Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 486/1270/20

провадження № 61-9691св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,

третя особа - Южноукраїнський міський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, підписану адвокатом Процем Андрієм Володимировичем, на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 лютого 2021 року в складі судді Савіна О. І. та на постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 травня 2021 року в складі колегії суддів Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до МТСБУ про зняття арешту з майна.

Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2, після смерті якого відкрилась спадщина. Указував, що 18 серпня 2020 року він звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте отримав відмову, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про обтяження та заборону відчуження майна, належного спадкодавцеві, на підставі постанови про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження № 40648946, яке перебувало на виконанні в Южноукраїнському міському відділі ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Звернувшись до органу ДВС з заявою про зняття арешту, позивач отримав відповідь про те, що виконавче провадження № 40648946 з примусового виконання виконавчого листа №486/535/13-ц, виданого 17 жовтня 2013 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь МТСБУ боргу в сумі 26 400 грн завершено 25 грудня 2014 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року, а виконавчий документ повернуто стягувачу із зазначенням строку повторного пред'явлення до 26 грудня 2015 року. Державний виконавець також зазначив, що з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року відсутні підстави для зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_2.

З урахуванням викладеного та посилаючись на те, що реєстрація обтяжень на нерухоме майно порушує його права як спадкоємця боржника на оформлення прав на спадкове майно, ОСОБА_1 просив суд зняти арешт з нерухомого майна, належного ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, номер запису обтяження 24931817, накладеного постановою державного виконавця ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області від 28 січня 2014 року про арешт нерухомого майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер ВП №40648946.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 травня 2021 року, позов задоволено: знято арешт з нерухомого майна, належного ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, номер запису обтяження 24931817, номер запису про обтяження 6100409 (спеціальний розділ), підстава: постанова про арешт нерухомого майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер ВП № 40648946, від 28 січня 2014 року, видана ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області.

Судові рішення мотивовані тим, що МТСБУ в установлені законом строки виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості повторно до органів виконавчої служби не пред'явило, питання про поновлення пропущеного строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання не порушувало, а тому відсутні підстави для подальшого обтяження нерухомого майна, право власності на яке набув позивач на підставі частина 5 статті 1268 ЦК України. При цьому позивач унаслідок зареєстрованого арешту позбавлений можливості завершити процедуру оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2, чим порушуються його права як спадкоємця за законом першої черги.

Апеляційний суд також зазначив, що вимоги до спадкоємців ОСОБА_2 у встановлені законом строки МТСБУ не пред'явило, у зв'язку з чим відповідач позбавляється права вимоги до спадкоємців ОСОБА_2, у тому числі позивача, а тому відсутні підстави для накладення арешту на майно, що входить до складу спадщини, яку позивач прийняв з дотриманням вимог закону.

Колегія суддів також відхилила доводи відповідача про необхідність розгляду вимог позивача в порядку оскарження дій державного виконавця з посиланням на те, що ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження, а також зазначила, що належним відповідачем у справі, що переглядається, є саме МТСБУ як особа, в інтересах якої накладено арешт.

Аргументи учасників справи

10 червня 2021 року МТСБУ подало до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на вказані судові рішення та просило їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що до повного виконання позивачем судового рішення про стягнення з його батька заборгованості на користь МТСБУ в межах отриманого в спадщину майна відсутні підстави для зняття арешту, накладеного на майно боржника (спадкодавця позивача). Посилається також на те, що арешт на майно ОСОБА_2 накладено державним виконавцем під час виконання судового рішення, а тому пред'явлені позивачем вимоги підлягають розгляду в порядку скарги на рішення та бездіяльність державного виконавця, а не шляхом пред'явлення позову до МТСБУ, яке будь-яких дій із накладення арешту на майно ОСОБА_2 не вчиняло.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 12 серпня 2021 рокузазначено, що відповідач оскаржує судове рішення з підстав, передбачених пунктом 1частини 2 статті 389 ЦПК України, зазначаючи, що апеляційний суд при вирішенні спору не застосував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року в справі № 234/9605/18.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли: - ј частка у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1;

- земельна ділянка площею 3,44 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером № 5120685400:01:001:0018, що розташована на території Пасатської сільської ради Балтського району Одеської області;

- земельна ділянка площею 0,3774 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером № 5120685400:02:001:0190, що розташована по АДРЕСА_2;

- земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером № 5120685400:02:001:0189, що розташована по АДРЕСА_2.

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 175/2019, заведеної 05 вересня 2019 року Южноукраїнською держаною нотаріальною конторою Миколаївської області, із заявами про прийняття спадщини після смерті спадкодавця після смерті ОСОБА_2 звернулася його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_1. Донька ОСОБА_4 від прийняття спадщини відмовилася на користь брата (позивача).

17 жовтня 2013 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області видано виконавчий лист № 486/535/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь МТСБУ боргу в розмірі 26 400 грн.

13 листопада 2013 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 486/535/13-ц.

28 січня 2014 року у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду державний виконавець прийняв постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

25 грудня 2014 року старшим державним виконавцем Васильєвою В. О. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення). У постанові державний виконавець зазначив, що вжитими державним виконавцем заходами розшукати майно боржника, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявилось можливим; згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником зареєстровано право власності на 1/4 частку в праві спільної власності на квартиру, в якій зареєстрована неповнолітня дитина, однак комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Южноукраїнської міської ради не надала згоди на реалізацію нерухомого майна.

У постанові від 25 грудня 2014 року зазначено строк повторного пред'явлення виконавчого листа (до 26 грудня 2015 року). У визначений законом строк стягувач повторно до органів ДВС виконавчий лист № 486/535/13-ц не пред'явив.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 18 червня 2020 року в актуальній інформації про державну реєстрацію обтяжень міститься запис за № 6100409 від 23 червня 2014 року про арешт всього нерухомого майна ОСОБА_2, накладеного ВДВС Южноукраїнського МУЮ Миколаївської області.

Листом від 05 серпня 2020 року позивачеві повідомлено про відсутність у державного виконавця правових підстав для зняття обтяження (арешту) з належного ОСОБА_2 нерухомого майна.

Постановою від 18 серпня 2020 року № 430/02-31 Южноукраїнської державної нотаріальної контори Миколаївської області позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину) у зв'язку з наявністю зазначеного вище обтяження.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент пред'явлення цього позову, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі 755/6302/19 (провадження № 61-11244св20) зроблено висновок, що: "позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. [..] Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І. А. від 27 січня 2003 року. Отже, права ОСОБА_1 як власника 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 порушені та підлягають захисту в обраний позивачем спосіб шляхом зняття арешту з указаної квартири".

У справі, що переглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, на яке державним виконавцем накладено арешт у межах виконавчого провадження, учасником якого позивач не є. При цьому з заявою про заміну сторони виконавчого провадження МТСБУ в установленому законом порядку не зверталося.

Оскільки відсутні підстави для залишення арешту, накладеного на майно позивача, вимог до якого МТСБУ не пред'являло, суди зробили правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у порядку частини 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частина 2 статті 410 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі 755/6302/19 (провадження № 61-11244св20), не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без додержання норм матеріального або процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, підписану адвокатом Процем Андрієм Володимировичем, залишити без задоволення.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 лютого 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук