Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.09.2018 року у справі №752/8332/17

Постанова

Іменем України

07жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 752/8332/17

провадження № 61-43924св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації,

третя особа - Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Білич І. М., Саліхова В. В., Соколової В. В,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління житлово-комунального господарства Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він з 2004 року зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Проте йому було відмовлено у приватизації квартири з посиланням на те, що земельна ділянка, на якій розташований будинок на АДРЕСА_2, входить до Південного історичного ареалу, до зони охорони пам'яток археології та археологічних об'єктів, розташованих у межах міста Києва. Відмову Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_1 вважав протиправною, оскільки зазначені підстави для відмови у приватизації квартири не ґрунтуються на положеннях пункту 2 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

З урахуванням викладеного позивач просив суд:

визнати незаконною відмову Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації у приватизації квартири АДРЕСА_3;

зобов'язати Голосіївську районну в місті Києві державну адміністрацію прийняти рішення про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_1 зазначеної квартири.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що вони є необґрунтованими, оскільки до спірних правовідносин не застосовується Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду, а має застосовуватись Закон України "Про перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" як спеціальний закон, який регулює відносини щодо приватизації пам'яток культурної спадщини.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Свій висновок про необхідність скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового судового рішення апеляційний суд обґрунтовував тим, що мотивувальна частина цього рішення є взаємовиключною по відношенню до резолютивної його частини (визнаючи та підтверджуючи право позивача на приватизацію, суд першої інстанції відмовив у задоволенні його позову).

На обґрунтування своїх висновків про відмову в позові апеляційний суд послався на те, що спірна квартира знаходиться у будинку АДРЕСА_2, який є пам'яткою культурної спадщини (дача М. Грушевського), а тому відповідно до статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" не може бути відчужена без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Оскільки позивач не надав рішення зазначеного органу про надання згоди на приватизацію спірної квартири, відмова Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в приватизації спірної квартири є законною.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки суд неправильно встановив обставини справи, не дослідив зібраних у справі доказів, а також неправильно застосував норми матеріального права.

Позивач зазначає, що відповідно до Закону України "Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" затверджено Перелік пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації. Будівлі на АДРЕСА_2 немає в цьому переліку. Крім того, будівля за вказаною адресою не внесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Згідно з наказом Головного управління охорони культурної спадщини від 25 червня 2011 року №10/38 будинок на АДРЕСА_2 включений до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини міста Києва - пам'яток історії. При цьому погодження на відчуження щойно виявленого об'єкта культурної спадщини законодавством не передбачено, що також підтверджується листом Департаменту культури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації від 14 квітня 2016 року № 060-2663. Однак вказаний доказ апеляційний суд проігнорував.

Земельна ділянка на АДРЕСА_4, на якій розташовано будівлю, належить лише до зони охорони пам'яток археології та археологічних об'єктів, розташованих у межах міста Києва, і перебуває поза межами території архітектурного заповідника "Китаєво" та території меж колишнього монастиря, трьох курганних груп "Китаєво".

Тому обмежень щодо приватизації квартири у цьому будинку немає.

ОСОБА_1 зазначає, що законодавство забороняє приватизацію лише тих квартир (будинків), які розташовані на територіях історико-культурних заповідників, які є пам'ятками культурної спадщини та знаходяться у переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Законодавством України прямо не заборонено приватизацію інших житлових будинків (квартир у будинках), які розташовані на території історико-культурного заповідника в місті Києві і не включені до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 17 листопада 2004 року зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки Комунального концерну "Центр комунального сервісу" від 07 грудня 2016 року № 7179 будинок № 13/7 на вулиці Китаївській перебуває на балансі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва", форма власності житла - місцевих рад.

Отже, будинок належить до комунальної власності Голосіївської громади міста Києва.

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_3, в якій він зареєстрований та проживає.

Листом Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 09 листопада 2016 року № 100-100/оп/с-1587-4678-4 ОСОБА_1 відмовлено у приватизації спірної квартири із посиланням на те, що будинок АДРЕСА_2 наказом Головного управління охорони культурної спадщини від 25 червня 2011 року № 10/38-11 включений до переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини міста Києва (дача М. Грушевського), а земельна ділянка, на якій розташована будівля, входить до Південного історичного ареалу, до зони охорони пам'яток археології та археологічних об'єктів, розташованих у межах міста Києва.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін. ) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно з пунктом 2 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків - пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких не можливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до витягу з додатка до наказу Головного управління охорони культурної спадщини від 25 червня 2011 року № 10/38-11 "Про занесення до переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини м. Києва" будинок АДРЕСА_2, споруджений у першій половині ХХ століття, є будинком-дачею Грушевського М. С.

Згідно з листом Управління охорони культурної спадщини від 18 липня 2013 року будинок на АДРЕСА_2 - дача Грушевського перебуває на обліку як щойно виявлений об'єкт культурної спадщини за наказом Головного управління охорони культурної спадщини від 25 червня 2011 року № 10/38-11.

Закон України "Про охорону культурної спадщини" є спеціальними законом у сфері регулювання відносин щодо приватизації пам'яток культурної спадщини.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Пам'ятка може бути приватизована лише за умови укладення майбутнім власником з відповідним органом охорони культурної спадщини попереднього договору про укладення в майбутньому охоронного договору на пам'ятку (її частину) з викладенням його істотних умов, у тому числі щодо цільового використання пам'ятки, робіт, які майбутній власник зобов'язується провести на пам'ятці з метою утримання її в належному стані.

Перелік пам'яток, які не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України. Пам'ятка національного значення, що перебуває у державній чи комунальній власності і потребує спеціального режиму охорони, може надаватися у користування за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам'ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Законом України "Про перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" затверджено перелік пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації. Пам'ятки культурної спадщини, які не внесені до цього переліку, можуть бути приватизовані (відчужені) за умови дотримання вимог статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" щодо наявності відповідного погодження з органом охорони культурної спадщини.

Встановивши, що позивач не вчинив дій щодо попереднього погодження приватизації у відповідному органі охорони культурної спадщини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки відмова Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації в приватизації квартир в будинку АДРЕСА_2 є такою, що узгоджується з нормами Закону України "Про охорону культурної спадщини", який є спеціальним законом у сфері регулювання відносин щодо приватизації пам'яток культурної спадщини.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не надав оцінки листу Департаменту культури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації від 14 квітня 2016 року № 060-2663 про відсутність вимоги щодо погодження на відчуження щойно виявленого об'єкта культурної спадщини і листу Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 січня 2014 року № 066/07-30 про те, що спірний будинок не внесено до переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації, висновку апеляційного суду не спростовують.

Лист Департаменту культури виконавчого органу Київської міської державної адміністрації від 14 квітня 2016 року № 060-2663 не має правового значення для вирішення справи, оскільки це питання врегульовано статтею 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Те, що спірний будинок не внесено до переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації, підтверджується Переліком пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації, затвердженим Законом України від 23 вересня 2008 року "Про Перелік пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації". Однак це не виключає дію статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", якою передбачена можливість відчуження такої пам'ятки лише за умови надання на це згоди органом охорони культурної спадщини. Положення наведеної норми права застосовуються до випадків порушення заінтересованою особою питання про приватизацію (відчуження) пам'яток культурної спадщини, які не включені до переліку тих об'єктів, що не підлягають приватизації. Віднесення ж певного об'єкта до цього переліку виключає дію зазначеної норми права, оскільки в такому випадку приватизація (відчуження) цього об'єкта не допускається незалежно від наявності відповідного погодження з органом охорони культурної спадщини.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки. Суд касаційної інстанції згідно із статтею 400 ЦПК України не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права та з додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги є необґрунтованими. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскарженої постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової

палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду міста Києва від 09 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель