Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.12.2018 року у справі №146/524/17

Постанова

Іменем України

19 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 146/524/17

провадження № 61-32997 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П.

учасники справи:

позивач -ОСОБА_4,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина»,

треті особи - відділ Держгеокадастру в Томашпільському районі Вінницької області, сектор державної реєстрації Тамашнільської районної державної адміністрації Вінницької області, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина» на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 07 червня 2017 року в складі судді Пилипчука О. В. та на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 липня 2017 року в складі колегії суддів Сопруна В. В., Денишенко Т. О., Матківської М. В.,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» та просив визнати недійсними договори оренди землі від 24 вересня 2015 року № 566/П і № 567/П, укладені між ОСОБА_8 та ТОВ «АК «Зелена долина».

В обгрунтування позову ОСОБА_4 зазначав, що після смерті ОСОБА_8 він успадкував по 1/3 частині земельних ділянок № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2, що знаходяться на території Паланської сільської ради Томашпільського району Вінницької області. Між батьком і ТОВ «АК «Зелена долина» були укладені договори оренди земельних ділянок від 20 серпня 2006 року № 478 і № 479, строком на 10 років. Звернувшись у сектор державної реєстрації Томашпільської РДА, ОСОБА_4 дізнався про існування договорів оренди земельних ділянок від 24 вересня 2015 року, укладених між ОСОБА_8 і ТОВ «АК «Зелена долина».

Вважає, що оскільки батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 оспорювані договори є недійсними, адже укладені після його смерті.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 07 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13 липня 2017 року, позов задоволено, визнано недійсними договір оренди земельної ділянки площею 2, 1036 га, що знаходиться на території Паланської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, належної ОСОБА_8 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3, виданого 28 лютого 2003 року Томашпільською РДА на підставі розпорядження Томашпільської РДА від 04 лютого 2003 року № 46, укладений між ОСОБА_8 і ТОВ «АК «Зелена долина» 24 вересня 2015 року № 566/П, та договір оренди земельної ділянки площею 2, 1003 га, що знаходиться на території Паланської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, належної ОСОБА_8 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4 виданого 28 лютого 2003 року Томашпільською РДА на підставі розпорядження Томашпільської РДА від 04 лютого 2003 року № 46, укладений між ОСОБА_8 і ТОВ «АК «Зелена долина» 24 вересня 2015 року № 567/П.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що станом на 24 вересня 2015 року ОСОБА_8 помер, а тому договори оренди земельних ділянок від 24 вересня 2015 року № 566/П і № 567/П не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

08 серпня 2017 року ТОВ «АК «Зелена Долина» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення та просило скасувати їх як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та не ґрунтуються на обставинах справи.

У касаційній скарзі товариство зазначає, що оскаржувані договори ОСОБА_8 підписав ще за життя, а дата в договорах є технічною помилкою, тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі та зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до завершення розгляду касаційної скарги.

Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не надходив.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_8 на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_3, виданих Томашпільською РДА 28 лютого 2003 року, належали земельні ділянки площею відповідно 2,1003 га (кадастровий № НОМЕР_1) і 2,1036 га (кадастровий № НОМЕР_2), розташовані на території Паланської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі - земельні ділянки).

20 серпня 2006 року між ОСОБА_8 і ТОВ «АК «Зелена долина» були укладені договори оренди землі № 478 і № 479, відповідно до умов яких ОСОБА_8 надає ТОВ «АК «Зелена долина» належні йому земельні ділянки в строкове платне користування на 10 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер в АДРЕСА_1 що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5, виданим виконавчим комітетом Паланської сільської ради Томашпільського району Вінницької області.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 16 серпня 2016 року державним нотаріусом Томашпільської державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_8 земельні ділянки успадкували ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 по 1/3 (одній третій) долі кожному.

Згідно договору оренди землі від 24 вересня 2015 року № 566/П, №567/П, ОСОБА_8 надає, а ТОВ «АК «Зелена долина» приймає в строкове платне користування земельні ділянки на 13 років. Договори містять підписи сторін і зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Відповідно до вимог статей 13, 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки станом на 24 вересня 2015 року ОСОБА_8 помер, правильним є висновок судів про відсутність у нього цивільної дієздатності та відсутність його волевиявлення на укладення договорів.

Обґрунтованим є висновок судів про наявність правових підстав для задоволення позову та визнання недійсними оскаржуваних догорів оренди землі, оскільки в момент вчинення правочину ОСОБА_8 помер та не міг бути стороною договорів.

Доводи товариства про те, що в оскаржуваних договорах помилково зазначена дата «24 вересня 2015 року» не заслуговують на увагу, оскільки вказана дата не є помилковою та відповідає датам наявних в матеріалах справи документів, укладених на виконання договорів, а саме акту визначення меж земельної ділянки на місцевості, складеного 24 вересня 2015 року, та акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду, складеного 03 грудня 2015 року.

Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина» залишити без задоволення.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 07 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 липня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 07 червня 2017 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13 липня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. М. Коротун

В. І. Крат

В. П.Курило