Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.11.2019 року у справі №336/1168/17

Постанова

Іменем України

18 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 336/1168/17

провадження № 61-25150св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", яка підписана представниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3,на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2017 року у складі судді: Наумова О. О., та рішення апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2017 року у складі колегії суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Трофимової Д. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця " (далі - ПАТ "Українська залізниця") про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 працює начальником структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця". Наказом № 136 від 02 листопада 2016 року йому оголошена догана "за неналежне виконання посадових обов'язків, яке полягає у невиконанні вимог п. п. 2.6,2.7,2.8 Посадової Інструкції щодо організації виконання заходів і наказів щодо забезпечення безпеки руху та забезпечення виконання керівниками Запорізької дирекції залізничних перевезень вимог Основних нормативів". Позивач вважав, що належно виконує свої посадові обов'язки, а наказ не містить конкретних фактів порушень, а лише загальні посилання на невиконання пунктів протоколу наради від 23 червня 2016 року.

Наказом № 9 від 20 січня 2017 року ОСОБА_1 оголошено догану "за неналежне виконання посадових обов'язків, яке полягає у незабезпеченні своєчасного та якісного здійснення перевезень пасажирів; руху поїздів за графіком". З цим наказом позивач не згодний, вважав його незаконним. До складу керівництва Запорізької дирекції залізничних перевезень відносяться крім позивача перший заступник начальника структурного підрозділу та начальник відділу перевезень.

Згідно з порядком розподілу обов'язків між керівниками підрозділу, забезпечення своєчасного та якісного здійснення перевезень пасажирів, руху поїздів за графіком входить до безпосередніх посадових обов'язків першого заступника та начальника відділу перевезень структурного підрозділу. ОСОБА_1 як керівник підрозділу постійно керував та контролював роботу підрозділу, у тому числі і щодо забезпечення своєчасного та якісного здійснення перевезень пасажирів, руху поїздів.

Наказом № 10 від 20 січня 2017 року позивачеві оголошено догану "за неналежне виконання посадових обов'язків, яке полягає у неналежному контролю за роботою підлеглих працівників в частині оперативного керівництва рухом поїздів на дільницях, розташованих в межах дирекції та в частині виконання плану перевезень вантажу та пасажирів". Дисциплінарне стягнення накладено у зв'язку з тим, що до Запорізької дирекції залізних перевезень 29 грудня 2016 року надійшла телеграма від служби перевезень регіональної філії "Придніпровська залізниця" за № 92 про необхідність відчеплення спеціальних вагонів 30 грудня 2016 року, що й було виконано. Як потім з'ясувалось, відчеплення спеціальних вагонів необхідно було виконати 31 грудня 2016 року згідно вказівки АТ "Укрзалізниця" телеграмою № ЦО/468. Втім, вини позивача в допущеній помилці немає. оскільки він безпосередньо з телеграмою № ЦО/468 ознайомлений не був.

Позивач зазначав, що при накладені на нього дисциплінарних стягнень відповідачем були порушені вимоги трудового законодавства щодо порядку застосування дисциплінарних стягнень. Крім цього, позивач вказував про пропуск строку для оскарження наказу № 136 від 02 листопада 2016 року з поважних причин та в заяві про уточнення позовних вимог просив поновити його.

ОСОБА_1, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

скасувати наказ голови правління АТ "Укрзалізниця" № 136 від 02 листопада 2016 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" про оголошення ОСОБА_1 догани;

скасувати наказ голови правління АТ "Укрзалізниця" № 9 від 20 січня 2017 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" про оголошення ОСОБА_1 догани;

скасувати наказ голови правління АТ "Укрзалізниця" № 10 від 20 січня 2017 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" про оголошення ОСОБА_1 догани.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2017 року позов задоволено.

Скасовано наказ ПАТ "Українська залізниця" від 02 листопада 2016 року №136 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" про оголошення догани начальнику структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" ОСОБА_1, визнавши його незаконним.

Скасовано наказ ПАТ "Українська залізниця" від 20 січня 2017 року № 9 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" про оголошення догани начальнику структурного підрозділу Запорізька дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" ОСОБА_1, визнавши його незаконним.

Скасовано наказ ПАТ "Українська залізниця" від 20 січня 2017 року № 10 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" про оголошення догани начальнику структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" ОСОБА_1, визнавши його незаконним.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивача ознайомлено з наказом № 136 від 02 листопада 2016 року лише 19 грудня 2016 року та позивач перебував на лікарняному з 21 грудня 2016 року по 26 грудня 2016 року, та з 23 січня 2017 року по 14 квітня 2017 року у зв'язку із чим суд першої інстанції визнав пропуск тримісячного строку звернення до суду поважним та поновив його. При застосуванні дисциплінарного стягнення згідно наказу № 136 від 02 листопада 2016 року, відповідачем порушені вимоги трудового законодавства щодо строків притягнення, а тому наказ не може вважатися законним. При виданні наказу № 9 від 20 січня 2017 року порушені вимоги статті 148 КЗпП щодо дотримання строків застосування дисциплінарного стягнення. Стосовно наказу № 10 від 20 січня 2017 року судом першої інстанції зазначено, що згідно протоколу від 30 грудня 2016 року оперативної наради вбачається, що начальник відділу організації перевезень пасажирів структурного підрозділу "Служба пасажирських перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Троян Л. В. визнала, що саме вона вказала невірно дату відчеплення вагонів та станції при підготовці телеграми для "Запорізької дирекції залізничних перевезень".

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрзалізниця" задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2017 року змінено.

Абзаци 3 та 4 резолютивної частини рішення суду першої інстанції викладено в наступній редакції:

"Скасувати наказ ПАТ "Українська залізниця" від 20 січня 2017 року № 9 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині оголошення догани начальнику структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" ОСОБА_1, визнавши його незаконним.

Скасувати наказ ПАТ "Українська залізниця" від 20 січня 2017р. № 10 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині оголошення догани начальнику структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" ОСОБА_1, визнавши його незаконним".

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що правильним є висновок суду, що за матеріалами справи підтверджено належне ознайомлення позивача з наказом № 136 від 02 листопада 2016 року лише 19 грудня 2016 року. З урахуванням статей 233, 234 КЗпП, та того, що позивач знаходився на лікарняному, правильним є висновок суду про поважність причин пропуску звернення до суду та незаконність оскаржуваного наказу № 136 від 02 листопада 2016 року. При виданні наказу № 9 від 20 січня 2017 року порушені вимоги статті 148 КЗпП щодо дотримання строків застосування дисциплінарного стягнення. Відповідно до наданого до матеріалів справи листа начальника управління статистики ПАТ "Українська залізниця" № ЦЧУ-25/311 від 07 грудня 2016 року керівництву позивача факти порушення графіків виконання руху за період з 01 жовтня 2016 року по 10 листопада 2016 року повинні були відомі вже з 07 грудня 2016 року. А отже правильним є висновок суду, що між виявленням порушення та притягненням до дисциплінарної відповідальності сплинув місячний строк. Начальник відділу організації перевезень пасажирів структурного підрозділу "Служба пасажирських перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Троян Л. В. визнала, що саме вона вказала невірно дату відчеплення вагонів та станції при підготовці телеграми: для "Запорізької дирекції залізничних перевезень".

При зміні рішення суду першої інстанції апеляційний суд вказав, що в наказах № 9 та № 10 від 20 січня 2017 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" оголошено догани також іншим працівникам, які вимоги щодо незаконності їх притягнення до відповідальності не заявляли і в цій частині накази судом не досліджувалися, у зв'язку із чим необхідно скасувати оскаржувані накази № 9 та № 10 від 20 січня 2017 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" лише в частині притягнення до відповідальності відносно ОСОБА_1.

Аргументи учасників справи

У червні 2017 року ПАТ "Українська залізниця" подало до касаційну скаргу, підписану представниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якій просило оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення по відмову в задоволенні позову. При цьому посилалося на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди невірно застосували норми статей 228 та 233 КЗпП України, а суд першої інстанції безпідставно поновив позивачеві строк на оскарження наказу № 136 від 02 листопада 2016 року. При встановленні порушення відповідачем порядку притягнення позивача до відповідальності суди невірно визначили початок перебігу строку притягнення позивача до відповідальності та не врахували, що в письмових поясненнях від 18 жовтня 2016 року, від 27 грудня 2016 року, від 30 грудня 2016 року позивач не заперечував фактів допущених ним порушень.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу, підписані представником ОСОБА_5, в яких проти задоволення касаційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні. Заперечення мотивовані безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що відповідачем не надано жодного доказу правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності наказами, що оспорюються та наявності вини позивача у вчинені дисциплінарних проступків, в наказах відповідача не конкретизовано, які саме дисциплінарні проступки допущені позивачем.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Рух справи

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.

Згідно частини 1 статті 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пiзнiше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника вiд роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у вiдпустцi.

Тлумачення частини 3 статті 149 КЗпП свідчить, що її положення мають поширюватися при застосуванні будь-якого виду дисциплінарного стягнення, тобто як до звільнення, так і до догани.

Аналогічний по суті висновок зроблено і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 401/512/16-ц (провадження № 61-1109св18).

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина 1 статті 233 КЗпП).

У постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-2426цс15 зроблено висновок, що "статтею 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду)".

Відповідно до статті 234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статті 234 КЗпП , районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16 зроблено висновок, що "встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк".

Суди встановили, що з 29 липня 2014 року ОСОБА_1 працює начальником відокремленого підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" державного підприємства "Придніпровська залізниця", який з грудня 2015 року реорганізований у структурний підрозділ "Запорізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця".

Наказом від 02 листопада 2016 року № позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану за неналежне виконання посадових обов'язків, яке полягає у не виконанні вимог пунктів 2.6,2.7,2.8 Посадової інструкції щодо організації виконання заходів і наказів щодо забезпечення безпеки руху та забезпечення виконання керівниками Запорізької дирекції вимог Основних нормативів особистої участі у проведенні мінімуму заходів щодо зміцнення дисципліни, забезпечення безпеки руху.

Суди встановили, що ознайомлення позивача з наказом № 136 відбулося лише 19 грудня 2016 року. Крім цього, позивач перебував на лікарняному з 21 грудня 2016 року по 26 грудня 2016 року, та з 23 січня 2017 року по 14 квітня 2017 року у зв'язку із чим, причини пропуску строку оскарження наказу № 136 судами визнані поважними, а строк на оскарження поновлено.

Суди встановили, що наказ № 136 видано на підставі протоколу від 10 жовтня 2016 року № Н-42/35 засідання постійно діючої комісії з питань безпеки руху поїздів і автотранспорту в якому зазначено, що ОСОБА_1, як начальник Запорізької дирекції, не виконав вимоги пунктів 2 та 3 протоколу наради від 23 червня 2016 року про розгляд матеріалів ревізії стану організації забезпечення безпеки руху проведеної з 23 по 31 травня 2016 року та не забезпечив виконання керівниками Запорізької дирекції вимог Основних нормативів особистої участі у проведенні мінімуму заходів щодо зміцнення дисципліни, забезпечення безпеки руху, у зв'язку із чим працівниками апарату відповідача у вересні 2016 року виявлено, що керівники Запорізької дирекції продовжують не виконувати вимоги Основних нормативів особистої участі у проведенні мінімуму заходів щодо зміцнення дисципліни, забезпечення безпеки руху. При застосуванні дисциплінарного стягнення наказом № 136 від 02 грудня 2016 року, відповідачем порушені вимоги трудового законодавства щодо строків притягнення.

Наказом від 20 січня 2017 року № 9 позивачеві оголошено догану за неналежне виконання посадових обов'язків, яке полягає у не забезпечені своєчасного та якісного здійснення перевезень пасажирів; руху поїздів за графіком, оскільки відповідачем в період з 01 жовтня 2016 року по 10 листопада 2016 року виявлено 121 випадок затримок пасажирських та приміських поїздів.

Суди встановили, що відповідно до листа начальника управління статистики ПАТ "Українська залізниця" № ЦЧУ-25/311 від 07 грудня 2016 року, керівництву відповідача факти порушення графіків виконання руху за період з 01 жовтня 2016 року по 10 листопада 2016 року були відомі, вже з 07 грудня 2016 року, а отже, між виявленням порушення та притягненням до дисциплінарної відповідальності, сплинув місячний строк.

Наказом від 20 січня 2017 року № 10 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та винесено догану за неналежне виконання посадових обов'язків, яке полягає у неналежному контролі за роботою підлеглих працівників в частині оперативного керівництва рухом поїздів на дільницях, розташованих в межах дирекції та в частині забезпечення плану перевезень вантажу та пасажирів. У наказі вказано, що до регіональної філії "Придніпровська залізниця" через перший відділ з ПАТ "Українська залізниця" надійшла телеграма № ЦО/468 від 29 грудня 2016 року із завданням організації спеціального перевезення спецвагонів з відчепленням вагонів 31 грудня 2016 року по станції Маріуполь. Службою пасажирських перевезень регіональної філії "Придніпровська залізниця" на підставі телеграми ПАТ "Українська залізниця" від 29 грудня 2016 року № ЦО/468 було підготовлено та направлено телеграму для Запорізької дирекції від 29 грудня 2016 року № 92 з датою відчеплення вагонів 30 грудня 2016 року по станції Федорівказі складу поїзда № 83/84. При цьому у телеграмі зазначено невірну дату відчеплення вагонів, а саме: дату відчеплення вказано 30 грудня 2016 року, а необхідно було зазначити дату 31 грудня 2016 року".

Суди встановили, що відповідно до посадової інструкції позивач, як начальник структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" підпорядковується безпосередньо начальнику філії. Начальник відділу організації перевезень пасажирів структурного підрозділу "Служба пасажирських перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Троян Л. В. визнала, що саме вона вказала невірно дату відчеплення вагонів та станції при підготовці телеграми для "Запорізької дирекції залізничних перевезень".

За таких обставин суди обґрунтовано задовольнили позов.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та рішення суду апеляційної інстанції ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права чи з порушенням норм процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині та рішення суду апеляційної інстанції без змін, а судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", яка підписана представниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3,залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2017 року в незміненій апеляційним судом частині та рішення апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков