Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.03.2019 року у справі №296/6736/17

Постанова

Іменем України

19 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 296/6736/17

провадження № 61-5450св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 03 грудня 2018 року у складі судді Рожкової О. С. та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Коломієць О.

С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з відповідачем, який 07 жовтня 2015 року був розірваний за рішенням суду. При поділі майна у судовому порядку за позивачем та відповідачем визнано по 1/2 частині у праві власності на однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 - квартира).

Позивач зазначає, що належне користування спірною квартирою є неможливим у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не надає згоди на поліпшення та ремонт квартири, небажанням останнього брати участь у витратах на її утримання, в результаті чого виникла заборгованість по комунальних платежах. При цьому, відповідач ігнорує пропозиції позивача щодо переоформлення належної йому частки на неї.

У зв'язку з неможливістю виділити свою частку в натурі вважає, що право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири може бути припинене на підставі статті 365 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) з відшкодуванням йому грошової компенсації в розмірі 66 150,00 грн.

Тому, посилаючись на вказані обставини позивач просила припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину у праві спільної власності на квартиру, шляхом сплати ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частини квартири у розмірі 66 150,00
грн, визнавши за ОСОБА_1 право власності на частину квартири.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 03 грудня

2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Залишаючи позовні вимоги без задоволення, місцевий суд виходив із того, що позбавлення відповідача права власності на 1/2 частки спільної квартири з присудженням йому компенсації за вказану частку у розмірі 66 150,00 грн, завдасть істотної шкоди його інтересам.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 03 грудня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

13 березня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 03 грудня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для її вирішення, не взято до уваги що частка відповідача у спільній квартирі є незначною і не може бути виділено в натурі, а спільне володіння і користування є неможливим, а також істотного порушення прав відповідача у разі припинення права власності на його частку не вбачається.

Крім того судами не враховано, що відповідач має інше житло і фактично в ньому проживає, а також не враховано, що спільне володіння та користування майном неможливе у зв'язку з тим, що відповідач не бере участі у витратах, яких потребує утримання власності, блокує рішення щодо такого утримання, не здійснює капітальний ремонт житлового будинку, облаштування прибудинкової території, не несе витрати зі сплати житлово-комунальних послуг.

Судами проігноровано (не надано оцінки) позиціям позивача, щодо заявлених позовних вимог.

Доводи інших учасників справи:

09 квітня 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткові пояснення заявника:

У травні 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли відповіді на відзив на касаційну скаргу, у яких ОСОБА_1 просить не приймати до уваги відзив, поданий ОСОБА_2.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Корольовського районного суду міста Житомира.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у відповідях на відзив, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Короткий зміст фактичних обставин справи:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що з 31 січня

2004 року по 07 жовтня 2014 рік ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, за час перебування у якому придбали квартиру.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 12 січня

2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня

2017 року у справі № 296/6467/14-ц, позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано квартиру спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також визнано право власності по 1/2 частині за кожним.

Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності ТДВ Експертна група Соломон ринкова вартість спірної квартири станом на 20 липня 2017 року складає 132
300,00 грн, замовленого за заявою позивачки.

Половина зазначеної суми грошових коштів - 66 150,00 грн була внесена позивачем на депозитний рахунок Корольовського районного суду міста Житомира.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Частиною 1 статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина 2 статті 365 ЦК України).

Тобто для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Також при визначенні судом розміру грошової компенсації, яка підлягає стягненню з однієї сторони на користь іншої, необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в абзаці 3 пункту 6 постанови "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", відповідно до яких розмір такої грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди судом за дійсною вартістю будинку (квартири) на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею (абзаци 4-5 пункту 6 постанови "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок").

Виходячи з вищезазначеного суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що позивачу та відповідачу належать рівні частки квартири, а тому 1/2 частка квартири, яка належить ОСОБА_2 не може бути визнана як незначна. Також припинення права відповідача на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди його інтересам, оскільки встановлена у висновках оцінювачами вартість квартири, за замовленням позивача, викликає сумніви щодо її відповідності ринковим цінам на аналогічні об'єкти нерухомості станом на час розгляду справи.

Крім того, як встановлено при розгляді справи № 296/6467/14 про поділ спільного майна подружжя, позивач оцінила розмір часки відповідача станом на жовтень 2015 року у сумі 83 930,00 грн, в той час як запропонована компенсація належної відповідачу частки квартири станом на час ухвалення оскаржуваних рішень складає 66 150,00 грн.

Виходячи з вищевикладеного висновки судів попередніх інстанцій, щодо позбавлення відповідача права власності на 1/2 частки спірної квартири з присудженням йому компенсації за вказану частку у розмірі

66 150,00 грн завдасть істотної шкоди його інтересам є правильними та обґрунтованими.

Щодо доводів позивача, що ОСОБА_2 фактично має інше житло, та проживає в ньому, не може бути прийнято судом касаційної інстанції, як підстава для скасування законних судових рішень, виходячи з того, що розмір частки, право власності на яку позивачка просить припинити не є незначною, а припинення права власності на неї завдасть істотної шкоди відповідачу.

Інші доводи касаційної скарги, які були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення районного суду м. Житомира від 03 грудня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 лютого

2019 року без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Оскільки оскаржуване рішення апеляційного суду залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 03 грудня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 лютого

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко