Постанова

Іменем України

20 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 535/856/16-ц

провадження № 61-17274св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В.І., Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідач - фермерське господарство «Мир»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2017 року в складі судді Якименко Т. О. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 04 травня 2017 року в складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Дряниці Ю. В., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до фермерського господарства «Мир» (далі - ФГ «Мир»), просили визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені 12 березня 2012 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ФГ «Мир», та зобов'язати ФГ «Мир» повернути позивачам земельні ділянки.

В обґрунтування позову позивачі посилалися на те, що між ними та ФГ «Мир» 12 березня 2012 року укладені договори оренди належних їм земельних ділянок, які розташовані на території Сидоряченської сільської ради Котелевського району Полтавської області та належать їм на праві власності на підставі актів на право власності на земельні ділянки.

Укладені договори оренди земельних ділянок є недійсними, оскільки вони не містять усіх передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі» (в чинній на час виникнення спірних правовідносин) істотних умов, зокрема,акти приймання-передачі спірних земельних ділянок, які є невід'ємною частиною договорів оренди землі, ними не підписувалися. З підстав, передбачених частиною першою статті 1212 ЦК України, просили повернути їм землю.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачі не довели належними та допустимими доказами факт порушення їх прав як орендодавців, оскільки при укладенні спірних договорів оренди землі сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договорів, засвідчивши цей факт своїми підписами.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 04 травня 2017 року рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання договорів оренди землі недійсними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 27 травня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просять скасувати рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 04 травня 2017 року і ухвалити рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали зКотелевського районного суду Полтавської області.

16 серпня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ФГ «Мир» на касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

16 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга ОСОБА_4, ОСОБА_5 мотивована тим, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Під час розгляду справи ними було доведено те, що акти приймання-передачі спірних земельних ділянок вони не підписували, а тому їх позовні вимоги є доведеними.

Заперечення ФГ «Мир» на касаційну скаргу мотивовані тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законним і обґрунтованими, ухвалені з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права. Між сторонами укладені спірні договори оренди земельних ділянок, які ними виконувалися, а саме позивачі передали відповідачу земельні ділянки, а відповідач сплачував орендну плату в строки та розмірі, згідно з умовами укладених договорів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 3,4635 га, яка розташована в Сидоряченській сільській раді Котелевського району Полтавської області, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 03 лютого 2006 року НОМЕР_2.

ОСОБА_5 є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3, площею 3,460 га, яка розташована в Сидоряченській сільській раді Котелевського району Полтавської області, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 04 травня 2005 року НОМЕР_4.

12 березня 2012 року між ОСОБА_4 та ФГ «Мир» укладено договір оренди належної йому земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надав відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку строком на 10 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему в Котелевському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 липня 2012 року за № 532220004000671.

12 березня 2012 року між ОСОБА_5 та ФГ «Мир» укладено договір оренди належної їй землі, за умовами якого вона надала відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку строком на 10 років, який зареєстрований у відділі Держкомзему в Котелевському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11 липня 2012 року за № 532220004000672.

Матеріали справи містять акти прийому-передачі спірних земельних ділянок від 12 липня 2012 року між ФГ «Мир» та ОСОБА_4, ОСОБА_5, які позивачами не підписувалися, що підтверджується висновком експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ОСОБА_6 від 03 лютого 2017 року № 2422.

ФГ «Мир» у встановлені в договорах строки та розмірах виплачував позивачам орендну плату за користування землею, яку останні отримували.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої - п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - и третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посилалися на те, що спірний договір оренди земельної ділянки не містить усіх, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», істотних умов, зокрема, акти приймання передачі спірних земельних ділянок ними не підписувалися.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (в чинній на час розгляду справи судами редакції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, у справі про визнання недійсним договору оренди землі з указаних підстав суд повинен установити: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року у справі № 6-879цс15.

Належних та допустимих доказів порушення законних прав позивачів в результаті не підписання ними актів прийому-передачі спірних земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не надано та матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 60 ЦПК України (в редакції станом на час розгляду справи судами) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Встановивши, що акти приймання-передачі земельних ділянок, які на час підписання договорів оренди земельних ділянок були невід`ємними додатками до договору оренди землі, не були підписані позивачами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки законні права та інтереси позивачів не були порушені, вони підписали договори оренди і фактично передали земельні ділянки в оренду відповідачу, який їх прийняв і добросовісно виконував умови укладених договір, сплачував орендну плату позивачам, а вони її отримували.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права та зводяться до незгоди з їх висновками. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Частиною першої статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 04 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В. М.Коротун

В. І. Крат