Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.11.2018 року у справі №594/320/17

Постанова

Іменем України

19 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 594/320/17-ц

провадження № 61-45673св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр",

відповідачі: ОСОБА_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Борщівська аграрна компанія",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр" на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2018 року у складі судді Зушман Г. І. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 13 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Костіва О. З., Храпак Н. М., Щавурської Н. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр" (далі - ТОВ "Мрія Центр", товариство) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Борщівська аграрна компанія" (далі - ТОВ "Борщівська аграрна компанія") про визнання недійсним договору оренди землі, визнання договору оренди землі поновленим.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувало тим, що 10 травня 2009 року між ТОВ "Мрія Центр" та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,92 га, строком на п'ять років із моменту його державної реєстрації, яка здійснена 10 грудня 2009 року. Отримавши земельну ділянку в оренду, належним чином виконував всі взяті на себе договірні зобов'язання, вчасно виплачував орендну плату. Після закінчення строку оренди ТОВ "Мрія Центр" вирішило скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на поновлення договору оренди землі. З цією метою, протягом строку дії договору, товариство двічі, не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, 05 березня та 07 серпня 2014 року направляв орендодавцю листи-повідомлення від 04 березня та від 06 серпня 2014 року про наміри скористатися своїм переважним правом на поновлення договору на новий строк, долучивши до них відповідні додаткові угоди.

Після закінчення строку дії договору оренди землі товариство продовжувало користуватись спірною земельною ділянкою, обробляючи її у 2015 році та виплативши ОСОБА_1 орендну плату в розмірі 750 кг пшениці, про що останній розписався у відповідних відомостях без будь-яких питань чи зауважень.

Незважаючи на це, 01 червня 2015 року ОСОБА_1 уклалав із ТОВ "Борщівська аграрна компанія" новий договір оренди цієї земельної ділянки, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, діями відповідачів щодо укладення між ними нового договору оренди землі порушено переважне право ТОВ "Мрія Центр" на поновлення договору, яке підлягає захисту.

Посилаючись на викладене, ТОВ "Мрія Центр" просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Борщівська аграрна компанія" і визнати поновленим на той самий строк та на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 10 травня 2009 року, який уклали між собою ТОВ "Мрія Центр" та ОСОБА_1.

Рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2018 року у задоволенні позову ТОВ "Мрія Центр" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач у встановлений законом та договором строк, а саме не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, до ОСОБА_1, щодо поновлення дії договору не звертався. Факт користування позивачем земельною ділянкою ОСОБА_1 у 2015 році не підтверджується і актом розподілу земельних ділянок по посівних площах від 02 квітня 2015 року, згідно з яким земельну ділянку відповідача під кадастровим номером 6120886800:01:001:0336 віднесено до поля № TY11, оскільки позивачем не надано суду документ, яким визначено загальну площу цього поля та перелік усіх земельних ділянок із зазначенням їхнього розміру, які віднесені до поля № TY11. Крім того, подані позивачем докази стосуються лише використання землі з квітня 2015 року, а доказів користування спірною земельною ділянкою на час закінчення договору оренди землі із ОСОБА_1, тобто станом на грудень 2014 року, позивач не надав.

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 13 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не подав суду доказів направлення орендодавцю повідомлення про намір скористатися переважним правом щодо укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк із відповідним проектом додаткової угоди та отримання орендодавцем такого повідомлення. Також, ТОВ "Мрія Центр" не уклало з орендодавцем обов'язкової додаткової угоди до договору оренди землі і не подало доказів використання земельної ділянки відповідача після закінчення строку договору оренди землі від 10 травня 2009 року. Тому, безпідставними є доводи позивача про порушення переважного права на укладення договору оренди землі з власником земельної ділянки ОСОБА_1 на новий строк та визнання цього договору недійсним.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У жовтні 2018 року ТОВ "Мрія Центр" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2018 рокута постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 13 вересня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що протягом дії договору, орендар двічі направляв у встановлені договором строки орендодавцю листи-повідомлення з додатковими угодами про намір поновити договір на новий строк, збільшивши при цьому орендну плату та запропонувавши відповідачу у разі незгоди, надати свої умови, але жодної відповіді від останнього так і не отримав. ТОВ "Мрія Центр" та ТОВ "РАЙЗ М" уклали договір, за яким останній надавав послуги з посіву, обробітку, культивації, обприскування та інших технологічних процесів, які необхідні для вирощування с/г культур. Для зручності надання послуг сторони договору уклали акти розподілу земельних ділянок, де всі земельні ділянки, які підлягали обробітку поділені на умовні поля. Земельна ділянка відповідача її увійшла до умовного поля № ТУ02. В актах виконаних робіт та актах розшифровках до актів наданих послуг зазначено перелік конкретних робіт здійснених на цьому полі. Умовні поля, до яких, згідно з актом розподілу ввійшла земельна ділянка відповідача, сформовані ТОВ "РАЙЗ М" за принципом економічної доцільності зменшенні затрат із обробітку та з використанням Публічної кадастрової карти України, що знайшло своє відображення у сформованих електронних картах полів із визначенням координат кожного поля. Суди помилково дійшли висновку про недотримання товариством встановленої процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі". Висновок експерта від 23 січня 2018 року № 1.1-389/17 не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки проведений усупереч вимог процесуального законодавства, що визначає порядок та процедуру проведення відповідної процесуальної дії.

У листопаді 2018 року ТОВ "Борщівська аграрна компанія" подало до суду відзив на касаційну скаргу у якому зазначено, що є недопустимими доказами самовільно складені Списки простих поштових відправлень за кількістю більше 300 листів, із проставленням штемпелю невідомого поштового відділення, яке не мало повноважень згідно з Правилами № 270 на проставлення цього штемпелю на подібному списку. Із наданих позивачем копій списків простих відправлень неможна навіть ідентифікувати, що це була відправка через організацію поштового зв'язку - Укрпошти, і відправка згідно з цими списками здійснена в неіснуючий час і через невідоме відділення. Судами зроблено правильний висновок, що повідомлення позивачем орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк у порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі", не підтверджено належними і допустимими доказами. Направлення не підписаної додаткової угоди не є пропозицією на її укладення, оскільки не містить наміру ТОВ "Мрія Центр" вважати його зобов'язаним у разі погодження на умови додаткової угоди.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю ІV-ТР № 000519, виданого 05 лютого 2002 року Циганською сільською радою Борщівського району Тернопільської області, є власником земельної ділянки площею 0,92 га, розташованої на території Циганської сільської ради Борщівського району Тернопільської області, кадастровий номер undefined.

10 травня 2009 року між ТОВ "Мрія Центр" та ОСОБА_1 укладений договір оренди вказаної земельної ділянки площею 0,92 га, строком на 5 років із моменту його державної реєстрації. Державна реєстрація зазначеного договору здійснена 10 грудня 2009 року.

Умовами договору (пункт 8) передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

За пунктом 9 цього договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у рік, у тому числі 384,74
грн у грошовій формі, або в натуральній формі - 5 ц зерна щорічно.

01 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Борщівська аграрна компанія" укладений договір оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки, строком на 7 років, державну реєстрацію якого проведено 20 липня 2015 року.

Умовами оспорюваного договору встановлено орендну плату в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у рік у грошовій формі, або в натуральній формі 1000 кг зерна. У разі виплати орендної плати у натуральній чи іншій формі ніж грошова, сторони цю домовленість викладають у додатковій угоді до договору.

Нормативно-правове обґрунтування

Частиною 4 статті 124 ЗКУкраїни передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частиною 1 статті 626 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини 2 статті 792 ЦК України відносинищодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 8 та 9 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини 1 статті 777 ЦК України, яка передбачає, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, статті 15 ЦК України буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відправлення орендодавцю відповідних листів-повідомлень із проектом додаткової угоди та, з урахуванням зазначених вище вимог закону, дійшов правильного висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі. Тернопільська дирекція ПАТ "Укрпошта" надала інформацію про те, що згруповані поштові відправлення для пересилання (списком) у березні та серпні 2014 року не надходили до ВПЗ Оришківці ТД ПАТ "Укрпошта". Надати інформацію про відправлення за 07 серпня 2014 року четвер неможливо, оскільки цей день у цьому відділенні поштового зв'язку був вихідним днем.

Таким чином, позивач не уклав із ОСОБА_1 у місячний строк додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення після спливу строку дії такого, тим самим не реалізував механізм поновлення договору оренди землі шляхом продовження користування земельною ділянкою, а тому відсутнє порушення його переважного права на поновлення договору оренди.

З урахуванням зазначених вище вимог закону, суди дійшли правильного висновку, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, висновки судових рішень є достатньо аргументованими. При цьому суди врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка визначила, як мають застосовуватися норми права у подібних правовідносинах, що зазначено у постанові від 10 квітня 2018 рок у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Доводи касаційної скарги про те, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" не передбачено надсилання листів-повідомлень рекомендованими, цінними та/або з повідомленнями про вручення поштовими відправлення є необґрунтованими, оскільки зазначена норма закону містить імперативну вимогу про повідомлення орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, з доданням до листа-повідомлення проекта додаткової угоди. Належним доказом отримання листа-повідомлення та додаткової угоди є повідомлення про їх вручення орендодавцю, яких матеріали справи не містять.

Посилання у скарзі на те, що ТОВ "Мрія Центр" дотрималося всіх необхідних умов для поновлення договору оренди, продовжувало користуватись спірною земельною ділянкою спростовуються встановленими судами обставинами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Доводи касаційної скарги, які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Таким чином, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр" залишити без задоволення.

Рішення Борщівського районного суду Тернопільської області від 26 червня 2018 рокута постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 13 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик