії).

Наведеного суд апеляційної інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про правомірність укладеного між ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_2 договору відступлення права вимоги за кредитним договором.

Ураховуючи те, що відступлення прав за іпотечним договором могло бути вчинене лише за умови одночасного здійснення відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (кредитним договором), а, як зазначено вище, таке відступлення на користь ОСОБА_2 було неможливим, тому й відступати право за договором іпотеки ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» не мало права.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Як встановлено вище, до ОСОБА_2 не могло перейти право вимоги ні за кредитним договором, ні за договором іпотеки, тому підстав для державної реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки також не було.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними договорів відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, які укладені 26 квітня 2019 року між фізичною особою ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Укрфінанс груп», та вимог, які є похідними від основної вимоги

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, сплачений ОСОБА_1 за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 13 452,00 грн підлягає стягненню з відповідачів на його користь (по 6 726,00 грн з кожного).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сіваченка Володимира Васильовича задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року скасувати, рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 липня 2021 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 726,00 грн (шість тисяч сімсот двадцять шість гривень 00 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Укрфінанс Груп» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 726,00 грн (шість тисяч сімсот двадцять шість гривень 00 копійок).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець