Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.01.2020 року у справі №127/21041/17

Постанова

Іменем України

10 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 127/21041/17

провадження № 61-23117св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1,ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2017 року у складі судді Романюк Л. Ф. і постанову Вінницького апеляційного суду від 21 листопада 2019 року в складі колегії судді: Панасюка О.

С., Шемети Т. М., Якименко М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 в якому просили стягнути з нього на користь ОСОБА_1 84 356,30 грн як відшкодування збитків, завданих пошкодженням автомобіля ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) у виді вартості відновлювального ремонту автомобіля та 740,04 грн витрат на проведення автотоварознавчої експертизи; а також стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 86 400,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Позов мотивований тим, що 10 жовтня 2016 року в м. Вінниці по вул. 600-річчя, 27 сталась ДТП за участю транспортного засобу "Volkswagen Golf", державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля "Mitsubishi Outlander" державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2.

У результаті ДТП пошкоджено автомобіль ОСОБА_1, яким керувала ОСОБА_2.

Позивачі вважають, що ДТП сталася з вини ОСОБА_4, а обов'язок відшкодувати шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Внаслідок ДТП ОСОБА_1 як власнику автомобіля завдана майнова шкода в розмірі 84
356,30 грн, а ОСОБА_2 моральна шкода на суму 86 400,00 грн.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за зазначеним позовом.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 21 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2017 року- без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до змісту позовної заяви предметом спору є відшкодування шкоди, заподіяної в наслідок ДТП.

Відповідно до частини 6 статті 110 ЦПК України в редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали про відкриття провадження у справі (далі - ЦПК України 2004 року), позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди. Таке ж положення міститься у частині 6 статті 28 чинного ЦПК України. Оскільки спір виник з приводу відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка відбулась у м. Вінниці, то суд першої інстанції правильно визначив його підсудність Вінницькому міському суду Вінницької області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

20 грудня 2019 року ОСОБА_3 через представника ОСОБА_5 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 листопада 2019 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу за територіальною підсудністю до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів не узгоджуються з нормами законодавства, зокрема, винесені всупереч положенням Цивільного процесуального кодексу.

Суди порушили територіальну підсудність, оскільки розгляд справи про відшкодування шкоди мав відбуватися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем перебування відповідача. Відповідач зареєстрований у місті Донецьк, що не було враховано судом першої інстанції при відкритті провадження.

Також, судами не встановлено обставин, а саме те, що на момент відкриття провадження у справі пошкоджений автомобіль не належав ОСОБА_2 і вже винесено постанову Вінницького апеляційного суду від 25 січня 2017 року, відповідно до якої ОСОБА_3 правила ПДР не порушив, а отже, не завдав майнової шкоди власнику автомобіля.

Крім того, ОСОБА_2 заявлено вимогу щодо відшкодування моральної шкоди, яка розглядається виключно за місцем реєстрації позивача.

Отже, суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушили статті 109, 115 ЦПК України в редакції кодексу, що діяла на день звернення із позовною заявою, а тому підлягають скасуванню.

Позиції інших учасників

У січні 2020 позивачі через представника ОСОБА_6 надіслали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просили відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані судові рішення.

Відзив мотивований законністю оскаржуваних судових рішень, оскільки вони відповідають частині 9 статті 110 ЦПК України 2004 року. Позовні вимоги має розглядати суд за місцем заподіяння шкоди внаслідок ДТП, яке відбулося у м.

Вінниця. Крім того, відповідач проживає і працює у м. Вінниця.

Відповідач порушив строк на оскарження ухвали суду першої інстанції від 24 жовтня 2017 року, знав у 2017 році про її постановлення, оскільки його представник був присутній на першому судовому засіданні, призначеному оскаржуваною ухвалою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи касаційної скарги про порушення судами територіальної підсудності є безпідставними.

Провадження у справі було відкрите з урахуванням норм процесуального права, які визначають підсудність позовних вимог щодо відшкодування шкоди.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДТП за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сталась у м. Вінниці на вул. 600-річчя, 27.

Із змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору є відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Згідно із статтею 1 ЦПК України 2004 року завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 15 ЦПК України 2004 року суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами (стаття 107 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частини 6 статті 110 ЦПК України 2004 року в редакції, яка діяла на момент постановлення ухвали про відкриття провадження у справі, позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Позивачі правомірно об'єднали в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою (частина 2 статті 118 ЦПК України 2004 року), а саме відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що позов про відшкодування шкоди в даному випадку підсудний Вінницькому міському суду Вінницької області.

Отже, розглядаючи спір суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин та нормами процесуального права, що підлягають застосуванню.

Інші доводи не свідчать про незаконність оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами першої і апеляційної інстанцій правильно застосовано норми процесуального права, які підлягали застосуванню, в зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, у чому числі судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. М. Ігнатенко В. С. Жданова В. О. Кузнєцов