Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.01.2020 року у справі №159/798/17

Постанова

Іменем України

20 січня 2020 року

м. Київ

справа № 159/798/17

провадження № 61-27403св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Ковельська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2017 року у складі судді Восковської О. А. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 липня 2017 року у складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Грушицького А. І., Данилюк В. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради, про визнання недійсним та скасування рішення Ковельської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ковельської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради, про визнання недійсним та скасування рішення Ковельської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 2006 року неодноразово звертався до Ковельської міської ради із заявами про надання йому у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 , яка межує з його земельною ділянкою. Однак, посилаючись на різні обставини, Ковельська міська рада йому відмовляла. Рішенням Ковельської міської ради від 27 червня 2013 року № 39/37 ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, - за умови укладення договору про обмеження права на земельну ділянку та укладення договору про інвестиції на розвиток інфраструктури міста. Рішенням Ковельської міської ради від 10 липня 2014 року № 57/49 затверджено проект землеустрою щодо земельної ділянки на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:12:021:0075, та передано безоплатно у приватну власність цю земельну ділянку ОСОБА_2

ОСОБА_1 вважає, що ці рішення Ковельської міської ради є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року позов Ковельської міжрайонної прокуратури до Ковельської міської ради про визнання незаконними та скасування окремих пунктів Положення задоволено, визнано незаконними та скасовано пункти 1.1, 2.1, 3.1.4, 3.1.5,4.3, 4.5, 4.9, 5.5.-5.9, 6.16, 6.17, 7.1, 8.1-8.9 Положення «Про надання земельних ділянок із земель Ковельської міської ради у межах норм безоплатної приватизації для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд», затвердженого рішенням Ковельської міської ради від 28 липня 2011 року № 12/31 (далі - Положення № 12/31), а скасовані пункти цього Положення були покладені в основу оскаржуваних рішень Ковельської міської ради від 27 червня 2013 року та від 10 липня 2014 року. Такими своїми діями Ковельська міська рада порушила його право на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, щодо якої він неодноразово звертався до неї із заявами про надання такої земельної ділянки йому у власність, надавши переваги при вирішенні цього питання іншій особі, а не йому, як учаснику бойових дій з 2012 року, який має першочергове право на отримання у власність земельної ділянки.

Також ОСОБА_1 вважає недійсним свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_2 з відміткою про перехід такого права власності на спірну земельну ділянку до ОСОБА_3 , який на даний час є власником цієї земельної ділянки за договором купівлі-продажу, оскільки ОСОБА_2 не мав права відчужувати або продавати цю земельну ділянку у зв`язку із обмеженням Ковельською міською радою такого права при передачі земельної ділянки у власність.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним та скасувати рішення Ковельської міської ради від 10 липня 2014 року № 57/49; визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_2 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 на земельну ділянку на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:12:021:0075, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради, та скасувати внесений в реєстр речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що визнання незаконними та скасування пунктів Положення № 12/31 не впливають на законність оспорюваного рішення Ковельської міської ради від 10 липня 2014 року № 57/49 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність земельної ділянки, площею 1000 кв.м, на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Скасування судом пунктів Положення № 12/31 щодо обмеження права на земельну ділянку та договору про інвестиції на розвиток інфраструктури міста можуть бути підставою для звернення самого ОСОБА_2 , як особи, якій було передано у власність спірну земельну ділянку, до суду за захистом своїх прав і жодним чином не порушують та не впливають на права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 .

Крім того, ОСОБА_1 не було надано суду доказів того, що відчуження ОСОБА_2 спірної земельної ділянки ОСОБА_3 будь-яким чином порушує його охоронювані законом права, свободи чи інтереси, впливає на правомірність оспорюваного рішення Ковельської міської ради від 10 липня 2014 року № 57/49 та свідоцтва про право власності на земельну ділянку і державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 .

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 21 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції постановив, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що будь-які права або інтереси ОСОБА_1 внаслідок набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку порушені не були, оскільки спірна земельна ділянка на АДРЕСА_1 до набуття ОСОБА_2 права власності на цю землю відносилася до земель комунальної власності і раніше ні в користуванні, ні у власності ОСОБА_1 не перебувала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 липня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. При ухваленні рішення суд апеляційної інстанції у порушення вимог статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) розглянув справу у відсутність ОСОБА_1 , який не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, та не врахував його телеграму про відкладення розгляду справи.

ОСОБА_1 протягом восьми років звертався до Ковельської міської ради із заявами про надання йому у власність спірної земельної ділянки, оскільки він постійно користувався нею. Цей факт судами попередніх інстанцій належним чином не було досліджено. Тому надання у власність спірної земельної ділянки іншій особі порушують його права та інтереси.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від Ковельської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ковельської міської ради не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 липня 2017 року і витребувано із Ковельського міськрайонного суду Волинської області цивільну справу № 159/798/17.

У травні 2018 року цивільну справу № 159/798/17 передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

Фактичні обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до Ковельської міської ради із заявами про надання йому у власність чи в користування земельної ділянки, площею 1000 кв.м, на АДРЕСА_1 , що підтверджується його заявами від 04 березня 2010 року, від 26 грудня 2012 року та відповідями Ковельської міської ради від 24 березня 2005 року № к-462, від 13 червня 2006 року № к-1576, від 27 вересня 2006 року № 1526/2 та від 29 березня 2010 року № 566.

На неодноразові звернення ОСОБА_1 із заявами про надання йому у власність чи в користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 міська рада йому повідомляла, що ця земельна ділянка включена у перелік для реалізації на земельних торгах, у зв`язку з надходженням заяв щодо цієї земельної ділянки від інших осіб вона може бути надана лише на конкурентних засадах. Також ОСОБА_1 роз`яснювалось право взяти участь в аукціоні після оголошення про проведення земельних торгів.

07 червня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Ковельської міської ради із заявою про надання йому в порядку, передбаченому Положенням № 12/31, у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1000 кв.м на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно із заявою ОСОБА_2 від 07 червня 2013 року останній погодився на укладання в подальшому договору про обмеження права на земельну ділянку відповідно до статті 111 ЗК України; на укладання в подальшому договору про інвестиції на розвиток інфраструктури міста; пільги щодо права першочергового відведення земельної ділянки у відповідності до чинного законодавства України.

Рішенням Ковельської міської ради від 20 червня 2013 року № 225 ОСОБА_2 включено в позачерговий інвестиційний список для отримання земельної ділянки у власність на АДРЕСА_1 та зобов'язано укласти договір про обмеження права на таку земельну ділянку.

20 червня 2013 року між Ковельською міською радою та ОСОБА_2 укладено договір про інвестиції на розвиток інфраструктури міста, відповідно до умов якого ОСОБА_2 сплатив інвестиційний внесок у розмірі 12 000 грн.

27 червня 2013 року Ковельською міською радою прийнято рішення № 39/37 про надання дозволу на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до рішення Ковельської міської ради від 27 червня 2013 року № 39/37 та додатку до цього рішення ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1000 кв.м на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за умови укладення договорів про обмеження права на земельну ділянку та договору про інвестиції на розвиток інфраструктури міста.

03 липня 2013 року між Ковельською міською радою та ОСОБА_2 укладено договір про обмеження права на земельну ділянку, згідно із яким встановлено такі обмеження права на земельну ділянку: заборону на продаж або інше відчуження земельної ділянки до завершення будівництва відповідно до цільового призначення, але не більше ніж на п`ять років з дня прийняття міською радою рішення про відведення земельної ділянки; обов`язок розпочати забудову або освоєння земельної ділянки відповідно до її цільового призначення протягом двох років з дня прийняття міською радою рішення про відведення земельної ділянки.

10 липня 2014 року Ковельська міська рада прийняла рішення № 57/49 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , відповідно до якого затвердили проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надали ОСОБА_2 безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 1000 кв.м на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:12:021:0075, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель Ковельської міської ради, не наданих у власність чи користування, враховуючи рішення Ковельської міської ради від 27 червня 2013 року № 39/37.

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21 липня 2014 року № 24523294 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 липня 2014 року № 24523477, право приватної власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:12:021:0075 зареєстровано за ОСОБА_2

03 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1000 кв.м на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0710400000:12:021:0075.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 вересня 2015 року № 43248526, право приватної власності на земельну ділянку площею 1000 кв.м на АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до пункту г) частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Згідно із частиною четвертою статті 116 передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста статті 118 ЗК України).

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_1 , знаючи про надання Ковельською міською радою дозволу ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, не був позбавлений права (чи обмежений у реалізації такого права) звернутися із заявою про надання і йому дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, оскільки ця земельна ділянка була вільною та не перебувала на той час у власності інших осіб, а обмеження у наданні одночасно кільком особам дозволу на складання проекту землеустрою щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки законом не передбачено. Однак, ОСОБА_1 таким правом щодо спірної земельної ділянки не скористався і в порядку, передбаченому вимогами статті 118 ЗК України, до Ковельської міської ради у 2013-2014 роках не звертався.

Крім того, рішення Ковельської міської ради від 27 червня 2013 року № 39/37 про надання ОСОБА_2 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1000 кв.м на АДРЕСА_1 у судовому порядку не оскаржувалося, недійсним чи нечинним не визнавалося.

Відповідно частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що будь-які охоронювані законом права або інтереси ОСОБА_1 внаслідок набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку порушені не були.

Крім того, до повноважень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування належить право розпоряджатися землею державної або комунальної власності. Земельна ділянка на АДРЕСА_1 до набуття ОСОБА_2 права власності на неї відносилась до земель комунальної власності, ОСОБА_1 не було надано суду належних та допустимих доказів того, що ця земельна ділянка перебувала в його законному користуванні чи у власності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.

Доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про час і місце розгляду його апеляційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до вимог частини п`ятої статті 76 ЦПК України 2004 року вручення судової повістки представнику особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки цій особі. 14 липня 2017 року представнику ОСОБА_1 - адвокату Сіжуку П. О., була вручена судова повістка, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 160).

Інші доводи касаційної скарги були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, їм дана належна правова оцінка, тому колегія суддів їх відхиляє як необґрунтовані.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець