Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.09.2019 року у справі №686/25045/17

Постанова

Іменем України

20 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 686/25045/17

провадження № 61-16222св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Козак О. В., від 21 лютого 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В., від 24 червня 2019 року.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк») звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Позовна заява ПАТ «Універсал Банк» мотивована тим, що 15 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний» (далі - ВАТ «Банк Універсальний»), правонаступником якого є АТ «Універсал Банк, і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 03-2/7265-К, відповідно до умов якого банк надав останньому кредитні кошти у розмірі 45 000,00 дол. США, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, зазначених у договорі. Кінцевою датою погашення кредиту встановлено 14 серпня 2037 року. За користування кредитними коштами передабчена процентна ставка у розмірі 11,95 % річних, а з 15 липня 2008 року у розмірі 12,95 % річних.

16 червня 2015 року у зв`язку з проведенням реструктуризації простроченої заборгованості між банком та позичальником була укладена додаткова угода до кредитного договору, згідно з якою у період з 16 червня 2015 року по 09 червня 2016 року встановлено базову процентну ставку у розмірі 3,15 % річних, а починаючи з 10 червня 2016 року - 11,95 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 03-2/7265-П від 15 серпня 2007 року та договір поруки № б/н від 16 червня 2015 року.

Позичальник допустив неналежне виконання умов кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 15 листопада 2017 року виникла заборгованість у розмірі 24 498,22 дол. США та 9 855,37 грн, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 973,83 дол. США; сума дострокового стягнення кредиту - 21 070,31 дол. США; відсотки - 2 454,08 дол. США; пеня 9 855,37 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням уточнених позовних вимог, ПАТ «Універсал Банк» просило суд стягнути у солідарному порядку із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 03-2/7265-К у розмірі 24 498,22 дол. США та 9 855,37 грн.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Універсал Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання недійсним кредитного договору.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що при укладені кредитного договору банк недотримався вимог статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і письмово не повідомив його про основні умови кредитування, чим позбавив можливості зробити свідомий і компетентний вибір щодо придбання фінансової послуги. У кредитному договорі не встановлено вартісну величину (ціну) фінансової послуги, що є істотною умовою кредитного договору. Зазначене свідчить про те, що сторонами не було досягнуто в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Зі змісту кредитного договору вбачається його обмеженість у правах як позичальника, обсяг визначених відповідачем в кредитному договорі прав і обов`язків містить суттєву диспропорцію на користь відповідача, що суперечить принципу рівності сторін у договорі. У кредитному договорі за банком закріплено право на внесення змін (доповнень) до кредитного договору в односторонньому порядку, у той час як у нього такого права у разі порушення банком строків зарахування сплачених платежів або порушення інших умов договору немає.

Окрім того, валюта кредитного договору долар США і договір укладався на 30 років, а він як споживач - слабша сторона кредитного договору, яка не може володіти необхідним і достатнім обсягом інформації у такій сфері як кредитування в іноземній валюті, та не може врахувати усіх валютних ризиків, зокрема, різкого підняття курсу долара США стосовно гривні.

Банк при укладенні кредитного договору ввів його оману, щодо кінцевої вартості кредиту.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним кредитний договір № 03-2/7265-К від 15 серпня 2007 року.

Короткий зміст ухвали та рішення суду першої інстанції

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2018 року первісний позов об`єднано в одне провадження із зустрічним позовом для спільного розгляду.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2019 року задоволено первісні позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк». Стягнуто у солідарному порядку із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 03-2/7265-К від 15 серпня 2007 року у розмірі 24 498,22 дол. США, що у еквіваленті за курсом НБУ станом на 21 лютого 2019 року складає 663 411,79 грн, яка складається із: простроченої заборгованості по кредиту у сумі 973,83 дол. США; суми дострокового стягнення кредиту - 21 070,31 дол. США; відсотків - 2 454,08 дол. США та пені - 9 855,37 грн.

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , про визнання недійсним кредитного договору. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що боржник, отримавши від банку кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості. Враховуючи те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, останній має нести цивільно-правову відповідальність, а поручитель повинен нести цивільно-правову відповідальність за порушення боржником взятих на себе зобов`язань.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, місцевий суд вказав про відсутність правових підстав для визнання недійсним кредитного договору. Спірний договір укладено у письмовій формі та підписаний повноважними особами, містить усі суттєві умови передбачені законом для договорів. ОСОБА_1 на час укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов кредитного договору та у подальшому виконував його умови. Перед укладенням кредитного договору у анкеті-заяві позичальник власноручним підписом підтвердив факт отримання у повному обсязі інформації (у письмовій формі) щодо кредитування, що передбачена пунктом 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». При укладенні договору в іноземній валюті, сторони прийняли на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення кредитного договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що така зміна не настане.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 червня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, досліджено у судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, надано їм правильну оцінку.

При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог та відсутність підстав для визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, з огляду на те, що позичальник добровільно погодившись на отримання кредиту в іноземній валюті, діяв на власний розсуд та ризик і сам повинен був передбачати у момент його укладення можливість зміни курсу української гривні до іноземної валюти.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 червня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Універсал Банк» у задоволенні заявлених позовних вимог та задовольнити його зустрічні позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених банком позовних вимог і відсутність підстав для визнання недійсним кредитного договору. Судом не було враховано положення статей 6, 11, 18, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

У січні 2020 року ОСОБА_1 направлено до Верховного Суду про зупинення виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2019 року або зупинення його дії.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою. Відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2019 року.

28 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2019 року або зупинення його дії.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 серпня 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 03-2/7265-К, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 45 000,00 дол. США, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, зазначених у договорі. Кінцевою датою погашення кредиту встановлено 14 серпня 2037 року. За користування кредитними коштами встановлена процентна ставка у розмірі 11,95 % річних, а з 15 липня 2008 року у розмірі 12,95 % річних.

16 червня 2015 року у зв`язку з проведенням реструктуризації простроченої заборгованості між банком та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до кредитного договору, згідно з якою у період з 16 червня 2015 року по 09 червня 2016 року встановлено базову процентну ставку у розмірі 3,15 % річних, а починаючи з 10 червня 2016 року - 11,95 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 03-2/7265-П від 15 серпня 2007 року та договір поруки № б/н від 16 червня 2015 року, згідно з якими поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за зобов`язаннями ОСОБА_1 , що випливають з кредитного договору № 03-2/7265-К від 15 серпня 2007 року, а також за виконання боржником усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з додаткової угоди б/н від 16 червня 2015 року.

Встановлено, що позичальник допустив неналежне виконання умов кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 15 листопада 2017 року виникла заборгованість у розмірі 24 498,22 дол. США та 9 855,37 грн, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 973,83 дол. США; сума дострокового стягнення кредиту - 21 070,31 дол. США; відсотки - 2 454,08 дол. США; пеня 9 855,37 дол. США.

09 серпня 2017 року банк надіслав позичальнику та поручителю вимоги про сплату простроченої заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та штрафними санкціями. Банком було повідомлено, що у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги, та банк буде стягнути всю суму кредиту у примусовому порядку.

Вказана вимога була отримана позичальником 21 вересня 2017 року, поручителем 11 вересня 2017 року.

З даним позовом банк звернувся 14 грудня 2017 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюються відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною до 08 лютого 2020 року.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до положень статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до статті 4 цього Закону є договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

За статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд з`ясовує наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Підписанням кредитного договору позичальник підтвердив, що він у письмовій формі у повному обсязі отримав від банку інформацію, визначену статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою НБУ від 10 травня 2007 року № 168 (яка діяла на момент укладення кредитного договору), та/або іншими нормативними актами, що регулюють це питання.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною третьою статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Всупереч доводам касаційної скарги під час розгляду справи судами не встановлено, а матеріалами справи не підтверджено неправомірних дій банку щодо зміни умов кредитного договору чи приховування реального розміру відсоткової ставки та сукупної вартості кредиту.

Доводи касаційної скарги про те, що сторони під час підписання договору не досягли згоди з усіх істотних умов договору не заслуговують на увагу. Договір споживчого кредиту підписаний сторонами (банком і позичальник), які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Крім того, позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови, сплачуючи суму кредиту, а банк надав позичальнику інформацію про умови кредитування, відсоткову ставку, валютні ризики та форми забезпечення кредиту, оплату його обслуговування.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог банку, оскільки боржник, отримавши від банку кошти у кредит, свої зобов`язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконав.

З урахуванням наведеного при вирішенні даного спору судами правильно застосовано норми матеріального права, зокрема статті 526 ЦК України, відповідно до вимог якої зобов`язання має виконуватися належним чином згідно із умовами договору та вимог ЦК України.

Відповідно до статті 554 ЦК України поручитель має нести цивільно-правову відповідальність за порушення кредитором взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим суди обґрунтовано встановили наявність правових підстав для стягнення кредитної заборгованості із позичальника та поручителя.

Розрахунків, наданих банком, позичальником не спростовано.

Висновки за результатами розгляду клопотання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії

ОСОБА_1 було заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2019 року або зупинення його дії до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

Зазначене клопотання ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

Вирішуючи питання про зупинення дії судового рішення, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки.

Цивільним процесуальним законодавством України передбачено, що клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим та містити підстави для зупинення виконання судового рішення, які мають бути підтверджені певними доказами.

Водночас заявником не наведено беззаперечних підстав і обставин, які б свідчили про необхідність зупинення виконання оскарженого судового рішення або зупинення його дії.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Місцевий суд виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Суд апеляційної інстанціївідповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2019 року або зупинення його дії.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська