Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.04.2020 року у справі №569/14731/17

Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 569/14731/17

провадження № 61-4523св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічними позовами) - ОСОБА_1,

відповідачі за первісним та зустрічним позовами (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач за первісним та зустрічним позовами (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_4,

третя особа за первісним та зустрічними позовами - Рівненська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 листопада 2019 року у складі судді Ющук О. С. та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Хилевича С.

В., Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М. та касаційні скарги ОСОБА_4 і ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Рівненська міська рада, про поділ будинковолодіння з надвірними будівлями та встановлення порядку користування земельною ділянкою,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа - Рівненська міська рада, про поділ будинковолодіння з надвірними будівлями та встановлення порядку користування земельною ділянкою

та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа - Рівненська міська рада, про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності в об'єкт самостійної власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним первісним позовом, посилаючись на те, що згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 11 листопада 1988 року державним нотаріусом Першої Рівненської державної нотаріальної контори, він є власником 23/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1.

З часу вселення у будинок у 1988 році він користується і земельною ділянкою, на якій розміщений зазначений житловий будинок. Порядок користування цією ділянкою склався за спільною згодою усіх співвласників. Враховуючи те, що він має право на поділ будинковолодіння в натурі та на встановлення порядку користування земельною ділянкою, просив:

- поділити будинковолодіння з надвірними будівлями в натурі, що розташоване на АДРЕСА_1 між ним та відповідачами;

- виділити йому 23/100 часток в натурі будинковолодіння з надвірними будівлями, що за адресою: АДРЕСА_1, який складається із: веранди площею 6,9 кв. м; коридору площею 7,4 кв. м; жилих кімнат площею 17,6 кв. м та 10,3 кв. м; кухні площею 7,2 кв. м; ванни площею 3,7 кв. м; веранди площею 16,6 кв. м; вхідного ганку площею1,4 кв. м; сараю "Г"; 20 % огорожі № 1 та 10 % замощення;

- визначити порядок користування земельною ділянкою загальною площею 1 138 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 між ним, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно з варіантом № 2 висновку експерта від 10 травня 2018 року № 2-02/18, а саме виділити йому в користування дві частини земельної ділянки - перша має геометричні розміри по периметру: 2,80 - по будинку -1,39-4,28-1,04-13,11-1,06-5,21-11,23-5,78-2,50-13,80-2,36 і площу 237,0 кв. м - друга під сараєм (Г) і має площу 17 кв. м.

У липні 2018 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали вищевказаний зустрічний позов, який уточнили у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що право власності на 45/100 часток спірного житлового будинку їм належить на підставі нотаріально посвідчених і зареєстрованих у Реєстрі договорів дарування від 14 червня 2017 року та від 03 серпня 2017 року.

Вважають, що розподіл земельної ділянки має бути проведений згідно з варіантом № 2 висновку експерта від 12 квітня 2019 року № ЕУ-41/18. Вважають цей варіант найдоцільнішим, оскільки відповідає пропорціям до житлового будинку і є таким, що спричиняє мінімум незручностей кожному співвласнику. Тобто у запропонованому експертом варіанті кожній стороні у справі запропоновано окрему (цілу) земельну ділянку з можливістю обслуговування свого нерухомого майна з усіх сторін доступу з мінімальними перетинами земельних ділянок та з мінімальними площами землі, що пропонується у спільну власність.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просили:

- припинити право спільної часткової власності на 45/100 частин будинковолодіння на АДРЕСА_1, що належать їм;

- виділити в самостійний об'єкт нерухомого майна для них у натурі в цілу ідеальну частку житловий будинок загальною площею 58,5 кв. м, житловою площею 33,0 кв. м, до складу якого входять: 3-1 коридор площею 7,4 кв. м; 3-2 санвузол площею 3,0 кв. м; 3-3 кладова площею 0,7 кв. м; 3-4 житлова площею 16,1 кв. м; 3-5 житлова площею 16,9 кв. м; 3-6 кухня площею 9,1 кв. м; вхідний ганок (а1); 80 % огорожі № 1; огорожа № 3; замощення ІІ; 50 % замощення І;

- визначити порядок користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 відповідно до висновку експерта № ЕУ-41/18 додаткової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи згідно з варіантом № 2, відповідно до якого їм пропонується виділити частину досліджуваної земельної ділянки (рис. 2 - зелений колір), яка має геометричні розміри по периметру (в метрах): 1,76-7,95-7,93-14,02-3,40-11,41-32,20-2,00-9,10-9,50-7,77-15,63-5,32-1,39-по будинку-1,72-2,05-7,04-8,53-2,97 площею 511,0 кв. м;

- стягнути з ОСОБА_4 на їх користь різницю компенсації за частину сараю (літера "Б") в розмірі 22 925,66 грн.

У жовтні 2018 року ОСОБА_4 подав вищевказаний зустрічний позов, який уточнив у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що йому на підставі договору дарування від 23 грудня 1988 року належить 32/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1. Вважає можливим виділ частин усіх співвласників житлового будинку у виді окремих ізольованих квартир, що узгоджується із висновком експерта № Е-02\18. Також це стверджено і змістом технічного паспорта на садибний (індивідуальний) будинок. Оскільки у нього та ОСОБА_1 як попередніх співвласників існували частки у праві власності на житловий будинок з розрахунку по 1/2 частині кожному, тому у разі надання земельної ділянки у спільне користування (власність) нинішнім співвласникам порядок користування ділянкою повинен визначатися виходячи із їх розміру на час виникнення спільної часткової власності, а не на час зміни розміру за рахунок добудови ОСОБА_1 своєї частки у будинку.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив:

- виділити йому в натурі 32/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями (домоволодіння) АДРЕСА_1 в об'єкт самостійної власності у виді ізольованого домоволодіння із розміром частки 1/1 загальною площею 51,2 кв. м, житловою площею 30,4 кв. м у складі приміщень: 1-1 коридор площею 6,4 кв. м, 1-2 санвузол площею 7,3 кв. м, 1-3 кухні площею 7,1 кв. м, 1-4 житловою площею 15,7 кв. м, 1-5 житловою площею 14,7 кв. м та господарські будівлі сарай-гараж "Б", альтанка "В" відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовлений Комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" 23 серпня 2018 року;

- встановити порядок користування земельною ділянкою, за яким йому у користування виділити частину земельної ділянки у межах його фактичного користування та існуючої огорожі, на якій знаходиться належна йому частина житлового будинку площею 500 кв. м розміром по периметру в метрах: 1,76-7,95-2,58-7,85-по будинку-11,92-12,38-1,40-26,85-3,04-6,18-4,05 зображену на рис. 3 до Висновку експерта від 12 квітня 2019 року № ЕУ-41/18 розмірами, іншу частину земельної ділянки площею 636 кв. м виділити у користування ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 листопада 2019 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на житловий будинок з надвірними будівлями, що за адресою: АДРЕСА_1.

Поділено будинковолодіння з надвірними будівлями в натурі, що за адресою: АДРЕСА_1, між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Виділено ОСОБА_1 23/100 частки в натурі будинковолодіння з надвірними будівлями, що за адресою: АДРЕСА_1, який складається із: веранди площею 6,9 кв. м; коридору площею 7,4 кв. м; жилих кімнат площею 17,6 кв. м; 10,3 кв. м; кухні площею 7,2 кв. м; ванни площею 3,7 кв. м; веранди площею 16,6 кв. м; вхідного ганку площею 1,4 кв. м; сараю "Г"; 20 % огорожі № 1 та 10 % замощення І.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою загальною площею 1 138 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно з їх частками у праві власності на житловий будинок відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.

Припинено право спільної часткової власності на 45/100 частин будинковолодіння на АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Виділено в самостійний об'єкт нерухомого майна для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у натурі в цілу ідеальну частку житловий будинок загальною площею 58,5 кв. м, житловою площею 33,0 кв. м, до складу якого входять: 3-1 коридор площею 7,4 кв. м; 3-2 санвузол площею 3,0 кв. м; 3-3 кладова площею 0,7 кв. м; 3-4 житлова площею 16,1 кв. м; 3-5 житлова площею 16,9 кв. м; 3-6 кухня площею 9,1 кв. м, вхідний ганок (а1); 80 % огорожі № 1; огорожу № 3; замощення ІІ; 50 % замощення І.

У позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_4 в натурі 32/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями (домоволодіння) АДРЕСА_1 в об'єкт самостійної власності у виді ізольованого домоволодіння із розміром частки 1/1 загальною площею 51,2 кв. м, житловою площею 30,4 кв. м у складі приміщень: 1-1 коридор площею 6,4 кв. м, 1-2 санвузол площею 7,3 кв. м, 1-3 кухні площею 7,1 кв. м, 1-4 жилої площею 15,7 кв. м, 1-5 жилої площею 14,7 кв. м та господарські будівлі сарай-гараж "Б", альтанка "В".

В позові ОСОБА_4 про встановлення порядку користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 відмовлено.

Задовольняючи частково первісний та зустрічні позови суд першої інстанції виходив з того, що частка кожного співвласника будинку є відокремлена стінами, до частки кожного співвласника в будинку під'єднані окремо інженерні комунікації, кожен має окремий вхід та окремі особові рахунки для сплати за споживання житлово-комунальних послуг.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 погодилися провести розподіл будинковолодіння згідно з висновком експерта за результатами судової будівельно- технічної та будівельно-земельної експертизи від 10 травня 2018 року № Е-02/18, складеним судовим експертом ФОП Водько Ю. В.

ОСОБА_4 виділ його частини будинковолодіння проводиться згідно площ та приміщень, які зазначені в його технічному паспорті від 23 березня 2018 року, виготовленому КП МБТІ, оскільки вказані приміщення належать йому на праві власності.

Відмовляючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 на їх користь грошової компенсації за частину сараю, місцевий суд виходив з того, що належність сараю (літера "Б") до складу 32/100 частин будинку на АДРЕСА_1 підтверджується наявною у матеріалах інвентарною справою КП "РОБТІ" на будинок з розрахунку розміру часток, проведеному за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_6, що передував видачі їм Ровенським міськокмунгоспом 20 вересня 1968 року свідоцтв про право особистої власності відповідно на 68/100 та 32/100 частин.

Відмовляючи у задоволенні первісного та зустрічного позовів про встановлення порядку користування земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та відповідачі за первісним позовом, як співвласники будинку не оформили свого права користування чи права власності на земельну ділянку, яка розташована на АДРЕСА_1 як передбачено статтями 42, 86, 87, 88 ЗК України. Технічної землевпорядної документації ними не виготовлено, земельна ділянка їм, як співвласникам будинку, в натурі не виділялася та її межі не встановлювалися, документ, що посвідчував би їх право власності чи право користування земельною ділянкою відсутній.

Сторони не надали суду доказів того, що земельна ділянка знаходиться в їх власності чи в користуванні, тобто не надали державного акта на право володіння чи право користування земельною ділянкою і органами місцевого самоврядування, не встановлено в натурі меж даної ділянки, тому вимоги позивачів за первісним та зустрічними позовами про встановлення порядку користування земельною ділянкою задоволенню не підлягають.

Також місцевий суд зазначив про те, що сторони у справі є фактичними землекористувачами і у суду не має правових підстав для задоволення позовних вимог учасників процесу щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 листопада 2019 року скасовано в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою та прийнято в цій частині нову постанову про часткове задоволення зустрічного позову.

Виділено в користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно до варіанта № 2 висновку експерта № ЕУ-41/18 додаткової оціночно-будівельної та будівельно-земельно-технічної експертизи від 12 квітня 2019 року частину земельної ділянки (рис. 2 - зелений колір), яка має геометричні розміри по периметру (в метрах): 1,76-7,95-7,93-14,02-3,40-11,41-32,20-2,00-9,10-9,50-7,77-15,63-5,32-1,39 - по будинку - 1,72-2,05-7,04-8,53-2,97 і площу 511,0 кв. м.

Відповідно до варіанта № 2 висновку експерта № ЕУ-41/18 додаткової оціночно-будівельної та будівельно-земельно-технічної експертизи від 12 квітня 2019 року вартість сарая (Г), який знаходився у власності ОСОБА_1 компенсувати останньому за рахунок ОСОБА_2 та ОСОБА_3

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_4 грошової компенсації в розмірі 22 925,66 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою та приймаючи в цій частині нову постанову про часткове задоволення зустрічного позову, апеляційний суд виходив з того, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 знаходиться у правомірному користуванні співвласників, а її площа складає 1 136 кв. м. Відсутність безпосередніх правовстановлюючих документів на неї у цьому разі не свідчить про незаконність користування співвласниками і ці обставини визнаються Рівненською міською радою як власником землі. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

На частині земельної ділянки, виділеної в користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знаходиться сарай (Г), який перебуває у власності ОСОБА_1, тому зазначений сарай необхідно буде перенести або компенсувати його вартість. Однак, ОСОБА_1 відмовився від свого речового права на зазначений сарай на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через грошову компенсацію його вартості.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суб'єктивних цивільних прав і прав на землю інших учасників справи не порушують, тому доцільно при встановленні порядку користування ними земельною ділянкою застосувати варіант № 2 висновку експерта.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що поділ житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами було проведено з урахуванням обставин справи, з додержанням вимог матеріального і процесуального права та згідно з висновком експерта.

Апеляційний суд також зазначив про те, що правильним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 на їх користь грошової компенсації за частину сараю (літера "Б").

Короткий зміст вимог касаційних скарг

11 березня 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою та залишити в силі цій частині рішення суду першої інстанції.

30 березня 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 листопада 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просили скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 грошової компенсації за частку сараю (літера "Б") на АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_4 на їх користь зазначену компенсацію в розмірі 22 925,66 грн.

31 березня 2020 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою та залишити в цій частині рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що застосовані апеляційним судом положення статті 120 ЗК України стосуються випадків коли земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали у дар лише право власності на частину житлового будинку, земельна ділянка під будинком та біля нього не передавалася їм у встановленому законом порядку, рішення органу влади чи місцевого самоврядування про закріплення за сторонами у справі або попередніми власниками будинку земельної ділянки.

Земельна ділянка, якою фактично користуються сторони належить органу місцевого самоврядування.

Касаційна скарга ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мотивована тим, що сарай під літерою "Б" та сарай під літерою "Г" є неподільними в пропорції до нерухомого майна, тому особою, у власності якої залишається ціла приналежна річ при виділі - матеріальна компенсація іншим співвласникам пропорційно часткам у майні.

Жодний правовстановлюючий документ ОСОБА_4 не відображає те, що йому належить виділений сарай під літерою "Б", дані документи підтверджують лише право власності на 32/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями.

Тому за сарай під літерою "Г", вартість якого становить 29 537 грн вони повинні компенсувати ОСОБА_4 9 451,84 грн, а ОСОБА_1 - 6 793,51 грн. ОСОБА_1 грошову компенсацію сараю під літерою "Г " сплачено. За сарай під літерою "Б" ОСОБА_4 вартість якого 71 950 грн має компенсувати їм 32 377,50 грн, а ОСОБА_1 - 16
548,50 грн.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що апеляційним судом не врахована, що земельна ділянка площею 1 136 кв. м не перебувала у спільному користуванні ні у колишніх власників, ні у теперішніх співвласників будинку. Суд виділив у користування земельну ділянку лише частині співвласників, що не може вважатися визначенням порядку користування земельною ділянкою.

Спірна земельна ділянка як об'єкт права користування співвласників будинку не формувалася, тому не може бути встановлення порядку користування пропорційно до часток співвласників у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями у нинішніх розмірах для ОСОБА_4-32/100, для ОСОБА_1-23/100, для ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Враховуючи правовстановлюючі документи на право користування земельними ділянками - записи у погосподарських книгах на самостійні землекористування на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та те, що територія земельної ділянки, якою користується ОСОБА_4 площею 500 кв. м повністю відокремлена парканом від земельної ділянки площею 636 кв. м, якою користується ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тому в апеляційного суду були відсутні будь-які правові підстави для встановлення нового порядку користування цими земельними ділянками пропорційно до нових часток співвласників у праві власності на житловий будинок.

Сам по собі факт збільшення частки одного з співвласників внаслідок добудови та поліпшення своєї частки будинку, не може бути підставою для перегляду того порядку користування земельною ділянкою, який виник на час виникнення права спільної часткової власності на будинок, та який закріплений у погосподарських книгах, оскільки це буде суперечити вимогам земельного законодавства і порушує його право на користування земельною ділянкою, яка перейшла йому від діда - ОСОБА_6.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У червні 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просили залишити її без задоволення, посилаючись на те, що поділ житлового будинку відповідно до часток у праві спільної часткової власності між співвласниками та визначення порядку користування земельною ділянкою (у разі відсутності права власності на неї та наявності спору щодо меж користування) відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці узгоджується із нормами матеріального права, відповідає способу захисту та не суперечить висновкам Верховного Суду у подібних справах з таким самим характером спірних правовідносин.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить належного правового обґрунтування для її задоволення. Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо встановлення обставин справи, містять посилання на норми права, що були правильно застосовані апеляційним судом, який їх обґрунтовано мотивував та ухвалив законне судове рішення.

У липні 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, в якому просили залишити її без задоволення, посилаючись на те, що за життя попередніх власників межі користування земельною ділянкою не визначались, спору між користувачами земельної ділянки не було, а частки у з в'язку із добудовою перераховувалися за добровільною згодою усіх та за спільними заявами.

Виходячи із реальної фактичної площі земельної ділянки розміром 1 136 кв. м та частки нерухомості ОСОБА_4, що становить 32/100, тому ОСОБА_4 має право на земельну ділянку пропорційною площею 364 кв. м, тому йому безпідставно претендувати на земельну ділянку площею 500 кв. м із можливих 1 136 кв. м маючи частку в будинку 32/100.

Висновок апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог не суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 14 листопада 2011 року у справі 3 3-119гс11 та у постанові Верховного Суду України від 30 грудня 2012 року у справі № 6-31цс12, оскільки правовідносини у цій справі є відмінними від правовідносин у наведених справах Верховного Суду України.

Касаційна скарга ОСОБА_4 не містить належного правового обґрунтування, що дало б підстави для її задоволення. Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо встановлення обставин справи, містить посилання на норми права, що були правильно застосовані апеляційним судом.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року відкрито провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано її матеріали із Рівненського міського суду Рівненської області.

Ухвалами Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року відкрито провадження у цій справі за касаційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2

18 червня 2020 року справа № 569/14731/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 належить сторонам у справі на праві спільної часткової власності, а саме:

ОСОБА_1 належить 23/100 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 листопада 1988 року;

ОСОБА_2 належить 25/100 частин на підставі договору дарування від 14 червня 2017 року № 842 та ОСОБА_3-20/100 частин на підставі договору дарування від 03 серпня 2017 року № 1107 (разом 45/100 частин).

Судами встановлено, що раніше зазначена частина житлового будинку розміром 68/100 (23/100+25/100+20/100) належала ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Ровенським міськкомунгоспом № 646 від 27 червня 1968 року, зареєстрованого 10-86-1310 20 вересня 1968 року.

ОСОБА_4 належить 32/100 частини на підставі договору дарування від 23 грудня 1988 року, яка раніше належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого Ровенським міськкомунгоспом № 646 від 27 червня 1968 року зареєстрованого 10-86-1310 20 вересня 1968 року.

Право власності на належні сторонам частини житлового будинку з надвірними будівлями зареєстроване, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №
140247434.

Загальна площа житлового будинку, що є предметом поділу між співвласниками становить 155,9 кв. м, з яких житлова - 78,5 кв. м.

Житловий будинок фактично поділений в натурі і кожний співвласник просив виділити в натурі ту частину будинковолодіння, якою фактично користується та яка належить на праві власності кожному.

Загальний розмір земельної ділянки на АДРЕСА_1 становить 1 136 кв. м, що підтверджено висновками первинної та додаткової судових експертиз і не заперечується сторонами.

Згідно з Архівною довідкою від 06 липня 2018 року № 452/04-01 Архівного відділу Рівненської районної державної адміністрації у документах Тинненської сільської ради трудящих Ровенського району Ровенської області у Погосподарській книзі села Дворець за 1955-1957 роки є відомості про господарство ОСОБА_6, яке мало у особистому користуванні 0,15 га землі.

Відповідно до Архівної довідки від 10 липня 2018 року № 483/04-01 Архівного відділу Рівненської районної державної адміністрації у документах Тинненської сільської ради трудящих Ровенського району Ровенської області у Погосподарській книзі села Дворець за 1955-1957 роки є відомості про господарство ОСОБА_1, яке мало у особистому користуванні 0,15 га землі.

Рішенням Ровенської обласної ради 28 грудня 1957 року № 1005 до складу міста Ровно було включено населені пункти, зокрема: село Боярка Тиннівської сільської ради Ровенського району в складі Першої, Другої і Третьої Боярки; село Дворець Тиннівської сільської ради Ровенського району.

Рішенням виконкому Ровенської міської Ради депутатів трудящих від 18 січня 1958 року № 45/37 були переіменовані вулиці у селищі Дворець, зокрема вулиця Перша Бояка на вулицю Боярка І, вулиця Друга Боярка на Боярка ІІ, вулиця третя Боярка на Боярка ІІІ.

Архівною довідкою від 26 липня 2019 року № 102/01-29/19 Державного архіву Рівненської області зазначено, що територія вулиця Боярка відноситься до території колишнього села Дворець Тиннівської сільської ради.

Згідно із матеріалами інвентарної справи КП "РОБТІ" на будинковолодіння АДРЕСА_1 первинна реєстрація будинку була проведена на підставі рішення виконкому Ровенської міськради № 802 та Свідоцтва про право особистої власності від 26 червня 1958 року на 1/2 частину будинковолодіння ОСОБА_6 та на підставі рішення виконкому Ровенської міськради № 801 та Свідоцтва про право особистої власності від 26 червня 1958 року на 1/2 частину будинковолодіння ОСОБА_1.

На підставі звернень ОСОБА_6 та ОСОБА_1 у зв'язку із добудовами, проведеними ОСОБА_1 було перераховано розміри часток співвласників будинку та рішенням від 27 червня 1968 року № 646 виконкому Ровенської міськради підтверджено право особистої власності за ОСОБА_6 на 32/100 частин і ОСОБА_1 68/100 частин будинковолодіння, розташованого на АДРЕСА_1.

У попередніх співвласників житлового будинку на АДРЕСА_1) - ОСОБА_6 та ОСОБА_1 розміри часток у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями на час виникнення права спільної часткової власності становили по 1/2 частині кожного, зміна розміру часток відбулася внаслідок добудов, проведених ОСОБА_1.

З свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 листопада 1988 року після смерті ОСОБА_1 та з договору дарування від 23 грудня 1988 року на ім'я ОСОБА_4 судами встановлено, що частини будинковолодіння на АДРЕСА_1, розташовані на земельній ділянці, норма якої буде встановлена при обмірі землі.

На виконання ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 22 жовтня 2018 року управлінням Держгеокадастру у Рівненській області надано інформацію, що згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка на АДРЕСА_1 обліковується за ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2 та ОСОБА_10.

Відомості щодо передачі у власність чи користування зазначеної земельної ділянки у відділі у місті Рівному відсутні, тобто житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться на землях міської ради, тобто перебуває в комунальній власності.

Згідно з висновком експерта від 10 травня 2018 року № Е-02/18, складеним судовим експертом ФОП Водько Ю. В. за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз, варіант поділу будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1, при якому:

а) ОСОБА_1 виділяться (виділено):

- І - веранда площею 15,1 кв. м;

- 2-1 - коридор площею 7,4 кв. м;

- 2-2 - жила кімната площею 17,6 кв. м;

- 2-3 - коридор площею 9,2 кв. м;

- 2-4 - кухня площею 7,2 кв. м;

- 2-5 - ванна площею 3,7 кв. м;

-2-6 - жила кімната площею 10,3 кв. м, а також господарські будівлі і споруди: вхідний ганок (а-2); сарай (Г); 20 % огорожі № 1; 10 % замощення І;

б) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виділяється (виділено):

- 3-1 - коридор площею 12,7 кв. м;

- 3-2 - санвузол площею 3,0 кв. м;

- 3-3 - кладова площею 0,7 кв. м;

- 3-4 - житлова площею 16,1 кв. м;

- 3-5 - житлова площею 16,9 кв. м;

- 3-6 - кухня площею 9,1 кв. м, а також господарські будівлі і споруди: вхідний ганок (а-1); 80 % огорожі № 1; огорожа № 3; замощення ІІ; 50 % замощення І;

в) ОСОБА_4 виділяється:

- 1-1 - коридор площею 12,0 кв. м;

- 1-2 - кухня площею 12,4 кв. м;

- 1-3 - житлова площею 17,6 кв. м, а також господарські будівлі і споруди: сарай (Б); вбиральня (б); огорожа № 2; ворота з хвірткою № 4; 40 % замощення І, можливий і відповідає фактично існуючому.

2. Варіанти порядку користування земельною ділянкою, розташованою на АДРЕСА_1 відповідно до часток співвласників будинковолодіння (23/100; 45/100; 32/100) і встановленого варіанту розподілу будинковолодіння представлені на рис. 2-4.

Згідно з варіантом № 1:

ОСОБА_1 пропонується виділити в користування дві частини досліджуваної земельної ділянки (рис. 2):

- перша має геометричні розміри по периметру (в метрах): 15,84 - по будинку - 1,39-4,28-1,04-13,11-1,14-10,99-9,03 і площу 237,0 кв. м;

- друга знаходиться під сараєм (Г) і має площу 17,0 кв. м.

Загальна площа двох частини становить 254,0 кв. м;

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пропонується виділити чотири частини досліджуваної земельної ділянки (рис. 2):

- перша має геометричні розміри по периметру (в метрах): 1,76-7,95-7,93-14,02-3,40-3,66- по сараю Г - 12,13-4,28-1,39- по будинку -1,00-2,05-7,76-8,53-2,97 і площу 358,0 кв. м;

- друга має геометричні розміри по периметру (в метрах): 1,07-13,17- по сараю Г-3,14-32,20-2,00-3,14-10,99-1,14-13,11 і площу 82,0 кв. м;

- третя має геометричні розміри по периметру (в метрах): 3,30-9,84-3,58-9,75 і площу 34,0 кв. м;

- четверта має геометричні розміри по периметру (в метрах): 2,54-11,29-2,73-1,40-9,94 і площу 30,0 кв. м.

Загальна площа чотирьох частин становить 504,0 кв. м.

Частину земельної ділянки прямокутної форми з розмірами 13,17 м х 1,07 і площею 14,0 кв. м пропонується виділити в спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3;

ОСОБА_4 пропонується виділити частину досліджуваної земельної ділянки (рис. 2), яка має геометричні розміри по периметру (в метрах): 8,53-7,76-2,05-1,00- по будинку -6,00-3,30-9,75-6,06-11,29-2,54-16,91-3,04-6,18-1,08 і площу 364,0 кв. м.

На заштриховані частини земельних ділянок пропонується встановити відповідне право земельного сервітуту.

Згідно з варіантом № 2:

ОСОБА_1 пропонується виділити в користування дві частини досліджуваної земельної ділянки (рис. 3):

- перша має геометричні розміри по периметру (в метрах): 2,80 - по будинку - 1,39-4,28-1,04-13,11-1,06-5,21-11,23-5,78-2,50-13,80-2,36 і площу 237,0 кв. м;

- друга знаходиться під сараєм (Г) і має площу 17,0 кв. м.

Загальна площа двох частини становить 254,0 кв. м;

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пропонується виділити дві частини досліджуваної земельної ділянки (рис. 3):

- перша має геометричні розміри по периметру (в метрах): 1,76-7,95-7,93-14,02-3,40-3,66- по сараю Г - 12,13-4,28-1,39- по будинку -1,72-2,05-7,04-8,53-2,97 і площу 357,0 кв. м;

- друга має геометричні розміри по периметру (в метрах): 1,07-13,17- по сараю Г-3,14-32,20-2,00-14,42-5,78-11,23-5,21-1,06-13,11 і площу 147,0 кв. м;

Загальна площа двох частин становить 504,0 кв. м.

Частину земельної ділянки прямокутної форми з розмірами 13,17 м х 1,07 і площею 14,0 кв. м пропонується виділити в спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3;

ОСОБА_4 пропонується виділити частину досліджуваної земельної ділянки (рис. 3), яка має геометричні розміри по периметру (в метрах): 8,53-7,04-2,05-1,72- по будинку -2,80-2,36-13,80-7,62-1,40-26,85-3,04-6,18-1,08 і площу 364,0 кв. м.

На заштриховані частини земельних ділянок пропонується встановити відповідне право земельного сервітуту.

Згідно з варіантом № 3:

ОСОБА_1 пропонується виділити в користування частину досліджуваної земельної ділянки (рис. 4), яка має геометричні розміри по периметру (в метрах): 2,80 - по будинку - 1,39-4,28-14,15-1,06-5,21-7,13-5,78-6,60-13,80-2,36 і площу 261,0 кв. м;

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пропонується виділити частину досліджуваної земельної ділянки (рис. 4), яка має геометричні розміри по периметру (в метрах): 1,76-7,95-7,93-14,02-3,40-11,41-32,20-2,00-10,32-5,78-7,13-5,21-1,06-14,15-4,28-1,39- по будинку -1,72-2,05-7,04-8,53-2,97 і площу 511,0 кв. м.

В даному варіанті сарай (Г), який знаходиться в користуванні ОСОБА_1 необхідно буде перенести або компенсувати.

ОСОБА_4 пропонується виділити частину досліджуваної земельної ділянки (рис. 4), яка має геометричні розміри по периметру (в метрах): 8,53-7,04-2,05-1,72- по будинку -2,80-2,36-13,80-7,62-1,40-26,85-3,04-6,18-1,08 і площу 364,0 кв. м.

На заштриховані частини земельних ділянок пропонується встановити відповідне право земельного сервітуту.

Згідно з висновком експерта від 12 квітня 2019 року №EУ-41/18, складеним судовим експертом ФОП Водько Ю. В. за результатами проведення додаткової судової оціночно-будівельної та будівельно-земельно-технічної експертизи, вартість сараю (літера "Б"), що знаходиться на земельній ділянці загальною площею 1 136 кв. м на АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_4 станом на 11 квітня 2019 року становить 71 950 грн.

Вартість сараю (літера "Г"), знаходиться на земельній ділянці загальною площею 1 136 кв. м на АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 станом на 11 квітня 2019 року становить 29 537 грн.

Додаткові можливі варіанти порядку користування земельною ділянкою загальною площею 1 136 кв. м, розташованою на АДРЕСА_1 між співвласниками будинковолодіння відповідно до їх часток (23/100; 45/100; 32/100) і встановленого варіанту розподілу будинковолодіння представлені на рис. 1-4.

Згідно з варіантом № 1:

ОСОБА_1 пропонується виділити в користування дві частини досліджуваної земельної ділянки (рис. 1):

- перша має геометричні розміри по периметру (в метрах): 2,39-2,78 - по будинку - 1,39-5,32-2,90-12,23-13,50-7,00-5,72-3,00-7,82-13,82 і площу 218,0 кв. м;

- друга має геометричні розміри по периметру (в метрах): 4,71-8,75-6,49-1,00-8,59-3,69-6,61 і площу 40,0 кв. м.

Загальна площа двох частини становить 258,0 кв. м;

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пропонується виділити дві частини досліджуваної земельної ділянки (рис. 1):

- перша має геометричні розміри по периметру (в метрах): 1,76-7,95-7,93-14,02-3,40-2,66-4,71-6,61-3,69-8,59-2,60-5,62-1,39- по будинку -1,72-2,05-7,04-8,53-2,97 і площу 361,0 кв. м;

- друга має геометричні розміри по периметру (в метрах): 1,30-20,20-2,00-9,10-3,00-5,72-7,00-13,50-12,23 і площу 147,0 кв. м;

Загальна площа двох частин становить 508,0 кв. м.

Частину земельної ділянки (рис. 1) з розмірами по периметру (в метрах): 1,00-5,50-1,30-2,90-0,30-2,60 і площею 6,0 кв. м пропонується виділити в спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3

ОСОБА_4 пропонується виділити частину досліджуваної земельної ділянки (рис. 1), яка має геометричні розміри по периметру (в метрах): 8,53-7,04-2,05-1,72 - по будинку - 2,78-2,39-13,82-7,62-1,40-26,85-3,04-6,18-1,08 і площу 364,0 кв. м.

На заштриховану частину земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пропонується встановити право земельного сервітуту для ОСОБА_4 для обслуговування будинку.

Згідно з варіантом № 2:

ОСОБА_1 пропонується виділити в користування частину досліджуваної земельної ділянки (рис. 2), яка має геометричні розміри по периметру (в метрах): 2,78 - по будинку - 1,39-5,32-15,63-7,77-9,50-7,82-13,82-2,39 і площу 261,0 кв. м.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пропонується виділити частину досліджуваної земельної ділянки (рис. 2), яка має геометричні розміри по периметру (в метрах): 1,76-7,95-7,93-14,02-3,40-11,41-32,20-2,00-9,10-9,50-7,77-15,63-5,32-1,39 - по будинку -1,72-2,05-7,04-8,53-2,97 і площу 511,0 кв. м;

В даному варіанті сарай (Г), який знаходиться у власності ОСОБА_1 необхідно буде перенести або компенсувати.

ОСОБА_4 пропонується виділити частину досліджуваної земельної ділянки (рис. 2), яка має геометричні розміри по периметру (в метрах): 8,53-7,04-2,05-1,72 - по будинку - 2,78-2,39-13,82-7,62-1,40-26,85-3,04-6,18-1,08 і площу 364,0 кв. м.

На заштриховану частину земельної ділянки ОСОБА_2 т ОСОБА_3 пропонується встановити право земельного сервітуту для ОСОБА_4 для обслуговування будинку.

У фактичному користуванні ОСОБА_4 перебуває земельна ділянка, яка має наступні геометричні розміри по периметру (в метрах): 1,76-7,95-2,58-7,85 - по будинку - 11,92-12,38-1,40-26,85-3,04-6,18-4,05 і площу 500 кв. м.

Зазначена частина земельної ділянки не може бути виділена у користування ОСОБА_4 у повному розмірі оскільки на даний момент частка, що припадає на вказану ділянку (44 %) перевищує частку ОСОБА_11 у спільній частковій власності (32 %), а на час виникнення часткової власності на будинок у розмірі 1/2 (1958 рік), земельна ділянка на АДРЕСА_2 мала інші розміри, іншу площу, інших користувачів і ніяким чином не була закріплена за співвласниками будинковолодіння.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 367, частини 1 статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду в повній мірі не відповідає, з огляду на таке.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що передбачено частиною 1 статті 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 ЦК України.

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (частина 1 статті 377 ЦК України).

Згідно із статтею 73 ЗК УРСР 1922 року в редакції, чинній на час набуття права особистої власності на спірне будиноковолодіння ОСОБА_6 та ОСОБА_1, кожен двір та зміни у його складі реєструються сільрадою у подвірних книгах, з поіменним зазначенням всіх членів двору і голови господарства.

Статтею 2 ЗК УРСР 1922 року всі землі в межах УРСР в чийому б віданні вони не були, становлять власність Робітничо-Селянської Держави.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 90 ЗК УРСР 1970 року в редакції, чинній на час набуття права власності на будинковолодіння ОСОБА_1 та ОСОБА_4, на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.

Положеннями статті 91 ЗК УРСР 1970 року передбачено, що особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно.

Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок. Наступні зміни в розмірі часток в спільній власності на будинок, які сталися у зв'язку з прибудовою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змін встановленого порядку користування ділянкою. Угода про порядок користування земельною ділянкою є обов'язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок.

Якщо згоди на користування спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується в порядку, встановленому статті 91 ЗК.

Згідно із частинами 1 , 2 , 4 статті 120 ЗК України в редакції, чинній на час набуття права власності на будинковолодіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Зазначені норми ЦК України, ЗК УРСР 1970 року та ЗК України закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду, при цьому передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним із співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини 3 статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

При вирішенні спору про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визначаючи варіанти користування, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

При цьому, враховуючи принцип неподільності долі переходу нерухомого майна та земельної ділянки, на якій воно розташоване, необхідно зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке набуває особа.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 належить 23/100 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 листопада 1988 року; ОСОБА_2-25/100 частин на підставі договору дарування від 14 червня 2017 року № 842 та ОСОБА_3-20/100 частин на підставі договору дарування від 03 серпня 2017 року № 1107 (разом 45/100 частин), а ОСОБА_4-32/100 частини на підставі договору дарування від 23 грудня 1988 року.

Правовий статус земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, чи порядок користування нею співвласниками окремо не визначений.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 04 листопада 2019 року у цій справі припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та поділено будинковолодіння між ними шляхом виділення кожному часток, належних їм на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та договорів дарування.

Переглядаючи рішення місцевого суду апеляційний суд на порушення вищенаведених норм процесуального права не встановив чи існували з 1988 року (або раніше) до часу звернення до суду з цими позовами між попередніми та теперішніми співвласниками спірного житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, усталений порядок користування зазначеною земельною ділянкою.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції не дослідив питання законодавчого регулювання порядку користування земельною ділянкою станом на дату виникнення права власності на будинок, зокрема не з'ясував, чи є усталений порядок користування зазначеною земельною ділянкою, якщо так - чи є підстави для зміни такого усталеного порядку її користування, а також не перевірив, чи забезпечують запропоновані експертом варіанти вільну можливість всім співвласникам користуватися тією часткою нерухомого майна, що знаходиться в їх фактичному користуванні.

І лише тоді, коли погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою між всіма співвласниками з дотриманням їх часток у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном. Спір щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою між всіма співвласниками фактично не вирішено.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 3 та частини 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки апеляційним судом порушено вищенаведені норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене цим судом судове рішення в частині визначення порядку користування земельною ділянкою не може вважатися законними і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню в цій частині з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Разом з тим, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 грошової компенсації за частину сараю літера "Б" в розмірі 22 925,66 грн, оскільки належність сараю літера "Б" до складу 32/100 частин будинку на АДРЕСА_1 підтверджується наявним у матеріалах інвентарної справи КП "РОБТІ" на будинок розрахунку розміру часток, проведеному за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_6, що передував видачі їм Ровенським міськкомунгоспом 20 вересня 1968 року свідоцтв про право особистої власності відповідно на 68/100 та 32/100 частин.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки в означеній частині, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України ", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій в означеній частині.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в означеній частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 листопада 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про поділ будинковолодіння з надвірними будівлями та в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності в об'єкт самостійної власності, не переглядалося апеляційним судом, тому не може бути і предметом перегляду касаційним судом.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 листопада 2019 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про поділ будинковолодіння з надвірними будівлями в касаційному порядку не оскаржуються, тому не переглядаються Верховним Судом.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в частині виділення в користування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 частини земельної ділянки скасувати і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 04 листопада 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_4 грошової компенсації за частину сараю літера "Б" залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров І.

М. Фаловська