Історія справи

Постанова

Іменем України

20 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 752/10219/18

провадження № 61-47725 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М. (суддя-доповідач) ПророкаВ. В.

учасники справи:

заявник - старший державний виконавець Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві,

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року (у складі судді Савченка С. І.)

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання.

26 травня 2004 року у даній справі було ухвалено рішення, відповідно до якого позов задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_2 в розмірі 1/8 частини усіх видів заробітної плати щомісяця, починаючи з 19 травня 2004 року.

На підставі вищевказаного судового рішення Голосіївським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист № 2-3326 від 26 травня 2004 року, який пред'явлено стягувачем до примусового виконання до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Солом'янський ВДВС ГТУ юстиції у м. Києві).

21 травня 2018 року старший державний виконавець Солом'янський ВДВС ГТУ юстиції у м. Києві Максименко М. Ф. звернувся до суду із поданням про видачу дублікату виконавчого листа про стягнення аліментів з ОСОБА_3 у зв'язку з втратою його під час пересилки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21 вересня 2018 року подання старшого державного виконавця Солом'янського ВДВС ГТУ юстиції у м. Києві Максименко М. Ф. задоволено. Видано дублікат виконавчого листа відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 травня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання.

Задовольняючи вимоги про видачу дубліката виконавчого листа, суд першої інстанції виходив з того, що, перевіркою було встановлено, що виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві не надходив. Крім того, притягнути до відповідальності державного виконавця, в провадженні якого перебувало виконавче провадження, не можливо у зв'язку зі звільненням останнього. Надати більш детальну інформацію також не можливо у зв'язку зі знищенням реєстрів передачі виконавчих проваджень. На день розгляду заяви оригінал виконавчого листа про стягнення аліментів з ОСОБА_3. в матеріалах справи відсутній, на адресу стягувача не надходив, встановити його місцезнаходження не має можливості, тому, на підставі наведеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав вважати виконавчий лист втраченим.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року у справі за поданням старшого державного виконавця Солом'янський ВДВС ГТУ юстиції у м. Києві про видачу дубліката виконавчого листа повернуто без розгляду.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3, апеляційний суд виходив з того, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального Кодексу України, оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система на даний час не створена і не розпочала своє функціонування, а отже, апеляційні скарги подаються за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто через суд першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3 грудня 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року та просив скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у цій справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду України від 11 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з Голосіївського районного суду м. Києва.

Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 07 лютого 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова апеляційного суду є такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права (підпункту 15.5 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України), що позбавило його права на судовий захист.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21 вересня 2018 року видано дублікат виконавчого листа на виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 травня 2004 року у справі № 2-3362/4 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання.

08 листопада 2018 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду першої інстанції безпосередньо до Київського апеляційного суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; 9) обов'язковість судового рішення.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до статті 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. В разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми мають на меті забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони мають право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII ЦПК України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подачі апеляційної скарги через місцевий суд.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, яке б гарантувало особі право на безпосереднє звернення з апеляційною скаргою до апеляційного суду в передбаченому статтею 355 ЦПК України порядку, оскільки держава не може обмежувати права особи без певної мети.

Відсутність на даний час Єдиної судової інформаційної - телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкод учасникам провадження та апеляційному суду в подані та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційного суду.

Отже, висновок апеляційного суду заснований на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України,

Указана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Обєднаної Палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 514/134/17 (провадження № 61-12112сво18).

Ураховуючи викладене, необґрунтованим є висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги як такої, що подана з порушенням вимог підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального Кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню в справі.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа передається до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

За встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення апеляційного суду - скасуванню з направленням справи для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року скасувати.

Справу за поданням старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про видачу дубліката виконавчого листа у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С. Ю.Мартєв

В. М.Сімоненко

В. В.Пророк